Постанова № 9207466, 25.02.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 лютого 2010 року           14:52           № 2а-52/10/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі:

Судді Шелест С.Б.

При секретарі судового засідання Шолковій Т.Ю.

Розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовомУправління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми

до відповідача

Третя особа без самостійних вимог на предмет споруПублічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс –Банк»

Відкрите акціонерне товариство Сумський завод сільськогосподарського машинобудування «Сумсільмаш»

простягнення суми фінансових санкцій За участю представників сторін:

Від позивача: не з’явились

Від відповідача: Зубченко Н.Ф., Хмель О.М.–представники за довіреністю

Від третьої особи: не з’явились

на підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 25.02.10р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

УПФУ у Зарічному районі м. Суми звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача суми фінансових санкцій в розмірі 51279, 57 грн.

25.02.10р. позивачем через канцелярію суду шляхом телефонограми передано клопотання про розгляд справи без участі представника ПФУ, яке судом задоволено.

У судовому засіданні представником відповідача повідомлено суду по те, що відповідно до рішення позачергових Загальних Зборів акціонерів Банку (протокол №3 від 07.09.09р.) АКБ «Правекс –Банк»перейменовано в Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Правекс –Банк», який є правонаступником прав та обов’язків АКБ «Правекс –Банк».

З урахуванням викладеного та відповідно до ст. 55 КАС України, судом здійснено заміну відповідача його правонаступником –ПАТ КБ «Правекс –Банк».

Як вбачається із позову, позовні вимоги мотивовані несплатою в добровільному порядку застосованих до Банку фінансових санкцій згідно з рішенням позивача № 133 від 16.02.07р. у розмірі 51279, 57 грн. за порушення вимог п. 12 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що полягало у тому, що приймаючи від ВАТ «Сумський завод сільськогосподарського машинобудування «Сумисільмаш»платіжні документи на видачу заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, Банк не перевірив нарахування та повноту сплати страхових внесків. Позивач у позові зазначає, що вказане рішення УПФУ відповідачем не оспорювавалось, фінансові санкції у встановлені цим рішенням строк не сплачені, у зв’язку з чим просить суд стягнути вказану суму.

Представник відповідача проти позову заперечувала, мотивуючи неправомірністю рішення позивача про застосування фінансових санкцій до позивача у розмірі 51279, 57 грн. з покликанням на те, що відповідальність за правильність і повноту нарахованих і сплачених страхових внесків до ПФУ згідно з законодавством покладено на платників (страхувальників), а не на Банк. Так, Відповідач зазначає, що за вимогами ч.4 п.3.9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ від 21.01.04р. №22, банк при видачі коштів підприємствам на виплату заробітної плати, не перевіряє правильність нарахування (обчислення) платежів, утриманих із заробітної плати /доходу і нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету та зборів/страхових внесків до державних цільових фондів; відповідальність за правильність нарахування (обчислення) цих платежів, в силу цього ж пункту Інструкції, несе платник. Обов’язок перевіряти відповідність сплачених сум страхових внесків розміру, визначеному законом, був покладений на банки згідно з Постановою Правління ПФУ від 07.04.09р. №12-1, яка набрала чинності з 11.05.09р., тоді як перевірка ВАТ «Сумський завод сільськогосподарського машинобудування «Сумисільмаш»проводилась у 2007 році.

З урахуванням викладеного, представник відповідача просила суд відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи до суду не з’явився, про дату та час судових засідань був повідомлений належним чином; клопотань та заяв до суду не надходило.

Враховуючи, що третя особа була повідомлена належним чином про дату та час судового засідання, суд вважає, що її неприбуття не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, Окружний адміністративний суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

25.01.07р. УПФУ України в Зарічному районі м. Суми проведено перевірку правильності повноти нарахування, обчислення, своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ВАТ «Сумський завод сільськогосподарського машинобудування «Сумисільмаш», за результатами якої, відповідно до акту перевірки №21/3-23, встановлено порушення Сумською філією АКБ «Правекс –Банк»вимог ч. 12 ст. 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»(далі –Закон N 1058-IV), що призвели до неповної та несвоєчасної сплати авансових платежів із внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування на загальну суму 51 279, 57 грн.

Перевіркою встановлено та відображено у акті факт несвоєчасної сплати авансових платежів за період з 28.10.05р. по 01.08.06р. при виплаті вказаним страхувальником заробітної плати.

На підставі вказаного акту, позивачем винесено рішення про застосування фінансових санкцій до відповідача №133 від 16.02.07р. на суму 51279, 57 грн., яке надіслано відповідачеві у встановленому законом порядку, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення відправлення рекомендаційною поштою з підписом уповноваженої особи. Факт отримання рішення УПФУ не заперечується відповідачем, як і не заперечується та обставина, що вказане рішення відповідач не оспорював в судовому порядку, як і не сплатив фінансові санкції.

Стягнення суми застосованих фінансових санкцій за вказаним рішенням є предметом даного спору.

Суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 12 ст. 20 Закону України N 1058-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум. У разі невиконання банками цієї вимоги вони за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу Пенсійного фонду суму, що дорівнює сумі несплачених страхових внесків, з правом зворотної вимоги до страхувальників щодо відшкодування цієї суми.

Аналогічна вимога передбачена в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ від 21.01.04р. №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.04р. за №377/8976, пунктом 3.9. якої визначено, що банк приймає від платника платіжне доручення на перерахування заробітної плати на рахунки працівників підприємств, що відкриті в банках, або грошовий чек на отримання заробітної плати лише за умови одночасного подання платником у строк, установлений законодавством України, платіжних доручень на перерахування платежів, утриманих із заробітної плати працівників та нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету і зборів/страхових внесків до державних цільових фондів, або документального підтвердження їх сплати раніше.

Якщо банк не забезпечив перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відповідного територіального органу Пенсійного фонду України одночасно з видачею (перерахуванням) коштів на виплату заробітної плати, то він за рахунок власних коштів сплачує відповідному Фонду суму несплачених страхових внесків. У разі несплати самим банком цих сум Фонд здійснює їх стягнення з банку в порядку, установленому законодавством України (абз. 5 п. 3.9 вказаної Інструкції в редакції Постанови НБУ, який діяв до внесення змін Постановою ПравлінняНаціонального банку України від 15.05.2009 р. N 296).

Відповідно до п. 2 ч. 10 ст. 106 Закону України N 1058-IV за порушення вимог, передбачених частиною дванадцятою статті 20 цього Закону, накладається штраф у розмірі суми страхових внесків, яка підлягає сплаті страхувальником.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що законодавством саме на банки покладено обов’язок перевіряти повноту сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування при прийняті ними платіжних доручень на видачу заробітної плати. У протилежному випадку банк зобов’язаний сам відшкодувати недоплачену суму.

Перевіркою позивача встановлено та відображено у акті перевірки, що вказане Товариство (страхувальник) не забезпечило при виплаті заробітної плати перерахування страхових внесків, а саме: у період з жовтня 2005 року по грудень 2006 року сума несплачених або несвоєчасно сплачених авансових платежів ВАТ «Сумський завод сільськогосподарського машинобудування «Сумисільмаш» становить 51279, 57 грн..

За таких обставин, застосування позивачем до відповідача фінансової санкції у розмірі 51279, 57 грн. згідно рішення УПФУ №133 від 16.02.07р.– правомірне.

Частиною 15 ст. 106 Закону України N 1058-IVпередбачено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

З огляду на викладене, та враховуючи те, що відповідачем на момент вирішення спору фінансові санкції у вказаному розмірі не сплачені, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Посилання відповідача на абзац 4 п.3.9 вищевказаної Інструкції, за змістом якого банк не перевіряє правильність нарахування (обчислення) платежів, утриманих із заробітної плати/доходу і нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету та зборів/страхових внесків до державних цільових фондів, –не заслуговують на увагу та не можуть бути правовою підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки вказана Інструкція є підзаконним нормативно-правовим актом і не може суперечити Закону.

Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Тобто , в спірному випадку, пріоритетними є вимоги ст. 20 Закону України N 1058-IV.

Крім того, як зазначалось вище, в абзаці 5 цього ж пункту (в редакції постанови ПравлінняНБУ від 15.04.2005 р. N 132, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, якщо банк не забезпечив перерахування страхових внесків одночасно з видачею (перерахуванням) коштів на виплату заробітної плати, то він за рахунок власних коштів сплачує відповідному Фонду суму несплачених страхових внесків. У разі несплати самим банком цих сум Фонд здійснює їх стягнення з банку в порядку, установленому законодавством України.

З таких же підстав не заслуговують на увагу посилання відповідача на те, що обов’язок перевіряти відповідність сплачених сум страхових внесків розміру, визначеному законом, виник лише з прийняттям Правлінням ПФУ постанови від 07.04.09р. №12-1.

Задовольняючи позов, суд враховує правову позицію Верховного суду України, викладену у постановах ВСУ від 08.09.09р., від 19.01.10 року (справа № 21-2150 во 09) у спорі за аналогічними правовідносинами, що виникли у зв’язку з невиконанням банком обов’язку перевірити правильність нарахування та повноту сплати до бюджету страхових внесків страхувальниками при виплаті ними заробітної плати.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.124 Конституції України, Законами України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

п о с т а н о в и в:

задовольнити адміністративний позов.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс –Банк»

(01021, м. Київ, Кловіській узвіз, 9/2, код ЄДРПОУ 14360920) на користь Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми суму фінансових санкцій в розмірі 51279 (п’ятдесят одна тисяча двісті сімдесят дев’ять) 57 грн.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                     Шелест С.Б.

Постанова складена в повному обсязі: 02.03.10р.