Рішення № 92299033, 24.09.2020, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/11601/19

Провадження № 2/761/1067/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

секретаря судового засідання - Мехеди А.В.,

за участі:

представника позивача - Зіміна С.В.,

представника відповідача - Лашка І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Руслани Тарасівни, Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду з позовом, відповідно до якого просив: визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречана Руслана Тарасівна, індексний номер: 44823037 від 26.12.2018 року щодо реєстрації за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк», код ЄДРПОУ 00039019, країна реєстрації: Україна, 03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29 права власності на об`єкт житлової нерухомості квартиру загальною площею 176,30 кв.м. житловою площею 98,80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності: 29644634); визнати протиправним та скасувати запис в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк», код ЄДРПОУ 00039019, країна реєстрації: Україна, 03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29 права власності на об`єкт житлової нерухомості квартиру загальною площею 176,30 кв.м. житловою площею 98,80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності: 29644634), повернути в первинний стан, застосувавши реституцію

Свої позовні вимоги обгрунтовав тим, що 21.08.2008 р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №031/709284-KV, відповідно до умов якого Банк надає Позичальнику у тимчасове користування грошові кошти в межах максимального ліміту заборгованості до 250 000,00 доларів США, зі сплатою 13,50% річних та кінцевим терміном повернення кредиту до 20.08.2018р. В якості забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором між Банком та ОСОБА_1 було укладено 21.08.2008р. договір іпотеки № 031/709308-ІО за реєстровим № 4836, відповідно до якого в іпотеку Банку Майновим Поручителем було передано: 4-х кімнатну квартиру АДРЕСА_2 ,що належить ОСОБА_1 на праві власності. 28 лютого 2019 року позивачем було отримано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно з якою власником квартири, реєстраційний номер 1731529480000, за адресою АДРЕСА_1 є вже не позивач, а АТ «Укрсоцбанк», підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 44823037 від 26.12.2018 року 10:55:08, номер запису про право власності 29644634 приватного нотаріуса Гречана Р.Т., Київський міський нотаріальний округ, м.Київ, при цьому підставою виникнення права власності зазначено договір іпотеки, серія та номер:4836, виданий 21.08.2008 року, видавник: приватний нотаріус КМНО Кравченко І.С., дублікат якого виданий 07 грудня 2018 року, приватним нотаріусом КМНО Кравченко І.С. за реєстровим №3540. Позивач вважає такий перехід права власності на належну йому квартиру до Банку незаконним, що призвело до порушення його прав власника та охоронюваних законом інтересів. На підставі наведеного позивач звернувся з відповідним позовом.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 26 березня 2019 року у справі було відкрито провадження, призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

24 квітня 2019 року на адресу суду надійшли пояснення приватного нотаріуса Гречаної Р.Т., у яких остання просила суд відмовити у задоволенні позову.

22 травня 2019 року на адресу суду надійшли пояснення Акціонерного товариства «Уксоцбанк», у яких в задоволенні позовних вимог просили відмовити.

27 червня 2019 року на адресу суду надійшло клопотання позивача про залучення Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в якості співвідповідача, а також заява про зміну підстав позову.

01 липня 2019 року ухвалою Шевченківського районного суду м .Києва було задоволено клопотання позивача про залучення Акціонерного товариства «Уксоцбанк» в якості співвідповідача.

05 серпня 2019 року на адресу суду надійшла заява позивача про зміну підстав позову.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 12 лютого 2020 року справу було повернуто до підготовчого провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 12 лютого 2020 року справу було замінено відповідача у справі з Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на Акціонерне товариство «Альфабанк».

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 21 липня 2020 року було закрито підготовче провадження у справі, призначено до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив про його задоволення.

Представник відповідача - АТ «Альфа-Банк» проти задоволення позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позову.

Відповідач приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гречана Руслана Тарасівнав судове засідання не з`явилася, про причини неявки суду не повідомила.

Суд, заслухавши думку учасників справи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню доданих правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 21.08.2008 р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №031/709284-KV (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого Банк надає Позичальнику у тимчасове користування грошові кошти в межах максимального ліміту заборгованості до 250 000,00 доларів США, зі сплатою 13,50% річних та кінцевим терміном повернення кредиту до 20.08.2018р.

Згідно п.1.2. вищевказаного кредитного договору кредит надається Позичальникові на наступні цілі: поточні потреби, тобто є споживчим кредитом в розумінні ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на дату укладення кредитного договору.

В якості забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором між Банком та ОСОБА_1 (далі - Позивач) було укладено 21.08.2008р. договір іпотеки № 031/709308-10 за реєстровим № 4836 (далі по тексту - договір іпотеки), відповідно до якого в іпотеку Банку Майновим Поручителем було передано: 4-х кімнатну квартиру АДРЕСА_2 ,що належить ОСОБА_3 на праві власності.

28 лютого 2019 року Позивачем було отримано Витяг з Державного реєстру речових прав нерухоме майно, згідно з якою власником квартири, реєстраційний номер 1731529480000, за :адресою АДРЕСА_1 є AT «Укрсоцбанк», підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 44823037 від 26.12.2018 року 10:55:08, номер запису про право власності 29644634 приватного нотаріуса Гречана Р.Т., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, при цьому підставою виникнення права власності зазначено договір іпотеки, серія та номер:4836, виданий 21.08.2008 року, видавник: приватний нотаріус КМНО Кравченко І.С., дублікат якого виданий 07 дня 2018 року, приватним нотаріусом КМНО Кравченко І.С., за реєстровим №3540.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції чинній дату укладення вказаного кредитного договору та договору іпотеки) договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого, кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Згідно п.1.2. вищевказаного кредитного договору кредит надається Позичальникові на очні потреби, тобто є споживчим кредитом в розумінні ст.11 Закону України «Про захист в споживачів» у редакції, чинній на дату укладення кредитного договору.

При цьому іпотека, як один з видів забезпечення виконання зобов`язань, має похідний характер від забезпечуваного нею основного зобов`язання

З рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011р. по справі № 1-26/2011 випливає, положення Закону України «Про захист прав споживачів» поширюються на взаємовідносини між позичальником і кредитором по договору споживчого кредиту як при укладенні такого договору, так і при його виконанні.

Відповідно до п.п. 1.1.1. кредитного договору погашення траншів кредиту повинно було здійснюватися до 20 числа кожного місяця згідно з графіком змін максимального ліміту заборгованості.

Згідно з п.п. 2.4.5. кредитного договору сплата процентів здійснюється щомісячно не раніше 20 числа місяця наступного за звітним, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі.

Відповідно до п.3.3.7. кредитного договору Позичальник зобов`язаний був сплачувати проценти за використання кредиту в порядку, визначеному п.п 1.1.1, 2.4., 2.10. цього Договору та комісії в розмірах та в порядку, передбачених цим Договором.

Відповідно до п.3.3.8. кредитного договору Позичальник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному п.1.1, 2.4., 3.3.14. го Договору.

В той же час кредитним договором, а саме п. 4.4. була встановлена умова настання строку дострокового виконання основного зобов`язання, а саме, у разі невиконання (неналежного виконання) Позичальником обов`язків, визначених п.п.3.3.7., 3.3.8. цього Договору, протягом більше ніж 90 (Дев`яносто) календарних днів, строк користування кредитом вважається таким. що сплив, а, відповідно. Позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня гасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання та визначили умови такого повернення коштів.

Остання сплата Позичальником процентів за кредитом була здійснена 17.07.2009 р. у розмірі 2 482,03 доларів США.

Виходячи з того що остання сплата Позичальником коштів за кредитом була здійснена 17.07.2009 р. у розмірі 2 482,03 доларів США Позичальник, починаючи з 20 серпня 2009 року, допустив більше ніж на 90 календарних днів невиконання зобов`язань, які визначені п. 3.3.7. та 3.3.8. кредитного договору. При цьому, враховуючи, що згідно з п.1.1. та 2.4. кредитного договору Позичальник зобов`язаний був до 20-го числа кожного місяця погашати кредит та нараховані відсотки, саме з 20 листопада 2009 року строк користування кредитом сплив і Позичальник зобов`язаний був на протязі 1 (одного) робочого дня погасити кредит, тобто настав строк виконання Позичальником основного зобов`язання в повному обсязі.

Тобто, Банком та Позичальником при укладенні вказаного кредитного договору були визначені умови, за яких настає право Банку достроково, без надсилання Позичальнику будь -яких повідомлень (письмових вимог) вимагати повернення усієї суми кредиту та відповідних процентів, тим самим змінюючи строк виконання основного зобов`язання.

Таким чином строком виконання Позичальником основного зобов`язання згідно з кредитним договором зі сплати Кредиту у повному обсязі, процентів за фактичний час використання кредиту, нарахованих штрафних санкцій (штраф, пеня) було визначене 20.11.2009р.

Дана правова позиція також підтверджена Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15 та в постанові Верховного Суду України від 29 січня 2014 року в справі № 6-155цс 13.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, і особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його ушила.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав п (ст. 261 ПК України).

Згідно з ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення заставлене майно тощо).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Оскільки умовами вказаного кредитного договору (п.4.4. договору) було передбачене настання строку виконання основного зобов`язання достроково, то, відповідно, враховуючи вищевикладене, 20 листопада 2009 року сплив строк виконання основного зобов`язання позичальником і саме після цієї дати почався перебіг строку позовної давності за будь-якими вимогами Банку до Позичальника та/або Майнового поручителя.

При цьому, вказаний висновок щодо кінцевого строку виконання Позичальником зобов`язань в повному обсязі за названим кредитним договором саме 20 листопада 2009 року також підтверджений набувшим законної сили додатковим рішенням Печерського районного суду міста Києва від 21.12.2016 р. у справі № 757/5127/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк", третя особа ОСОБА_4 , про визнання поруки припиненою та визнання недійсним третейського застереження.

Згідно ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Викладене дає підстави стверджувати, що Банк набув право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору з моменту настання строку виконання Позичальником зобов`язань за кредитним договором в повному обсязі, тобто з 21 листопада 2009 року.

У зв`язку з викладеним та враховуючи вимоги ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" відповідно до яких "банкам забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув", Банк мав право звернути стягнення на предмет іпотеки протязі 3-х років з моменту настання строку виконання основного зобов`язання позичальником, тобто не пізніше 20 листопада 2012 року.

Дане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладену в Постанові ВСУ від 20 листопада 2013 року по справі №6-126цс13.

Частиною 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Умовами п.1.3. вищевказаного договору іпотеки було визначено, що за взаємною згодою сторін загальна вартість предмета іпотеки становить 3 148 600, 000 (три мільйона сто сорок вісім тисяч шістсот гривень 00 копійок), що за офіційним курсом НБУ на день укладення цього договору, 484,38 гривень за 100 доларів США, становить 650 026, 84 (шістсот п`ятдесят тисяч двадцять шість доларів США 84 цента).

З матеріалів справи не вбачається здійснення оцінки іпотечної квартири, ніхто не погоджував з позивачем будь-яких дій щодо можливої оцінки названої квартири.

Тобто приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гречана Руслана Тарасівна прийняла рішення про державну реєстрацію права власності на іпотечне ¦ерухоме майно за Банком за відсутності здійсненої відповідно до вимог статті 37 Закону України "Про іпотеку", ст.9.11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10.09.2003 оцінки іпотечного майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності станом на момент переходу права власності до Банку та погодженої АТ "Укрсоцбанк" з Позивачем як власником майна ціни набуття права власності на предмет іпотеки станом на момент переходу права власності.

Вищевказана правова позиція також була підтверджена Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 20.03.2019р. у справі № 306/2053/16-ц,зокрема, ВП ВС зазначив, що «суди зробили обґрунтований висновок, що у матеріалах справи відсутні відомості (інформація) про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог, оскільки ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна. Крім того правильно встановлено, що оцінка майна предмету іпотеки на момент переходу права власності (станом на 10 вересня 2016 року-) не проводилась».

Крім того на нормативно-правову обов`язковість безпосереднього особистого огляду майна, яке підлягає оцінці, суб`єктом оціночної діяльності звертав увагу також Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 06 червня 2018 року у справі № 922/3699/17, зазначивши наступне: «Відповідно до ст. 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки. За умовами ч. і ст. 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення. Виходячи з наведених норм, підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього. Під час судового розгляду в судах попередніх інстанцій відповідачі не надали доказів на підтвердження того, що суб`єктом оціночної діяльності проводився особистий огляд об`єкта пінки».

Також на вищевказані порушення в частині відсутності здійсненої відповідно до вимог законодавства України оцінки майна як на достатню підставу для скасування рішення про державну реєстрацію речового права вказав і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2019р. у справі № 917/2101/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Кристалбанк" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1.Приватне Підприємство "Ліро";2. приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В. про визнання недійсним правочину щодо переходу права власності, зокрема, суд зазначив наступне: «Отже і законом, і договором прямо визначена необхідність саме при передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки встановлення вартості предмету іпотеки момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності, даний висновок підтверджується і постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.2019 у справі №306/2053/16-ц, в якій зазначено, що суди зробили обґрунтований висновок, у матеріалах справи, зокрема, відсутні відомості про інформацію про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог, оскільки ціна набуття права власності на предмет іпотеки є достатньою обставиною. З урахуванням в т.ч. і викладеного, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно встановив порушення вимог договору щодо процедури звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, правильно застосував норми матеріального права і ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Таким чином, судом встановлено, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гречана Руслана Тарасівна прийняла рішення про державну реєстрацію права власності на іпотечне нерухоме майно за Банком за відсутності здійсненої відповідно до вимог статті 37 Закону України "Про іпотеку", ст.9, 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки "на і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 19.2003, оцінки іпотечного майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності станом на момент переходу права власності до Банку та погодженої АТ "Укрсоцбанк" з Позивачем як власником майна ціни набуття права власності на предмет іпотеки станом на момент переходу а власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952-ІV (надалі - Закон №1952- ІV).

Державній реєстрації, відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію звих прав на нерухоме майно та їх обтяжень», підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Частина 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлює, що державна реєстрація прав та їх обтяжень включає, зокрема, такі обов`язкові дії: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав.

Згідно із ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; явність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Повноваження нотаріусів/державних реєстраторів на виконання реєстраційних дій у Державному реєстрі прав пов`язуються законодавцем із вчиненням нотаріальної дії з нерухомим майном.

Судом встановлено, що відповідач до прийняття вищевказаного рішення про державну реєстрацію не здійснював жодних нотаріальних дій з вказаним нерухомим майном і тому не мав права приймати рішення про державну реєстрацію права власності за Банком.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Таким чином, керуючись положеннями вищенаведеного законодавства України, відповідачем прийнято рішення та проведено державну реєстрацію права власності за АТ «Укрсоцбанк» на належну Позивачу квартиру без вчинення нотаріальної дії з вказаним рухомим майном.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися. якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків. коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з ч. 3 цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952-ІV.

При цьому ч. 3 ст. 3 вказаного Закону встановлювала, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто, на момент вчинення реєстраційної дії з вказаним нерухомим майном діяли дві вимоги законодавства стосовно внесення даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на яке було зареєстроване до 01 січня 2013 року:

1. На підставі свідоцтва про права власності на нерухоме майно і заяви від власника про внесення даних в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;

2. На підставі наявних даних (відомостей) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи що відповідно до п.1.1. вищевказаного договору іпотеки предмет іпотеки належав ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 . виданого 25.03.2004 року Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської Ради (Київської міської державної адміністрації) (тобто, до 01 січня 2013 року), саме Свідоцтво про право власності могло бути єдиною підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів щодо зареєстрованого за Позивачем права власності на вказане нерухоме майно.

Однак суд із матеріалів справи не вбачає, що Відповідач перевірив належним чином чи було взагалі зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності Позивача на вищевказане нерухоме майно і на підставі яких правовстановлюючих документів.

Тобто, нотаріус порушив підпункти 4 та 5 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952-IV при вчиненні вищевказаних реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на квартиру Позивача за Банком.

Відповідно до пояснень Банку від 21.05.2019р. за № 13.2-01/320 та прикладених доказів, вбачається, що підставою для звернення стягнення на вищевказану іпотечну квартиру було існування кредитної заборгованості позичальника ОСОБА_5 перед Банком у розмірі 339 720,71 дол. США станом на 06.08.2015р. за вищевказаним кредитним договором. В якості доказу існування вищевказаної кредитної заборгованості і надання Банком всіх необхідних документів для реєстрації за ним права власності на іпотечну квартиру, Банк посилається на його повідомлення від 05.09.2017р. № 05-09/17-2 на адресу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про повернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулюванню залишку заборгованості за основним зобов`язанням, в якому, серед іншого Банк вказав про необхідність сплати ОСОБА_7 боргу за вищевказаним кредитним говором у розмірі 339 720,71 дол. США станом на 06.08.2015р.

Суд критично ставиться до зазначеного, оскільки жодних належних та допустимих доказів наявності вказаного Боргу . ОСОБА_5 матеріали цивільної справи не містять, а надане Банком державному реєстратору вищевказане повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки не є належним доказом існування вказаного боргу, оскільки спростовується іншими наявними доказами.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України "обставини, встановлені рішенням суду у господарській. цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом".

Додатковим рішенням Печерського районного суду міста Києва від 21.12.2016 р. у справі № 757/5127/15-ц за позовом ОСОБА_8 до ПАТ "Укрсоцбанк", третя особа ОСОБА_9 , про визнання поруки припиненою та визнання недійсним третейського застереження встановлено наступні обставини : «Як встановлено, листом від 27.10.2008 № 15-19/26-41937_64 банк повідомив ОСОБА_10 про підвищення розміру процентної ставки за договором кредиту № 031/709284-KV від 21.08.2008, до 15 % річних з 20.10.2008. ОСОБА_1 згоди на внесення вказаних змін до кредитного договору, шляхом підвищення процентної ставки з 13,5% до 15% не давав. А відтак, порука ОСОБА_8 установлена на підставі договору поруки №031/709310-РО від 21.08.2008 є припиненою згідно з ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Відповідно до п. 1.1.1. кредитного договору цей договір укладений до 20.08.2018.

Згідно з п. 4.4. кредитного договору у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених п.п. 3.3.8. цього договору, протягом більше, ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_9 останній платіж за кредитним договором був здійснений 17.07.2009 у розмірі 2 482,03 доларів США, а тому з урахуванням приписів п. 4.4. кредитного договору 20.11.2009 сплинув строк користування кредитом та позичальник був зобов`язаний на протязі 1 робочого дня погасити кредит, тобто настав строк виконання позичальником основного зобов`язання в повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що банк звернувся із відповідним позовом до ОСОБА_1 за межами строку на таке звернення, а саме лише у серпні 2015 року, що свідчить про явність підстав встановлених ч. 4 ст. 559 ЦК України".

Таким чином вищевказаним судовим рішенням, на момент розгляду справи набуло законної сили, було встановлено, що ОСОБА_9 не могла мати кредитної заборгованості у розмірі 339 720,71 дол. США станом на 06.08.2015р.,оскільки будь-яка її можлива заборгованість перед Банком могла нараховуватись виключно на дату кінцевого строку погашення кредиту, тобто на 20 листопада 2009 року і не могла перевищувати суми основної заборгованості (тіло кредита) та врахованих за 90 днів прострочення відсотків.

Тобто сума простроченої заборгованості по відсотках за 4 місяці 2009 року (серпень- листопад) за розрахунком Позивача складає 8 586 доларів США, тобто вказана сума прострочених відсотків не повинна перевищувати 9 000 доларів США і ніяким чином не може бути обґрунтованою сума прострочених відсотків 153 568,14 доларів США, яку заявив Банк у і вищевказаному повідомленні.

Таким чином AT "Укрсоцбанк" при зверненні стягнення на предмет іпотеки діяло з порушень встановлених норм, і приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гречана Руслана Тарасівна прийняла рішення про державну реєстрацію права власності на іпотечне нерухоме майно за Банком за відсутності на дату вчинення вказаної реєстраційної дії належних доказів наявності кредитної заборгованості позичальника ОСОБА_5 перед Банком у сумі 339 720.71 доларів США, яка була вказана у повідомленні Банку від 05.09.2017р. № 05-09/17-2 :про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулюванню залишку заборгованості за основним зобов`язанням.

Умовами п.4.5. вищевказаного договору іпотеки було визначено, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один з наступних способів:

п. 4.5.3. шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» (у редакції чинній на дату укладання договору іпотеки) є три різні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки: рішення суду, виконавчий напис нотаріуса та договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» (у редакції чинній на дату укладання договору іпотеки), договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Таким чином, відповідно до Закону України «Про іпотеку» у редакції, чинній на дату укладання договору іпотеки у передача права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя в рахунок виконання основного зобов`язання у позасудовому порядку була можлива лише на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто діючою на той час редакцією ст. 37 Закону України «Про іпотеку», положення якої стали частиною договору між Позивачем і Банком, передбачалася можливість реєстрації ва власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, тільки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя. який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Можливість звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, було передбачено шляхом внесення змін у статтю 37 Закону України Про іпотеку» тільки Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», прийнятим 25 грудня 2008 року, який -:набрав чинності 14.01.2009 року.

Конституційний Суд України в Рішенні від 29 червня 2010 року у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу восьмого пункту 5 частини першої статті 11 Закону України «Про міліцію» зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Крім того, частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно- правого акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Зі змісту статті 5 Цивільного кодексу України вбачається, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Одним і з аспектів принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права, є передбачуваність застосування права в конкретній ситуації. До його змісту він включає такі положення, відсутність зворотної сили акта, що означає неможливість застосування акта до ситуацій, які виникли до набрання ним чинності

Враховуючи те, що сторони при укладені договору 21.08.2008 року домовилися про можливість стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», чинної на момент укладення говору, тобто тільки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання повного зобов`язання тільки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя і відповідно не могли передбачати внесення змін до цієї статті, а тому керуючись принципом правової визначеності, який є складовою принципу верховенства права, суд вважає неможливим застосувати до спірних правовідносин нову редакцію статті 37 Закону України «Про іпотеку» щодо можливості стягнення на предмет іпотеки на підставі застереження в договорі, в редакції, яка була прийнята після укладення договору іпотеки - 25 грудня 2008 року, що набрав чинності 14.01.2009 року та погіршує становище іпотекодавця - фізичної особи порівняно із укладеним договором іпотеки.

Згідно з ст.41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 47 Конституції України, ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майно на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

У відповідності до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, при зверненні до суду з позовом було сплачено судовий збір в розмірі 1 536, 80 грн., з урахуванням того, що позовну заяву було задоволено, то з Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Руслани Тарасівни та Акціонерного товариства «Альфа-Банк» слід стягнути судовий збір в розмірі 1 536, 80 грн.

Керуючись ст.ст. 19, 41, 47, 55, 58 Конституції України, ст.ст. 33, 37 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 2,3,10,15,18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 9,11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», ст.ст. 319, 321,12, 81,89, 141, 263-265 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Руслани Тарасівни, Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречана Руслана Тарасівна, індексний номер: 44823037 від 26.12.2018 року щодо реєстрації за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк», код ЄДРПОУ 00039019, країна реєстрації: Україна, 03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29 права власності на об`єкт житлової нерухомості квартиру загальною площею 176,30 кв.м. житловою площею 98,80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності: 29644634).

Стягнути з Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Руслани Тарасівни та Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1 536,80 грн.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_3 , іпн - НОМЕР_2 ,

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гречана Руслана Тарасівна, місце знаходження - АДРЕСА_4,

Акціонерне товариство «Альфа-Банк», адреса місце знаходження - 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд.100, код ЄДРПОУ-23494714.

Повний текст рішення складений 13 жовтня 2020 року.

Суддя: