Ухвала суду № 92725351, 06.11.2020, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/1545/18

№ провадження 1-кп/646/141/2020

У Х В А Л А

06.11.2020 м. Харків

Колегія суддів Червонозаводського районного суду м. Харкова у складі головуючого судді Янцовської Т.М.,

суддів Єжова В.А., Шелест І.М.,

з участю секретаря Цмоканич У.Я.,

прокурора Суворової Ю.О.,

захисника Олійника О.А.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12013220490001420 від 13.03.2013 р. за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 3, 4 ст. 190, ч. ч. 3, 4 ст. 358, ч. 2 ст. 192 КК України,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 3, 4 ст. 190, ч. ч. 3, 4 ст. 358, ч. 2 ст. 192 КК України.

В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про застосування відносно обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, посилаючись на те, що на цей час відносно ОСОБА_1 наразі не застосовано жодного запобіжного заходу, але ризики, передбачені, п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати. Обвинувачена може вчинити дії, направлені на переховування від суду, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може незаконно впливати прямо чи опосередковано на потерпілих, свідків, враховуючи, що обвинуваченій ОСОБА_1 відомі усі свідки та їх місця проживання та перебуваючи під дією іншого запобіжного заходу ніж домашній арешт, зможе впливати на них. Разом з цим, від потерпілих неодноразово надходили заяви щодо здійснення на них психологічного тиску та погроз фізичної розправи з боку ОСОБА_1 , спричинену потерпілим матеріальну шкоду не відшкодовано.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 та її захисник заперечували проти застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченої в зв`язку з необґрунтованістю. Захисник Олійник О.А. зазначив, що починаючи з 24.06.2020 р. жодного запобіжного заходу відносно обвинуваченої ОСОБА_1 не застосовано, тобто вже понад 4 місяці, та вона демонструє належну процесуальну поведінку та не порушила жодного із обов`язків, що визначені ст. 194 КПК України, завжди з`являється до суду за першою вимогою, не відмовляється від надання показів, звертається з клопотаннями до суду, проживає за місцем реєстрації, маючи фізичну можливість покинути територію України - не скористалася такою можливістю. Жодного доказу того, що ОСОБА_1 намагається переховуватися від суду, стороною обвинувачення не надано, а заяви є голослівними та такими, що основуються на припущеннях. Обвинувачена має стійкі соціальні зв`язки, має стійку родину, а тому не має жодного наміру переховуватись від суду. Також прокурором не надано жодного доказу про те, що у нього наявна інформація про звернення будь-якого учасника – свідка чи потерпілого про тиск на нього з боку ОСОБА_1 . Враховуючи дані про особу обвинуваченої в їх сукупності можна прийти до висновку щодо відсутності відповідних ризиків, з якими пов`язувалась необхідність існування будь-якого з видів запобіжних заходів.

Вислухавши думку учасників судового провадження, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Статтею 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Дійсно ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавленні волі на строк до 12 років, з конфіскацією майна.

Колегія суддів вважає, що на момент вирішення питання про продовження запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 прокурором не доведено існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування від суду, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, незаконно впливати на потерпілих у цьому кримінальному провадженні, які в судовому засіданні на час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченої, допитані щодо обставин кримінального правопорушення. Що стосується потерпілого ОСОБА_2 , останній жодного разу не повідомляв про будь-який тиск на нього з боку обвинуваченої ОСОБА_1 .

Також сторона обвинувачення згідно із встановленим порядком дослідження доказів за весь час судового розгляду не забезпечила участі потерпілого ОСОБА_2 , явка якого є обов`язковою. Встановити місцеперебування потерпілого прокурором не виявляється можливим, що виключає можливість впливу на нього обвинуваченою. Після спливу запобіжного заходу відносно обвинуваченої ОСОБА_1 жоден зі свідків та потерпілих не заявляв про тиск з боку останньої.При цьому колегія суддів звертає увагу, що до обвинуваченої ОСОБА_1 жодного разу не застосовувався привід, оскільки в судові засідання вона з`являлась.

Колегія суддів вважає обґрунтованими посилання захисника Олійника О.А. на те, що після спливу запобіжного заходу відносно обвинуваченої понад 4 місяців вона демонструє належну процесуальну поведінку та не порушила жодного із обов`язків, визначених ст. 194 КПК України, а тому відсутні відповідні ризиків, з якими пов`язувалась необхідність існування будь-якого з видів запобіжних заходів.

Таким, чином, колегія суддів прийшла до висновку, що прокурором не доведено наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не надано доказів в підтвердження зазначених у клопотанні обставин, що виключає застосування обмежень прав обвинуваченої шляхом застосування запобіжного заходу, а тому в задоволенні клопотання необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 196, 205, 331 КПК України,

у х в а л и л а:

У задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту обвинуваченій ОСОБА_1 відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголошено 09.11.2020 року.

Головуючий: Т.М. Янцовська

Судді: І.М. Шелест

В.А. Єжов