Рішення № 9280236, 01.04.2010, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 2-198

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2010 р. Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі : головуючого судді Шепеля К.А.,

з участю секретаря Бондар С.В.,

адвоката ОСОБА_1,

позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Мерженко Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жмеринка справу за позовом ОСОБА_2 до Державного територіально-галузевого обєднання «Південно-Західна залізниця» про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, -

у с т а н о в и в :

позивач у 1972 р. отримав травму лівого ока. Рішенням Жмеринського міського суду від 06 червня 1993 р. з будівельно-монтажного потягу № 649 (в даний час структурного підрозділу Державного територіально-галузевого обєднання «Південно-Західна залізниця») на користь позивача стягнуто щомісячно по 4714 купонів з урахуванням подальшої індексації цін в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом та втратою працездатності у розмірі 25 %. В даний час відповідач виплачує позивачеві на виконання рішення суду по 57 грн. 70 коп. щомісячно.

З моменту набрання Цивільним Кодексом України в редакції 2003 р. чинності,тобто з 01 січня 2004 р., відповідач продовжує виплачувати позивачеві такі ж суми в рахунок відшкодування шкоди, хоча ч.1 ст.1197 ЦК України розмір такого відшкодування повинен складати 25 % від пятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством України.

В судовому засіданні позивач, уточнивши свої позовні вимоги, повністю підтримав свій позов і просив стягнути з відповідача на його користь 34480,50 грн. в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом з втратою працездатності у розмірі 25 %, за період з 01 січня 2004 р. по 31 січня 2010 р., а також судові по оплаті адвокатських послуг в сумі 4000 грн. Просив також зобовязати відповідача проводити йому відшкодування втраченої професійної працездатності у розмірі 25 % щомісячно, обчислених від пятикратного розміру мінімальної заробітної плати, починаючи з 1 лютого 2010 р.

Представник відповідача позов визнала частково і пояснила, що підприємство провело перерахунок виплаченого позивачеві грошового відшкодування і згодне сплатити йому одноразово 6746 грн., та виплачувати в подальшому по 217 грн. 25 коп. щомісячно в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом. При цьому виходила з того, що в даному випадку закон, відповідно до ч.2 ст.5 ЦК України, не має зворотної сили; до таких правовідносин застосовується позовна давність терміном 3 р. (тому позивачеві проведений перерахунок з 01 січня 2007 по 01 січня 2010 р.); підприємство не повинне самостійно проводити перерахунок призначеної раніше грошової допомоги позивачеві, а він сам повинен у разі зміни в законодавстві в межах позовної давності звертатись до суду з позовами про такі перерахунки і стягнення відповідних сум.

Заслухавши сторони та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Позивач в березні 1972 р. з вини відповідача отримав травму ока, втративши 25 % професійної працездатності. Рішенням Жмеринського міського суду від 06 червня 1993 р. стягнуто на користь позивача 4714 купонів з урахуванням подальшої індексації цін в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом та втратою працездатності у розмірі 25 % (а.с.4).

Дані обставини встановлені рішенням суду, тому відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України, не підлягають доказуванню.

Позивачеві з 01 січня 2004 р. по даний час підприємство сплачує по 57,70 грн. щомісячно в рахунок відшкодування шкоди.

Дана обставина визнана сторонами, тому відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України, також не підлягає доказуванню.

Згідно ч.3 ст.5 ЦК України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обовязків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Це значить, що д о цивільних відносин, які виникли раніше, новий акт цивільного законодавства застосовується до тих прав та обов'язків, які виникли з моменту набрання ним чинності. Для цього норма ч. 3 ст. 5 ЦК вимагає дотримання трьох умов: а) відносини відносяться до сфери цивільно-правового регулювання; б) акт, що регулює їх, втратив чинність; в) права та обов'язки учасників цих відносин виникають і після набрання чинності нового акта цивільного законодавства.

В даному випадку видно, що відносини між позивачем, який втратив працездатність з вини відповідача, і відповідачем, який повинен нести за це матеріальну відповідальність, відносяться до сфери цивільно-правового регулювання. ЦК України в редакції 1963 р. втратив чинність. Право позивача на відшкодування шкоди та обовязок відповідача проводити таке відшкодування виникають і після набрання чинності ЦК України в редакції 2003 р., тобто з 01 січня 2004 р.

Далі. Якщо акт цивільного законодавства, що регулював цивільні відносини, втратив чинність, новий нормативно-правовий акт з моменту набрання ним чинності застосовується до юридичних фактів цивільного права та породжуваних ними цивільних прав і обов'язків. Це загальне правило ЦК України доповнюється спеціальною нормою пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу про те, що новий Цивільний кодекс застосовується до тих прав і обов'язків, що продовжують існувати після набрання ним чинності. У зв'язку з цим новий ЦК України підлягає застосуванню зразу після 1 січня 2004 року.

На підставі вищевикладеного суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про те, що до даних правовідносин підлягає застосуванню норма ч.2 ст.5 ЦК України про те, що акт цивільного законодавства ( в даному випадку ЦК України в редакції 2003 р.) не має зворотної дії у часі.

Що стосується тверджень представника відповідача щодо застосування терміну позовної давності у три роки за позовами про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, то суд також не приймає їх до уваги, оскільки відповідно до п.3 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя або смертю.

При цьому суд також керується нормами ч.3 ст.22 Конституції України, яка проголошує недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або винесенні змін до чинних законів.

Таким чином судом установлено, що відносини між сторонами підлягають регулюванню та вирішенню за ЦК України в редакції 2003 р., а також що розгляду підлягають вимоги за період з 01 січня 2004 р. до моменту звернення до суду.

За загальними правилами відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя (ст.1195 ЦК України) фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя фізичній особі, зобовязана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоровя заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоровя, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності загальної працездатності. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від пятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з пятикратного розміру мінімальної заробітної плати (ст.1197 цього ж Кодексу).

Як видно з пояснень позивача, його середній заробіток, починаючи з 01 січня 2004 р. по 31 січня 2010 р. був значно нижчим від пятикратного розміру мінімальної заробітної плати, тому розмір втраченого заробітку в даному випадку обчислюється за правилами ст.1197 ЦК України, і дорівнює на момент звернення позивача до суду 869 (мін.з/п) Х 5 = 4345 Х 25 % = 1086,25 грн.

Розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством України, підвищувався з 01 січня 2004 р. по 31 січня 2010 р. з 205 до 869 грн. (а.с.6). Провівши арифметичні підрахунки, аналогічні вищевикладеним, суд приходить до висновку, що розмір грошового відшкодування, яке мало бути виплачене позивачеві, становить за цей період 38692,50 грн. (а.с.7).

Враховуючи, що позивачеві в рахунок відшкодування шкоди виплачувалось з 01 січня 2004 р. по даний час по 57,70 грн. щомісячно, то загальний розмір вищевказаного відшкодування повинен складати 38692,50 грн. (57,70 грн. Х 73 місяці) = 34480,40 грн.

Що стосується вимог позивача зобовязати відповідача в подальшому проводити йому виплати в рахунок відшкодування втраченої професійної працездатності у розмірі 25 % щомісячно, обчислених від пятикратного розміру мінімальної заробітної плати, починаючи з 1 лютого 2010 р., суд виходить з наступного.

Представник відповідача вважала, що позов в цій частині задоволенню не підлягає, оскільки закон зобовязує позивача у разі підвищення мінімальної зарплати звертатись до суду з позовом про збільшення щомісячних виплат в рахунок відшкодування шкоди.

Дійсно, ст.1208 ЦК України зазначає, що за заявою потерпілого у разі підвищення вартості життя розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя або смертю, підлягає індексації на підставі рішення суду. За заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду.

З цього виходить, що з більшення розміру відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, не здійснюється автоматично. Для проведення збільшення необхідною є подача потерпілим заяви до суду та прийняття судом відповідного рішення.

Однак загальновідомим є те, що проект нового Цивільного кодексу був внесений у грудні 1996 р.. Його доопрацювання тривало пять років. У червні 2001 р. парламент прийняв у третьому читанні три книги ЦК України: «Загальну частину», «Особисті немайнові права фізичної особи». У вересні 2001р. Верховна Рада прийняла останні дві книги кодексу «Право інтелектуальної власності» та «Зобов'язальне право». Проте, зважаючи на необхідність детального узгодження правових норм, Президент України відправив на доопрацювання ці акти. 16 січня 2003р. новий Цивільний кодекс був прийнятий.

Таким чином при написанні ст.1208 ЦК України не було і не могло бути враховане те, що мінімальна зарплата в державі, починаючи з 01 січня 2004 р. до даного часу, буде змінюватись в сторону збільшення двадцять разів, а індексація в звязку з підвищенням вартості життя відбувається майже щомісяця.

Ухваливши Цивільний кодекс, Україна зробила важливий крок до інтеграції в континентальну правову систему. Сфера правового регулювання цивільних відносин значно розширилися, що дало підставу називати збірник Кодексом громадянського суспільства. Кардинальні зміни, щонайперше, торкнулися визначальних принципів, закладених в основу нового Цивільного кодексу. Він базується на таких принципах цивільного права, як, зокрема, справедливість, добросовісність, розумність.

Тому, враховуючи вищевикладене, є проблематичним звернення потерпілих до судів після кожного підвищення мінімальної заробітної плати, що призводить до невиправданих витрат як особи, що звертається, так і держави.

Оскільки відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини у державі; завданням цивільного судочинства, згідно ст.1 ЦПК України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, - суд вважає, що з цією метою відповідача слід зобовязати з 01 лютого 2010 р. по життєво виплачувати

ОСОБА_2 щомісячно в рахунок втраченої професійної працездатності у розмірі 25 % грошові виплати, обчислені відповідно до вимог ст.1197 ЦК України.

Згідно ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Витрати позивача на суму 4000 грн. підтверджені квитанціями адвоката і підлягають стягненню на його користь з відповідача (а.с.8, 27).

Керуючись ст.ст.209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, на підставі ст.ст.22, 124 Конституції України, ст.ст.5, 268, 1195, 1197, 1208 ЦК України, ст.ст.1, 5, 61 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного територіально-галузевого обєднання «Південно-Західна залізниця» (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6, поточний рахунок № 26002001504, МФО 322959, код ЗКПО 20053145 в АБ «Експрес-Банк» м. Київ) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідент.номер НОМЕР_1 (рахунок № НОМЕР_2, МФО НОМЕР_3 у Жмеринському відділенні «Промінвестбанку», код банку 09302323, м. Жмеринка, вул. Б.Хмельницького, 4) 34480 (тридцять чотири тисячі чотириста вісімдесят) грн. 50 коп. в рахунок відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, за період з 01 січня 2004 р. по 31 січня 2010 р.

Зобовязати Державне територіально-галузеве обєднання «Південно-Західна залізниця» з 01 лютого 2010 р. по життєво виплачувати ОСОБА_2 щомісячно в рахунок втраченої професійної працездатності у розмірі 25 % грошові виплати, обчислені відповідно до вимог ст.1197 ЦК України.

Стягнути з Державного територіально-галузевого обєднання «Південно-Західна залізниця» на користь ОСОБА_2 витрати по оплаті послуг адвоката в сумі 4000 (чотири тисячі) грн..

Стягнути з Державного територіально-галузевого обєднання «Південно-Західна залізниця» на користь держави судовий збір в сумі 344 (триста сорок чотири) грн. 80 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) грн..

Рішення в частині суми стягнення за один місяць 1086 грн. 25 коп. допустити до негайного виконання.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано до апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня виготовлення його повного тексту 07 квітня 2010 р. через Жмеринський міськрайонний суд, після чого рішення набирає законної сили в разі неподання такої заяви.

Апеляційна скарга на рішення подається в такому ж порядку протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або протягом десяти днів без подачі такої заяви. У разі належного подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий підпис

З оригіналом згідно :

Суддя Жмеринського

міськрайонного суду К.Шепель

секретар :