Постанова № 9336878, 28.04.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2010 р. № Б11/101-09

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. головуючого

Катеринчук Л.Й.

Яценко О.В. ( доповідач у справі)

розглянувши касаційну скаргуАрбітражного керуючого Вершиніна А.О.

на постановуКиївського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.01.2010р.

у справі

господарського суду№ Б11/101-09

Київської області

за заявою

доФОП ОСОБА_5

Споживчого товаритсва "Переробник", м. Обухів

провизнання банкрутом

в судовому засіданні взяли участь представники :

від арбітражного керуючого Вершиніна А.О Никоненко Р.В. дов. б/н від 11.01.2010р.

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.06.2009 року порушено провадження у справі № Б11/101-09 за заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Споживчого товариства «Переробник»про визнання банкрутом, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Київської області від 19.06.2009 року визнано банкрутом Споживче товариство «Переробник», відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Вершиніна Андрія Олександровича.

Ухвалою від 04.11.2009 року затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Споживчого товариства «Переробник», ліквідовано боржника як юридичну особу у зв'язку з банкрутством, зобов'язано ліквідатора повідомити державний орган з питань банкрутства про завершення ліквідаційної процедури, державного реєстратора за місцезнаходженням банкрута внести запис до Єдиного державного реєстру про припинення юридичної особи - Споживчого товариства «Переробник»у зв'язку з банкрутством, провадження у справі № Б11/101-09 припинено.

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою місцевого господарського суду, кредитор Закрите сільськогосподарське акціонерне товариство «Долина»звернулось до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило ухвалу господарського суду Київської області від 04.11.2009 року у справі № Б11/101-09 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.01.2010 у справі №Б11/101-09 (судді Тарасенко К.В.; Шкурдова Л.М.; Шевченко В.Ю.) апеляційну скаргу закритого сільськогосподарського акціонерного товариства «Долина»на ухвалу господарського суду Київської області від 04.11.2009 року у справі №Б11/101-09- задоволено. Ухвалу господарського суду Київської області від 04.11.2009 року у справі № Б11/101-09 скасовано. Провадження у справі № Б11/101-09 за заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Споживчого товариства «Переробник»про визнання банкрутом припинено. Державного реєстратора за місцезнаходженням Споживчого товариства «Переробник»зобовязано внести до Сдиного державного реєстру запис про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи - Споживчого товариства «Переробник»(код ЄДРПОУ 31012346, юридична адреса: 08700, Київська область, Обухівський район, м. Обухів, вул. Жовтнева, 174) та повідомити органи статистики, державної податкової служби. Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування про внесення такого запису для взяття юридичної особи на облік.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції арбітражний керуючий Вершиніна А.О. звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.01.2010 у справі №Б11/101-09, а ухвалу господарського суду Київської області від 04.11.2009 року залишити без змін, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 1, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі Закон) провадження у справах про банкрутство регулюється названим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

При цьому, названий Закон слід розглядати як законодавчий акт, що містить спеціальні норми, які мають пріоритет по відношенню до норм загальних щодо регулювання порядку провадження у справах про банкрутство.

Статтею 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство СТ «Переробник»порушено за заявою ініціюючого кредитора, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 Заява мотивована неспроможністю боржника погасити заборгованість за Договором надання консультаційних послуг від 12.11.2008 на суму 4 500, 00 грн. (а.с. 13), що підтверджується, на думку ініціюючого кредитора, визнаною претензією від 04.02.2009 № 55/1 (а.с. 24) та листом боржника від 11.02.2009 року № 21/2 (а.с. 17).

На підтвердження факту відсутності боржника та його керівних органів за юридичною адресою: 08700, Київська область, Обухівський район, м. Обухів, вул. Жовтнева, 174, ініціюючий кредитор посилається на витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АГ № 586909 станом на 21.05.2009 року, що місить запис: «статус відомостей про юридичну особу не підтверджено - відсутність за місцем знаходження», (а.с. 24) та складений ним Акт про перевірку місцезнаходження юридичної особи від 19.05.2009 року (а.с. 19).

В подальшому, визнаючи боржника банкрутом згідно ст. 52 Закону, суд першої інстанції виходив з того, що наданими суду доказами підтверджена неспроможність боржника виконати зобов'язання перед кредитором за договором надання консультаційних послуг, боржник відсутній за його місцезнаходженням, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У зв'язку з поданням ліквідатором звіту та ліквідаційного балансу, відповідно до яких під час ліквідаційної процедури не було виявлено майнових активів боржника, місцевий господарський суд ліквідував СТ «Переробник»як юридичну особу у зв'язку з банкрутством, провадження у справі припинив.

Наведені висновки суду першої інстанції законними та обґрунтованими визнати не можна, оскільки вони зроблені за неповного з'ясування обставин справи з неправильним застосуванням норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Місцевий господарський суд не звернув уваги на неналежність наданих ініціюючим кредитором доказів відсутності боржника за його місцезнаходженням.

У контексті статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»при розгляді відповідної справи предметом доказування є визначення місцезнаходження боржника - юридичної особи, факт відсутності керівних органів юридичної особи за її місцезнаходженням, факт нездійснення боржником підприємницької діяльності, зокрема, у зв'язку з його відсутністю за місцезнаходженням.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Єдиним належним доказом відсутності юридичної особи за ї'ї місцезнаходженням є витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що містить запис, - виявлено відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

До матеріалів справи долучено витяг з Єдиного державного реєстру, виданий 16.06.2009 року Державним реєстратором Солом'янської у місті Києві державної адміністрації на запит ОСОБА_5, який однак не містить однозначних відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Так, відповідно до підпункту 5.5 пункту 5 Положення про порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, затвердженого наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 20.10.2005р. № 97, статус відомостей про юридичну особу може набувати значення:

- у Єдиному державному реєстрі є підтвердження даних про юридичну особу;у Єдиному державному реєстрі відсутні підтверджені дані про юридичну особу;

-виявлено відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Водночас, в наданому витягу з ЄДР зазначено: «статус відомостей про юридичну особу не підтверджено - відсутність за місцезнаходженням»та. що Єдиний державний реєстр знаходиться у стані формування. Статтею 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»передбачено порядок внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Зокрема, частиною 8 названої статті, в редакції Закону України від 16.03.2006 року N 3575-ІУ, встановлено, що, якщо до Єдиного державного реєстру не внесено запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, то в разі неодержання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу в установлений ч. 7 цієї статті строк, а також у разі одержання державним реєстратором від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний у строк, що не перевищує десяти робочих днів з дати, яка встановлена для подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, або з дати одержання повідомлення від органу державної податкової служби, направити рекомендованим листом юридичній особі повідомлення про необхідність подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

При цьому, у разі повернення до державного реєстратора рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за вказаною адресою або неподання юридичною особою протягом місця з дати направлення їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Згідно Листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 08.09.2008 року № 7572 на даний час законодавством не передбачено інших підстав, за яких державний реєстратор може вносити до ЄДР запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Таким чином, законодавець виключає тотожність записів про відсутність юридичної особи за адресою місцезнаходження та відсутність підтверджених даних про юридичну особу, у зв'язку з чим витяг з ЄДРПОУ станом на 16.06.2009 року № 586909 (а.с. 24) є неналежним доказом відсутності боржника за адресою місцезнаходження, як такий, що містить два нетотожні записи які виключають можливість однозначного тлумачення обставин відсутності боржника за адресою місцезнаходження.

Отже, висновок апеляційного господарського суду, що суд першої інстанції без належних правових підстав порушив провадження у справі про банкрутство, в порушення вимог ст. 34 ГПК України, не з'ясування факт здійснення (нездійснення) боржником підприємницької діяльності та його відсутності за місцезнаходженням незаконно продовжив процедуру банкрутства та визнав СТ «Переробник»банкрутом за спрощеною процедурою, є вірним.

Крім того, платіжна вимога-доручення №02 від 18.02.2009р.,на яку посилається скаржник арбітражний керуючий Вершинін А.О., яка виписана боржником споживчим товариством "Переробник" для оплати кредитору фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 за визнаною претензією, свідчить про введення підприємницької діяльності боржником та наявності керівних органів за місцем знаходження та не спростовує незаконності порушення справи про банкрутство Споживчого товаритсва "Переробник".

Разом з тим, господарський суд Київської області ухвалою від 04.11.2009 затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідував юридичну особу боржника та припинив провадження у справі.

При винесенні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції також не з'ясував дійсних обставин справи, шо вплинуло на правильність застосування норм матеріального та процесуального права, чим порушено вимоги ст. 43 ГПК України шодо повного, всебічного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Так, згідно ст. 25 Закону ліквідатор з дня свого призначення приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; виявляє кредиторів та дебіторів боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані ї'ї інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Звіт ліквідатора та додатки до нього є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі є за своєю правовою суттю судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, у якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини та їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Ухвала господарського суду від 04.11.2009р. даним вимогам не відповідає, оскільки взагалі не містить посилань на виконання ліквідатором вимог Закону щодо письмового повідомлення всіх потенційних кредиторів банкрута, на заходи, які були вчинені ліквідатором для виявлення майнових активів боржника, та крім того не надано жодної оцінки проведеним діям ліквідатора.

Як встановлено апеляційним господарським судом, суд першої інстанції не перевірив надану за наслідками ліквідаційної процедури інформацію, жодних дій на встановлення її відповідності фактичним обставинам справи не вчиняв.

Отже, матеріали справи не містять доказів звернення ліквідатора до органів ДПІ щодо надання інформації по відкритим божником рахункам в банківських установах.

Згідно долученого до справи Повідомлення від платника податків про закриття рахунку в фінансовій установі в ДПІ у Обухівському районі № 101616 від 10.08.2009року закрито рахунок № 26009126392 (валюта грн.) у Білоцерківському відділенні «Райффайзен Банк Аваль»МФО 380805 (а.с. 143).

Разом з тим серед документації що надавалась кредиторами на підтвердження кредиторських вимог, наявна інформація й про інші рахунки, відкриті боржником, зокрема - № 260022101 у ВАТ БЦФ «Райффайзен Банк Аваль»(а.с. 94-100).

Доказів відсутності на цих рахунках боржника коштів або доказів стягнення з них заборгованості в установленому чинним законодавством порядку, в т.ч. з урахуванням приписів ст. 1071 Цивільного кодексу України, а також їх закриття та перерахування залишку коштів на основний рахунок боржника, що мав використовуватись ліквідатором в порядку ст. 30 Закону, - суду не надано.

Крім того, згідно витребуваного апеляційним господарським судом в органах статистики Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва за формою № 1-м станом на 01.01.2009 року залишкова вартість основних засобів боржника - 68 200, 00 грн. (код рядка 030), дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги - 614 900, 00 грн. (код рядка 160), дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом - 13 400, 00 грн. (код рядка 170), статутний капітал - 85 900, 00 грн. (код рядка 300), додатковий власний капітал - 438 000, 00 грн. (код рядка 320), короткострокові кредити банків - 160 000, 00 грн. (код рядка 500), баланс - 776 900, 00 грн.

Доказів вжиття ліквідатором заходів по стягненню дебіторської заборгованості в матеріалах справи немає.

Посилання ліквідатора на ту обставину, що Головним управлінням статистики у Київській області було відмовлено в наданні йому статистичної звітності з огляду на конфіденційність інформації, у зв'язку з чим він не мав можливості проводити дії по виявленню майнових активів з врахуванням її показників, колегією суддів апеляційного господарського суду обґрунтовано відхилено, оскільки ліквідатор був не позбавлений права оскаржити дії посадових осіб органів статистики до вищестоящого керівництва або звернутись до суду з відповідним клопотанням про витребування статистичної звітності.

Апеляційний господарський суд прийшов до обґрунтованого висновку, що господарський суд передчасно затвердив ліквідаційний баланс підприємства-банкрута та припинив провадження у справі, оскільки його дані не відповідають фактичним обставинам справи, чим порушено майнові права кредиторів з грошовими вимогами до боржника.

Згідно з п. З ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково.

Оскільки Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та Господарським процесуальним кодексом України не передбачена можливість скасування в апеляційному порядку ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство, - випадку помилкового порушення провадження воно має бути припинено.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку, що оскаржувану ухвалу господарського суду Київської області слід скасувати, а провадження у справі про банкрутство СТ «Переробник»припинити.

Таким чином, суд попередньої інстанції у повному обсязі з'ясував матеріали справи та вірно застосував чинне законодавство.

За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права, доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі рішення. У звязку з наведеним колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для скасування постанови Київського міжобласного господарського суду від 26.01.2010р. у справі № Б11/101-09.

Відповідно до ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11.03.2010р. касаційне оскарження постанов (ухвал) Вищого господарського суду України, прийнятих за наслідками розгляду касаційної скарги (подання) не передбачено.

Зважаючи на вищевикладене та, керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу арбітражного керуючого Вершиніна А.О. на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.01.2010р. у справі № Б11/101-09 залишити без задоволення.

2.Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.01.2010р. у справі № Б11/101-09 залишити без змін.

ГоловуючийН.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

О.В. Яценко