Рішення № 9352921, 07.12.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

07.12.2009Справа №2-7/6093-2009 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Морський транспортний банк» (68003, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, 28, ідентифікаційний код 21650966) в особі Філії Відкритого акціонерного товариства «Морський транспортний банк» у м. Сімферополі (95007, м. Сімферополь, вул. Першотравнева, 1В, ідентифікаційний код 24397611)

До відповідача Суб’єкта підприємницької діяльності Сапріна Станіслава Валерійовича (95000, м. Сімферополь, вул. Братська, 28, ідентифікаційний номер 2798519237)

Про стягнення 29171,02 грн.

Суддя ГС АР Крим І. І. Дворний

                                        представники:

Від позивача – Міна М.А. – представ., дов. № 168 від 02.10.2008р.

Від відповідача - Сапрін С.В.- паспорт ЕС 966582 від 22.01.2002р.

Суть справи: Відкрите акціонерне товариство «Морський транспортний банк» звернулось до Господарського суду АР Крим в особі Філії Відкритого акціонерного товариства «Морський транспортний банк» у м. Сімферополі з позовом про стягнення з Суб’єкта підприємницької діяльності Сапріна Станіслава Валерійовича 29171,02 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов кредитного договору №71/S від 30.11.2006 р. в частині повернення кредитних коштів та погашення відсотків за кредитними коштами, у зв’язку з чим заборгованість відповідача перед банком по неповерненому кредиту становить 3471,13 доларів США (гривневий еквівалент - 27740,58 грн.), по несплаченим відсоткам – 48,75 доларів США (еквівалентно 389,60 грн.), які позивач просить стягнути в примусовому порядку. Крім того, тим, Відкрите акціонерне товариство «Морський транспортний банк» також просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у сумі 640,12 грн.

Відповідач у судове засідання з’явився, письмовий відзив на позов не надав, однак усно зазначив, що проти позову не заперечує.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

30.11.2006 р. між Відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк» (Банк) в особі керуючого філією банка у м. Сімферополі та Суб’єктом підприємницької діяльності Сапріним Станіславом Валерійовичем (Позичальник) був укладений кредитний договір №71/S, згідно з п. 1.1 якого Банк зобов’язується надати Позичальнику у вигляді непоновлювальної кредитної лінії на суму 11044,00 дол. США з 01 грудня 2006 р. і терміном погашення по 01 грудня 2010 року включно на наступні цілі: придбання автомобіля у сумі 10019,76 дол. США і на оплату страхових платежів у сумі 1024,24 дол. США, зі сплатою у валюті кредиту 10% річних за фактичний період користування Кредитом від фактичної суми заборгованості за Кредитом, а Позичальник зобов’язується на умовах, в розмірі та в строки, встановлені в цьому договорі, повернути Банку Кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом, а також сплатити комісію, пеню та штрафи, які будуть передбачені умовами цього Договору.

Відповідно до п.1.3. Договору видача коштів за Кредитом відбувається траншами (частинами) на підставі письмових повідомлень (заявок), отриманих від Позичальника, що є невід’ємними частинами цього Договору, шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника №26003318531840, відкритий у філії ВАТ «МТБ» у м. Сімферополі, МФО 384748.

В п. 3.2.12. Договору зазначений графік погашення Кредиту, який передбачав повернення кредитних коштів рівними частками – 209,00 доларів США щомісячно.

На виконання взятих на себе зобов’язань позивачем на рахунок відповідача (відповідно до заявки від 05.12.2006 р., а.с.14) було перераховано суму у розмірі 10019,76 дол. США, що підтверджується випискою по рахунку від 05.12.2006 (а.с.17).

Відповідно до п.3.2.10 Договору Позичальник зобов’язується погасити заборгованість по Кредиту в повній сумі, сплатити нараховані за весь період користування Кредитом відсотки, комісії й неустойку (штраф, пеню) не пізніше дати, зазначеної в повідомленні Банку, передбаченого п.3.3.2. Договору.

За користування Кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення Кредиту, Позичальник сплачує відсотки в розмірі, відповідно із п.1.1 Договору (п.5.1. Договору).

Згідно з приписами вказаного пункту Договору позивачем на адресу відповідача були направлені листи за вих.. № 31/02 від 16.01.2008 р. та № 16/02 від 12.11.2008 р. з вимогою сплатити заборгованість, яка виникла за кредитним договором, а також достроково погасити заборгованість по кредиту, відсоткам та пеню, проте надіслані вимоги були залишені відповідачем без розгляду.

В пункті 3.3.2 кредитного договору сторони передбачили, що при порушенні Позичальником будь-якого із зобов’язань, передбачених умовами даного договору, Банк за своїм розсудом має право, зокрема, змінити умови договору та вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування та виконання інших зобов’язань за даним договором у повному обсязі шляхом направлення повідомлення.

Враховуючи, що направлені на адресу відповідача повідомлення не призвели до очікуваного результату, позивач звернувся до суду з позовом про примусове стягнення з позичальника неповернутих кредитних коштів та несплачених відсотків.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК).

Статтею 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 533 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Проте, відповідач не надав суду доказів повернення кредитних коштів у сумі 3471,13 доларів США (гривневий еквівалент - 27740,58 грн.) та сплати відсотків у розмірі 48,75 доларів США (еквівалентно 389,60 грн.), у зв’язку з чим вимоги про їх примусове стягнення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 6.1 Договору встановлено, при порушення Позичальником будь-якого з зобов’язань по сплаті відсотків за користування Кредитом. Передбачених п. п. 1.1., 3.2.2, 5.1., 5.2. укладеного Договору, термінів повернення Кредиту, передбачених п.п.1.1., 3.2.1.2, 3.3.2 Договору, комісій, передбачених п.5.7. Договору, Позичальник виплачує Банку за кожен випадок порушення пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, на рахунок Банку. У випадку надання Кредиту в іноземній валюті пеня сплачується у грошовій одиниці України за курсом НБУ на дату нарахування пені.

На підставі цього пункту договору позивачем нарахована пеня: за неповернення кредитних коштів – в сумі 482,79 грн.; за несплату відсотків за користування кредитом – 104,26 грн.; за несплату комісії за користування кредитними коштами – 53,07 грн. Загальна сума пені складає 640,12 грн.

Судом встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума пені у розмірі 640,12 грн. розрахована позивачем правомірно, через що позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності Сапріна Станіслава Валерійовича (95000, м. Сімферополь, вул. Братська, 28, ідентифікаційний номер 2798519237) на користь Відкритого акціонерного товариства «Морський транспортний банк» (68003, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, 28, ідентифікаційний код 21650966) в особі Філії Відкритого акціонерного товариства «Морський транспортний банк» у м. Сімферополі (95007, м. Сімферополь, вул. Першотравнева, 1В, ідентифікаційний код 24397611) заборгованість за кредитом у розмірі 27 740,58 грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом у розмірі 389,60 грн., пеню у сумі 640,12 грн., 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.