Постанова № 9207468, 22.02.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 лютого 2010 року           12:00           № 2а-13312/09/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі:

Судді Шелест С.Б.

При секретарі судового засідання Шолковій Т.Ю.

Розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «УкоінвестБуд»

доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

проскасування податкового повідомлення - рішення

Представники сторін: від позивачаІльюшин О.В.- представник за довіреністю від відповідача Бурківська Н.Л., Бузинний О.В. –представники за довіреністю

у судовому засіданні 22.02.2010р. відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ТОВ «УкоінвестБуд»звернулось до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва № 0002412307/2/31371 від 20.07.2009р.

Заявою від 04.02.10р. позивач уточнив позовні вимоги та просить суд скасувати зазначене податкове повідомлення –рішення. Крім того, просив суд вважати вірною назву позивача –Товариство з обмеженою відповідальністю «УкоінвестБуд».

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, та не погоджуючись з висновком податкового органу про порушення позивачем п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягав, на думку податкового органу, у заниженні податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 101609 грн. внаслідок не включення до валового доходу у 2 кварталі 2007р. кредиторської заборгованості у розмірі 406438 грн., що виникла відповідно до договору № ДГ/375/1 від 09.02.05р. за відвантажений товар (роботи, послуги) та залишилась непогашеною внаслідок банкрутства кредитора та по спливу позовної давності для стягнення такої заборгованості, представник позивача вказує на те, що граничний строк для визначення податкового зобов’язання закінчився у 1 кварталі 2008 року, а відтак, в силу приписів п.п.15.1.1. п.15.1. ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»підприємство звільняється від нарахованого податкового зобов’язання. Крім того, припинення державної реєстрації контрагента позивача - підприємства «Української компанії «Будінвест»мало місце згідно з ухвалою суду у серпні 2006 року, тоді як період 2006р. не був періодом перевірки, отже у будь-якому якому разі, на думку представника позивача, відповідачем пропущено граничний строк визначення податкового зобов’язання зі спірного податку.

За таких обставин, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача проти позову заперечила, мотивуючи тим, що кредиторська заборгованість у розмірі 406438 грн. за товари (роботи, послуги) за договором купівлі-продажу № ДГ/375/1 від 09.02.05р., яка станом на 30.09.2008р обліковувалась у позивача по рах. 631 набула статусу безповоротної фінансової допомоги у тому податковому періоді, на який припадає закінчення строку позовної давності. Абзацом 2 підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР визначено, що валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

З покликанням на те, що державну реєстрацію припинення контрагента позивача - підприємства «Української компанії «Будінвест»за даними ЄДРПОУ не вчинено, а також на закінчення трирічного строку позовної давності на стягнення такої заборгованості, податковий орган вважає, що сума кредиторської заборгованості у вказаному розмірі повинна бути включена до валового доходу у податковому періоді, на який припадає закінчення позовної давності, тобто саме у 1 кварталі 2008 року, а не в 2 кварталі 2007 року, як про це помилково зазначено у акті перевірки.

У зв’язку з цим та за результатами процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення № 0000642307/0/5944 від 18.02.09р., яким на підставі акту перевірки було визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 1367 411 грн. основного платежу (за період заниження II кв. 2007 року –IY кв. 2007 року) та 1367 411 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а також податкового повідомлення-рішення № 0000642307/1/20212 від 08.05.09р., ДПА у м. Києві згідно з рішенням від 13.07.09р. № 6097/725-114 було змінено вказані податкові повідомлення-рішення рішення та прийняте податкове повідомлення - рішення № 0002412307/2/31371 від 20.07.2009р., згідно з яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 142252,80 грн., в тому числі: 101 609 грн. основного платежу за період заниження 1-ий кв. 2008 р. та 40643,80 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку ТОВ «УкоінвестБуд»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.07р. по 30.09.08р. , валютного та іншого законодавства за період з 01.04.07р. по 30.09.08.р., за результатами якої складено акт перевірки від 06.02.09р. №617/2304/25637276.

На підставі вказаного акту, ДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000642307/0/5944 від 18.02.09р., яким на підставі акту перевірки було визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 1367 411 грн. основного платежу та 1316 606 грн. штрафних (фінансових) санкцій (за період заниження II кв. 2007 року –IY кв. 2007 року стор.35 акта перевірки).

Як свідчать обставини справи, за результатами процедури адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень № 0000642307/0/5944 від 18.02.09р., № 0000642307/1/16021 від 08.05.09р., рішенням ДПА у м. Києві № 6097/725-114 від 13.07.09р. були скасовані вказані податкові повідомлення-рішення в частині 1265 802,00 грн. податку на прибуток та в частині 1275 962,20 грн. штрафної (фінансової) санкції , а в іншій частині залишені без змін, у зв’язку з чим ДПІ у Дарницькому районі м. Києва було прийняте податкове повідомлення - рішення № 0002412307/2/31371 від 20.07.2009р., згідно з яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 142252,80 грн., в тому числі: 101 609 грн. основного платежу за період заниження I-ий кв. 2008року та 40643,80 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Як встановлено судом на підставі матеріалів перевірки, а також прийнятих податковим органом рішень за результатами розгляду скарг позивача, з урахуванням листа відповідача від 03.06.09р. № 20140/10/25-011, яким він повідомив позивача про внесення змін і доповнень до рішення про результати розгляду первинної скарги від 30.04.09р., пояснень представників відповідача в судовому засіданні, підставою для висновку про заниження податкового зобов’язання в сумі 101 609 грн. I-ий кв. 2008року слугував висновок податкового органу про порушення позивачем підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР, внаслідок не включення до валового доходу кредиторської заборгованості у розмірі 406438 грн. за товари (роботи, послуги) за договором купівлі-продажу № ДГ/375/1 від 09.02.05р., укладеним між позивачем та підприємством «Українська компанія «Будінвест».

Перевіркою встановлено та не заперечується позивачем, що у періоді з 01.04.07р. по 30.09.08р. позивач кредиторську заборгованість перед підприємством «Українська компанія «Будінвест»не погашав (ані шляхом перерахування грошових коштів в сумі 406438 грн., ані іншим шляхом проведення взаєморозрахунків з кредитором), у зв'язку з чим на рахунку 631 станом на 30.09.08р. обліковувалась кредиторська заборгованість у вказаній сумі.

Перевіркою також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно з ухвалою господарського суду м. Києва від 30.08.06р. у справі № 23/175-б за наслідками процедури банкрутства, підприємство «Українська компанія «Будінвест»ліквідовано та зобов’язано державного реєстратора провести державну реєстрацію припинення вказаного підприємства.

За вимогами ч 5. ст.91 Господарського кодексу України, ліквідація господарського товариства вважається завершеною, а товариство таким, що припинило свою діяльність, з дня внесення запису про його ліквідацію до державного реєстру.

Разом з тим, як встановлено судом на підставі витребуваного з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців витягу серії АГ № 499701 станом на 22.05.09р. вказане підприємство не ліквідоване, у розділі «стан юридичної особи»вчинено запис «порушено справу про банкрутство».

В силу ч.1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, у суду відсутні правові підстави вважати вказане підприємство ліквідованим в розумінні чинного законодавства.

З покликанням на вказані обставини, а також на сплив позовної давності для погашення вказаної заборгованості перед кредитором, відповідач вважає, що така заборгованість в сумі 406438 грн. набула статусу безповоротної фінансової допомоги в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому, відповідно до вимог п.п. 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 вказаного Закону повинна бути віднесеною до складу валового доходу у тому податковому періоді, на який припадає закінчення позовної давності, тобто, саме у 1 кварталі 2008 року, а не в 2 кварталі 2007 року, як про це помилково зазначено у акті перевірки.

Суд погоджується з таким висновком податкового органу, вважає оспорюване податкове повідомлення-рішення правомірним, а позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, відповідно абзацу другого підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(із змінами,внесеними згідно із Законом України від 05.06.2003 р. N 911-IV), валовий доход включає, зокрема: доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Відповідно до п.1.25. ст.1 цього Закону, безнадійна заборгованість –це заборгованість, зокрема, по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності відповідно до п.п.1.22.1. а.1.22 ст.1 Закону , є безповоротною фінансовою допомогою, яка за вимогами вищенаведеного підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону повинна відноситись платником податку до валових доходів саме у тому податковому періоді, на який припадає закінчення позовної давності.

Судом витребувано у позивача, однак не надано останнім договір купівлі-продажу № ДГ/375/1 від 09.02.05р., укладений між позивачем та підприємством «Українська компанія «Будінвест». При цьому, представник позивача пояснив, що такий договір не зберігся на підприємстві за спливом строку зберігання документів.

Разом з тим, оскільки наявність такого договору, як і наявність невиконаних позивачем за цим договором грошових зобов’язань в сумі 406438 грн. не заперечується позивачем, як і не заперечується те, що поставка товару припадає на період укладання договору, суд погоджується з доводами податкового органу про те, що з метою оподаткування перебіг строку позовної давності повинен розпочинатися саме з періоду виконання такого договору підприємством «Українська компанія «Будінвест»(тобто I кварталу 2005 року), адже договір, як правочин, є підставою виникнення договірного зобов’язання для позивача по оплаті вартості товару.

Як зазначено в акті перевірки, на письмові запити перевіряючих № 2520/10/23-706 від 21.01.09р., № 2815/10/23-206 від 26.01.09р.та № 3443/10-717 від 29.01.09р. щодо надання документів, які б підтверджували узгодження сторонами інших строків виконання зобов’язання з оплати вартості товарів (робіт, послуг) позивачем до перевірки не надані, як і не надані на вимогу суду.

За вимогами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).

В силу ст.257 цього Кодексу, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За наведених обставин та правових норм, суд погоджується з висновком податкового органу про порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону внаслідок невіднесення до складу валового доходу у першому кварталі 2008 року суми кредиторської заборгованості у розмірі 406438 грн., яка набула статусу безповоротної фінансової допомоги, що, в свою чергу, призвело до заниження податку на прибуток у цьому ж періоді у розмірі 101609 грн.

Відповідно до 17.1.3 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. N 2181-III, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Визначення штрафу у розмірі 40643,80 грн. згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення за період з I кварталу 2008р по IY квартал 2008р відповідає вимогам наведеної норми Закону N 2181-III.

За таких обставин, у суду відсутні правові підстави для скасування осопрюваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи позивача про припинення зобов'язання ліквідацією юридичної особи не заслуговують на увагу, оскільки, як зазналось вище, за вимогами ч 5 ст.91 ГК України, ліквідація господарського товариства вважається завершеною, а товариство таким, що припинило свою діяльність, з дня внесення запису про його ліквідацію до державного реєстру, чого не відбулось у спірному випадку.

Помилковість зазначення перевіряючими у акті періоду заниження валового доходу (2 квартал 2007 року), а також невірний висновок про те, що товари (роботи, послуги), отримані від підприємства «Українська компанія «Будінвест»на суму кредиторської заборгованості є безоплатно наданими, з посиланням на те, що вартість безоплатно наданих товарів підлягає віднесенню до складу валового доходу, - не може саме по собі слугувати підставою для скасування правильного по суті оспорюваного податкового повідомлення-рішення, оскільки цим рішенням, за результатами процедури адміністративного оскарження, визначено податкове зобов’язання саме за 1 квартал 2008 року в сумі 101 609 грн., та відповідно санкція розрахована з урахуванням періоду заниження, починаючи з 1 кварталу 2008 року. За таких обставин, безпідставними є доводи позивача про пропуск відповідачем граничного строку (1095 днів) для визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток.

Крім того, за вимогами п.п.6.4.1. «б»п.6.4. ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкові повідомлення вважаються відкликаними, якщо, зокрема, контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження. Таким чином, висновки акту перевірки щодо періоду заниження, що лягли в основу визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток згідно з податковим повідомлення-рішенням № 0000642307/0/5944 від 18.02.09р., не можуть братись судом до уваги, оскільки вказане податкове повідомлення-рішення є відкликаним в силу п.п.6.4.1. «б»п.6.4. ст.6 цього Закону.

З огляду на викладене, позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.124 Конституції України, Законами України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                     Шелест С.Б.

Постанова складена в повному обсязі: 02.03.10р.