Рішення № 90582290, 22.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2020 року м. Київ № 640/17496/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом Акціонерного товариства «Укргазвидобування»

до Державної служби геології та надр України

про визнання протиправним та скасування наказу, визнання бездіяльності

протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство «Укргазвидобування» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної служби геології та надр України (далі - відповідач), в якому просить: визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України «Про прийняте рішення щодо надання спеціального дозволу на користування надрами» від 16 серпня 2019 року №289; визнати протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України щодо не видання наказу про видачу Акціонерному товариству «Укргазвидобування» спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ) Південно-Садковицької площі розташованої в межах Самбірського, Старосамбірського, Мостиського районів Львівської області, строком дії на 20 років за заявою, поданою листом від 21 березня 2017 року №3/2-01-2440, та зобов`язати Державну службу геології та надр України видати наказ про надання Акціонерному товариству «Укргазвидобування» спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ) Південно-Садковицької площі, розташованої в межах Самбірського, Старосамбірського, Мостиського районів Львівської області, строком дії на 20 років за заявою, поданою листом від 21 березня 2017 року № 3/2-01-2440, і видати Акціонерному товариству «Укргазвидобування» спеціальний дозвіл на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ) Південно-Садковицької площі, розташованої в межах Самбірського, Старосамбірського, Мостиського районів Львівської області, строком дії на 20 років.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2018 року у справі №826/16547/17 позов Акціонерного товариства «Укргазвидобування» задоволено частково, у тому числі, визнано протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України щодо розгляду заяви Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» від 21 березня 2017 року № 3/2-01-2440 та зобов`язано Державну службу геології та надр України прийняти наказ за

результатами розгляду заяви Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» від 21 березня 2017 року № 3/2-01-2440.

09 жовтня 2018 року виконавче провадження з примусового виконання вказаного вище рішення Окружного адміністративного суду міста Києва закінчено, а 16 серпня 2019 року відповідачем видано наказ №289, яким відмовлено позивачу у наданні спеціального дозволу на користування надрами за заявою від 21 березня 2017 року № 3/2-01-2440.

Позивач з вказаним наказом не погоджується, посилаючись на встановлені судом обставини у рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2018 року №826/16537/17.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правили спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що позивачем невірно обрано спосіб захисту своїх прав, оскільки вказаний спосіб захисту є одним із способів виконання рішення суду у справі №826/16547/17.

Також, представник відповідача зазначає, що відсутні правові підстави для задоволення заяви позивача від 21 березня 2017 року про надання спеціального дозволу на користування надрами, з огляду на те, що підпункт 13 пункту 8 Порядку №615 виключено на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2016 року №277 з 01 квітня 2017 року.

З урахуванням вищевикладеного, представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якому останній наголосив на тому, що предметом даного позову не є спонукання відповідача до виконання рішення суду у справі №826/16547/17, а також зазначає, що твердження відповідача щодо правомірності оскаржуваного наказу №289 від 16 серпня 2019 року є помилковими та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2018 року, яке набрало законної сили, у адміністративній справі №826/16547/17 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» задоволені частково, а саме:

- визнано протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України щодо неприйняття рішення у встановлений строк з приводу заяви Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування», поданої листом від 21 березня 2017 року №3/2-01-2440, щодо надання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ) Південно-Садковицької площі, розташованої в межах Самбірського, Старосамбірського, Мостиського районів Львівської області, строком дії на 20 років;

- зобов`язано Державну служби геології та надр України прийняти наказ за результатами розгляду заяви Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування», поданої листом від 21 березня 2017 року №3/2-01-2440.

На виконання вказаного рішення, 16 серпня 2019 року Державною службою геології та надр України видано наказ №289 «Про прийняте рішення щодо надання спеціального дозволу на користування надрами», яким з урахуванням рекомендації Комісії з питань надрокористування (протокол від 16 листопада 2018 року №11/2018) відмовлено Публічному акціонерному товариству «Укргазвидобування» в наданні спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому

числі дослідно-промислову обробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка) Південно-Садковицької площі, розташованої в межах Самбірського, Старосамбірського, Мостиського районів Львівської області, строком дії на 20 років.

Зі змісту протоколу №11/2018 засідання Комісії з питань надрокористування від 16 листопада 2018 року вбачається, що на засіданні Комісії було розглянуто питання щодо повторного надходження до Державної служби геології та надр України, супровідним листом, заяви Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» від 21 березня 2017 року №3/2-01-2440.

За наслідками розгляду вищевказаної заяви, Комісією позитивного рішення не прийнято.

Судом встановлено, що позивач, звертаючись до адміністративного суду з вказаною позовною заявою посилається виключно на те, що приймаючи оскаржуваний наказ № 289 від 16 серпня 2019 року відповідачем не враховані висновки суду, зазначені в рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2018 року у справі №826/16547/17.

Саме ці обставини стали підставою для звернення до адміністративного суду, а не будь-які інші.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторнами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Аналіз зазначених норм свідчить, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (стаття 382 Кодексу адміністративного судочинства України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 Кодексу адміністративного судочинства України).

У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 вказано, що зазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Також Верховний Суд зазначив, що наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Таким чином, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче

провадження, та Кодексом адміністративного судочинства України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Як було встановлено судом та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, повторне звернення Акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Державної служби геології та надр України мало місце не у зв`язку із виникненням нових правовідносин, а на виконання рішення суду у справі № 826/16547/17 про зобов`язання Держгеонадра видати наказ за результатами розгляду заяви Товариства від 21 березня 2017 року №3/2-01-2440.

Підстави, якими позивач в межах розгляду даної адміністративної справи фактично обґрунтовує заявлені позовні вимоги зводяться до цитування встановлених судом обставин у рішенні від 23 червня 2018 року у справі №826/16547/17, а також до надання власної оцінки вчиненим відповідачем діям на виконання цього рішення, тобто, пред`явлені позовні вимоги направлені фактично до спонукання суду вдатися до перевірки належності виконання рішення суду, що набрало законної сили, і у випадку встановлення неналежності його виконання повторно зобов`язати відповідача вчинити аналогічні дії.

Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 Кодексу адміністративного судочинства України пов`язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

За вказаних обставин, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він має право звернутись до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов.

У зв`язку з цим, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Аналогічної правової позиції дотримується й Верховний Суд у своїй постанові від 09 липня 2019 року у справі №826/17587/18.

Інші доводи та аргументи учасників справи не спростовують висновків суду.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не надано суду достатні документальні докази, якими підтверджується обґрунтованість позовних вимог, в той час, як відповідачем доведено правомірність відповідних дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення на користь позивача судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Акціонерного товариства «Укргазвидобування» відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко