Рішення № 9546337, 16.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 33/55116.02.10 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Класичне страхування»

до відкритого акціонерного товариства «Піреус банк МКБ»в особі Дніпровської філії

про визнання договорів застави майнових прав №29-МП від 28.02.2007 року та уступки вимоги №29-УВ від 28.02.2007 року недійсними

За участю представників сторін:

від позивача: Гузун О.М. –представник за довіреністю №70/1 від 02.11.2009 року;

Боярчук Л.В. –представник за довіреністю №83 від 30.12.2009 року;

від відповідача: Василик Д.В. –представник за довіреністю №101/01-III від 18.01.2010 року.

встановив:

Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Класичне страхування»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства «Піреус банк МКБ»в особі Дніпровської філії про визнання договорів застави майнових прав №29-МП від 28.02.2007 року та уступки вимоги №29-УВ від 28.02.2007 року недійсними.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем 28.02.2007 року було укладено договір застави майнових прав №29-МП.

Одночасно ці ж сторони уклали договір уступки вимоги під відкладальною умовою № 29-УВ від 28.02.2007 року.

Вищезазначені договори застави та уступки вимоги від імені ЗАТ СК «Класичне страхування»були підписані генеральним директором товариства Піхоцьким І.О.

При укладенні спірних договорів генеральний директор страхової компанії повинен був мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, що відповідно до ч. 2 статті 203 Цивільного кодексу України є однією з загальних вимог, додержання якої є необхідним для чинності укладених сторонами спірних договорів застави та уступки вимоги.

Відповідно до п. 15.5 Статуту страхової компанії, генеральний директор не має права здійснювати фінансову діяльність, пов'язану з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням на суму, що перевищує 100 000,00 грн., без рішення Наглядової ради товариства.

Оскільки, у Піхоцького І.О. не було відповідних повноважень на підписання договорів тому, позивач просить визнати їх недійсними.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 31.07.2009 року порушено провадження у справі №33/551, розгляд справи призначено на 20.10.2009 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.10.2009 року продовжено строк розгляду справи № 33/551, розгляд справи відкладено на 01.12.2009 року у зв’язку з клопотанням представника позивача про відкладення розгляду справи та його неявкою в судове засідання.

У судовому засіданні 01.12.2009 року представники сторін подали документи на виконання ухвали суду від 31.07.2009 року.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача подав відзив на позов, відповідно до якого проти позову заперечував, просив суд в позові відмовити повністю.

Судом оголошено перерву до 19.01.2010 року.

У судовому засіданні 19.01.2010 року оголошено перерву до 16.02.2010 року для надання додаткових доказів по справі.

У судовому засіданні 16.02.2010 року представники позивача підтримали свої позовні вимоги, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

31.10.2002 року між відкритим акціонерним товариством «Міжнародний комерційний банк»(відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів (протокол №40 від 28.01.2008 року) відкрите акціонерне товариство «Міжнародний комерційний банк»перейменовано в відкрите акціонерне товариство «Піреус банк МКБ») в особі директора Дніпровської філії та закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Класичне страхування»було укладено депозитний договір № 6, відповідно до якого вкладник (позивач) передає, а банк (відповідач) приймає грошові кошти вкладника в сумі 200000,00 грн. на строк зі сплатою відсотків відповідно до умов цього договору.

Відповідно до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг «Про затвердження Положення про обов'язкові критерії та нормативи достатності, диверсифікованості та якості активів, якими представлені страхові резерви з видів страхування, інших, ніж страхування життя»№741 від 08.10.2009 року, страхові резерви - величина, яка визначає грошову оцінку зобов'язань страховика за договорами страхування (перестрахування), розрахована відповідно до вимог законодавства з метою забезпечення майбутніх страхових виплат залежно від видів страхування (перестрахування).

Згідно з ч.1 статті 31 Закону України «Про страхування»страхові резерви утворюються страховиками з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування залежно від видів страхування (перестрахування).

Частиною 20 статті 31 Закону України «Про страхування»передбачено, що кошти страхових резервів повинні розміщуватися з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікованості та мають бути представлені активами таких категорій, зокрема, банківських вкладів (депозитів).

Таким чином, судом встановлено, що в депозит передавались кошти, а саме: страхові резерви.

28.02.2007 року між відкритим акціонерним товариством «Міжнародний комерційний банк»в особі директора Дніпровської філії та закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Класичне страхування»в особі генерального директора Піхоцького І.О., який діяв на підставі статуту та наказу було укладено договір застави майнових прав №29-МП.

Відповідно до п.1.1 договору №29-МП від 28.02.2007 року, цей договір забезпечує вимогу заставодержателя (відповідача), яка випливає з кредитного договору №К/06-29 від 06.06.2006 року та додаткових угод до нього, укладено між заставодержателем та приватним підприємством «Укрфермерпостач», за умовами якого позичальник зобов’язаний повернути заставодержателю кредит в сумі 70000,00 доларів США, а також суми відсотків, пені та штрафів (якщо такі будуть), та інші витрати заставодержателя, пов’язані з кредитним договором, які підтверджені документально, в строк, визначений кредитним договором.

Згідно з 1.2 договору №29-МП від 28.02.2007 року заставодавець, з метою забезпечення виконання зобов’язань позичальника перед заставодержателем, передає в заставу заставодержателю всі свої майнові права по депозитному договору №6 від 31.10.2002 року в сумі 200000,00 грн.

Також, 28.02.2007 року між відкритим акціонерним товариством «Міжнародний комерційний банк»в особі директора Дніпровської філії та закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Класичне страхування»в особі генерального директора Піхоцького І.О., який діяв на підставі статуту та наказу було укладено договір уступки вимоги під відкладальною умовою №29-УВ.

Відповідно до п.1.1 договору №29-УВ від 28.02.2007 року заставодавець передає, а банк одержує право вимоги на отримання грошових коштів в сумі 200000,00 грн. з коштів, розміщених на депозитному вкладі згідно з депозитним договором №6 від 31.10.2002 року, укладеним між заставодавцем і банком.

Згідно з п.1.2 договору №29-УВ від 28.02.2007 року, цей договір укладений під відкладальною умовою тієї обставини, що приватне підприємство «Укрфермерпостач», не виконає (або виконає частково) взяті на себе зобов’язання перед банком за кредитним договором №К/06-29 від 06.06.2006 року.

Згідно з ч.1 статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до п. 15.1 статуту ЗАТ «СК «Класичне страхування»виконавчим органом товариства є генеральний директор, який здійснює керівництво його поточною діяльністю і несе відповідальність за результати цієї діяльності.

Пунктом 15.5 статуту ЗАТ «СК «Класичне страхування»генеральний директор не має права здійснювати фінансову діяльність, пов'язану з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням на суму, що перевищує 100 000,00 грн., без рішення Наглядової ради товариства.

В матеріалах справи наявний протокол №1/01/07 засідання Наглядової ради ЗАТ «СК «Класичне страхування»від 04.01.2007 року, яким надано генеральному директору ЗАТ «СК «Класичне страхування»Піхоцькому І.О. повноваження по управлінню депозитними коштами, що розміщені в Дніпровській філії «МКБ»в обсязі не більше 300000,00 (трьохсот тисяч) гривень по одноразовій операції.

Проте, дослідивши вищезазначений протокол, суд вважає, що він не є належним доказом щодо надання генеральному директору ЗАТ «СК «Класичне страхування»Піхоцькому І.О. повноважень на укладання оспорюваних правочинів, оскільки у ньому не визначено конкретно по управлінню коштами якого депозитного договору надано директору повноваження, а також в договорах застави майнових прав №29-МП від 28.02.2007 року та уступки вимоги під відкладальною умовою №29-УВ від 28.02.2007 року відсутні посилання на протокол №1/01/07 від 04.01.2007 року, а зазначено тільки, що генеральний директор Піхоцького І.О., діє на підставі статуту та наказу.

Відповідно до ч. 2 статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з ч.1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Суд не може погодитись з твердженням відповідача про те, що навіть, якщо припустити, що оспорювані правочини, які є похідними (договір застави), вчинені представником (генеральним директором) позивача з перевищенням повноважень, то все одно ці правочини не можуть бути визнані недійсними з таких підстав, адже позивачем вчинялися дії (на протязі дії договорів) в межах та на виконання умов договорів, які відповідно свідчать про їх схвалення. Оскільки, в матеріалах справи наявні докази вчинення дій позивачем по депозитному договору №6 від 31.10.2002 року, а не по оспорюваних договорах.

Тобто, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наступного схвалення позивачем оспорюваних договорів.

Відповідно до п.9.1 роз’яснення Вищого Арбітражного суду України №02-5/111 від 12.03.1999 року, угода, укладена представником юридичної особи без належних повноважень на її укладання або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з статтею 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір застави майнових прав №29-МП від 28.02.2007 року.

3. Визнати недійсним договір уступки вимоги №29-УВ від 28.02.2007 року.

4. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Піреус банк МКБ»в особі Дніпровської філії (04070, м. Київ, Контрактова площа, будинок 4, п/р 9006140090001 в ДФ ВАТ «Піреус банк МКБ», МФО 320456, код ЄДРПОУ 20034231) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Класичне страхування»(01001, м. Київ, вул. Ш. Руставелі, буд. 17, кв. 5, п/р 26508001801 в АКБ «Промислово-фінансовий банк», МФО 320906 м. Київ, п/р 26505081685301 в АТ «Сведбанк»(публічне), МФО 300164, код ЄДРПОУ 25283625) витрати по сплаті державного мита в сумі 170 (сто сімдесят) грн. 00 коп. та 315 (триста п'ятнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                             С.М.Мудрий

Дата підписання повного тексту рішення: 12.04.2010 року.