Ухвала суду № 92037609, 01.10.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

"01" жовтня 2020 р.Справа № 5023/5847/11

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєві О.В.

розглянувши заяву (вхідний № 26308 від 09 серпня 2016 року) ліквідатора про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння

за заявою Фізичної особи - підприємця Ринського Владислава Леонідовича, м. Харків (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Фізичної особи - підприємця Ринського Владислава Леонідовича, м. Харків про визнання банкрутом за участю представників:

ТОВ ФК Поліс (кредитора) - Гамей В.В., дов. від 27.12.2019 року

ОСОБА_1 - Волторніст С.І., ордер № 164890

заявника (ліквідатор) - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Харківської області від 20 липня 2011 року Фізичну особу - підприємця Ринського Владислава Леонідовича визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Шинкарчука А.В.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 грудня 2013 року звільнено Шинкарчука А.В. від виконання обов`язків ліквідатора Фізичної особи - підприємця Ринського Владислава Леонідовича, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Капустіна Володимира Володимировича.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 травня 2015 року звільнено Капустіна Володимира Володимировича від виконання обов`язків ліквідатора у даній справі, призначено ліквідатором Фізичної особи - підприємця Ринського Владислава Леонідовича - арбітражного керуючого Корольова Вадима Вячеславовича.

09 серпня 2016 року ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Корольовим Вадимом Вячеславовичем подано до господарського суду Харківської області заяву (вхідний № 26308) про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, в якій ліквідатор просив суд визнати за Фізичною особою - підприємцем Ринським Владиславом Леонідовичем право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № 47-1,47-2,47-3 в літ. А-5, загальною площею 80,1 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; витребувати від Кайдалової Тамари Вікторівни на користь Фізичної особи - підприємця Ринського Владислава Леонідовича нежитлові приміщення 1-го поверху № 47-1,47-2,47-3 в літ. А-5, загальною площею 80,1 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 серпня 2016 року вищезазначену заяву ліквідатора було прийнято та призначено до розгляду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 листопада 2016 року (суддя Яризько В.О.) визнано за Ринським Владиславом Леонідовичем право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № 47-1, 47-2, 47-3 в літ. А-5, загальною площею 80,1 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; витребувано у Кайдалової Тамари Вікторівни на користь Ринського Владислава Леонідовича вищезазначені нежитлові приміщення.

До суду від ОСОБА_2 надійшла апеляційна скарга на ухвалу господарського суду Харківської області від 10 листопада 2016 року.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23 лютого 2017 року (головуючий суддя Шевель О. В., судді Здоровко Л.М., Лакіза В.В.) апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково; ухвалу господарського суду Харківської області від 10 листопада 2016 року у справі № 5023/5847/11 скасовано та прийнято нове рішення, яким заяву ліквідатора фізичної особи - підприємця Ринського Владислава Леонідовича арбітражного керуючого Корольова Вадима Вячеславовича задоволено; визнано за Ринським Владиславом Леонідовичем право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № 47-1, 47-2, 47-3 в літ. А-5, загальною площею 80,1 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; витребувано у ОСОБА_1 на користь Ринського Владислава Леонідовича вищезазначені нежитлові приміщення.

Не погоджуючись із ухвалою господарського суду Харківської області від 10 листопада 2016 року та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23 лютого 2017 року, ОСОБА_1 звернулась до суду України із касаційною скаргою.

Постановою Вищого господарського суду України від 04 липня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; ухвалу господарського суду Харківської області від 10 листопада 2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23 лютого 2017 року скасовано; справу № 5023/5847/11 в частині розгляду заяви ліквідатора Корольова Вадима Вячеславовича № 29/1-5023/5847 від 02 серпня 2016 року передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду; касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Харківської області від 10 листопада 2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23 лютого 2017 року припинено.

Розпорядженням керівника апарату суду від 04 вересня 2017 року, у зв`язку з недопустимістю повторної участі в розгляді справи судді Яризько В.О., відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, був призначений повторний автоматизований розподіл заяви за вхідним № 26308 у справі №5023/5847/11.

Повторним автоматизованим розподілом судової справи між суддями заява за вхідним № 26308 у справі № 5023/5847/11 призначена для розгляду судді Швидкіну А.О.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 вересня 2017 року заяву ліквідатора фізичної особи - підприємця Ринського Владислава Леонідовича - арбітражного керуючого Корольова Вадима Вячеславовича про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння (вхідний № 26308 від 09 серпня 2016 року) прийнято та призначено до розгляду на 11 жовтня 2017 року; залучено ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 до участі у справі в межах розгляду вищезазначеної заяви ліквідатора.

У зв`язку із надходженням до суду від ОСОБА_1 касаційної скарги на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 18 серпня 2017 року, справа була направлена до Вищого господарського суду України.

26 грудня 2017 року справа повернулася до господарського суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 грудня 2017 року заяву ліквідатора про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння (вхідний № 26308 від 09 серпня 2016 року) було призначено до розгляду.

19 березня 2018 року до суду від ліквідатора надійшла заява про залишення без розгляду раніше наданої заяви про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння (вхідний № 26308 від 09 серпня 2016 року).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 квітня 2018 року відмовлено ліквідатору у задоволенні заяви (вхідний № 7282 від 19 березня 2018 року) про залишення без розгляду заяви ліквідатора (вхідний № 26308 від 09 серпня 2016 року) про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, закрито провадження з розгляду заяви ліквідатора (вихідний № 29/1-5023/5847 від 02 серпня 2016 року, вхідний № 26308 від 09 серпня 2016 року) про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

До суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" та ОСОБА_1 надійшли апеляційні скарги на ухвалу господарського суду Харківської області від 10 квітня 2018 року.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26 червня 2018 року (головуючий суддя Плахов О.В., судді Бородіна Л.І., Россолов В.В.) апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" та ОСОБА_1 задоволено; ухвалу господарського суду Харківської області від 10 квітня 2018 року у справі № 5023/5847/11 скасовано та направлено справу на розгляд до господарського суду Харківської області.

10 липня 2018 року матеріали справи повернулись до господарського суду Харківської області.

Розпорядженням керівника апарату суду від 10 липня 2018 року у зв`язку з недопустимістю повторної участі в розгляді справи судді Швидкіна А.О. відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, був призначений повторний автоматизований розподіл заяви за вхідним № 26308 у справі №5023/5847/11.

Повторним автоматизованим розподілом судової справи між суддями заява за вхідний № 26308 у справі № 5023/5847/11 призначена для розгляду судді Усатому В.О.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 грудня 2018 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про відкладення розгляду заяви (вхідний № 34748 від 12 грудня 2018); відмовлено в задоволенні клопотання адвоката Сасіна А. О., як представника ОСОБА_1 , про відкладення розгляду заяви (вхідний № 34751 від 13 грудня 2018 року); задоволено заяву ліквідатора про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння (вхідний № 26308 від 09 серпня 2016 року); визнано за фізичною особою - підприємцем Ринським Владиславом Леонідовичем право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 2, 3 в літ. А-5, загальною площею 81,3 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна: 1328139363101; постановлено витребувати від ОСОБА_1 на користь фізичної особи - підприємця Ринського Владислава Леонідовича нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 2, 3 в літ. А-5, загальною площею 81,3 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна: 1328139363101.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 07 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено та скасовано ухвалу Господарського суду Харківської області від 13 грудня 2018 року у справі № 5023/5847/11; вдмовлено у задоволенні заяви ліквідатора про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння (вхідний № 26308 від 09 серпня 2016 року).

Постановою Верховного Суду від 30 квітня 2020 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" задоволено частково; постанову Східного апеляційного господарського суду від 07 серпня 2019 року та ухвалу Господарського суду Харківської області від 13 грудня 2018 року у справі № 5023/5847/11 скасовано повністю; справу у відповідній частині щодо розгляду заяви ліквідатора Фізичної особи - підприємця Ринського Владислава Леонідовича - арбітражного керуючого Корольова Вадима Вячеславовича про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Фізичної особи - підприємця Ринського Владислава Леонідовича направити на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

19 травня 2020 року матеріали справи повернулись до господарського суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 червня 2020 року задоволено самовідвід судді Усатого В.О. від розгляду заяви ліквідатора про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння (вхідний № 26308 від 09 серпня 2016 року); передано заяву ліквідатора про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння (вхідний № 26308 від 09 серпня 2016 року) для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого судді відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням № 295/2020 від 01 червня 2020 року щодо призначення повторного автоматизованого розподілу заяви у зв`язку з самовідвідом судді Усатого В.О. призначено повторний автоматизований розподіл заяви по справі 3 5023/5847/11.

Протоколом від 01 червня 2020 року повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду заяви по справі № 5023/5847/11 визначено суддю Хотенця П.В.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 червня 2020 року призначено заяву (вхідний № 26308 від 09 серпня 2016 року) ліквідатора про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння до розгляду на 01 липня 2020 року на 12:30 годин.

30 червня 2020 року через канцелярію суду Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" подано додаткові пояснення (вхідний № 14788), які суд приймає та долучає до матеріалів справи.

01 липня 2020 року через канцелярію суду арбітражним керуючим Корольовим Вадимом Вячеславовичем подано клопотання (вхідний № 14985) про долучення до матеріалів справи додаткових документів. Суд задовольняє надане клопотання та долучає до матеріалів справи надані документи.

01 липня 2020 року через канцелярію суду арбітражним керуючим Корольовим Вадимом Вячеславовичем подано заяву (вхідний № 14974) про визнання причин пропущення строків позовної давності поважними, яку суд долучає до матеріалів справи.

01 липня 2020 року через канцелярію суду арбітражним керуючим Корольовим Вадимом Вячеславовичем подано письмове обґрунтування заяви (вхідний № 14973), яке суд приймає та долучає до матеріалів справи.

01 липня 2020 року через канцелярію суду представником ОСОБА_1 подано відзив (вхідний № 14957) на заяву ліквідатора, який суд приймає та долучає до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою суду від 01 липня 2020 року розгляд заяви ліквідатора про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння відкладено на 14 липня 2020 року на 12:30 годин.

14 липня 2020 року через канцелярію суду Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" подано додаткові пояснення (вхідний № 16094), які суд приймає та долучає до матеріалів справи.

14 липня 2020 року через канцелярію суду представником ОСОБА_1 подано заперечення (вхідний № 16099) на заяву про визнання причин пропущення строків позовної давності поважними, які суд приймає та долучає до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою суду від 14 липня 2020 року розгляд заяви ліквідатора про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння відкладено на 07 вересня 2020 року на 15 годин.

Протокольною ухвалою суду від 07 вересня 2020 року розгляд заяви ліквідатора про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння відкладено на 23 вересня 2020 року на 12:40 годин.

21 вересня 2020 року електронною поштою Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" подано заяву (вхідний № 3512) про недопущення безпідставного затягування провадження у справі, яку суд приймає та долучає до матеріалів справи.

22 вересня 2020 року через канцелярію суду Акціонерним товариством "ВТБ БАНК" подано клопотання (вхідний № 21815), в якому Акціонерне товариство "ВТБ БАНК" підтримує заяву ліквідатора у повному обсязі та просить розглядати заяву без участі представника Акціонерного товариства "ВТБ БАНК". Суд приймає дане клопотання та долучає його до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою суду від 23 вересня 2020 року розгляд заяви ліквідатора про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння відкладено на 01 жовтня 2020 року на 14:40 годин.

01 жовтня 2020 року через канцелярію суду арбітражним керуючим Корольовим Вадимом Вячеславовичем подано заяву (вхідний № 22747), в якій арбітражний керуючий Корольов Вадим Вячеславович підтримує заяву про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння та просить її розглядати без участі ліквідатора. Суд задовольняє надану заяву та долучає її до матеріалів справи.

01 жовтня 2020 року через канцелярію суду представником Кайдалової Тамари Вікторівни подано письмові судові дебати (вхідний № 22786), які суд приймає та долучає їх до матеріалів справи.

Ліквідатор у судове засідання не з`явився, у наданій заяві підтримує заяву про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння. Ліквідатор в обґрунтування своєї заяви повідомляє, що судом визнано недійсними договори купівлі продажу спірних приміщень, що стало підставою для їх витребування з чужого незаконного володіння, крім того просить визнати поважними причини пропуску строку позовної давності щодо витребування майна.

Представник Кайдалової Тамари Вікторівни у судовому засіданні проти заяви ліквідатора про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння заперечує.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" у судовому засіданні підтримує заяву ліквідатора про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Розглянувши заяву ліквідатора про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши, надані учасниками процесу докази, судом встановлено наступне.

Постановою господарського суду Харківської області від 20 липня 2011 року у справі №5023/5847/11 Фізичну особу - підприємця Ринського Владислава Леонідовича визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора.

Як вбачається з матеріалів справи, боржник був власником нерухомого майна, а саме: "нежитлові приміщення першого поверху №47 - 1, 47 - 2, 47 - 3 в літ. "А - 5" загальною площею 80,1 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 08 липня 2007 року та рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 25 липня 2011 року у справі №2-5794".

15 жовтня 2011 року між колишнім ліквідатором Фізичної особи - підприємця Ринського Владислава Леонідовича арбітражним керуючим Шинкарчуком А .В. та гр. ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу вищезазначених нежитлових приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Купровською Я.М., відповідно до якого колишнім ліквідатором банкрута - Шинкарчуком А.В., що діяв на підставі постанови господарського суду Харківської області від 20 липня 2011 року, було продано ОСОБА_2 вищезазначену нерухомість за ціною 95600,00 грн. (згідно з протоколом аукціону від 26 липня 2011 року). Спірна нерухомість перебувала в іпотеці ПАТ ВТБ "Банк" на підставі договору іпотеки № 1541-17/07-ДЮ1 від 08 листопада 2007 року, укладеного в забезпечення виконання умов кредитного договору №1541-17/07-СК від 08 листопада 2007 року.

24 жовтня 2011 року громадянином ОСОБА_2 було відчужено громадянину ОСОБА_4 спірні нежитлові приміщення за договором купівлі-продажу нежитлових приміщень від 24 жовтня 2011 року реєстраційний №1015, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Купровською Я.М.

28 лютого 2012 року громадянином ОСОБА_4 були відчужено спірні нежитлові приміщення громадянці ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу нежитлових приміщень від 28 лютого 2012 року реєстраційний № 134, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Купровською Я.М.

29 березня 2012 року громадянка ОСОБА_5 та громадянин ОСОБА_4 уклали договір про розірвання раніше укладеного договору купівлі-продажу нежитлових приміщень приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Купровською Я.М., за реєстраційний № 134.

12 вересня 2012 року громадянином ОСОБА_4 було відчужено спірні нежитлові приміщення громадянці ОСОБА_1 , за договором купівлі-продажу від 12 вересня 2012 року реєстраційний № 4395 посвідченого приватним нотаріусом Васіковою Л.Є.

16 серпня 2017 року ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_7 спірні нежитлові приміщення згідно договору дарування серія та номер №2776 від 16 серпня 2017 року, який був залучений до участі у розгляді справи на підставі ухвали господарського суду Харківської області від 07 вересня 2017 року.

Даний договір було розірвано та спірні приміщення зареєстровано за ОСОБА_1 (державна реєстрація 25 вересня 2017 року)

Як встановлено попередніми судами, з численних інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, які заходяться в матеріалах справи, вбачається, що спірні приміщення, а саме: нежитлові приміщення 1-го поверху № 47-1, 47-2, 47-3 в літ. А-5, загальною площею 80,1 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 змінили нумерацію та площу та стали нежитловими приміщеннями 1-го поверху № 1,2,3 в літ. А-5, загальною площею 81,3 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна: 1328139363101.

В результаті дослідження наданих довідок було встановлено, що підставою для виникнення права власності ОСОБА_1 як на приміщення 1-го поверху № 47-1, 47-2, 47-3 в літ. А-5, загальною площею 80,1 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 так і на нежитлові приміщення 1-го поверху № 1,2,3 в літ. А-5, загальною площею 81,3 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 є договір купівлі продажу серія та номер 4395 від 12 вересня 2012 року, видавник: Васікова Л.Є., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу, що свідчить про те, що це одне і теж майно.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 грудня 2013 року звільнено арбітражного керуючого Шинкарчука А.В від виконання обов`язків ліквідатора Фізичної особи - підприємця Ринського Владислава Леонідовича призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Капустіна В.В.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 травня 2015 року призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Корольова Вадима Вячеславовича який виконує обов`язки ліквідатора Фізичної особи - підприємця Ринського Владислава Леонідовича до цього часу.

09 січня 2015 року Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" звернулось до місцевого господарського суду з заявою про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним, укладеного за результатами аукціону (з урахуванням уточненої заяви від 10 серпня 2015 року), в якій просило суд визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 15 жовтня 2011 року, укладений між Фізичною особою - підприємцем Ринським Владиславом Леонідовичем в особі арбітражного керуючого Шинкарчука А.В. та ОСОБА_2 , щодо реалізації нежитлових приміщень першого поверху в літері "А-5" №47-1, №47-2, №47-3 загальною площею 80, 1кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 вересня 2015 року залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02 грудня 2015 року було задоволено заяву ПАТ "ВТБ Банк"; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 15 жовтня 2011 року, укладений між Фізичною особою - підприємцем Ринським Владиславом Леонідовичем в особі арбітражного керуючого Шинкарчука А.В. та гр. ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Купровською Я.М. в реєстрі за №992 на підставі протоколу проведення прилюдних торгів №7 від 26 липня 2011 року щодо реалізації нежитлових приміщень першого поверху в літері "А-5" №47-1, №47-2, №47-3 загальною площею 80,1 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

В подальшому, 09 серпня 2016 року ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Корольовим Вадимом Вячеславовичем було подано до господарського суду Харківської області заяву про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння (вх.№26308), в якій просив суд визнати за Ринським Владиславом Леонідовичем право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху №47-1,47-2,47-3 в літ.А-5, загальною площею 80,1кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; витребувати від Кайдалової Т.В. на користь Ринського Владислва Леонідовича нежитлові приміщення 1-го поверху №47-1,47-2,47-3 в літ. А-5, загальною площею 80,1кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 листопада 2016 року було задоволено заяву ліквідатора Фізичної особи - підприємця Ринського Владислава Леонідовича арбітражного керуючого Корольова Вадима Вячеславовича; визнано за Фізичною особою - підприємцем Ринським Владиславом Леонідовичем право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № 47-1, 47-2, 47-3 в літ. А-5, загальною площею 80,1 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; витребувано від Кайдалової Т.В. на користь Ринського Владислава Леонідовича нежитлові приміщення 1-го поверху № 47-1, 47-2, 47-3 в літ. А-5, загальною площею 80,1 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23 лютого 2017 року скасовано ухвалу господарського суду Харківської області від 10 листопада 2016 року та прийнято нове рішення, яким заяву ліквідатора Фізичної особи - підприємця Ринського Владислава Леонідовича арбітражного керуючого Корольова Вадима Вячеславовича задоволено; визнано за Ринським Владиславом Леонідовичем право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху №47-1, 47-2, 47-3 в літ. А-5, загальною площею 80,1 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; витребувано від Кайдалової Т.В. на користь Ринського Владислава Леонідовича нежитлові приміщення 1-го поверху № 47-1, 47-2, 47-3 в літ. А-5, загальною площею 80,1 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Вищого господарського суду України від 04 липня 2017 року скасовано ухвалу господарського суду Харківської області від 10 листопада 2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23 лютого 2017 року; справу № 5023/5847/11 в частині розгляду заяви ліквідатора Корольова Вадима Вячеславовича №29/1-5023/5847 від 02 серпня 2016 року передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду.

Після повернення матеріалів справи з суду касаційної інстанції, ухвалою господарського суду Харківської області від 29 грудня 2017 року у даній справі було призначено до розгляду заяву ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Корольова Вадима Вячеславовича про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння (вхідний №26308 від 09 серпня 2016 року).

19 березня 2018 року ліквідатором банкрута подано до господарського суду Харківської області заяву про залишення без розгляду заяви про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння (вхідний №7282), у зв`язку зі зміною характеристик спірних приміщень.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 квітня 2018 року у даній справі відмовлено ліквідатору у задоволенні заяви (вхідний №7282 від 19 березня 2018 року) про залишення без розгляду заяви ліквідатора (вхідний №26308 від 09 серпня 2016 року) про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння; закрито провадження з розгляду заяви ліквідатора (вихідний №29/1-5023/5847 від 02 серпня 2016 року, вхідний №26308 від 09 серпня 2016 року) про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26 червня 2018 року залишеною без змін постановою Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 ; задоволено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс"; скасовано ухвалу господарського суду Харківської області від 10 квітня 2018 року у справі №5023/5847/11 та направлено справу на розгляд до господарського суду Харківської області.

Після повернення матеріалів справи з суду касаційної інстанції, 29 листопада 2018 року ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Корольовим Вадимом Вячеславовичем було подано до господарського суду Харківської області уточнену заяву про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння (вхідний №33489), в якій просив суд: визнати за Ринським Владиславом Леонідовичем право власності нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 2, 3 в літ. "А-5", загальною площею 81,3 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1328139363101; витребувати від Кайдалової Т.В. на користь Ринського Владислава Леонідовича нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 2, 3 в літ. "А-5", загальною площею 81,3кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1328139363101.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 грудня 2018 року у даній справі задоволено заяву ліквідатора про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння (вхідний № 26308 від 09 серпня 2016 року), з підстав викладених вище.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 07 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено та скасовано ухвалу Господарського суду Харківської області від 13 грудня 2018 року у справі № 5023/5847/11; відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння (вхідний № 26308 від 09 серпня 2016 року).

Постановою Верховного Суду від 30 квітня 2020 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" задоволено частково; постанову Східного апеляційного господарського суду від 07 серпня 2019 року та ухвалу Господарського суду Харківської області від 13 грудня 2018 року у справі № 5023/5847/11 скасовано повністю; справу у відповідній частині щодо розгляду заяви ліквідатора Фізичної особи - підприємця Ринського Владислава Леонідовича арбітражного керуючого Корольова Вадима Вячеславовича про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Фізичної особи - підприємця Ринського Владислава Леонідовича направити на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

В постанові від 30 квітня 2020 року Верховний Суд зазначив, під час нового розгляду справи, господарському суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін, зокрема уточнення позицій учасників справи з урахуванням поданих заяв і клопотань, всіх установлених у справі обставин, а також, за наявності відповідних заяв сторін спору, вирішити питання щодо наявності підстав для застосування позовної давності до заявлених ліквідатором вимог або про визнання причин пропущення позовної давності поважними за результатами оцінки у сукупності всіх чинників, що обумовили пропущення цього строку.

Відповідно до частини 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон про банкрутство).

В силу пункту 1-1 прикінцевих положень Закону про банкрутство в редакції Закону від 22 грудня 2011 року №4212-VІ, який набрав чинності 19 січня 2013 року, положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Таким чином, враховуючи, що провадження у справі порушено 15 липня 2011 року, постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури прийнято 20 липня 2011 року (тобто до набрання чинності новою редакцією Закону про банкрутство) - суд вважає, що застосуванню підлягають положення Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19 січня 2013 року.

Згідно абзацу 16 статті 1 Закону про банкрутство ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред`являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується в першу чергу згідно зі статтею 31 цього Закону за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю; подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 25 Закону про банкрутство, з дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.

Вказані вище норми визначають, що заяви про визнання недійсним правочинів (договорів) або спростування майнових дій розглядаються у межах провадження у справі про банкрутство незалежно від суб`єктного складу сторін, враховуючи і загальні положення Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, що пов`язані з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними.

Таким чином, ліквідатор наділений повноваженнями звертатися до суду з заявою про визнання права власності банкрута на майно та витребування останнього з володіння третіх осіб, а відповідний спір підлягає вирішенню в межах справи про банкрутство, оскільки стосується формування ліквідаційної маси.

Системний аналіз положень Закону про банкрутство дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону про банкрутство, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 16 квітня 2018 року у справі №920/847/17, від 13 березня 2018 року у справі №922/928/17, від 03 травня 2018 року у справі №904/7981/17.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 06 квітня 2018 року у справі №925/1874/13, забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм права, зазначив про те, що за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону про банкрутство, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, та дійшов висновку про правомірність розгляду заяви про витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційного позову) у межах справи про банкрутство з вимогами до фізичної особи.

Розглянувши подану ліквідатором заяву від 09 серпня 2016 року, суд зазначає, що відповідно до приписів статті 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Під захистом права власності, за приписами наведеної норми, розуміється, зокрема, наявність у власника права вимагати усунення будь-яких порушень його права, вимагати усунення будь-яких перешкод з боку інших осіб, пов`язаних із здійсненням ним володіння, користування або розпорядження належним йому майном; наявність у власника права на судовий захист свого права власності.

Законодавство надає власникові можливість на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону й іншим правовим актам не зачіпаючи охоронювані законом інтереси інших осіб. Всі дії, що перешкоджають власникові на власний розсуд користуватись своїм володінням повинні бути припинені способами, установленими законом. Характер засобів, вибраних для захисту свого права, повинен відповідати характеру порушених правовідносин. Одним із способів захисту права власності є витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов).

Віндикаційний позов є речово-правовим позовом, що може бути пред`явлений лише у разі відсутності між позивачем та відповідачем зобов`язальних правовідносин.

Матеріали справи свідчать, що між банкрутом - Фізичною особою - підприємцем Ринським Владиславом Леонідовичем та ОСОБА_2 зобов`язальні правовідносини відсутні, оскільки банкрут не є стороною договору купівлі-продажу, посвідченого 12 вересня 2012 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Васіковою Л.Є. та зареєстрованого в реєстрі під №4395, на підставі якого до ОСОБА_2 перейшло право власності на спірні об`єктм нерухомості.

Відповідно пункту 8 Висновків Верховного Суду України, викладених в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 355 Цивільного процесуального кодексу України, за II півріччя 2014 року, за положеннями статей 330, 387, 388 Цивільного кодексу України власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

При цьому норма частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке пізніше набувач відчужив третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним.

Захистити порушені права особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливо шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 Цивільного кодексу України.

Розглядаючи спори щодо витребування такого майна, суди повинні мати на увазі, що в позові про витребування майна може бути відмовлено лише з підстав, зазначених у статті 388 Цивільного кодексу України, а також під час розгляду спорів про витребування майна потрібно встановити всі юридичні факти, які визначені в статтях 387 та 388 Цивільного кодексу України, зокрема: чи набуто майно з відповідних правових підстав, чи є підстави набуття майна законними, чи є набувач майна добросовісним набувачем тощо (вказана правова позиція викладена у постанові судових палат у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі №?6-140цс14).

Згідно правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2011 року у справі №5002-8/5447-2010|3-301гс15, у разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного (нікчемного) правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного чи нікчемного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України. У такому випадку діюче законодавство не пов`язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за подальшим договором права відчужувати це майно.

Таким чином, за змістом статті 388 Цивільного кодексу України, випадки витребування майна власником від добросовісного набувача можуть мати місце лише за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав його, не з їхньої волі.

Частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України передбачено необхідність встановлення обставин вибуття майна із володіння власника, який вважає своє право власності порушеним та вимагає повернення майна, а не особи, яка в подальшому здійснила продаж цього майна відповідачу (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 листопада 2012 року у справі №6-136цс12).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України, вибуття майна не з волі власника означає відсутність у нього свідомо поставленої мети щодо передачі майна у власність іншій особі, невжиття ним будь-яких дій чи заходів для досягнення цієї мети та втрату майна в результаті вчинення іншими особами дій, спрямованих на відчуження майна, без погодження з власником. Водночас запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності відчужувача не є безспірним доказом добросовісності набувача.

Отже, як було зазначено вище, ухвалою господарського суду Харківської області від 15 вересня 2015 року залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02 грудня 2015 року було задоволено заяву ПАТ "ВТБ Банк"; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 15 жовтня 2011 року, укладений між фізичною особою - підприємцем Ринським Владиславом Леонідовичем в особі арбітражного керуючого Шинкарчука А.В. та гр. ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Купровською Я.М. в реєстрі за №992 на підставі протоколу проведення прилюдних торгів №7 від 26 липня 2011 року щодо реалізації нежитлових приміщень першого поверху в літері "А-5" №47-1, №47-2, №47-3 загальною площею 80,1 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

З огляду на вищевикладене, оскільки первісний договір купівлі-продажу від 15 жовтня 2011 року, укладений між попереднім ліквідатором боржника арбітражним керуючим Шинкарчуком А.В. та гр. ОСОБА_2 , за яким спірне приміщення вибуло з власності боржника, визнано недійсним в судовому порядку, майно вибуло з володіння власника поза його волею, а тому підстава, на якій придбане вказане майно наступними набувачами у ланцюгу наступних угод, згодом відпала, отже особа, за якою зареєстровано право власності на момент звернення ліквідатора із заявою про повернення спірного майна в порядку статті 388 Цивільного кодексу України, зобов`язана повернути майно.

Крім того, відповідно до частини 4 статті 147 Господарського кодексу України, право власності та інші майнові права суб`єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу. При цьому, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, визначено, що права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються у т.ч. шляхом визнання наявності або відсутності прав, а також відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання. Також, відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, а також відновлення становища, яке існувало до порушення.

Вищевикладені обставини підтверджують, що реалізоване нерухоме майно банкрута вибуло з володіння банкрута незаконно, не з його волі, що у відповідності до приписів статті 388 Цивільного кодексу України є підставою для витребування такого майна на користь законного власника (боржника) з метою його включення до складу ліквідаційної маси.

Підпунктом 5 пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06 листопада 2009 року №9 встановлено, що рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що є всі наявні правові підстави для задоволення заяви ліквідатора фізичної особи - підприємця Ринського Владислава Леонідовича арбітражного керуючого Корольова В.В. про визнання права власності та витребування майна банкрута (вхідний №26308 від 09 серпня 2016 року).

Проте, ОСОБА_1 до суду була подана заява про застосування строку позовної давності.

Ліквідатором була подана заява провизнання поважними причин пропуску строку позовної давності щодо витребування майна, яку він обґрунтовує тим, що буливідсутні необхідні правові підстави для обґрунтування вимог про витребування до визнання угоди купівлі-продаж недійсною; неможливістю заявника діяти недобросовісно, заявляючи необґрунтовані вимоги; відсутній обов`язок ліквідатора визнавати факт недійсності укладеної ним угоди і подання заяви про витребування майна до визнання недійсними угоди купівлі-продажу; неможливістю кредиторів відновити свої права шляхом повернення майна, яким забезпечені вимоги кредиторів шляхом самостійного звернення до суду з вимогою про витребування майна, неможливістю ліквідатора передбачити зміну судової практики у 2019 році у частині застосування строків позовної давності до вимог про витребування майна і рахування початку спливу строків позовної давності з моменту вибуття цього майна від власника.

Проаналізувавши вищенаведені обґрунтування щодо застосування строку позовної давності до спірних правовідносин, надані ліквідатором пояснення щодо поважності пропуску строку позовної давності, суд зазначає таке:

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

Позовна давність як цивільно-правова категорія наділена такими ознаками: має юридичний склад; позначає сплив строку; має правоприпиняючий характер, оскільки припиняє право на позов у матеріальному розумінні (право на задоволення позову); застосовується у випадках порушення цивільних прав та інтересів особи; встановлюється щодо вимог, які мають майновий характер, і деяких нематеріальних благ, передбачених законом; застосовується лише за ініціативою сторони спору.

Суд звертається до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23 квітня 2019 року у справі N Б-19/207-09.

Застосування позовної давності (в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ)) забезпечує в національній системі права виконання принципу верховенства права, складовою частиною якого є правова визначеність.

Згідно прецедентної практики ЄСПЛ для того, щоб те або інше обмеження права на суд (в тому числі лімітування цього права часовими рамками) вважалося виправданим, мають бути додержані такі умови: обмеження не повинно перешкоджати доступу до суду в такий спосіб чи такою мірою, що б зводити нанівець саму сутність цього права; таке обмеження повинно мати легітимну мету; має бути забезпечене належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленою метою (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" за заявами N 22083/93, 22095/93; пункт 31 рішення від 04 грудня 1995 року у справі "Беллет проти Франції" (Bellet v. France) за заявою N 23805/94, пункт 75 рішення від 07 грудня 2010 року у справі "Seal v. TheUnitedKingdom" за заявою N 50330/07), а саме:

- строк позовної давності не повинен бути очевидно й надмірно коротким (undulyshort) (пункт 76 рішення від 18 березня 2008 року у справі "Dacia S.R.L. v/ Moldova" за заявою N 3052/04);

- застосування позовної давності має бути передбачуваним (пункт 76 рішення від 20 травня 2010 року у справі "Lelas v. Croatia" за заявою N 55555/08);

- механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнуч ким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, пере ривання та поновлення строку позовної давності, а також мусить корелюватися із суб`єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункт 52 рішення від 20 грудня 2007 року у справі "Phinikaridou v. Cyprus" за заявою N 23890/02).

Для спірних відносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (статті 256, 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз понять "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 26 вересня 2019 року у справі N 924/1114/18 та у постанові від 03 квітня 2018 року у справі N 910/31767/15 з посиланням на позицію Верховного Суду України в постанові від 16 листопада 2016 року у справі N 487/10132/14-ц (провадження N 6-2469цс16).

Згідно з положеннями частини першої статті 261 Цивільного кодексу України у визначенні початку перебігу строку позовної давності має значення не лише встановлення, коли саме особа, яка звертається за захистом свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу, довідалася про порушення цього права або про особу, яка його порушила, а й коли ця особа об`єктивно могла дізнатися про порушення цього права або про особу, яка його порушила.

Обов`язок позивача довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд зазначає, що у разі пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою початок перебігу позовної давності визначається з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення арбітражного керуючого (ліквідатора) до суду із заявою про захист інтересів Боржника.

Тому при визначенні початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого не допускається врахування як обставин (дати) порушення провадження у справі про банкрутство та дати призначення (заміни кандидатури) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), оскільки ні Закон про банкрутство (положення якого втратили чинність), ні чинний Кодекс України з процедур банкрутства не встановлюють спеціальних норм про позовну давність (у тому числі щодо звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними правочинів, укладених боржником). Отже, до цих правовідносин застосовуються загальні норми позовної давності.

Суд звертається до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 13 січня 2016 року у справі N 922/5094/14.

Крім того, суб`єктів підприємницької діяльності як сторони правочину (договору) днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 07 лютого 2019 року у справі №910/2966/18, від 13 січня 2016 року у справі N 3-1157гс15, від 19 серпня 2014 року у справі N 5013/492/12 та від 02 вересня 2014 року у справі N 915/1437/13.

Закон не наводить переліку поважних причин, за наявності яких може бути поновлено строк позовної давності, і покладає розв`язання цього питання безпосередньо на юрисдикційний орган - суд, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог з врахуванням всіх обставин справи на підставі здійсненої оцінки поданих сторонами доказів.

Водночас питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Правова позиція щодо застосування статті 267 Цивільного кодексу України та необхідності з`ясування питання поважності чи неповажності причин пропуску позовної давності наведена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 13 травня 2014 року у справі № 3-14гс14 та від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2471цс15.

Таким чином, виходячи із загальних засад цивільного (господарського) законодавства та судочинства, до поважних причин пропуску позовної давності мають бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги та об`єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом у період дії позовної давності.

З підстав вказаних ліквідатором щодо поважності пропуску строку суд зазначає, посилання арбітражного керуючого (ліквідатора) - ОСОБА_8 щодо недобросовісної поведінки попередніх ліквідаторів та зміни ліквідатора не є поважними причинами пропуску строку позовної давності, оскільки арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) є суб`єктом незалежної професійної діяльності, і водночас з моменту винесення ухвали (постанови) про призначення його арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до моменту припинення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства - боржника; ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) боржника (згідно норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Враховуючи практику Верховного Суду (зокрема, постанови від 24 квітня 2018 року у справі № Б3/081-12/24 та від 10 липня 2018 року у справі № 904/8293/17, від 07 листопада 2018 року у справі № 111/14б-03/3-06/11), суд вважає, що заміна ліквідатора у справі та призначення нового не є підставою для поновлення строку позовної давності.

Окрім наведеного, суд зазначає, що попередні ліквідатори не були позбавлені можливості звернутись до суду з відповідним позовом в межах строку позовної давності, проте ними відповідних дій вчинено не було, а їх бездіяльність не можна вважати поважною причиною для поновлення відповідного строку.

Щодо відсутності необхідних правових підстави для обґрунтування вимог про витребування до визнання угоди купівлі-продаж недійсною, а саме ліквідатор зазначає, що право на звернення до суду з заявою про витребування майна з чужого незаконного заволодіння виникло в результаті визнання недійсним договір купівлі-продажу від 15 жовтня 2011 року, укладений між фізичною особою - підприємцем Ринським Владиславом Леонідовичем в особі арбітражного керуючого Шинкарчука А.В. та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Купровською Я.М. в реєстрі за №992 на підставі протоколу проведення прилюдних торгів №7 від 26 липня 2011 року щодо реалізації нежитлових приміщень першого поверху в літері "А-5" №47-1, №47-2, №47-3 загальною площею 80,1 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (ухвалою господарського суду Харківської області від 15 вересня 2015 року залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02 грудня 2015 року) суд зазначає наступне.

Порушення права та підтвердження такого порушення судовим рішенням не є тотожними поняттями. Закон не пов`язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи, а тому суд приходить, що доводи наведені ліквідатором, щодо відсутності підстав звернення до суду, а саме відсутності рішення суду, не можнавважатиповажною причиною для поновленнявідповідного строку.

Крім того, ліквідатор зазначає, що однією із причин пропуску строку є зміна судової практики у 2019 році у частині застосування строків позовної давності до вимог про витребування майна і рахування початку спливу строків позовної давності з моменту вибуття цього майна від власника.

З цього приводу суд погоджується з доводами наведеними у запереченнях представника ОСОБА_1 , а саме, що норми Цивільного кодексу України, щодо позовна давності не змінювалися з 2004 року. Слід зазначити, що нормами цього Кодексу, не передбаченообмежень застосування строку позовної давності до позовів про витребування майна з чужого незаконного заволодіння, а тому суд приходить до висновку про відмову ліквідатору у визнанні поважними причин пропуску строку.

Приймаючи до уваги те, що заява ліквідатора арбітражного керуючого Корольова Вадима Вячеславовича про витребування майна банкрута є обґрунтованою, проте заявником пропущений трирічний строк для звернення до суду за захистом своїх порушених прав та не наведено на думку суду обґрунтованих підстав пропуску, а боржником заявлено клопотання про застосування строків позовної давності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви ліквідатора арбітражного керуючого Корольова Вадима Вячеславовича про витребування майна банкрута у зв`язку із спливом позовної давності.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22-32, 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19 січня 2013 року), статтями 388, 392 Цивільного кодексу України, статтями 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви (вхідний № 26308 від 09 серпня 2016 року) ліквідатора про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

2. Ухвалу направити ліквідатору, банкруту, кредиторам, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 .

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

4. Ухвала може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дати складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 06.10.2020 року.

Суддя Хотенець П.В.