Ухвала суду № 92299034, 19.10.2020, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2610/27695/2012

Провадження № 8/761/38/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2020 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Макаренко І.О. розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Шевченківського районного суду м. Києва Макаренко І.О. у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення від 10.04.2019 у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Львівській області Зубик Олега Івановича, заінтересовані особи: ОСОБА_2 ,

встановив:

Заявник звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з вищевказаною заявою.

ОСОБА_1 подав до суду заяву про відвід судді Макаренко І.О., яка обґрунтована тим, що суддею Макаренко І.О., 01.04.2020 заяву про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення від 10.04.2019 у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Львівській області Зубик Олега Івановича, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , залишено без розгляду. Постановою Київського апеляційного суду від 21.07.2020 року зазначену ухвалу від 01.04.2020 скасовано, заяву повернуто до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі. 26.04.2019 суддею Макаренко І.О. винесено ухвалу, якою скаргу на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Львівській області Зубик Олега Івановича, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , повернуто позивачу, у зв`язку зі зловживанням процесуальним правом. Постановою Київського апеляційного суду від 13.08.2019 ухвалу від 26.04.2019 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. У зв`язку з чим, у заявника виникають сумніви щодо об`єктивності судді при розгляді справи.

Підстави для відводу (самовідводу) визначені ст. 36 ЦПК України.

Положеннями ст. 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Дослідивши заяву, перевіривши матеріали справи, суддя прийшов до висновку, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

При розгляді вищевказаної справи, судом апеляційної інстанції скасовувалися ухвали Шевченківського районного суду м. Києва, в тому числі ухвала суду від 26.04.2019 про зловживання заявником процесуальним правом, після чого ухвалою суду від 11.08.2020 головуючим суддею було заявлено самовідвід, що дало можливість сформувати у заявника думку про недовіру до судді та сумніви в неупередженості у зв`язку з чим ОСОБА_1 подано скаргу до Вищої ради правосуддя та заявлений відвід головуючому судді по даній справі .

Статтею 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов`язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно із ст. 3 Конституції утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Ст. 6 Конвенції про захист прав людини, ст.ст. 2, 7 Закону «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що кожен має право на справедливий розгляд своєї справи неупередженим, безстороннім судом.

Вимога «безсторонності», згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Білуха проти України», «Салов про України», Мироненко проти України», «Фельдман проти України») характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий - у з`ясуванні того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" ("De. Belgium"), від 26 жовтня 1984 року, п.26).

Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії", від 28 жовтня 1998 року, п.45).

Відповідно до п. 2.5. Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006 року суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Крім того, відповідно до ст. 3 Кодексу суддівської етики суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09.11.2006 року у справі «Білуга проти України», від 28.10.1999 року у справі «Ветштан проти Швейцарії») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Волков проти України» суд зазначив, що відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на розгляд його справи незалежним і безстороннім судом.

Враховуючи вищевикладене, з метою дотримання загальних засад судочинства, відповідно до яких кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи незалежним і неупередженим судом, забезпечення достатніх гарантій для виключення будь-якого розумного сумніву безсторонності судді у розгляді справи, а також враховуючи висловлену в ухвалі від 26.04.2019 позицію про зловживання ОСОБА_1 своїми процесуальними правами та подальшим самовідводом головуючого судді Макаренко І.О. у зв`язку зі скасуванням вищевказаної ухвали з метою уникнення будь-яких сумнівів у безсторонності та неупередженості судді, заява ОСОБА_1 про відвід головуючого судді підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 36, 40 ЦПК України,

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Макаренко І.О. -задовольнити.

Цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення від 10.04.2019 у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Львівській області Зубик Олега Івановича, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , передати для повторного автоматичного розподілу справи в порядку ст. 14 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: