Рішення № 90858685, 29.07.2020, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

Справа № 285/305/16-ц

провадження у справі № 2/0285/3/20

РІШЕННЯ

Іменем України

29 липня 2020 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі : головуючого - судді Коцюби О.М.,

за участю секретаря Янкової Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Новоград-Волинський справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про захист прав споживачів та визнання недійсним договору кредиту-

ВСТАНОВИВ:

03.02.2016 року до Новоград-Волинського міськрайонного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом до ПАТ "Укрсоцбанк" про захист прав споживачів та визнання недійсним Договору кредиту. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 17.12.2007 року між нею та відповідачем було укладено Договір кредиту № 285/1-541 (далі Договір). За вказаним Договором вона отримала у користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 28000 доларів США, зі сплатою 12,5% річних. Кредит наданий на придбання нерухомого майна - житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Того ж дня було укладено Іпотечний договір №1, посвідчений приватним нотаріусом Новоград-Волинського міського нотаріального округу Качан В.О., зареєстрований у реєстрі за № 6427, та Договір поруки №1, посвідчений приватним нотаріусом Качан В.О., зареєстрований у реєстрі за № 6426. У жовтні 2008 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 про внесення змін до Договору, відповідно до якої сторони домовились про процентну ставку 14%. Тому Договір є таким, що укладений з суттєвим порушенням істотних умов Договору, встановлених законодавством України, що регулюють спірні правовідносини, які необхідні для його укладення, з використанням елементів нечесної підприємницької діяльності всупереч існуючих норм і вимог діючого законодавства України, та грубо порушують охоронювані Конституцією і Законами України права та інтереси споживача фінансових послуг, і водночас, завдають значної шкоди. У позові посилається на те, що відповідач при укладенні Договору увів її в оману як споживача. Тому, вона змушена звернутися до суду за захистом свого права та просить визнати порушеним її право як споживача фінансових послуг, визнати недійсним Договір кредиту № 287/1-541 від 17.12.2007 року.

05.02.2016 року Новоград-Волинським міськрайонним судом Житомирської області відкрито провадження у справі.

29.02.2016 року, за клопотанням позивача, було призначено у справі судову економічну експертизу та провадження у справі зупинено.

29.03.2017 року провадження у справі відновлено, оскільки судову економічну експертизу проведено.

26.11.2018 року, у зв`язку з відпусткою з вагітністю та пологами, справу передано на розгляд іншому складу суду та призначено підготовче судове засідання.

16.01.2019 року, за клопотанням позивача, у справі призначено почеркознавчу експертизу та провадження у справі зупинено.

17.12.2019 року у зв`язку із проведенням експертизи, провадження у справі було відновлено.

03.02.2020 року ухвалою суду підготовче провадження у справі закрито та призначено судовий розгляд по суті.

17.02.2020 року ухвалою суду за заявою представника АТ "Альфа-банк" було замінено відповідача ПАТ"Укрсоцбанк" на його правонаступника АТ "Альфа-Банк".

Позивач у судове засідання не з`явилась. 24.01.2020 року надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, надіслали заяву про розгляд справи у їхню відсутність, заперечують проти задоволення позовних вимог.

На підставі вищевикладеного суд ухвалив проводити судовий розгляд без участі сторін.

Суд, дослідивши докази у справі, дійшов наступного висновку.

Встановлено, що 17.12.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 було укладено Договір кредиту № 287/1-541 (а.с. 7-10).

За вказаним договором кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 28000 доларів США, зі сплатою 12,5% річних.

17.12.2007 року було укладено Іпотечний договір №1, посвідчений приватним нотаріусом Новоград-Волинського міського нотаріального округу Качан В.О., зареєстрований у реєстрі за № 6427 (а.с. 11-14) та Договір поруки №1, посвідчений приватним нотаріусом Качан В.О., зареєстрований у реєстрі за № 6426 (а.с. 15-16).

У жовтні 2008 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 про внесення змін до Договору, відповідно до якої сторони домовились про процентну ставку 14% (а.с. 17).

Позивач посилається на те, що при укладенні Договору відповідач не зазначив усіх істотних умов кредитного правочину, а саме, не здійснив належно детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача з урахуванням відсоткової ставки та вартості усіх послуг, пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашення кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту, не навів належний графік платежів, не визначив належну реальну процентну ставку, не визначив та не вказав належно про абсолютне значення подорожчання кредиту в грошовому вигляді, відсутнє застереження банку про настання валютних ризиків, не зазначено про умови відкриття, ведення та закриття банківського рахунку, тарифи а також про всі суми коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку зв`язку із отриманням кредиту, його обслуговуванням і погашенням, не визначено строк дії кредитного договору, не визначено порядок припинення кредитного договору, відсутня істотна умова про дострокове розірвання договору, не здійснено оприлюднення інформації про умови іпотечного кредитування. Позивач посилається на те, що договір є неукладений, якщо сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б однієї його істотної умови, передбаченої законодавством. Також посилається на те, що під час укладення Договору банк приховав від позичальника повну, об`єктивну та достовірну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту та вказав в оспорюваному Договорі занижені значення показників суттєвих умов договору, чим фактично ввів позичальника в оману щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку сплатив би позичальник банку, погашаючи кредит у порядку, визначеному графіком погашення заборгованості.

Відповідач у письмових поясненнях заперечив проти задоволення позову, посилаючись на те, що позовні вимоги не мають законних підстав для визнання порушеним права споживача фінансових послуг та про визнання кредитного договору недійсним, оскільки права споживача не порушені, а кредитний договір повністю відповідає нормам чинного законодавства України.

За положеннями ст. ст. 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Отже, суд приходить до висновку, що спірний Договір укладено в письмовій формі та підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору; відповідач надав позивачу документи, які передували укладенню кредитного договору, який підписаний позивачем, який містить повну інформацію стосовно умов кредитування.

Із запропонованими умовами позивач ознайомилась та погодилась з ними.

Окрім цього, згідно висновку почеркознавчої експертизи від 23.05.2019 року № 1.1-154/19 підпис у документах "Попередня інформація про умови кредитування фізичних осіб на придбання нерухомості на вторинному ринку" від 13.11.2007 року та "Попередній розпис сукупної вартості кредиту, значення реальної процентної ставки та абсолютне значення подорожчання кредиту" від 17.12.2007 року виконаний позивачем - ОСОБА_1 .

За таких обставин, суд вважає, що договір кредиту було укладено та підписано з дотриманням вимог Закону України «Про захист прав споживачів».

Отже, Договір кредиту № 287/1-541 від 17.12.2007 було укладено належним чином у письмовій формі, що повністю відповідає вимогам законодавства.

В обґрунтування поданого позову позивач посилається на те, що під час укладання вищезазначеного кредитного договору були порушенні її права як споживача, шляхом нечесної підприємницької діяльності, зокрема, її було введено в оману щодо вартості кредиту.

Згідно із п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 19 Закону «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика може бути такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Зміст оспорюваного договору містить положення про предмет, порядок та умови надання кредиту, порядок повернення кредиту та строк дії договору, розпис сукупної вартості кредиту, порядок та умови укладання і припинення договору, відповідальність за невиконання взятих зобов`язань, графік сплати платежів.

Оцінюючи наявні у справі докази, суд вважає, що позивач під час укладання Договору мав необхідну, повну та доступну інформацію, яка за своєю суттю не містила у собі нечіткий, незрозумілий або двозначний її зміст, необхідний для здійснення свідомого вибору.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не надано доказів укладання спірного правочину, з порушенням його прав, як споживача.

Щодо висновку судово-економічної експертизи № 2157 від 10.03.2017 року представник відповідача посилається на те, що експертом при розрахунку реальної вартості кредиту було використано виписки за рахунками по 2016 рік, однак вони мають нараховані неустойку та штрафні санкції. Банк при розрахунку сукупної вартості кредиту під час укладення Договору не може передбачати коли боржник почне порушувати договірні зобов`язання щоб до нього застосувати неустойку та штрафні санкції.

Законодавством України не передбачено, що при укладанні Кредитного договору кредитор має при розрахунку сукупної вартості кредиту врахувати штрафні проценти і неустойку для визначення реальної процентної ставки, адже графік платежів та всі розрахунки здійснюються виходячи із того, що платежі за Кредитним договором буду здійснюватися вчасно.

Вказані посилання представника відповідача заслуговують на увагу та знайшли своє підтвердження.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

З урахування наведеного вище та аналізуючи наявні у справі докази, суд вважає, що позивачем не надано доказів в обґрунтування заявлених вимог.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача не є обґрунтованими, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 3, 12, 141, 223, 258, 259, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про захист прав споживачів та визнання недійсним договору кредиту - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Житомирського апеляці йного суду через Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня

виготовлення повного тексту рішення.

Головуючий: О.М. Коцюба