Ухвала суду № 91438406, 09.09.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7915/20

УХВАЛА

09 вересня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Стефанов С.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» про заміну сторони у виконавчому написі №24530 від 31.10.2017 року,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 19 серпня 2020 року надійшла заява акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК», в якій заявник, з урахуванням нової редакції заяви просить замінити стягувача у виконавчому написі №24530 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. від 31.10.2017 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №2007/40-27/017 від 20.04.2007, що виникла перед Акціонерним товариством «УКРСОЦБАНК» в розмірі 111 447 (сто одинадцять тисяч чотириста сорок сім) дол. США 83 цента на правонаступника Акціонерне товариство «АЛЬФА-БАНК» (ЄДРПОУ: 23494714, МФО 300346, п/р №ІВАN НОМЕР_1 , місцезнаходження: 03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 100).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2020 року заяву акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» про заміну сторони у виконавчому написі №24530 від 31.10.2017 року – залишено без руху. У встановлений судом строк заявником усунуто існуючі недоліки.

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду Стефанова С.О. від 02 вересня 2020 року заяву акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» про заміну сторони у виконавчому написі №24530 від 31.10.2017 року прийнято до розгляду та призначено розгляд заяви на 09 вересня 2020 року.

У судове засідання 09 вересня 2020 року сторони не з`явилися, належним чином повідомлялися про дату, час та місце проведення судового засідання.

Згідно з ч.2 ст.379 КАС України - неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Враховуючи неявку сторін, відповідно до положень ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд заяви проведено у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали заяви, суд вважає заяву акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» про заміну сторони у виконавчому написі №24530 від 31.10.2017 року такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. №24530 від 31.10.2017 року визначено про стягнення на користь ПАТ «УКРСОЦБАНК» код ЄДРПОУ 00039019 з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №2007/40-27/017 від 20.04.2007 року в розмірі 111 447,83 доларів США. Строк пред`явлення виконавчого документу до виконання вказано протягом 3 років з дня його вчинення.

10.09.2019 року загальними зборами акціонерів АТ «АЛЬФА-БАНК» та єдиним акціонером АТ «УКРСОЦБАНК» затверджено рішення про реорганізацію АТ «УКРСОЦБАНК» шляхом приєднання до АТ «АЛЬФА-БАНК» та внесено відповідні зміни до статуту АТ «АЛЬФА-БАНК», затвердженого Рішенням Спільних загальних зборів акціонерів АТ «АЛЬФА-БАНК» та АТ «УКРСОЦБАНК» від 21.11.2019 року, оформленим протоколом №1/2019, та погодженого НБУ 26.11.2019 року.

Відповідно до підп.2 п.1.2 Розділу І Статуту АТ «АЛЬФА-БАНК» (нова редакція від 21.11.2019 року) АТ «АЛЬФА-БАНК» є правонаступником всього майна, прав і зобов`язань АТ «УКРСОЦБАНК» на підставі передавального акту (затвердженого рішенням єдиного акціонера АТ «УКРСОЦБАНК» (рішення №5/2019 від 15.10.2019 року) та рішенням загальних зборів акціонерів АТ «АЛЬФА-БАНК» (протокол № 4/2019 від 15.10.2019 року) (а.с.3).

Підпунктом 2-а п.1.2 Розділу І Статуту АТ «АЛЬФА-БАНК» (нова редакція від 21.11.2019 року) визначено, що АТ «УКРСОЦБАНК» змінював назву, зокрема АТ «УКРСОЦБАНК» стало правонаступником усіх прав і зобов`язань ПАТ «УКРСОЦБАНК» (згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 26.04.2018 року про зміну типу акціонерного товариства з публічного на приватне та про зміну найменування товариства) (а.с.3).

Відповідно до ст. 87-88 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року №3425-XII для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Системний аналіз вищенаведених норм дає підстави дійти висновку про те, що учинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права кредитора на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, нотаріус проводить свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції та не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає та не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.

Статтею 90 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України «Про виконавче провадження».

Пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з частиною п`ятою статті 15 Закону №1404-VIII у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Разом з тим, статтею 1 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже, метою виконавчого провадження є забезпечення повного та всебічного виконання відповідного виконавчого документа, зокрема виконавчого напису нотаріуса, що полягає в забезпеченні виконання боржником його зобов`язань та в задоволенні вимог належного стягувача.

Частиною першою статті 379 КАС України передбачено, що в разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Разом з тим, нормами чинного КАС України, зокрема спеціальною статтею 379, прямо не передбачено повноваження адміністративного суду здійснювати заміну правонаступника сторони виконавчого провадження за виконавчим написом нотаріуса.

Водночас, приписами спеціального Закону №1404-VIII (частиною п`ятою статті 15) чітко визначено повноваження саме суду здійснювати заміну сторони виконавчого провадження, незалежно від того, на підставі якого документа воно відкрито та здійснюється.

При цьому, суд зазначає, що іншого способу здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, ніж шляхом звернення заінтересованої особи до суду з відповідною заявою, чинним законодавством не передбачено.

Згідно із ч.4 ст.379 КАС України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Із системного аналізу положень процесуального законодавства, можна дійти до висновку про те, що заміна боржника або стягувача до відкриття виконавчого провадження можлива лише у випадку заміни боржника або стягувача у виконавчому листі.

Однак, суд зазначає, що за умови надання такої оцінки положенням ст. 379 КАС України, виникає ситуація при якій, Заявник, будучи фактичним кредитором у виконавчому написі нотаріуса, не може набути статусу стягувача за ним, оскільки, з однієї сторони відсутні відкриті виконавчі провадження за виконавчим написом нотаріуса, а з іншої виконавчий напис нотаріуса не є виконавчим листом, щоб могло бути підставою для застосування положень ч. 4 ст.м379 КАС України. Вказане призводить до того, що особа позбавлена можливості реалізувати свої права Кредитора, зокрема щодо звернення із заявою про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса, і, як наслідок, фактично призводить до неможливості примусового виконання виконавчого напису нотаріусу.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

У свою чергу, ч. 6 ст. 7 КАС України передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

У спірному випадку, на думку суду, існує прогалина у матеріальному та процесуальному праві щодо вирішення питань, пов`язаних із заміною стягувача або боржника у виконавчому написі нотаріуса до відкриття виконавчого провадження.

При цьому, для правильного вирішення цієї заяви суд вважає за можливе до спірних відносин застосувати за аналогією закону положення ст. 379 КАС України.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи, зокрема положення ст. 379 КАС України та ст. 15 Закону №1404-VIII, судом враховуються правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 11.04.2013 року по справі «Вєренцов проти України», в якому Суд зазначив, що саме законодавство має бути сформульованим з достатньою чіткістю. Передбачення у національному законодавстві чітких визначень є істотною умовою для того, щоб закон залишався нескладним для розуміння та застосування.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заява акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» про заміну сторони у виконавчому написі №24530 від 31.10.2017 року підлягає задоволенню.

Керуючись ст.52, 379 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Заяву акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» про заміну сторони у виконавчому написі №24530 від 31.10.2017 року - задовольнити.

Замінити стягувача у виконавчому написі №24530 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. від 31.10.2017 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №2007/40-27/017 від 20.04.2007, що виникла перед Акціонерним товариством «УКРСОЦБАНК» в розмірі 111 447 (сто одинадцять тисяч чотириста сорок сім) дол. США 83 цента на правонаступника - Акціонерне товариство «АЛЬФА-БАНК» (ЄДРПОУ: 23494714, МФО 300346, п/р №ІВАN НОМЕР_1 , місцезнаходження: 03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 100).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя С.О. Стефанов