Рішення № 91789444, 25.09.2020, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 25.09.2020

Справа № 501/3629/19

2/501/257/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2020 року Іллічівський міський суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Петрюченко М.І.,

за участю секретаря судового засідання – Савіновської А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чорноморську Одеської області цивільну справу за

позовом ОСОБА_1

до

відповідачів:

1 ОСОБА_2 ,

2 Комунальної установи «Одеське обласне управління судово-медичної експертизи»

предмет та підстави позову: про відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями експерта

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Латій О.В.,

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті та

В С Т А Н О В И В:

І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 (далі - позивач) 17.10.2019 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , експерта Комунальної установи «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи) (далі - відповідач), з вимогами про зобов`язання відшкодувати завдану моральну шкоду в сумі 128 000 грн., а також відшкодувати судові витрати.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що ОСОБА_2 склав висновки №109 і №29, в яких констатував нанесення ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень. Це стало підставою для реєстрації кримінального провадження щодо позивача за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.125 КК України. В ході розгляду кримінального правопорушення, проведеною у справі повторною судово-медичною експертизою висновок ОСОБА_2 спростовано та встановлено в діях експерта грубі порушення правил проведення експертиз.

Позивач зазначає в позові, що в 2019 році відносно ОСОБА_2 порушене кримінальне провадження за ознаками ст.384 КК України. Підозру досі не оголошено.

Прокурор, розуміючи підложний характер висновків ОСОБА_2 справу проти позивача перекваліфікував на ст.126 КК України.

Позивач стверджує, що в результаті дій ОСОБА_2 він знаходився під слідством, йому оголошено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, внаслідок обвинувачення розгляд кримінальної справи тривав близько трьох років, він терпів образи та знущання від учасників кримінального провадження.

Відповідачем ОСОБА_2 , від імені якого діяла адвокат Латій О.В. 30.01.2020 подано відзив, в якому відповідач заперечував проти задоволення вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, а також в зв`язку з необґрунтованістю заявлених вимог (а.с.66-69).

Відповідач вказує, що оскільки вимоги пред`явлено до нього в зв`язку з виконанням обов`язків експерта, належним відповідачем є КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи», з яким ОСОБА_2 перебуває в трудових відносинах.

Крім того, висновки експерта ОСОБА_2 є процесуальним джерелом доказів у кримінальному провадженні, в рамках якого позивач обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, та вказані докази мають оцінюватись наряду з іншими доказами у справі.

Також, відповідач стверджує, що експертні висновки, які складено ним, як експертом, не перебувають у причинно-наслідковому зв`язку між наявністю кримінального провадження та заподіяною в зв`язку з цим ОСОБА_4 моральною шкодою, вина останнього та розмір шкоди позивачем не доведена.

В зв`язку з цим, відповідач просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, а також стягнути витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.

Позивачем 12.02.2020, 23.06.2020 надано до суду відповідь на відзив (а.с.83, 110).

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Відповідач 23.04.2020 подав суду клопотання про залучення в якості співвідповідача Комунальної установи «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» (а.с.91).

КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» 16.04.2020 до суду надано заяву про розгляд справи без участі представника (а.с.128).

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 28.11.2019 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху (а.с.25-26).

Позивачем 29.11.2019 недоліки позову усунуто (а.с.30-31).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 03.12.2019 відкрито провадження у справі (а.с.59-60).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 19 травня 2020 до участі у справі залучено в якості співвідповідача Комунальну установу «Одеське обласне управління бюро судово-медичної експертизи» (ЄРДРПОУ 05480950) (а.с.97-98).

КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» 16.06.2020 до суду надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову через безпідставність вимог (а.с.102-105).

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 01.09.2016, на підставі направлення чергового Чорноморського ВП Овідіопольського ВП Головного управління Національної поліції в Одеській області лейтенанта поліції Д.В. Коперсак від 20.08.2016 року №145 лікарем – судово-медичним експертом Ставріяні Р.В. проведено дослідження (обстеження) гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі чого складено акт судово-медичного дослідження (обстеження) №109, згідно якого у обстеженого ОСОБА_3 під час огляду яких-небудь видимих тілесних ушкоджень і слідів на тілі, що відносяться до зазначеного терміну нанесення ушкоджень, не виявлено. Згідно «Довідки» травмпункту, у ОСОБА_3 був «ушиб м`яких тканей области левой щеки». Дане тілесне ушкодження могло утворитися від дії тупого предмета і можливо в строк, на який вказував обстежений. За своїм характером і перебігом зазвичай має незначні скороминучі наслідки тривалістю не більше 6 днів і згідно з п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (1995 р), за вищевказаним критерієм відноситься до легких тілесних ушкоджень (а.с.33-35).

На підставі постанови слідчого СВ Чорноморського ВП Овідіопольського ВП Головного управління Національної поліції в Одеській області лейтенанта поліції Коперсак Д.В, від 28.02.2017 експерт ОСОБА_2 28.02.2017 склав висновок №29, згідно якого у обстеженого ОСОБА_3 , під час огляду 01.09.2016 року яких-небудь видимих тілесних ушкоджень і слідів на тілі, що відносяться до зазначеного терміну нанесення ушкоджень, не виявлено. Згідно «Довідки» травмпункту, у ОСОБА_3 був «ушиб м`яких тканей области левой щеки». Дане тілесне ушкодження могло утворитися від дії тупого предмета і можливо в строк, на який вказував обстежений. За своїм характером і перебігом зазвичай має незначні скороминучі наслідки тривалістю не більше 6 днів і згідно з п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (1995 р), за вищевказаним критерієм відноситься до легких тілесних ушкоджень (а.с.36-37).

Слідчим Чорноморського ВП Овідіопольського ВП ГУ НП в Одеській області Король І.В. 28.09.2017 складено обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 , внесений в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12016160160001350 від 15.010.2017, який затверджено прокурором Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області А.М. Більською (а.с.10-11).

Згідно висновку фахівця в галузі судової медицини №20, складеному 27.09.2018 на підставі ухвали судді Іллічівського міського суду Одеської області від 07.08.2018, при первинному судово-медичному огляді 01.09.2016 ОСОБА_3 вказано, що яких-небудь видимих тілесних ушкоджень і їх слідів, що відносяться до зазначеного терміну нанесення ушкоджень (20.08.2016) виявлено не було. Згідно довідки травмпункту за №5684 від 20.08.2016 у ОСОБА_3 був «ушиб м`яких тканей области левой щеки). Даний діагноз не обґрунтований об`єктивними клінічними даними (у ділянці лівої щоки не описано наявності яких-небудь тілесних ушкоджень – синців, саден, ран тощо). Згідно п.4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості ушкоджень», «Діагноз забій (м`яких тканин) голови, Грудної клітки, живота тощо не враховуються при оцінці ступеня тяжкості, за умов, що він встановлений на основі суб`єктивних факторів і не підтверджується об`єктивними відомостями». Тому даний діагноз згідно п.4.6. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості ушкоджень», не може бути прийнятий до уваги при встановлені ступеня тяжкості тілесних ушкоджень та не підлягає судово-медичній оцінці, що передбачена п.4.9 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості ушкоджень» (а.с.42-48).

Згідно висновку експерта №08-497/2018/пп, складеного 27.03.2019 судово-медичною експертною комісією на підставі ухвали Іллічівського міського суду Одеської області від 10 грудня 2018 року зазначено, що виходячи з даних дослідної частини «Акту судово-медичного дослідження (обстеження)» №109 від 01.09.2016, при первинному судово-медичному огляді ОСОБА_3 01.09.2016, будь-яких видимих ушкоджень м`яких тканин шкіри (саден, синців, ран), не виявлено. Згідно довідки травмпункту Іллічівської лікарні з №5684 від 20.08.2016 ОСОБА_3 був встановлений діагноз: «Забій м`яких тканин області лівої щоки». Відносно судово-медичної оцінки цього діагнозу, експертна комісія зазначає наступне. У довідці травмпункту Іллічівської лікарні за №5684, не має відповідного морфо-клінічного обґрунтування лікарями зазначеного діагнозу з описом відповідних посттравматичних змін м`яких тканин шкіри ділянки лівої щоки (посттравматичного набряку, синців, саден, ран тощо). У наданій на експертизу медичній карті амбулаторного хворого на ім`я ОСОБА_3 , про встановлення йому будь-яких ушкоджень не зазначається. Будь-якої іншої медичної документації із зазначенням про наявність тілесних ушкоджень у ОСОБА_3 в розпорядження експертної комісії не надано. Отже, враховуючи вище викладене, експертна комісія вважає, що за наявними судово-медичними даними об`єктивно підтвердити діагноз «…Забій м`яких тканин області лівої щоки…» та врахувати його при судово-медичному визначені ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (керуючись приміткою п.4.6, пп.4.13.1, 4.13.4 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (Наказ МОЗ України №6 від 17 січня 1995 р.)), не є можливим.

Отже враховуючи вище викладене, експертна комісія зазначає, що за наявними об`єктивами судово-медичними даними у ОСОБА_3 , будь-яких тілесних ушкоджень, в тому числі внаслідок подій 20.08.2016 не встановлено. Тому надати відповіді на питання ухвали суду про механізм, давність, засіб спричинення та ступінь тяжкості тілесних ушкоджень у ОСОБА_3 не є можливим (а.с.50-55).

За клопотанням ОСОБА_1 від 27.09.2017 наказом начальника бюро №76-а від 29.09.20717 створено комісію для проведення службового розслідування (а.с.111).

Згідно вироку Іллічівського міського суду Одеської області від 08 липня 2020 року у справі №501/2080/17 ОСОБА_1 у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КК України, визнано невинуватим на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України – у зв`язку з недоведеністю, що у діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, і виправдано. На час розгляду цивільної справи вирок не набрав законної сили (а.с.118-121).

V. Оцінка Суду.

Відповідно до ст.ст.15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання шляхом звернення до суду.

Згідно ч.2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Сам по собі факт наявності шкоди ще не породжує обов`язку її компенсації, оскільки необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб`єкта такої відповідальності.

Суд вважає, що відсутні підстави для покладення обов`язку про відшкодування моральної шкоди саме на експерта ОСОБА_2 та КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи», оскільки матеріали справи не містять доказів щодо причинного зв`язку між моральною шкодою позивача і протиправними діями експерта ОСОБА_2 , а фактично пов`язана з кримінальним провадженням (переслідуванням) позивача.

При цьому, згідно наявних у справі доказів, у випадку набрання виправдувальним вироком законної сили, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (пункт 10 частини першої статті 3 КПК України).

У статті 42 КПК України міститься широке коло прав, одним із яких є право вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не підтвердилися.

Згідно ст.130 КПК України завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

У випадку постановлення судом виправдувального вироку виникає право на відшкодування шкоди, завданої громадянинові, в тому числі, внаслідок незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, в силу прямої вказівки закону, а саме: статті 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» № 266/94-ВР (надалі - Закон № 266/94-ВР) від 01.12.1994 р.

Згідно ч.2 ст.84 КПК України висновок експерта є процесуальним джерелом доказів у кримінальному провадженні.

Відповідно до ст.94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Таким чином, суд вважає, що викладені у позові та поясненнях суду обставини та підстави заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди стосуються саме кримінального провадження, розпочатого відносно позивача, що може бути відшкодована в порядку, визначеному законом, тому доводи позивача про виникнення у нього права на відшкодування моральної шкоди внаслідок складення судовим експертом висновку, який є джерелом доказів та оцінюється уповноваженими органами, суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.

З цих підстав, керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 258-259, 263 Цивільного - процесуального кодексу України, Суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Комунальної установи «Одеське обласне управління судово-медичної експертизи» про відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями експерта – відмовити повністю.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення виготовлено 25 вересня 2020 року.

Суддя Іллічівського міського суду

Одеської області М.І.Петрюченко