Ухвала суду № 92353647, 20.10.2020, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

_____________________

Справа № 947/25322/20

Провадження № 4-с/947/129/20

УХВАЛА

20.10.2020

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Петренка В.С.

за участю секретаря – Ратовської А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі скаргу ОСОБА_1 на дії Приватного виконавця Виконаного округу Одеської областіПритуляка Валерія Миколайовича, подану по справі №2-5272/09 за позовом

Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»

до ОСОБА_2 , ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

07.09.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м. Одеси зі скаргою на дії Приватного виконавця Виконаного округу Одеської областіПритуляка Валерія Миколайовича, в якій просить суд визнати незаконною та скасувати постанову Приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича від 21.08.2020 року про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, яке належить їй - ОСОБА_3 на праві власності, у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця у розмірі 16423,76 дол. США та витрат виконавчого провадження у розмірі 7000 грн.; визнати незаконною та скасувати постанову Приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича від 21.08.2020 року про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, яке належить їй - ОСОБА_3 на праві власності, а саме:1/3 частину кв. АДРЕСА_1 , загальною площею 64,1 кв. метри, житловою площею 32,0 кв, метри;квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 30,8 кв. метри, житловою площею 18,5 кв. метри;житловий будинок з господарчими спорудами, загальною площею 77,7 кв. метрів, житловою площею 53,3 кв. метри, що знаходиться в АДРЕСА_3 ;земельну ділянку площею 0,1214 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5110800000:04:012:0122, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , у межах суми звернення стягнення, з урахуванням основної винагороди приватного виконавця у розмірі 16423,76 дол. США та витрат виконавчого провадження у розмірі 7000 грн.

В обґрунтування наданої скарги скаржник посилається на те, що в провадженні Приватного виконавця Притуляка В.М. знаходиться виконавче провадження ВП №62875377 з примусового виконання дублікату виконавчого листя №2-5272/09 від 07.12.2018 року, виданого Київським районним судом м. Одеси на підставі ухвали цього ж суду від 02.10.2018 року, про стягнення з ОСОБА_4 і ОСОБА_2 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» боргу за кредитним договором у розмірі 32525,87 дол. США, що еквівалентно 248871,70 грн.

Скаржник вказує, що постановою приватного виконавця Притуляка В.М. 21.08.2020 року було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, яке належить їй - ОСОБА_3 на праві власності, у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця у розмірі 16423,76 дол. США та витрат виконавчого провадження у розмірі 7000 грн.

Постановою від 21.08.2020 року, як вказує скаржник, Приватний виконавець Притуляк В.М. наклав арешт на все рухоме та нерухоме майно, яке належить їй - ОСОБА_3 на праві власності, а саме: 1/3 частину кв. АДРЕСА_1 загальною площею 64,1 кв.м., житловою площею 32,0 кв. метри; квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 30,8 кв. метри, житловою площею 18,5 кв.м.; житловий будинок з господарчими спорудами, загальною площею 77,7 кв. метрів, житловою площею 53,3 кв. метри, що знаходиться в АДРЕСА_3 ; земельну ділянку площею 0,1214га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5110800000:04:012:0122, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , у межах суми звернення стягнення, з урахуванням основної винагороди приватного виконавця у розмірі 16423,76 доларів США та витрат виконавчого провадження у розмірі 7000 грн.

Скаржник зазначає, що постанови про накладення арешту на майно від 21.08.2020 року вона отримала поштою 27.08.2020 року.

Разом з тим, скаржник вважає, що постановами приватного виконавця Притуляка В.М. про накладення арешту на її майно порушені норми матеріального і процесуального права, а також її права як боржника у цьому виконавчому провадженні.

Так, скаржник вказує, що згідно ч. 2 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження», стягнення за виконавчими документами звертається у першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення

вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно,

крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення - ч. 5 ст. 48 ЗУ «Про

виконавче провадження».

Стягнення на майно боржника звертається у розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого

провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця - ч. 6 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження».

Як стверджує скаржник, у виконавчому листі зазначена грошова сума у доларах США, які підлягає стягненню, та грошовий еквівалент цієї суми у національній валюті України.

Однак, приватний виконавець Притуляк В.М. в постановах про накладення арешту на майно боржника ОСОБА_3 не зазначив еквівалент в національній валюті України, який підлягає стягненню за виконавчим листом.

Таким чином, на думку скаржника, Приватний виконавець не виконав вимоги судового рішення та виконавчого листа щодо стягнення грошової суми в еквіваленті до національної грошової одиниці України, а тому з цих підстав винесені постанови є незаконними.

Крім того, скаржник вказує, що постанова про накладення арешту на майно боржника застосовується лише у випадку, коли відсутні у боржника грошові кошти та інші цінності.

Приймаючи постанови про арешт майна боржника приватний виконавець не пересвідчився у тому, що у боржника відсутні грошові кошти та інші цінності, а тому передчасно виніс ці постанови, та він і не мав часу пересвідчуватися у цьому, тому що постанови про накладення арешту на майно боржника були винесені в один день із постановою про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, приватний виконавець стверджує, що приватним виконавцем було порушено ч. 2 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження».

У одній постанові про арешт майна боржника приватний виконавець накладає арешт на все майно, яке належить їй - ОСОБА_3 на праві приватної власності, а в іншій постанові накладає арешт на конкретне нерухоме майно, яке належить їй на праві власності та на праві спільної часткової власності.

При цьому, на думку скаржника, приватний виконавець знову порушує ч. 6 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження», та звертає стягнення на її майно у розмірі та обсязі набагато більших, ніж це необхідно для виконання за виконавчим документом, оскільки при

накладенні арешту на її нерухоме майно приватний виконавець не встановив його вартість.

Крім того, скаржник зазначає, що приватний виконавець не звернув уваги на те, що частина боргу за виконавчим листом сплачена стягувачу за рахунок її майна – квартири АДРЕСА_2 , яка була продана на прилюдних торгах, і на час накладення на неї арешту вона не є її власністю, а є власністю іншої особи.

З огляду на викладене, скаржник вважає, що накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 є незаконним та необґрунтованим, суперечить ч. 6 ст. 48 ЗУ України «Про виконавче провадження», оскільки неможливо продати повторно майно боржника, яке уже продано.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 звернулася до суду з відповідною скаргою.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 11.09.2020року було прийнято скаргу до розгляду та відкрито провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії Приватного виконавця Виконаного округу Одеської областіПритуляка Валерія Миколайовича, подану по справі №2-5272/09 за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Скаржник - ОСОБА_1 про час та місце судового засідання повідомлялася належним чином шляхом надсилання судової ухвали на адресу, зазначену нею у скарзі, однак у судове засідання 20.10.2020 року не з`явилась, про поважність причин відсутності не повідомила.

При цьому суд зазначає, що судові відправлення були повернуті поштою із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Відповідно до п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 про час та місце судового засідання повідомлена належним чином.

Приватний виконавець Притуляк В.М.про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, у судове засідання 20.10.2020 року не з`явився, однак 20.10.2020 року його представник надав до канцелярії суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, а у задоволенні скарги відмовити у повному обсязі з підстав, вказаних у запереченнях.

Так, в обґрунтування наданих заперечень представник приватного виконавця посилається на те, що арешт майна є мірою, що забезпечує інтереси громадян, організацій та держави у випадках, передбачених законом, а тому вважає посилання скаржника на наявність порушеного права необґрунтованим та безпідставним, а вчинення приватним виконавцем дій щодо накладення арешту на майно таким, що не порушує права скаржника.

Оскільки відповідне судове рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором не було виконано скаржником добровільно, існували передбачені Законом України «Про виконавче провадження» підстави для здійснення виконавчих дій з метою примусового виконання судового рішення.

З урахуванням викладеного, представник приватного виконавця просить суд скаргу ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) приватного виконавця Притуляка Валерія Миколайовича, за участю Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» визнання незаконною та скасування постанови Приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича від 21.08.2020 року про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_3 на праві власності, у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця у розмірі 16423,76 дол. США та витрати виконавчого провадження у розмірі 7000 грн., залишити без задоволення.

Представник стягувача - Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, у судове засідання 20.10.2020 року не з`явився, однак 20.10.2020 року надав до канцелярії суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, а у задоволенні скарги відмовити у повному обсязі

Боржник - ОСОБА_2 про час та місце судового засідання повідомлялася належним чином шляхом, у судове засідання 20.10.2020 року не з`явилась, про поважність причин відсутності не повідомила.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглядати справу без участі сторін за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні, в провадженні Київського районного суда м. Одеси перебувала справа № 2-5272/09 за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом.

04.12.2009 року Київським районним судом м.Одеси було ухвалено рішення по зазначеній цивільній справі яким позовну заяву ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було задоволено у повному обсязі.

04.07.2012 року судом було видано виконавчі листи № 2-5272/09.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 02.10.2018 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 11.06.2020 року, було задоволено заяву Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання по справі №2-5272/2009 за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом.Видано дублікат виконавчого листа №2-5272/2009 про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» суми розміром 32525,87 дол. США, що в еквіваленті становить 248871,70 гривень, який був виданий Київським районним судом міста Одеси 04.07.2012 року.Видано дублікат виконавчого листа №2-5272/2009 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» суми розміром 32525,87 дол. США, що в еквіваленті становить 248871,70 гривень, який був виданий Київським районним судом міста Одеси 04.07.2012 року.Поновлено строк ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» для пред`явлення виконавчих листів на ім`я ОСОБА_5 та ОСОБА_2 для примусового виконання.

Ухвалою Верховного Суду від 16.09.2020 року у відкритті касаційного провадження у справі за заявою Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 02 жовтня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 11 червня 2020 року було відмовлено.

21.08.2020 року Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» звернулося Приватного виконавця Притуляка В.М. з заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі дублікату виконавчого листа.

21.08.2020 року Приватний виконавець, керуючись ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виніс відповідну постанову про відкриття виконавчого провадження.

21.08.2020 року Приватний виконавець Притуляк В.М. виніс постанову про арешт майна боржника, якою було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_3 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця у розмірі 16 423,76 доларів США, витрати виконавчого провадження у розмірі 7 000,00 грн.

Крім того, 21.08.2020 року Приватний виконавець Притуляк В.М. виніс постанову про арешт майна боржника, якою було накладено арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_3 на праві власності, а саме: 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 64,1 кв.м., житловою площею 32,0 кв.м.; квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 30,8 кв.м., житловою площею 18,5 кв.м.; житловий будинок з господарчими спорудами, загальною площею 77,7 кв.м., житловою площею 53,3 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_3 ; земельну ділянку площею 0,1214га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5110800000:04:012:0122, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , у межах суми звернення стягнення, з урахуванням основної винагороди приватного виконавця у розмірі 16 423,76 доларів США та витрат виконавчого провадження у розмірі 7 000,00 грн.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовано Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до положень ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

При цьому, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Таким чином, право власності скаржника жодним чином не було порушене.

Водночас, накладення арешту на належне скаржнику майно відповідає критерію законності, оскільки вчинено на виконання вимог Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на викладене, враховуючи, що арешт майна є мірою, що забезпечує інтереси громадян, організацій та держави у випадках, передбачених законом, посилання скаржника на наявність порушеного права є необґрунтованими та безпідставними, а вчинення приватним виконавцем дій щодо накладення арешту на майно не порушує права скаржника.

Приватним виконавцем на виконання вимог чинного законодавства України в ході виконавчого провадження було отримано інформацію з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 221234810 від 21.08.2020 р.

Враховуючи дані зазначеної інформаційної довідки приватним виконавцем було накладено арешт на все зазначене нерухоме майно, у межах права власності скаржника.

Окрім того, відповідно до ч. 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майна боржника остаточно визначається виконавцем.

Враховуючи, що чинним законодавством Украйни передбачено, що черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем, приватним виконавцем Притуляком В.М. 19.10.2020 року було винесено постанову про арешт коштів боржника.

Також, 19.10.2020 року від Акціонерного товариства «Універсал банк», Акціонерного товариства «ОКСІ Банк» отримано інформацію про відсутність в зазначених банках рахунків боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Згідно з ч. 1 ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження» основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Відповідно до ч. 7 ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Таким чином, з огляду на положення вищезазначених норм постанова про стягнення основної винагороди приватного виконавця виноситься одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за своїм призначенням основана винагорода приватного виконавця є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення

Оскільки відповідне судове рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором не було виконано скаржником добровільно, існували передбачені Законом України «Про виконавче провадження» підстави для здійснення виконавчих дій з метою примусового виконання судового рішення.

Також суд не приймає до уваги посилання скаржника на те, що накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 , є незаконним, необґрунтованим та порушує її права, оскільки зазначена квартира була продана на прилюдних торгах, і на час накладення на неї арешту вона не є її власністю, а є власністю іншої особи.

Так, суд зазначає, що у разі, якщо квартира АДРЕСА_2 , була продана на прилюдних торгах, тобто ОСОБА_1 не є її власником, то вона - ОСОБА_1 не є належним скаржником в цій частині вимог, оскільки накладення арешту на вказану квартиру жодним чином не порушує її прав та законних інтересів.

При цьому, суд вказує, що вже новий власник квартири може звернутися до суду в порядку позовного провадження з позовом про звільнення майна з-під арешту, у разі, якщо вважає, що накладенням арешту порушені його права та інтереси.

Таким чином, суд зазначає, що підстави для визнання протиправними та скасування постанов про накладення арешту від 21.08.2020 року відсутні.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Разом з тим, скаржником документально не підтверджено виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 04.12.2009 року, зокрема, відсутня відповідна довідка АТ «Райффайзен Банк Аваль» про відсутність заборгованості або інші докази, які підтверджують виконання рішення суду, а томувідсутні будь-які правові підстави для скасування постанов Приватного виконавця Притуляка В.М. про накладення арешту від 21.08.2020 року.

Крім того, суд зазначає, що у поданій до Приватного виконавця заяві про відкриття виконавчого провадження стягувачем зазначено, з урахуванням здійсненого погашення зарахованого по курсу НБУ гривні до долару США станом на 18.10.2019 р. в еквіваленті суми 17 595,18 доларів США, залишок боргу за вищевказаним виконавчим документом становить 14 930,69доларів США.

Приватний виконавець Притуляк В.М. з врахуванням погашеної частини боргу виніс постанову про відкриття виконавчого провадження зазначивши стягнути солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_2 на користь Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль» суму у розмірі 32 525,87 доларів США, що еквівалентно 248 871,70 гривень. З урахуванням часткового погашення боргу, залишок боргу за виконавчим документом становить 14 930,69 доларів США.

Так, на користь Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль» необхідно було б стягнути суму у розмірі 32 525,87 доларів США, що еквівалентно 248 871,70 гривень.

Враховуючи, що заборгованість виникла саме в розмірі 32 525,87 доларів США, стягненню і підлягає сума в зазначеному грошовому еквіваленті, тобто доларах США.

Аналогічні правові позиції викладені в постанові Великої палати Верховного суду від 16.01.2019 р. по справі №373/2054/16-ц, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.04.2018 р. по справі № 914/3151/13, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.03.2018 р. по справі № 638/1841/14-ц, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.02.2018 р. по справі № 638/1839/14-ц.

У вказаних постановах зазначається, що у разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквіваленті у гривні.

Оскільки виконання судового рішення як примусове, так і добровільне, у спорі про звернення на предмет іпотеки (стягнення заборгованості встановлено в іноземній валюті), необхідно виконувати, виходячи саме із встановленого розміру зобов`язання у відповідній валюті, а не його гривневого еквіваленту, встановленого на момент прийняття рішення у справі.

З урахуванням викладеного, оскільки скаржник не навів достатніх підстав та не надав належних доказів суду на підтвердження фактів, викладених у скарзі, скаргу ОСОБА_1 на дії Приватного виконавця Виконаного округу Одеської областіПритуляка Валерія Миколайовича, подану по справі №2-5272/09 за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 447-453 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії Приватного виконавця Виконаного округу Одеської областіПритуляка Валерія Миколайовича, подану по справі №2-5272/09 за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м. Одеси протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складено 22.10.2020 року.

Суддя Петренко В. С.