Рішення № 95353320, 03.03.2021, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 03.03.2021

Справа № 311/3057/19

Провадження № 2/937/144/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2021 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Урупи І.В.,

за участі:

секретаря судового засідання – Литвиненко В.Є.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідачі – Державний реєстратор відділу державної реєстрації Василівської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц С.О., Акціонерне товариство «Альфа-Банк»,

представник відповідача Акціонерного товариства «Альфа-Банк» – адвокат Ременюк Т.О.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження в місті Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора відділу державної реєстрації Василівської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц Світлани Олександрівни, Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання протиправними та скасування рішення державного реєстратора,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора відділу державної реєстрації Василівської районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_2 , № 47150624 від 31.05.2019 року про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Акціонерним Товариством «Укрсоцбанк» та скасувати запис № 31813146 від 29.05.2019 року про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Акціонерним Товариством «Укрсоцбанк», посилаючись на те, що 08 вересня 2008 року між ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УКРСОЦБАНК» був укладений кредитний договір № 08-323П054-К. Відповідно до даного договору ОСОБА_3 було надано кредит у розмірі 65 000 доларів США зі сплатою 15,00% річних. У забезпечення виконання даного кредитного договору з ним, було укладено іпотечний договір № 08-232П054-І від 08.09.2008 року, відповідно до якого мною було передано банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 , яка належить мені на праві особистої власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 05.01.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області за р№100. Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 15.12.2016 року в позові Публічному акціонерному товариству «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 та нього про стягнення заборгованості, звернення стягнення було відмовлено. Дане рішення було частково змінено постановою апеляційного суду Запорізької області від 24.05.2018 року, виключено із мотивувальної частини висновки суду про припинення майнової поруки за договором від 08 вересня 2008 року. 31.07.2019 року йому стало відомо про те, що належна йому квартира АДРЕСА_1 була переоформлена на АТ «Укрсоцбанк» на підставі наступних документів: відправка рекомендованої кореспонденції, серія та номер 834 від 07.09.2018 року; іпотечний договір № 08-232П054-І від 28.08.2008 року; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням № 2511 від 05.09.2018 року, що підтверджується копією інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 31.07.2019 року. Вважає, що вказані дії державного реєстратора щодо перереєстрації права власності на іпотечне майно є протиправними та незаконними. Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31.07.2019 року однією з підстав виникнення у Банку права власності зазначено – іпотечний договір, серія та номер: 08-323-П054-І, виданий 28.08.2008 року, видавник: приватний нотаріус Мелітопольського міськрайонного нотаріального округу Запорізької області Левченко В.В. Однак, зазначена у довідці інформація викликає сумнів у її достовірності. Так, іпотечний договір № 08-323П054-І про передачу ним в іпотеку квартири АДРЕСА_1 було укладено між Банком та ним 08 вересня 2008 року та 08 вересня 2008 року даний договір було посвідчено нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області, Левченко В.В., що підтверджується копією іпотечного договору №08-323П054-І від 08.09.2008 року. Жодних інших іпотечних договорів на зазначену квартиру він не укладав з банком. Вказані обставини свідчать про те, що належна йому на праві особистої власності квартира АДРЕСА_1 була передана банку на підставі неіснуючого іпотечного договору, який ним з ПАТ «Укрсоцбанк» не укладався. Все це свідчить про незаконність та протиправність проведення державної реєстрації права власності на дану квартиру за АТ «Укрсоцбанк». Крім того, ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: 1) таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; 2) загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку. Квартира АДРЕСА_1 купувалася ним для особистого проживання разом з родиною. Дане майно є єдиним житловим майном у нього, іншого житлового майна у власності він не має. Загальна площа квартири складає 63,4 кв.м. Вказані обставини свідчать про те, що належна йому на праві особистої власності вищезазначена квартира, яку він передав Банку в іпотеку на підставі іпотечного договору від 08.09.2008 року у забезпечення валютного кредиту, повністю підпадає під дію Закону України «Про Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Відповідно до Постанови Верховного Суді № 465/1310/17 від 31.10.2018 року звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку у спосіб реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, має наслідком відчуження предмету іпотеки на користь іпотекодержателя без згоди власника такого нерухомого майна. Отже, визначальним при вирішення спору щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку протягом строку дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є настання правового наслідку, що в даному конкретному випадку передбачає фактичний перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, без згоди власника майна. Таким чином, висновком Верховного Суду від 31.10.2018 року встановлено, що дія мораторію на примусове стягнення майна громадян, яке забезпеченням за валютними кредитами розповсюджується і на позасудовий порядок такого стягнення. Однак, державний реєстратор у порушення вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» фактично позбавив його права власності на предмет іпотеки, а саме квартири АДРЕСА_1 , без його згоди.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає.

Відповідач Державний реєстратор відділу державної реєстрації Василівської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц С.О. в судове засідання повторно не з`явилася, про день слухання справи повідомлялася належним чином, відзиву на позов не надала.

Представник відповідача адвокат Ременюк Т.О. в судове засідання не з`явилася, від неї надійшла заява в якій вона просить провести судове засідання за відсутності представника АТ «Альфа - Банк» у зв`язку з його зайнятістю представника в іншому засіданні та у зв`язку з відсутністю інших представників банку та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі проти з підстав, викладених у відзиві на позов.

Від представника відповідача адвоката Ременюк Т.О., надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи про те, що 08 вересня 2008 року між ОСОБА_3 та АКБСР «Укрсоцбанк» було укладено договір кредиту, відповідно до умов якого банк надав позичальникові кредит в розмірі 65 000 доларів США зі сплатою 15 % річних. В подальшому між банком та ОСОБА_1 , 08.09.2008 року було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого останній надав в іпотеку нерухоме майно, а саме трьохкімнатну квартиру, загальною площею 68,70 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 . Розділом 4 зазначеного Іпотечного договору був передбачений порядок звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізація. Пунктом 4.2 Іпотечних договорів Сторонами було погоджено, що у разі порушення Іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим Договором, Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. А п.4.5 Іпотечних договорів були встановлені способи звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі й шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, є одним із визначених законодавством способів звернення стягнення на предмет іпотеки. Посилається на правової позиції викладені в постановах Верховного Суду України від 18.09.2012 року по справі 21-236а12, від 24.05.2017 року по справі № 6-1388цс16, від 30.03.2016 року по справі №6-1851цс15, в постановах Верховного Суду 23.01.2018 року по справі № 760/16916/14-ц провадження №61-1727св17, від 31 січня 2018 року при розгляді тотожної справи №910/6592/16, № 522/24450/14 провадження № 61-38762св18, від 31.07.2018 року по справі №826/9658/15, 11.09.2019 за № 201/13602/16-ц, від 13.06.2018 року по справі №645/5280/16-ц, від 12.07.2018 року по справі № 372/977/16-ц, від 31.01.2018 року по справі № 910/6592/16, постанови Великої Палати Верховного Суду у справах № 921/107/15-г/16, № 755/10974/17, №760/14438/15-ц, 522/2732/16-ц. Позивач, підписуючи договір іпотеки, погодив всі умови, які викладені в договорі; підтвердив свою згоду на передачу у власність іпотекодержателю Предмета іпотеки у випадку виникнення у Іпотекодержателя права звернення стягнення на Предмет іпотеки, відповідно до умов цього Договору та вимог чинного законодавства України, а відтак посилання позивача, що ним не надавалась згода є безпідставними. У зв`язку із грубим порушенням позичальником умов кредитного договору у іпотекодержателя АТ «Укрсоцбанк» виникло право звернення стягнення на предмет іпотеки у досудовому порядку. На виконання норм Закону України «Про іпотеку», АТ «Укрсоцбанк» 07.09.2018 року на адресу ОСОБА_1 було направлено повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, який останній особисто отримав 13.09. 2018 року. У зв`язку з ігноруванням зазначених вимог, державний реєстратор відділу державної реєстрації Василівської районної державної адміністрації Запорізької Область Міюц С.О. прийняла рішення про реєстрацію прав та обтяжень, яким зареєстровано право власності АТ «Укрсоцбанк» на предмет іпотеки. На адресу Позивача направлялось повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки. Посилання позивача на «реєстрацію права власності на підставі неіснуючого договору іпотеки» є безпідставним на необґрунтованим. Зазначення в Інформаційній довідці в частині підстави виникнення права власності (номер запису права власності 31813146) дати договору іпотеки 28.08.2008 є виключно технічною опискою, та не може бути підставою для скасування запису про реєстрацію права власності. Окрім того далі в даній довідці в частині інформації про державну реєстрацію іпотеки (запис 31813211) вказано вірна дата договору іпотеки - 08.09.2008 року. Звернення стягнення на квартиру, як предмет іпотеки, шляхом прийняття рішення про державну реєстрацію права власності за іпотекодержателем здійснено не у примусовому порядку, оскільки позивач надав іпотекодержателю АТ «Укрсоцбанк» згоду на перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя за рішенням іпотекодержателя (п.4.5.3 Іпотечного договору). Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає застосуванню до цих правовідносин. Отже підписанням цього Іпотечного договору позивач засвідчує, що він надає Іпотекодержателю згоду на прийняття Іпотекодержателем одностороннього рішення про перехід права власності на Предмет іпотеки до Банку. Тобто для реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за загальним правилом необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотекодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку. АТ «Укрсоцбанк» було надано всі необхідні документи для здійснення державної реєстрації. Вважає, що позовні вимоги є недоведеними та безпідставними, поданими виключно з метою ухилення від взятих на себе зобов`язань, а тому просить суд відмовити в позові в повному обсязі.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він посилається на те, що доводи, зазначені відповідачем АТ «Укрсоцбанк» у його відзиві на позовну заяву є необґрунтованими та безпідставними. Вважає безпідставними є посилання відповідача в частині того, що він надав згоду на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки у Договорі іпотеки від 08.09.2008 року міститься застереження про способи звернення стягнення на предмет іпотеки, серед яких встановлений і спосіб – шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». Зазначена позиція відповідача є хибною і легко спростовується системним аналізом норм Цивільного кодексу, Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» і Закону України «Про іпотеку». Так, як вбачається з вимог ст. ст. 17, 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку» то маються підстави зробити висновок про те, що згода іпотекодавця на передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя), не є беззастережною, а залежить від ряду умов, а саме: чинності іпотеки, невиконання або неналежного виконання основного зобов`язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на це майно. За таких обставин вказана згода не може вважатися волевиявленням власника на вибуття майна з його володіння в розумінні статті 388 ЦК України». Такий правовий висновок було викладено у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 127/8068/16-ц. Більш того, однією з таких умов, яка впливає на згоду іпотекодавця на відчуження його майна саме і є мораторій, запроваджений до дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення споживчих кредитів (п. 3 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»). Враховуючи те, що при застосуванні ст. 37 і ст. 38 перехід права власності на предмет іпотеки (його відчуження) відбувається негайно, тобто в момент внесення відповідного запису до реєстру прав на нерухоме майно, то при застосуванні цих способів не може бути застосований механізм відстрочення як при виконанні судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно, застосування таких позасудових способів звернення стягнення на предмет іпотеки на час діє мораторію є незаконним (протиправним). Однозначну позицію щодо цього висловлював Вищий адміністративний суд України, який, наприклад, в ухвалі від 29.03.17р.№ К/800/52587/15. Вважає, доводи відповідача про те, що він надавав свою згоду на звернення стягнення на предмет іпотеки не відповідає дійсності. Неспроможним також є послання відповідача в частині того, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» на дані правовідносини не розповсюджується. Так, відповідно до вимог ч. 4 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання. Отже, усі можливі способи позбавлення іпотекодавця його майна відносяться до примусового стягнення, що підпадає під обмеження п. 1 «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», яка забороняє примусове стягнення (відчуження без згоди власника) іпотечного майна. Аналогічна позиція міститься у правовому висновку Верховного Суду №760/14438/15ц від 21.03.2018 року. Звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку у спосіб реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, має наслідком відчуження предмету іпотеки на користь іпотекодержателя без згоди власника такого нерухомого майна. Отже, визначальним при вирішення спору щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку протягом строку дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є настання правового наслідку, що в даному конкретному випадку передбачає фактичний перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, без згоди власника майна. Дана позиція встановлена у постанові Верховного Суду № 465/1310/17 від 31.10.2018 року, яким роз`яснено та встановлено, що дія мораторію на примусове стягнення майна громадян, яке забезпеченням за валютними кредитами розповсюджується і на позасудовий порядок такого стягнення. Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31.07.2019 року однією з підстав виникнення у Банку права власності зазначено – іпотечний договір, серія та номер: 08-323-П054-І, виданий 28.08.2008 року, видавник: приватний нотаріус Мелітопольського міськрайонного нотаріального округу Запорізької області Левченко В.В. Однак, зазначена у довідці інформація викликає сумнів у її достовірності. Так, іпотечний договір № 08-323П054-І про передачу ним в іпотеку квартири АДРЕСА_1 було укладено між Банком та ним 08 вересня 2008 року та 08 вересня 2008 року даний договір було посвідчено нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області, Левченко В.В., що підтверджується копією іпотечного договору №08-323П054-І від 08.09.2008 року. Жодних інших іпотечних договорів на зазначену квартиру він не укладав з банком. Вказані обставини свідчать про те, що належна йому на праві особистої власності квартира АДРЕСА_1 була передана банку на підставі неіснуючого іпотечного договору, який ним з ПАТ «Укрсоцбанк» не укладався. Все це свідчить про незаконність та протиправність проведення державної реєстрації права власності на дану квартиру за АТ «Укрсоцбанк».

Представник відповідача адвокат Ременюк Т.О. в своїх письмових поясненнях від 03.03.2021 в обґрунтування заперечень посилається на постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 464/8589/15-ц від 09.12.2019 року, Верховного Суду у складі Касаційного Цивільного Суду від 18.12.2019 за № 61-42676св18, Постанові Верховного Суду у складі Касаційного Цивільного Суду в постанові у справі від 15.01.2020 за № 61-47421св18, щодо висновків про те, що положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не поширюються на випадки звернення стягнення на предмет іпотеки в порядкустатті 37 Закону України «Про іпотеку» на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Крім того, посилається на те, що позивачем не наданого жодного допустимого доказу ( довідка про склад сім`ї, довідка про місце проживання, тощо) на підтвердження відсутності іншого майна,що не виключає можливість наявності у позивача іншого майна.

Відповідно до вимог ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ухвалою суду від 15 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного реєстратора відділу державної реєстрації Василівської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц Світлани Олександрівни, Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання протиправними та скасування рішення державного реєстратора, постановлено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 13 квітня 2020 року залучено у якості відповідача Акціонерне товариство «Альфа-Банк», як правонаступника Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» та відкладене підготовче засідання у справі.

15 червня 2020 року ухвалою суду закрито підготовче провадження по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного реєстратора відділу державної реєстрації Василівської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц Світлани Олександрівни, Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання протиправними та скасування рішення державного реєстратора та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні. Зобов`язано державного реєстратора Василівської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц Світлану Олександрівну надати суду у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали копію реєстраційної справи у якій прийнято рішення №47150624 від 31.05.2019 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк».

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

08.09.2008 між ОСОБА_3 та Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», був укладений договір кредиту № 08-323П054-К, згідно якого ОСОБА_3 отримав кредит в розмірі 65000 доларів США на споживчі потреби зі сплатою 15% річних до 20 числа (включно) кожного місяця, починаючи з дати укладення договору та з кінцевим терміном повернення заборгованості по кредиту до 07.09.2023 /а.с.8-14/.

Для забезпечення виконання кредитного вказаного договору, 08.09.2008 між ОСОБА_1 та Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», був укладений іпотечний договір № 08-323П054-І, згідно якого іпотекодавцем було передано в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності /а.с.15-19/.

Пунктом 4.2 зазначеного Іпотечного договору Сторонами було погоджено, що у разі порушення Іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим Договором, Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. Пунктом п.4.5 Іпотечного договору були встановлені способи звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі й шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 15.12.2016 року в позові Публічному акціонерному товариству «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, звернення стягнення було відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності. /а.с. 21-24/

Постановою апеляційного суду Запорізької області від 24.05.2018 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задоволено частково, рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 15 грудня 2016 року у цій справі змінено, виключено із мотивувальної частини висновки суду про припинення майнової поруки за договором від 08 вересня 2008 року. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. /а.с. 25-29/

07.09.2018 року на адресу ОСОБА_1 було направлено повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням від 05.09.2018, який останній особисто отримав 13.09.2018 року, про що свідчить його підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення./а.с. 68-69,70/

29.05.2019 державним реєстратором відділу державної реєстрації Василівської районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_2 , до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис № 31813146 про державну реєстрацію права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 за Акціонерним Товариством «Укрсоцбанк» (код ЄДРПОУ 00039019). Підстава внесення запису: рішення державного реєстратора відділу державної реєстрації Василівської районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 47150624. Підстава виникнення права власності: відправка рекомендованої кореспонденції, серія та номер 834 від 07.09.2018 року; іпотечний договір № 08-232П054-І від 28.08.2008 року видавник: приватний нотаріус Мелітопольського міськрайонного нотаріального округу Запорізької області Левченко В.В.; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням, серія та номер № 2511, виданий 05.09.2018, АК «Укрсоцбанк». /а.с. 30-33/

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини з приводу реалізації Банком права на звернення стягнення на квартиру в позасудовому порядку.

Звернення стягнення на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється відповідно до умов договору іпотеки та розділу V Закону України № 898-IV від 05.06.2003 «Про іпотеку».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» у редакції, що діяла на час проведення державної реєстрації державним реєстратором права власності на Квартиру за Банком, передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, передбачених статтею 12 вказаного Закону.

Згідно статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Системний аналіз положень статей17,33,36,37 Закону України «Про іпотеку» дає підстави для висновку, що згода іпотекодавця про передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя), не є беззастережною, а залежить від ряду умов, таких як: чинність іпотеки, невиконання або неналежне виконання основного зобов`язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на вказане майно.

З огляду на вищевикладене, суд не може погодитися з доводами представника відповідача щодо неможливості застосування до спірних правовідносин вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3червня 2014року №1304-VII, оскільки зазначений закон передбачає мораторій на примусове звернення стягнення на нерухоме майно, а Банк здійснив стягнення на підставі іпотечного застереження, що є добровільною згодою іпотекодавця на перехід права власності на Квартиру до Банку в рахунок виконання зобов`язань за договором кредиту.

Тимчасова заборона примусового стягнення на майно, яке виступає як забезпечення виконання зобов`язань за кредитом в іноземній валюті, діє з урахуванням приписів Закону України «Про іпотеку» та забороняє звернення стягнення на предмет іпотеки, який відповідає вимогам пункту першого зазначеного Закону, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті у будь-який спосіб.

Відповідно до пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3червня 2014 року №1304-VII не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземнійвалюті» від 3червня 2014 року №1304-VII право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Верховний Суд України у постанові від 2 березня 2016 року у справі № 6-1356цс15 дійшов правового висновку про те, що поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов`язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України). Та зробив висновок про те, що установлений Законом мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення на майно (відчуження без згоди власника).

Можливість реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки передбачена статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-IV.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (ч.2 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 1 липня 2004 року).

Оскільки рішенням державного реєстратора відділу державної реєстрації Василівської районної державної адміністрації Запорізької області, Міюц С.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 47150624 на підставі договору іпотеки була здійснена державна реєстрація права власності на квартиру за банком, іпотекодержатель у позасудовому порядку вже набув право власності на предмет іпотеки, внаслідок чого нерухоме житлове майно вибуло з власності іпотекодавця ОСОБА_1 без його згоди, як власника.

Звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку у спосіб реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іптекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, має наслідком відчуження предмету іпотеки на користь іпотекодержателя без згоди власника такого нерухомого майна.

Тобто, всупереч дії мораторію відбувся фактичний перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки без згоди власника майна.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/1310/17.

Аналогічні висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 19 травня 2020 року у справі №644/3116/18 та від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а.

Суд вважає, що положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземнійвалюті» від 3червня 2014 року №1304-VII повинні бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 65,70 квадратних метрів, яка належить позивачу на праві особистої власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 05.01.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області за р№100, була передана в іпотеку Банку в рахунок забезпечення виконання кредитного договору укладеного з ОСОБА_3 , відповідно до якого останнім отримано кредитні кошти у розмірі 65 000 доларів США на споживчі потреби.

Квартира АДРЕСА_1 використовується позивачем разом з родиною, як постійне місце проживання, у власності ОСОБА_1 інше нерухоме житлове майно не знаходиться, що підтверджується довідкою з місця проживання, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта. /а.с. 189, 190-193/

При розгляді заяви Банку про реєстрацію за собою права власності на квартиру державного реєстратора відділу державної реєстрації Василівської районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_2 , як особа, що здійснює реєстрацію права власності, повинна була перевірити наявність підстав для реєстрації права власності на квартиру за банком на підставі іпотечного застереження, врахувати положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року №1304-VII та відмовити Банку у вчиненні зазначеної реєстраційної дії.

Тому суд вважає, що вищезазначені дії державного реєстратора, є протиправними, тому її рішення № 47150624 про державну реєстрацію права власності на Квартиру за Банком підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Таким чином, діючим законодавством закріплено, що скасування запису про реєстрацію права власності можливе у випадку скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності.

За змістом ст.ст. 316, 317 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 321 ЦК України).

Крім того, суд звертає увагу на те, що зі змісту запису № 31813146 про державну реєстрацію права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 за Акціонерним Товариством «Укрсоцбанк» (код ЄДРПОУ 00039019) внесеного 29.05.2019 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором відділу державної реєстрації Василівської районної державної адміністрації Запорізької області, Міюц С.О. вбачається, що останній був вчинений нею на підставі іпотечного договору № 08-232П054-І від 28.08.2008 року видавник: приватний нотаріус Мелітопольського міськрайонного нотаріального округу Запорізької області Левченко В.В., однак іпотечний договір № 08-323П054-І, згідно якого ОСОБА_1 було передано в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 , було укладено та посвідчено приватним нотаріусом Мелітопольського міськрайонного нотаріального округу Запорізької області Левченко В.В. 08.09.2008 року. Інших іпотечних договорів між ОСОБА_1 та банком не укладалося. А також суду не зрозуміло яким чином державний реєстратор відділу державної реєстрації Василівської районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_2 могла 29.05.2019 зробити запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі свого рішення датованого 31.05.2019.

Посилання представника відповідача адвоката Ременюк Т.О. на те, що позивачем не наданого жодного допустимого доказу на підтвердження відсутності іншого майна, суд вважає безпідставними, оскільки в матеріалах справи наявні довідка об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лідер 127» щодо місця проживання позивача, та інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 236177561 /а.с. 189, 190-193/

У відповідності до положень ст.141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору в сумі 768 грн. 40 коп. в рівних частках по 384,20 грн з кожного.

Керуючись ст.ст. 12,81,89,133,141,263,264,265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Державного реєстратора відділу державної реєстрації Василівської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц Світлани Олександрівни, Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання протиправними та скасування рішення державного реєстратора задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора відділу державної реєстрації Василівської районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 47150624 від 31.05.2019 про державну реєстрацію права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 за Акціонерним Товариством «Укрсоцбанк» (код ЄДРПОУ 00039019).

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про проведення державної реєстрації права власності № 31813146 від 29.05.2019 про реєстрацію за Акціонерним Товариством «Укрсоцбанк» (код ЄДРПОУ 00039019) права власності на квартиру АДРЕСА_1 , здійсненої державним реєстратором відділу державної реєстрації Василівської районної державної адміністрації Запорізької області, Міюц Світланою Олександрівною.

Стягнути з Державного реєстратора відділу державної реєстрації Василівської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц Світлани Олександрівни та Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору в рівних частках по 384,20 грн з кожного.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного су11ду протягом 30 днів з дня складання повного рішення.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2

Відповідач – Державний реєстратор відділу державної реєстрації Василівської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц Світлана Олександрівна, адреса місцезнаходження: Запорізька область. м. Василівка, бульвар Центральний, 4.

Відповідач – Акціонерного товариства «Альфа-Банк», ЄДРПОУ -23494714, юридична адреса: м. Київ, голосіївський район, вул. Велика Васильківська,100.

Повне рішення суду складено 03.03.2021.

Суддя: