Постанова № 8994814, 31.03.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2010                                                                                           № 25/491

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Новікова М.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Королецька В.А. (дов. №137 від 23.06.2009 р.)

від відповідача -не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Український професійний банк"

на рішення Господарського суду м.Києва від 17.12.2009

у справі № 25/491 ( .....)

за позовом                               ВАТ "Український професійний банк"

до                                                   ТОВ "Полісся-Лізинг"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 580222,51 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Український професійний банк” (далі за текстом – позивач, ВАТ „Український професійний банк”) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Полісся-Лізинг” (далі за текстом – відповідач, ТОВ „Полісся-Лізинг”) про стягнення заборгованості по кредиту та процентів за користування кредитом в загальному розмірі 550905,81 грн., в тому числі 408220,00,00 грн. строкової заборгованості по кредиту, 110303,11 грн. простроченої заборгованості по кредиту, 26737,71 грн. простроченої заборгованості по процентах, 3747,39 грн. строкової заборгованості по процентах, 1897,60 грн. пені.

В ході розгляду справи місцевим господарським судом позивач уточнив позовні вимоги, у відповідності до яких збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 580222,51 грн., в тому числі 357420,00 грн. строкової заборгованості по кредиту, 161103,11 грн. простроченої заборгованості по кредиту, 46424,24 грн. простроченої заборгованості по процентах, 8177,12 грн. строкової заборгованості по процентах, 7098,04 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач свої обов'язки за договором не виконує, повернення кредиту в термін відповідно до договору не забезпечує.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2009 р. у справі №25/491 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Полісся-Лізинг” на користь Відкритого акціонерного товариства „Український професійний банк” 216177,03 грн. заборгованості та судові витрати в розмірі 2251,45 грн. В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, 06.01.2009 р. Відкрите акціонерне товариство „Український професійний банк” подало до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2009 р. у справі №25/491, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги Відкритого акціонерного товариства „Український професійний банк” в повному обсязі, стягнути з відповідача на користь позивача державне мито за подання апеляційної скарги в сумі 2901,12 грн.

Підставою для скасування рішення суду апелянт зазначив неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 31.03.2010 р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2009 р. у справі №25/491 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги Відкритого акціонерного товариства „Український професійний банк” в повному обсязі.

31.03.2010 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ТОВ “Полісся-Лізинг” надійшло термінове повідомлення телеграфом, відповідно до якого відповідач просить відкласти розгляд справи.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов’язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін про місце, дату та час судового засідання, апеляційний суд визнав за можливе розглядати справу у відсутність представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

28 січня 2008 р. між ВАТ „Український професійний банк” та ТОВ „Полісся-Лізинг”, як позичальником, було укладено Договір про надання кредиту №3 (далі за текстом – Кредитний договір), згідно п. 1.1 якого позивач надає відповідачу кредит на суму 890820,00 грн. Погашення кредиту здійснюється щомісячно, починаючи з лютого 2008 року в сумі 25400,00 грн. Остаточне погашення кредиту в сумі 1820,00 грн. здійснюється не пізніше 27 січня 2011 р.

Згідно із п. 1.3 Договору плата за користування кредитом встановлюється в розмірі 18,5 % річних.

У відповідності до п. 4.1 Кредитного договору відповідач зобов'язаний повернути одержаний кредит в строк у відповідності до п. 1.1 цього договору та сплатити нараховані проценти шляхом перерахування грошових коштів на позичковий рахунок та рахунок нарахованих процентів, відповідно до встановлених в п. 7.1 цього договору строків.

Виходячи зі змісту п. 7.1 Кредитного договору нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно та одночасно з остаточним погашенням кредиту, але не пізніше 27 січня 2011 року. Сплата процентів за користування кредитом здійснюється відповідачем щомісячно в період з 25 числа по останній робочий день місяця та одночасно з остаточним погашенням кредиту.

Пунктом 7.5 Кредитного договору передбачено, що у разі несвоєчасного погашення кредиту позичальник сплачує банку подвійну процентну ставку від встановленої в п. 1.3 цього договору.

Колегією суддів встановлено, що відповідач зобов'язання за Кредитним договором виконує неналежним чином: частини суми кредиту щомісячними платежами у встановлені строки не сплачує, чим порушує умови п. п. 1.1, 4.1 Кредитного договору. Заборгованість відповідача за Кредитним договором перед позивачем по сплаті щомісячних платежів в розмірі 25400,00 грн. станом на 07.09.2009 р. становить 161103,11 грн., 357420,00 грн. – заборгованість по строковому кредиту, заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом складає 46424,24 грн., 81777,12 грн. – заборгованість по строковим процентам.

Згідно п. 4.4. Договору у разі порушення позичальником умов цього договору, несвоєчасного повернення отриманого кредиту та сплати процентів за його використання, встановлення банком факту нецільового використання кредиту, ненадання в строк більше, ніж 60 днів після дати, вказаної у п.4.3 цього договору, документів, вказаних у зазначеному пункті, а також у випадку виникнення обставин, які ставлять під сумнів повернення позичальником отриманого кредиту, відсутності заставленого майна або загрози його втрати, неналежного або недостатнього забезпечення виконання зобов’язань позичальника за цим договором, позичальник зобов’язується на письмову вимогу банку достроково повернути отриманий кредит та проценти за його використання протягом 3 банківських днів з моменту отримання письмової вимоги банку.

Відповідно до п.5.7 Кредитного договору у разі порушення позичальником умов цього договору, несвоєчасного повернення отриманого кредиту та сплати процентів за його використання, встановлення банком факту нецільового використання кредиту, ненадання в строк більше, ніж 60 днів після дати, вказаної у п.4.3 цього договору, документів, вказаних у зазначеному пункті, ухилення від контролю з боку банку, недостатності та неправильного ведення бухгалтерської звітності, якщо наданий кредит буде з різних обставин незабезпеченим, а також у випадку виникнення обставин, які ставлять під сумнів повернення позичальником отриманого кредиту, відсутності заставленого майна або загрози його втрати, неналежного або недостатнього забезпечення виконання зобов’язань позичальника за цим договором, банк має право розірвати цей договір та достроково стягнути наданий кредит, проценти за ним, можливі штрафні санкції, в тому числі і шляхом звернення стягнення на предмет забезпечення.

Позивач звернувся до позивача з листом №27-09/3493 від 06.08.2009 р., в якому вимагав протягом 3-х банківських днів з моменту одержання цієї вимоги здійснити повернення залишку отриманого кредиту, сплатити проценти та пеню за його використання (отримання відповідачем 10.08.2009 р. даної вимоги підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за №12056277).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 1054 Цивільного Кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно частини першої статті 1049 Цивільного Кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

У відповідності до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Виходячи зі змісту ч.2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Виходячи зі змісту статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідні положення встановлені також в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

В силу статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що заявлені позовні вимоги відповідачем не спростовані, доказів здійснення розрахунків з позивачем за Кредитним договором суду не надано, а тому вимоги про стягнення суми боргу в розмірі 573124,47 грн. (357420,00 – заборгованість по строковому кредиту, 161103,11 грн. – заборгованість по простроченому кредиту, 8177,12 грн. – заборгованість по строковим процентам, 46424,24 грн. – заборгованість по простроченим процентам) визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, ВАТ „Український Професійний Банк”, на підставі п. 8.1. Кредитного договору, просить стягнути з ТОВ „Полісся-Лізинг” пеню, яка за розрахунками ВАТ „Український професійний банк” становить 7098,04 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 8.1 Кредитного договору сторонами погоджено, що у разі несвоєчасного погашення процентів за користування кредитом позичальник сплачує на вимогу банку пеню за кожен день прострочення у розмірі 0,2 % від суми простроченої заборгованості за процентами на рахунок банку №639769433.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало було виконано.

Колегія суддів погоджується з розрахунком суми пені, наданим позивачем, та вважає вимогу щодо нарахування та стягнення пені в розмірі 7098,04 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають в повній мірі обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду – скасуванню в частині відмови в позові , з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позову.

Судові витрати по сплаті державного мита за звернення з позовною заявою (5802,23 грн.), за подання апеляційної скарги (2901,23 грн.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (236,00 грн.) покладаються на відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю “Полісся-Лізинг”, у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Український професійний банк” задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2009 року у справі №25/491 скасувати в частині відмови в позові, прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

„Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Український професійний банк” задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Полісся-Лізинг” (ідентифікаційний код 35210367, адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12) на користь Відкритого акціонерного товариства „Український професійний банк” (ідентифікаційний код 19019775, адреса: 02660, м. Київ, вул. М. Раскової, 15) 580222,51 грн. (п’ятсот вісімдесят тисяч двісті двадцять дві гривні 51 копійку) та судові витрати в розмірі 8939,35 грн. (вісім тисяч дев’ятсот тридцять дев’ять гривень 35 копійок).

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 25/491 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

06.04.10 (відправлено)