Ухвала суду № 9336849, 30.04.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

30 квітня 2010 р. № 4/135-64 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В.,

суддів:Глос О.І., Бакуліної С.В.,

розглянувши касаційну скаргу СВК "Вікторія"

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 23.03.2010 р.

у справі№4/135-64

господарського суду Волинської області

за позовомТзОВ "Агрокультура Волині"

доСВК "Вікторія"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:1)          ПП "Володимир Єлена"

2)          СГ ТзОВ "Заповіт"

про зобов'язання виділити в натурі майновий пай та передати в приватну власність майно; зобов'язання підписати акти приймання-передачі майна; зобов'язання передати документи на майно; зобов'язання зробити відмітку про виділення майна в натурі індивідуально на свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства

ВСТАНОВИВ:

Подана касаційна скарга СВК "Вікторія" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.03.2010 р. у справі №4/135-64 не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом Украї ни, оскільки вона не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

До скарги не додано належних доказів сплати державного мита у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується в доход державного бюджету в порядку і розмірі, встановлених законодавством України. Порядок і розмір сплати державного мита в Україні встановлено Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито".

Верховною Радою України прийнято Закон України від 25.03.2005р. №2505-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України", яким, зокрема, внесено зміни до Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. №7-93. Названий Закон набрав чинності з 31.03.2005 р.

Підпунктом "а" п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" встановлено ставку державного мита із заяв майнового характеру у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із заяв майнового характеру (25500 грн.).

Згідно з підпунктом "г" цього ж пункту встановлено ставку державного мита із касаційних скарг на рішення та постанови у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру —50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Згідно з рішенням господарського суду Волинської області від 29.12.2009 р. у справі №4/135-64, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.03.2010 р., з відповідача було стягнуто 14 918,05 грн. державного мита.

Із доданої до матеріалів касаційної скарги квитанції від 25.03.2010 р. №2177.310.1 вбачається, що відповідачем сплачено лише 7 331,53 грн. державного мита, тобто у розмірі меншому, ніж встановлений законодавством України за розгляд касаційної скарги на постанову апеляційної інстанції.

Крім того, відповідно до ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" державне мито, яке справляється із апеляційних та касаційних скарг на рішення та постанови гос подарських судів, сплачується за місцем розгляду та оформлення документів і зараховується до Держаного бюджету України на рахунки, що відкриті в управліннях Державного казначейства за місцем знаходження господарських судів.

Листом Головного управління Державного казначейства України у м.Києві від 09.02.2007 р. №6-1-08/1191 Вищому господарському суду України повідомлено реквізити для зарахування коштів до Державного бюджету України:

Одержувач: УДК у Печерському районі;

Ідентифікаційний код: 26077922;

Банк одержувача: ГУ ДКУ у м.Києві;

МФО: 820019;

Розрахунковий рахунок: 31113095700007;

Код бюджетної класифікації: 22090200;

Символ звітності 095.

Додана до касаційної скарги квитанція від 25.03.2010 р. №2177.310.2 на суму 73,32 грн. не може вважатись належним доказом сплати державного мита, оскільки не відповідає наведеним вимогам —невірно вказані реквізити для зарахування коштів до Державного бюджету України, а саме:

Одержувач: Волынское ГРУ ;

Ідентифікаційний код: 13369965

Банк одержувача: Волинск.ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк" м.Луцьк;

МФО: 303440;

Розрахунковий рахунок: 61107906108203.

За таких обставин касаційна скарга СВК "Вікторія" підлягає поверненню відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України.

Після усунення обставин, зазначених у п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, скаржник має право повторно подати касаційну скаргу в загальному порядку.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 86, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу СВК "Вікторія" від 26.03.2010 р. №18/02на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.03.2010 р. у справі №4/135-64 повернути скаржнику без розгляду.

ГоловуючийК.Грейц Судді:О.Глос С.Бакуліна