Рішення № 91789449, 25.09.2020, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 25.09.2020

Справа № 501/837/19

2/501/576/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 року Іллічівський міський суд Одеської області в складі:

головуючої судді – Петрюченко М.І.,

за участю секретаря судового засідання – Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чорноморську Одеської області цивільну справу за

позовом

1 ОСОБА_1

2 ОСОБА_2

до

відповідачів:

1 Державного реєстратора Манюти Сергія Васильовича

2 Акціонерного Товариства «Укрсоцбанк»

3. Акціонерного Товариства «Альфа Банк»

третя особа: відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно управління державної реєстрації прав та правового забезпечення виконавчого комітету Чорноморської міської ради

предмет та підстави позову: про визнання протиправним та скасування рішення про реєстрацію права власності

учасники справи:

представник позивача - ОСОБА_3 ,

представник відповідача – ОСОБА_4 ,

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне та

ВСТАНОВИВ:

І. Виклад позиції позивача та відповідача.

ОСОБА_2 , ОСОБА_2 10.03.2019 звернулись до суду з позовом до Державного реєстратора Манюти Сергія Васильовича, Акціонерного Товариства «Укрсоцбанк», Акціонерного Товариства «Альфа Банк» (третя особа: відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно управління державної реєстрації прав та правового забезпечення виконавчого комітету Чорноморської міської ради) про визнання протиправним та скасування рішення про реєстрацію права власності, згідно якого просять суд:

- скасувати рішення Державного реєстратора Манюти Сергія Васильовича, комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» (з відкриттям розділу), індексний номер: 45139245 від 21.01.2019 року 16:20:24;

- скасувати запис про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, який був внесений на підставі рішення №45139245 від 21.01.2019 року 16:20:24.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що 19.01.2007 року між Акціонерним товариством «УКРСОЦБАНК» (колишня назва Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК») та ОСОБА_2 був укладений договір про надання споживчого кредиту в іноземній валюті №661/Ф03.14/145 у сумі 50000 доларів США із кінцевим терміном погашення заборгованості до 18.01.2024 року.

В якості забезпечення виконання зобов`язань щодо погашення кредиту між Банком та Позивачем був укладений Іпотечний договір від 19.01.2007 року, за умовами якого позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_2 передали в іпотеку майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 .

21.01.2019 року державним реєстратором Манютою Сергієм Васильовичем Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» було здійснено перереєстрацію квартири у порядку позасудового врегулювання на ім`я Акціонерного товариства «УКРСОЦБАНК».

Позивачі, вважаючи, що Відповідач АТ «УКРСОЦБАНК» організував та здійснив протиправні, незаконні дії по відношенню до Позивача із нерухомим майном, яке знаходилось в іпотеці вимушені звернутись до суду з вказаним позовом.

Представник відповідача надав до суду відзив на позов, просив суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на його безпідставність та необгрунтованість (а.с.70-73).

Представник ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала викладені в заяві обставини та просив задовольнити заявлені вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов.

ІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 19.03.2010 року справа розподілена для розгляду судді Петрюченко М.І. (а.с.33).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 04 квітня 2019 року позовну заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_2 залишено без руху. (а.с.36-38).

Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області від 04.04.2019 року продовжено строк на усунення недоліків (а.с.43-44).

Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області від 22.04.2019 року відкрито провадження у справі (а.с.49-50).

Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області від 22.04.2019 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача АТ «Альфа Банк» (а.с.146-147).

Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області від 22.04.2019 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 – адвоката Стиркул Г.Ю. про забезпечення позову - відмовлено повністю (а.с.148-150).

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 19.01.2007 року між Акціонерним товариством «УКРСОЦБАНК» (колишня назва Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК») та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту в іноземній валюті №661/Ф03.14/145 у сумі 50000 доларів США із кінцевим терміном погашення заборгованості до 18.01.2024 року (а.с.14-16).

В якості забезпечення виконання зобов`язань щодо погашення кредиту між Банком та Позивачем укладено Іпотечний договір від 19.01.2007 року, за умовами якого позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_2 передали в іпотеку майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 (а.с.17-18).

21.01.2019 року державним реєстратором Манютою Сергієм Васильовичем Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» здійснено перереєстрацію квартири у порядку позасудового врегулювання на ім`я Акціонерного товариства «УКРСОЦБАНК», підставою виникнення права власності, згідно витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.12-13) вказано: Іпотечний договір, серія та номер 7 від 19.01.2017 року, індексний номер: 45139245 від 21.01.2019 року 16:20:24.

V. Оцінка Суду.

Згідно ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 36 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Іпотечний договір, який був укладений між Акціонерним товариством «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_2 і ОСОБА_2 19.01.2007, не містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і окремий договір між іпотекодавцем (Позивачем) та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя також не укладався.

Пункт 4.5 статті 4 Іпотечного договору вказує виключно на способи звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: 4.5.1 на підставі рішення суду або 4.5.2 на підставі виконавчого напису нотаріуса, або 4.5.3 шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань, в порядку встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», або 4.5.4 шляхом продажу предмету іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку», або 4.5.5 шляхом організації Іпотекодержателем продажу предмета іпотеки через укладання договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодавцем та відповідним покупцем, в порядку, встановленому статтею 6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».

Враховуючи, що Відповідач АТ «УКРСОЦБАНК» (правонаступник АТ «Альфа-Банк») не обрав інших способів захисту своїх прав, крім визначених в підпункті 4.5.3 Іпотечного договору, порядок набуття права власності на заставлене майно повинен відповідати нормам, вказаним у ст.37 Закону України «Про іпотеку», на які є посилання в тексті Іпотечного договору.

Стаття 37 Закону України «Про іпотеку» чітко визначає, що правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу інотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного суду України у справі №6-1388цс16 від 24.05.2017р., яка визначає, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

В даному випадку договір іпотеки не передбачає самої передачі права власності, а встановлює лише спосіб передачі права власності, а саме, через окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя або на підставі застереження в Іпотечному договорі, які були відсутні на момент звернення стягнення на заставлене майно.

Таким чином, підписаний між Позивачем та Відповідачем Іпотечний договір сам по собі не може бути підставою для набуття (переходу) права власності на іпотечне майно.

Крім цього, вказане нерухоме майно підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року № 1304-VII, відносно якого, законодавець заборонив примусове стягнення протягом дії цього закону.

Так, квартира, яка належала позивачу, в повному обсязі відповідає умовам встановленим у частині 1 статті 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а саме: площа не перевищує 140 кв.м., квартира є місцем постійного проживання позичальника ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.12-13), у власності не знаходиться іншого нерухомого житлового майна.

Валютний кредит є споживчим, наданими Позивачу кредитною установою - резидентом України в іноземній валюті (долар США). Споживчим є кредит - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. (Закон України «Про споживче кредитування», 15 листопада 2016 року № 1734-VIII).

Верховний Суд України у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок, що реєстратор не може перереєструвати іпотечну квартиру за валютним кредитом протягом дії Закону «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (з 07.06.2014 і до набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті та порядок погашення курсової різниці).

Відповідно до постанови ВСУ у справі №465/1310/17 мораторій на стягнення квартир за іпотечним боргом у валюті розповсюджується і на позасудовий порядок виконання умов іпотечного застереження, добровільно погодженого сторонами при укладенні іпотечного договору.

ВСУ залишив в силі рішення першої інстанції, яким скасовано державну реєстрацію права власності на іпотечну квартиру, оскільки реєстратор фактично примусово стягнув майно на користь кредитора без згоди власника, незважаючи на заборону, встановлену Законом про мораторій (спірна квартира підпадає під дію мораторію, оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання позичальника та не перевищує 140 кв.м).

ВСУ пояснив, що мораторій не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, але може бути підставою відмови реєстратора здійснити державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі договорів.

У даному спорі іпотекодержатель у позасудовому порядку на дату розгляду спору набув право власності на предмет іпотеки, внаслідок чого нерухоме житлове майно вибуло з власності іпотекодавця та майнових поручителів без їх згоди як власників.

Крім того, згідно з позицією ВСУ, рішення суду про звернення стягнення іпотечного житла не можна виконати в період дії Закону про мораторій - до набуття чинності закону про порядок погашення валютних кредитів.

Частина 1 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» визначає, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Відповідно до п.41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1141, державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

З урахуванням наведених норм матеріального права, належним чином дослідивши та оцінивши надані сторонами докази, суд доходить до висновку про задоволення позову.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Таке рішення суду буде відповідати вимогам Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме ст.6 (право на справедливий суд), ст.13 (право на ефективний засіб юридичного захисту відповідача від неправомірних вимог позивача), ст.17 (заборона зловживання правами передбаченими цією Конвенцією), ст.1 Протоколу 1 (захист власності, право мирно володіти своїм майном).

Крім того, відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.

З цих підстав, керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 258-259, 263 Цивільного- процесуального кодексу України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Державного реєстратора Манюти Сергія Васильовича, Акціонерного Товариства «Укрсоцбанк», Акціонерного Товариства «»Альфа Банк» (третя особа: відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно управління державної реєстрації прав та правового забезпечення виконавчого комітету Чорноморської міської ради) про визнання протиправним та скасування рішення про реєстрацію права власності – задовольнити повністю.

Скасувати рішення Державного реєстратора Манюти Сергія Васильовича, комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» (з відкриттям розділу), індексний номер: 45139245 від 21.01.2019 року 16:20:24.

Скасуватии запис про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, який був внесений на підставі рішення №45139245 від 21.01.2019 року 16:20:24.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення виготовлено 25 вересня 2020 року.

Суддя Іллічівського міського суду

Одеської області М.І.Петрюченко