Рішення № 92243616, 25.09.2020, Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа № 729/1277/19

2/729/29/20 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2020 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі:

судді Кузюри В.О.

за участі секретаря Ященко Л.В.

представника позивача Мартиненка В.В.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бобровиця цивільну справу за позовом акціонерного товариства "Альфа-Банк" ( правонаступник акціонерного товариства " Укрсоцбанк ") до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Марініченко Олена Семенівна, ОСОБА_5 про визнання договорів дарування житлового будинку та земельних ділянок недійсними ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів та просив визнати недійсними договори дарування земельних ділянок та житлового будинку , укладені між ОСОБА_1 ( дарувальник) та ОСОБА_3 ( обдаровуваний) посвідчені 05.11.2013 року ОСОБА_6 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 16 травня 2008 року між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір № 014/01-140, відповідно до якого позичальник отримав кредит в сумі 31709,00 доларів США, строком до 15.05.2015 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 13,50% річних.

ОСОБА_1 в квітні 2012 року припинив виконувати свої зобов`язання за кредитним договором у зв`язку з чим 08.04.2013 р. позивач звернувся до суду та за рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 26 грудня 2013 року у справі № 2759/5917/13 стягнув заборгованість за кредитним договором на підставі якого було видано виконавчий лист який на даний час перебуває на примусовому виконанні у виконавчій службі.

Позивачу стало відомо, що на момент укладення кредитного договору, після відкриття провадження у справі ОСОБА_1 на праві власності належав житловий будинок, загальною площею 41,1 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка кадастровий номер 7420684800:02:000:2503, площею 0,0941 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та земельна ділянка кадастровий номер 7420684800:02:000:2500 з цільових призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,25 га.

Договорами дарування земельної ділянки № 796 від 05.11.2013 року, земельної ділянки № 799 від 05.1 1.2013 року, житлового будинку № 793 від 05.1 1.2013 року ОСОБА_1 подарував ОСОБА_3 вищезазначені об"єкти нерухомості . Договори посвідчені 05.11.2013 року ОСОБА_6 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

Позивач вважає, що так як відповідачі перебувають в родинних стосунках та знали про існування заборгованості за кредитним договором, розуміючи наявність відкритого судового провадження про стягнення банком заборгованості за кредитним договором, здійснили дарування будинку та земельних ділянок цілком усвідомлюючи, що договори дарування відбулися з метою приховання цього майна від наступного звернення стягнення на майно в рахунок погашення боргу за невиконаним зобов`язанням, а тому вважають , що ці договори є недійсними , що підтверджується і позицією Верховного Суду по справі № 405/1820/17( провадження № 61-2761св19) від 24.07.2019 року. Позиція Верховного Суду передбачає, що на час розгляду справи Верховний Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду , викладений в постанові від 03.07.2019 року у справі 369/11268/16-ц ( провадження № 14-260цс19) про те , що позивачі вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним , як такого , що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника , на підставі загальних засад цивільного законодавства (п.6 ст.3 ЦК УКраїни) та послатися на спеціальну норму , що передбачає підставу визнання правочину недійсним , якою може бути підстава передбачена ст. 234 ЦК України , або інша , передбачена ст.228 ЦК України .Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання договору недійсним Верховний Суд врахував, що майно відчуджене після пред"явлення позову про стягнення заборгованості, відчуджене нав підставі безвідплатного договору, на користь близького родича , після відчудження інше майно за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов"язаннями відсутнє.

Позивач вважає в даному випадку , що укладені між відповідачем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 договори є фіктивними , їх наміри були спрямовані на приховування майна від можливого звернення стягнення позивачем на нього в рахунок погашення заборгованості , сторони не вчинили жодної дії на виконання правочину. ОСОБА_3 в будинку не зареєстрований, витрати на його утримання не несе, що свідчить , що фактично він не прийняв дар , тобто договір є фіктивним.

Згідно інформації отриманої в ході виконання рішення суду у боржника відсутні доходи, нерухоме та рухоме майно за рахунок якого може бути погашена заборгованість.

На підставі вищезазначеного і просять визнати договори недійсними. Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні тим, які викладені в позовній заяві та поясненнях на відзив , підтримав заявлені позовні вимоги, так як вважають , що договори дарування є фіктивними без створення будь-яких правових наслідків , мали на меті приховати майно від виконання рішення суду, договори укладені між особами , що перебувають в родинних відносинах, щодо строку давності зазначає, що лише в 2019 році 17 квітня державним виконавцем встановлено , що за ОСОБА_1 зареєстрований на праві власності будинок , про що повідомив банк , а 31.05.2019 року з інформаційної довідки банк дізнався про договори дарування , отже саме з цього часу вважає почався перебіг строку позовної давності, враховуючи всі обставини просив вимоги задовольнити.

Відповідачі надали відзиви на позов , відповідно до яких зазначають , що договори від 05.11.2013 року укладені з дотриманням вимог чинного законодавства .

Відповідач ОСОБА_3 після прийняття дарунку та зереєструвавши майнові права за власні кошти здійснив невід"ємні та суттєві зміни , які призвели до зміни об"єкту нерухомості, на даний час не існує будинку, який був предметом договору дарування , а існує інший об"єкт нерухомості , який збудований та введений в експлуатацію . Майном отриманим в дар ОСОБА_3 володіє , користується відкрито для власних потреб -проживання та вирощування продуктів харчування.

Посвідчуючи договори дарування нотаріус діяла в межах своїх повноважень , з дотриманням вимог чинного законодавства. ОСОБА_3 не є родичем ОСОБА_1 .

Крім того зазначають , що позивач пропустив строк звернення до суду , так як з часу отримання рішення про стягнення боргу в 2013 році на підставі якого відкрите виконавче провадження позивач здійснює захист свого порушеного права , а тому мав реальну можливість довідатися про факт вчинення договорів саме з цього часу та звернутися до суду.

Відповідачі та їх представники у судовому засіданні вимоги не визнали , просили вімовити в задоволенні позову в зв"язку з тим , що позивач пропустив строк на звернення до суду та за безпідставністю позову, оскільки укладені договори не були фіктивними, надали свої пояснення .

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 пояснив , що житловий будинок в АДРЕСА_1 це батьківський будинок . З часу як він став власником , ні будинком , ні земельними ділянками він не займався , тому будинок став непридатним для проживання, земельні ділянки заросли, він вирішив подарувати це майно ОСОБА_3 . Чому саме договором дарування, так як майно було в такому стані , що вже ніякої цінності не представляло для позивача. Оцінка проводилася лише для оформлення договорів. ОСОБА_7 ніяким родичем йому не є . Майно прийняв в дар і користується ним для власних потреб. Щодо рішення Святошинського районного суду м. Києва про стягнення заборгованості , то він не знав про нього , заочне рішення було прийняте без його участі. Кредит надавався для придбання транспортного засобу, який був також заставним майном . Певний час відповідач сплачував кошти , а коли не зміг , то віддав банку автомобіль , який був реалізований та погашений кредит. Про те , що він має ще заборгованість його ніхто не повідомляв. Він нікуди не зникав , працював та мав непогані заробітки , але виконавча служба чомусь не виконувала рішення, не направляла виконавчий лист за місцем його роботи, на даний час він залишився без роботи , ще не є пенсіонером .

Представник ОСОБА_3 , адвокат Трепетьоп В.В. в судовому засіданні пояснила наступне.

В 2013 році ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали договори дарування житлового будинку та земельних ділянок . При укладенні договорів волевиявлення даних осіб було вільними , вони підтвердили , що договори не носять характеру удаваних правочинів. Тобто ці договори не є фіктивними , без мети уникнути відповідальності боржником по кредитним зобов"язанням . Доказом цього є та обставина , що ОСОБА_3 володіє і користується даним майном для особистих цілей і на даний час. Отже позивач не довів факт , що договори укладені без наміру створення наслідків. Чому було вирішено укласти саме договори дарування пояснив відповідач ОСОБА_1 , воно для нього не представляло жодної цінності, бо будинок був непридатний для проживання, земельні ділянки в неналежному стані. Після отримання в дар ОСОБА_3 залишки старого будинку знищив та на його місці побудував новий будинок , що підтверджується наданими письмовими доказами. Збудований будинок був введений в експлуатацію та зареєстрований. Тобто на даний час взагалі відсутній об"єкт договору , а отже і відсутній предмет спору. Земельні ділянки також зазнали істотних змін , а тому також відсутній предмет спору. Крім того відповідачі не є родичами , спільно не проживали як сім"я.

Також представник зазначила , що в своїх поясненнях представник позивача зазначив, що банку було з 2012 року відомо про порушення ОСОБА_1 зобов"язань , в 2013 році було ухвалено рішення про стягнення заборгованості , отже банк мав реальну молжливість з цього часу звернутися до суду за захистом своїх прав , проте даний строк ним пропущений , отже необхідно застосувати строк позовної давності та відмовити з цих підстав в задоволенні позову.

Треті особи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду повідомлені належним чином , приватний нотаріус надала письмові пояснення , в яких проти задоволення позову заперечує, так як при укладенні договорів та їх посвідченні вимоги законодавства не були порушені, розгляд просить проводити в її відсутність. Від ОСОБА_5 заяви та пояснення не надходили .

Ухвалою Бобровицького районного суду від 13.01.2020 року позивача акціонерне товариство «Укрсоцбанк» замінено його правонаступником акціонерним товариством « Альфа-Банк».

Розглянувши позовну заяву , відзиви та письмові пояснення, заслухавши учасників процесу , дослідивши надані письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач просить визнати фіктивними договори дарування житлового будинку та земельних ділянок.

Відповідно до ст. 234 ЦПК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч. 1 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу, що за правилами ст. 215 ЦК є підставою для визнання його недійсним.

В постанові по справі № 369/11268/16-цвід 03.07.2019.Велика Палата Верховного Суду враховує, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду і знають заздалегідь, що він не буде виконаний.

Судом встановлено, що 16 травня 2008 року між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір №014/01-140, відповідно до якого позичальник отримав кредит в розмірі 31709,00 доларів США, строком до 15.05.2015 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 13,50 річних (а.с.21-23 т.1).

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 26.12.2013 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» суму заборгованості за кредитним договором в сумі 86223 грн.23 коп. Рішення набрало законної сили 16.04.2014 року ( а.с.24 т.1).

04.09.2014 року Святошинським районним судом м. Києва видано виконавчий лист по справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а.с.25 т.1)

03.12.2014 року було відкрито виконавче провадження , в ході якого в 2017 році виконавцем встановлено, що дані про місце роботи ОСОБА_1 відсутні, пенсійні виплати він не отримує, нерухоме та рухоме майно за ним не зареєстроване (а.с. 26-31т. 1).

14.04.2017 року державний виконавець постановив накласти арешт на майно боржника ОСОБА_1 та 18.04.2017 року відбулася реєстрація даного обтяження. (а.с.32 т.1).

17.04.2019 року державний виконавець встановив шляхом отримання інформації з державного реєстру речових прав на майно , що ОСОБА_1 належить на праві власності житловий будинок в АДРЕСА_1 (а.с. 32) , про що 19.04.2019 року повідомив кредитора (а.с.31 на звороті т.1).

31.05.2019 року банк отримав інформацію про відчудження будинку та земельних ділянок ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 (а.с. 34, 35 т.1).

Згідно договорів дарування житлового будинку та земельних ділянок ( а.с. 104, 136,137 т.1 ) зазначено, що договори укладені між ОСОБА_1 ( дарувальником ) та ОСОБА_3 ( обдаровуваний) 05.11.2013 року , на умовах добровільного волевиявлення та не носить характеру уявного та удаваного правочину.

Відповідно до витягу з територіальної громади м. Києва за адресою АДРЕСА_2 станом на 14.01.2020 року зареєстровані ОСОБА_8 - дата реєстрації 08.01.1988 року , ОСОБА_1 -дата реєстрації 08.01.1988 року , ОСОБА_9 - дата реєстрації 08.01.1988 року , ОСОБА_10 -дата реєстрації 03.11.2009 року , ОСОБА_11 - дата реєстрації 01.03.2019 року ( а.с. 111 т.1).

Згідно витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно та даних технічного паспорту за ОСОБА_3 зареєстрований на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами , що в АДРЕСА_1 загальною площею 106,2 кв.м , житловою площею 65,2 кв.м , рік забудови 2014-2015 , а житловий будинок загальною площею 41,1 кв. м. , житловою площею 23,1 кв.м. знесено (а.с. 59-66 т.2).

ОСОБА_3 надав до суду заяву в якій зазначає, що він не є родичем та членом сім"ї ОСОБА_1 (а.с.117 т.2).

В судовому засіданні не знайшов підтвердження факт , що відповідачі є родичами та членами сім"ї.

Встановлено, що на момент підписання договорів дарування від 05.11.2013 року дарувальник ( ОСОБА_1 ) і обдаровуваний ( ОСОБА_3 ) були повнолітніми особами, які мали повний обсяг право- і дієздатності та мали волевиявлення на настання відповідних наслідків. Зазначене підтверджується положеннями самих договорів, фактом їх нотаріального посвідчення та вказівкою у ньому про те, що особи сторін і їх дієздатність перевірено.

Спірний договір дарування нерухомого майна вчинено в нотаріальній формі, відповідно до вимог ст. 719 Цивільного кодексу України, зареєстрованого відповідно до вимог чинного законодавства, а об`єкт дарування, нерухоме майно, прийнято обдарованими.

Об`єкти нерухомого майна, що передавалися у дарунок ОСОБА_3 належали ОСОБА_1 на праві приватної власності .

На момент укладення спірних договорів жодних обтяжень на відповідне майно не існувало та не було зареєстровано. Цей факт було перевірено нотаріусом під час посвідчення договору.

Відповідно, ОСОБА_1 мав право вільно розпоряджатися своїм майном, як власник, згідно ст. ст. 317, 319 Цивільного кодексу України.

Спірні договори містять всі істотні умови, що характерні для договорів дарування.

Таким чином, під час укладення спірних договорів було дотримано вимог чинного законодавства, у т.ч. щодо форми та змісту, відповідного типу правочинів.

Як зазначено у п. 24 постанови пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Нерухоме майно, що є подарунком за спірним договором, юридично та фактично було передано ОСОБА_3 .

Оскільки дарунок за спірним договором було передано дарувальником і прийнято обдаровуваним та він використовувався та використовується останнім , спірний договір не може бути визнаний недійсним з причин його фіктивності (не спрямованості на реальне настання обставин, обумовлених ним).

Також слід зазначити, що предмети дарування на час укладення спірних договорів не знаходилися у ПАТ «Укрсоцбанк» в заставі, не перебували під обтяженням, зареєстрованим на користь позивача.

Щодо предметів дарування відсутні будь-які судові рішення щодо звернення стягнення на них на користь ПАТ «Укрсоцбанк», визнання права власності на них за позивачем, передачі їх позивачу у власність тощо.

ПАТ «Укрсоцбанк» не мав на момент укладення спірних договорів дарування жодних прав на нерухоме майно, яке було предметом дарування.

Оскільки на час укладення договорів дарування право власності ОСОБА_1 на спірний будинок та земельні ділянки будь-якою особою не оспорювалося, під арештом, забороною та в іпотеці не перебувало, рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" коштів ухвалено не було, у зв`язку з чим на момент укладення правочинів були відсутні підстави для заборони власнику розпоряджатися належним йому майном та вчиняти щодо належного відповідачу майна будь-які угоди, договори дарування украдені відповідачами були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними , про що свідчать дії ОСОБА_3 після прийняття дару, а саме цільове використання земельних ділянок для власних потреб , знищення непридатного для проживання будинку та будівництво нового житлового будинку та його використання для власних потреб , то в судовому засіданні не встановлено порушення прав та законних інтересів позивача та підстав вважати оспорювані договори фіктивними.

Крім того на момент подання позову відсутнє майно , яке було предметом договору дарування, а саме житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами ( арешт накладався виконавцем в 2017 році на не існуюче майно) , отже відсутній предмет спору . Земельні ділянки призначені для обслуговування будинку та особистих потреб сім"ї відповідача , пов"язані з будинком спільним призначенням.

Відповідачами подано заяви про застосування позовної давності до вимог позивач , які обгрунтовують тим, що так як з 2013 року позивач здійснює захист своїх порушених прав , то саме з цього часу він мав реальну можливість довідатися про укладення договорів , ним не доведено наявність обставин , які з об"єктивних причин , незалежно від позивача унемождивлювали або істотоно утруднювали своєчасне подання позову. Суд не може не погодитися з відповідачами , що позивачем пропущено строк на звернення до суду , проте , суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Оскільки права та законні інтереси позивача не були порушені укладенням спірного договору, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог саме з цих підстав.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду по справам за позовом АТ «Банк Кредит Дніпро» до ПрАТ «Геркулес», ТОВ «Провінція Плюс» щодо аналогічного предмету спору, висловлені в постановах від 16.07.2019 року у справі №904/4514/18, від 31.07.2019 року у справі №910/13042/18 та від 13.08.2019 року у справі №910/15721/18. Зокрема, вказаними постановами було відхилено касаційні скарги банку, залишено без змін судові рішення попередніх інстанцій, спростовано доводи АТ «Банк Кредит Дніпро» щодо права оскарження договорів купівлі-продажу майна ПрАТ «Геркулес». Серед іншого Верховний Суд у постановах у справах №904/4514/18 та №910/15721/18 зазначив, що за відсутності встановлених Законом, судом або договором обмежень відчуження майна, тобто відсутності між сторонами відносин майнової поруки стосовно відчуженого майна, не є правовою підставою для визнання оспореного правочину недійсним. По справі №910/13042/18 Верховний Суд в п. 39 постанови підкреслив, що позивачем не доведено наявність ознак фіктивності при вчиненні оспорюваного договору купівлі-продажу, а також порушення його права чи інтересу відповідачами шляхом укладення такого договору.

Наведене також підтверджується правовими позиціями Верховного Суду, викладеними, зокрема, в постановах від 12.06.2018 року у справі №925/866/17, від 04.12.2018 року у справі № 910/23406/17, від 04.12.2018 року у справі №911/82/17, від 27.11.2018 року у справі №910/26146/15, від 21.11.2018 року у справі № 921/716/1.

Майно, яке було відчужене за договорами дарування і знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , та земельні ділянки не є засобом забезпечення зобов`язань за вказаним кредитним договором, а відтак, на вказане майно не передбачалося звернення стягнення.

Керуючись ст.ст. 263-265, 268 ЦПК України , суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову акціонерного товариства "Альфа-Банк" ( правонаступник акціонерного товариства " Укрсоцбанк ") до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Марініченко Олена Семенівна, ОСОБА_5 про визнання договорів дарування житлового будинку та земельних ділянок недійсними відмовити. На рішення може бути подана апеляційна скарга через Бобровицький районний суд до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: