Рішення № 90582291, 22.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2020 року м. Київ № 760/25990/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Акціонерного товариства «Укрсоцбанк»

до Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації

треті особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - позивач, АТ «Укрсоцбанк») звернулося до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач), треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про зняття з реєстрації ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та зобов`язати Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської районної в місті Києві здійснити дії щодо зняття з реєстрації ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що за позивачем зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до договору іпотеки. Враховуючи викладене вище, останній звернувся до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про зняття з реєстрації ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Однак, відповідачем прийнято рішення про відмову у знятті з реєстрації ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 18 вересня 2019 року справу передано для розгляду до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючою суддею у адміністративній справі №760/25990/19 визначено суддю Окружного адміністративного суду міста Києва Кузьменко А.І.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2019 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація діяла в межах та у спосіб передбачений чинним законодавством України, а тому законно та правомірно відмовила позивачу у знятті з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

З урахуванням вищевикладеного, представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

27 грудня 2017 року між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 032/29-507К, відповідно до якого Банк надає у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 72 000,00 доларів США.

В якості забезпечення зобов`язань за кредитним договором № 032/29-507К ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 передають в іпотеку трикімнатну квартиру загальною площею 69,30 квадратних метрів, жилою площею 41,90 квадратних метрів, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи, що ОСОБА_1 не належним чином виконувала взяті на себе зобов`язання по кредитному договору, АТ «Укрсоцбанк» звернув стягнення на квартиру Іпотекодавця на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку».

Згідно з пунктом 1.2 Статуту АТ «Укрсоцбанк», 26 квітня 2018 року загальними зборами акціонерів було прийнято рішення про зміну типу акціонерного товариства з Публічного на приватне та про зміну назви банку з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на Акціонерне товариство «Укрсоцбанк».

В подальшому, Державним реєстратором Тарасенком Ігорем Миколайовичем, Комунальне підприємство «Реєстраційне бюро» здійснено реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47209617 від 05 червня 2019 року, на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , згідно якого право власності на вказану квартиру зареєстровано за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк».

На підставі викладеного вище, Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулося до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації з пакетом документів про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, відповідачем відмовлено у знятті з реєстрації ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , оскільки для зняття з реєстрації необхідно відповідне рішення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Порядок реєстрації місця проживання особи та зняття з реєстрації місця проживання, а також перелік необхідних документів регулюється Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та Правилами реєстрації місця проживання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207.

У відповідності до частини 1 статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року №1382-IV громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

У розумінні статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її законного представника; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній, установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням.

Тобто, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено виключно на підставі рішення суду про: позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення; визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Так, згідно зі статтею 14 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових та службових осіб з питань свободи пересування, вільного вибору місця проживання, реєстрації місця проживання чи місця перебування особи можуть бути оскаржені в установленому законом порядку.

У відповідності до наявної у матеріалах справи копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, станом на 05 червня 2019 року, право приватної власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» рішенням Державного реєстратора Тарасенка Ігоря Миколайовича, Комунальне підприємство «Реєстраційне бюро», місто Київ на підставі договору іпотеки (серія та номер 9055, виданого 27 грудня 2007 року).

У той же час, слід зазначити, що приписами частини 1 статті 35 Закону України «Про іпотеку» від 05 червня 2003 року №898-IV, тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №898) передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду (частини 1 та 2 статті 40 Закону №898).

З аналізу наведеного вбачається, що у разі звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» за умови не звільнення житлового приміщення його мешканцями у добровільному порядку з метою зняття останніх з реєстрації місця проживання зобов`язане було звернутися до суду з позовною вимогою про примусове виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, такого рішення, як підставу для зняття з реєстрації місця проживання вказаних осіб, відповідачу заявником надано не було.

Відтак, суд дійшов до висновку, що у відповідача були відсутні передбачені законодавством підстави для зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з урахуванням обставин даної справи.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не надано суду достатні документальні докази, якими підтверджується обґрунтованість позовних вимог, в той час, як відповідачем доведено правомірність відповідних дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення на користь позивача судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко