Постанова № 9336857, 28.04.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

28 квітня 2010 р. № 8/61-Б

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючий - доповідач),

Білошкап О.В.,

Яценко О.В.

розглянувши

касаційну скаргу іноземного підприємства "ИНКО-ФУД" у формі ТОВ

на постанову

та постановугосподарського суду Волинської області від 07.10.2009р.

Львівського апеляційного господарського суду від 20.01.2010р.

у справі

господарського суду № 8/61-Б

Волинської області

за заявою приватного підприємства "Екс-прод"

до приватного підприємства "Екс-прод"

про визнання банкрутом

ліквідатор Матвіїв В.М.

в судовому засіданні взяли участь представники :

від скаржника:Кондратюк В.В. (довіреність від 05.11.2009 року),

від боржника:Матвіїв В.М. (ліквідатор).

В С Т А Н О В И В :

          господарський суд Волинської області ухвалою від 21.09.2009 року порушив провадження у справі про банкрутство приватного підприємства "Екс-прод" (далі –боржника) за заявою голови ліквідаційної комісії боржника Бровіна О.В., в зв’язку з прийняттям його власником рішення про ліквідацію підприємства, здійснюючи провадження з особливостями, передбаченими статтею 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі –Закону).

Постановою суду від 07.10.2009 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Матвіїва В.М., зобов’язано ліквідатора у п'ятиденний строк опублікувати оголошення в офіційному друкованому органі про банкрутство боржника та за результатами проведеної роботи надати суду звіт та ліквідаційний баланс.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, іноземне підприємство "ИНКО-ФУД" у формі ТОВ ( далі –скаржник) звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції, мотивуючи недотриманням ліквідаційною комісією боржника процедури ліквідації відповідно до статей 105, 111, 112 Цивільного кодексу України.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.01.2010 року постанову господарського суду Волинської області від 07.10.2009 року залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду апеляційної інстанції, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.01.2010 року та постанову господарського суду Волинської області від 07.10.2009 року, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 7, 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статей 104, 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, статей 34, 43, 105 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції та постанову суду першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, вислухавши представників сторін, дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 51 Закону якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Згідно з частиною 4 статті 105 Цивільного кодексу України комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.

За приписами частини 1 статті 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

За змістом частини 5 статті 60 Господарського кодексу України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, вбачається, що ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.

Згідно з частиною 3 статті 110 Цивільного кодексу України, якщо вартості майна юридичної особи є недостатньо для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Процедура банкрутства боржника, що здійснюється за зверненням до суду голови ліквідаційної комісії та визначена положеннями статті 51 Закону випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи (ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами. Відтак, дотримання вимог цивільного та господарського права на предмет самостійної ліквідації юридичної особи є необхідними умовами для порушення справи про банкрутство за заявою ліквідатора в порядку статті 51 Закону. Такої правової позиції дотримується Верховний суд України, зокрема у Постанові від 10.06.2008року у справі №15/682.

Отже, враховуючи вищезазначені вимоги закону, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є: оцінка вартості наявного майна боржника, публікація оголошення згідно з вимогами статті 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу. Крім того, звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення строку, передбаченого статтею 105 ЦК України.

З матеріалів даної справи вбачається, що власником боржника 15.07.2009 року прийнято рішення про припинення діяльності боржника та створення комісії з припинення юридичної особи, головою ліквідаційної комісії призначено Бровіна О.О. (том 1, а.с.10). Відповідно до Бюлетеня державного реєстратора №129(14) від 20.07.2009року здійснено публікацію про прийняття рішення щодо припинення юридичної особи Приватного підприємства "Екс-Прод" (том 1, а.с. 14). Ліквідаційною комісією 21.09.2009 року прийнято рішення про звернення до господарського суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника відповідно до статті 51 Закону та в цей же день подано в суд заяву про порушення справи про банкрутство (том 1, а.с. 77-78). Ухвалою суду від 21.09.2009 року було порушено провадження у справі з урахуванням особливостей провадження згідно зазначеної норми.

Приймаючи заяву ліквідатора боржника суд першої інстанції не звернув уваги на недотримання боржником перебігу 2-х місячного строку для подання грошових вимог кредиторами відповідно до публікації про прийняття рішення про ліквідацію боржника за ініціативою власника, відповідно до статті 105 ЦК України, яка мала місце 20.07.2009року. Так, відповідно до частини 4 статті 254 ЦК України, строк, що визначений місяцями спливає у відповідне число останнього місяця строку. Згідно з статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Отже, перебіг двохмісячного строку після здійсненої 20 липня 2009року публікації розпочався 21 липня 2009року та закінчився 21вересня 2009року, а проміжний ліквідаційний баланс та рішення про звернення до суду з заявою про порушення справи про банкрутство в порядку статті 51 Закону ліквідаційна комісія вправі приймати по закінченні зазначеного строку –починаючи з 22 вересня 2009року.

Матеріалами справи підтверджується, що до заяви про визнання боржника банкрутом додано Проміжний ліквідаційний баланс станом на 18 вересня 2009року, підписаний від імені голови ліквідаційної комісії боржника невідомою особою, до якого не додано розшифрування рядків балансу, які б містили переліки про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду (том 1, а.с. 85). Також до матеріалів справи додано Протокол засідання ліквідаційної комісії боржника від 21.09.2009року згідно якого прийнято рішення про звернення до господарського суду про порушення справи про банкрутство, однак відсутні дані про затвердження проміжного ліквідаційного балансу. (том 1, а.с.77,78).

Отже, матеріалами справи підтверджується, що справа про банкрутство боржника Приватного підприємства "Екс-Прод" №8/61-Б порушена судом за відсутності в матеріалах справи документів, які обґрунтовують дотримання процедури самоліквідації відповідно до статей 105, 111 Цивільного кодексу України. Зокрема, складення та затвердження проміжного ліквідаційного балансу боржника по закінченні строку, визначеного відповідно до офіційної публікації про ліквідацію за рішенням власника, звернення до суду із заявою про порушення справи про банкрутство з урахуванням особливостей провадження згідно статті 51 Закону після закінчення перебігу такого строку .

Відтак, суду належало повернути заяву боржника про порушення провадження у справі про банкрутство відповідно до положень частин 1 статей 8, 9 Закону, та статті 51 Закону, як таку, що подана боржником без дотримання вимог чинного законодавства.

Однак, ігноруючи зазначені приписи процесуального та матеріального права, суд першої інстанції безпідставно порушив провадження у справі та безпідставно визнав боржника банкрутом, на що суд апеляційної інстанції не звернув уваги.

Про позитивний обов'язок законодавця на предмет заповнення прогалин у статті 40 Закону для належного застосування судами норм законодавства про банкрутство та про можливість припинення незаконно порушеного провадження у справі про банкрутство з інших підстав, окрім тих, які передбачено статтею 40 Закону наголошується в частині 5 Рішення Конституційного суду України №5-рп/2007 від 20.06.2007 року у справі №1-14/2007 за конституційним зверненням ВАТ "Кіровоградобленерго" про офіційне тлумачення положень частини восьмої статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 "Про судову практику в правах про банкрутство" від 18.12.2009 року (пункт 36) роз'яснено: "Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 11 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору)".

З врахуванням викладеного оскаржувану постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.01.2010 року та постанову господарського суду Волинської області від 07.10.2009 року не можна вважати законними та обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню. Провадження у справі необхідно припинити, керуючись пунктом 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України, як таке, що порушено безпідставно.

Згідно з частиною 1 статті 122 Господарського процесуального кодексу України якщо виконані рішення або постанова змінені чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, або провадження у справі припинено, або позов залишено без розгляду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням, постановою. Отже, до компетенції судів касаційної (апеляційної або першої інстанції) належить вжиття заходів до повороту виконання скасованого судового рішення.

Відповідно до статті 122 ГПК України, суд вважає необхідним зобов'язати державного реєстратора за адресою місцезнаходження боржника внести до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців дані про скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 20.01.2010 року та постанови господарського суду Волинської області від 07.10.2009 року та припинення провадження у справі № 8/61-Б.

Відповідно до статей 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11.03.2010року касаційне оскарження постанов (ухвал) Вищого господарського суду України, прийнятих за наслідками розгляду касаційної скарги (подання) не передбачено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1.          Касаційну скаргу іноземного підприємства "ИНКО-ФУД" у формі ТОВ задовольнити.

2.          Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.01.2010 року та постанову господарського суду Волинської області від 07.10.2009 року скасувати, провадження у справі № 8/61-Б припинити.

3.          Державному реєстратору за місцезнаходженням боржника приватного підприємства "Екс-прод" внести до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців дані про скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 20.01.2010 року та постанови господарського суду Волинської області від 07.10.2009 року та припинення провадження у справі № 8/61-Б про банкрутство приватного підприємства "Екс-прод" (код ЄДРПОУ 30887368).

Головуючий           Л. Катеринчук

Судді                                                                                 О. Білошкап

          О. Яценко