Рішення № 8965409, 20.01.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.10                                                                                           Справа№ 19/16

За позовом: ВАТ ВТБ Банк, м. Київ;

До Відповідача: ТзОВ "Компанія "Лізинговий Дім", м. Львів;

Про: стягнення 490695,99грн.

Суддя Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання Байко А.Я.

В судовому засіданні взяли участь представники Сторін:

Позивача: Макаренко К.М. –предст. (дов. від 22.06.2009р.);

Відповідача: не з’явився;

Представнику Позивача, який взяв участь у справі, роз’яснено зміст ст.ст. 20, 22 ГПК України, а саме, їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено ВАТ ВТБ Банк, м. Київ до Відповідача: ТзОВ "Компанія "Лізинговий Дім", м. Львів про стягнення 490695,99грн.

Обставини справи:

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 19.01.2009р. призначив розгляд справи на 26.02.2009р. Цією ж ухвалою суд зобов'язав сторони подати документи, необхідні для вирішення спору.

Судовий розгляд справи неодноразово відкладався, про що свідчать відповідні ухвали суду, які знаходяться в матеріалах справи.

30.08.2007р. між відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк (надалі - позивач), та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий Дім" (надалі - відповідач), було укладено Кредитний договір №42/01/07 (надалі- Кредитний договір), згідно з яким відповідачу надавався кредит в розмірі 1107162,00грн. під 17% річних на строк до 27.08.2010р. Додатковою угодою від 01.10.2008р. встановлено плату за користування кредитом у розмірі 20% річних.

Відповідно до вимог ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Сума кредиту в розмірі 1107162,00грн. була отримана відповідачем повністю, що підтверджується платіжним дорученням №8 від 30.08.2007р.

Відповідно до умов п.п.4.1., 4.2. Кредитного договору Позичальник зобов'язаний повернути Банку отриманий кредит в повному обсязі, в строк та у порядку, встановлених Кредитним договором та сплатити Банку плату за користування кредитом у розмірі та у порядку, встановлених Кредитним договором.

Згідно з умовами п.4.п.4 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний повністю повернути та сплатити нараховану плату за користування кредитом, незалежно від строку виконання зобов'язання у випадку несплати плати за користування кредитом (в.т.ч. неналежної сплати).

Перерахування банку плати за користування кредитом здійснюється щомісячно в строк з 20 числа по останній робочий день поточного місяця відповідно до п.8.1 кредитного договору.

Погашення кредиту здійснюється в строк, встановлений Додатком 1 до кредитного договору відповідно до п.8.2.

Згідно із вимогами ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Проте, Відповідачем не виконано умови Договору- не повернуто кредит та не сплачено відсотки за його користування, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом.

Згідно із ст.612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

За порушення термінів повернення отриманого кредиту та оплати відсотків за користування кредитом, відповідно до Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР, ст.625 ЦК України та із врахуванням п.п.9.1., 9.2. кредитного договору, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання та сплачується сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Статтею 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати достроково повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

Станом на 12.01.2009р. загальна сума заборгованості Відповідача перед ВАТ ВТБ Банк складає 490695,99грн., відповідно до розрахунку (копія якого знаходиться в матеріалах справи).

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Крім того, 20.10.2009р. позивачем подано Заяву про уточнення розміру позовних вимог №75/1700.04-2 від 22.10.2010р., в якій зазначено, що станом на час розгляду спору змінилась сума заборгованості, яка станом на 22.01.2010р. становить 544486,88грн.

20.01.2010р. відповідачем подано Заяву (вх. № канц 871 від 20.01.2010р.), в якій зазначив, що Позов ВАТ ВТБ Банк про стягнення дострокового повернення кредиту 379553,86грн. внаслідок допущеного порушення строку повернення 103429,05грн., пені 2825,93грн., заборгованості по платі процентів 2911,13грн. та інфляційні. 1976,02грн.- не визнає.

Суму просточеного кредиту за цим позовом Компанією сплачено 23.02.2009р. та 03.03.2009р. За період з 23.02.2009р. до цього часу за Кредитним договором сплачено 181938,34грн. кредиту та 68092,90грн. відсотків.

Відповідачем, що дострокове повернення кредиту в розмірі ставить Компанію в тяжке становище, фінансова криза призвела до системних неплатежів за договорами лізингу.

З документів про фінансові результати діяльності, що за 9 місяців 2008р. Компанія отримувала прибуток, що підлягав оподаткуванню, становив 3382595,00грн. За підсумками 3 кварталу 2009р. діяльність Компанії є збитковою і збиток становить 12446тис.грн.

Також відповідач зазначив, що наявні у справі довідки свідчать стан виконання зобов'язань за лізинговими платежами, стан їх сплати, та борг, зобов'язання. Компанії за кредитними договорами та стан їх виконання. За цими даними видно наростаючу тенденцію до невиконання зобов'язань лізингоодержувачів, а у зв'язку з цим зростання боргів за кредитними договорами. При цьому, до вересня 2008 р. Компанія не мала жодних боргів за будь-якими зобов'язаннями, в т.ч. і кредитними договорами. На теперішній час Компанія має про строчену заборгованість за Кредитними договорами на суму 17,7 тис.грн. та процентів на суму 4,1 тис.гри.

При вирішенні справи суд виходив з наступного:          

          У відповідності до вимог ст.193 ГК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ч.1 ст.526, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

          Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошових зобов’язань.

          Згідно із вимогами ст.629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

          Відповідно до вимог ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

          Відповідно до вимог п.1. ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцю позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та у порядку, що встановлені договором.

          Згідно із вимогами ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відносно позовних вимог про стягнення пені за прострочення платежу, суд зазначає наступне: у відповідності до вимог ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно з п.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

          Відповідно до вимог ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідно до вимог ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до вищенаведеного, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, враховуючи Заяву про уточнення позовних вимог від 22.01.2010р., а саме:

Враховуючи те, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачами не подано заперечення стосовно заявлених вимог та доказів виконання перед позивачем зобов’язань за Кредитним договором №42/01/07 від 30.08.2007р., –суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги обгрунтовані, підлягають задоволенню частково, до стягнення з відповідачів на користь позивача підлягає сума 137905,40грн.- основного боргу, 2211,81грн. –заборгованість по відсотках, 517,15грн.- інфляційних витрат, 7528,28грн.–пені за несплату відсотків по кредиту.

В задоволенні решти позовних вимог провадження припинити, оскільки позивач від решти позовних вимог відмовився.

Судові витрати, керуючись вимогами ст.49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки справа доведена до судового розгляду з його вини, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.ст.1, 2, 4, 22, 25, 32, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85, ГПК України,

суд,-

В И Р І Ш И В :

1.          Позовні вимоги задоволити частково.

2.          Стягнути порівну з Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Лізинговий Дім” (79000, м.Львів, вул.Банківська, буд.5, п/р №26008301007760 у ЛФ ВАТ ВТБ Банк, Мфо 385316, код ЄДР 31730064) на користь ВАТ ВТБ Банк (01004, м. Київ, бульвар Т.Шевченка, вул. Пушкінська, 8/26, код ЄДРПОУ 14359319, р/р 2909000001064 у Відділенні “ЛРД” ВАТ ВТБ Банк, МФО 321767) 137905,40грн.- основного боргу, 2211,81грн.–заборгованість по відсотках, 517,15грн.- інфляційних витрат, 7528,28грн.–пені за несплату відсотків за Кредитним договором, 1527,00грн.- державного мита, 118,00грн.–витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В задоволенні решти позовних вимог провадження припинити.

Наказ видати після вступу рішення в законну силу, в порядку вимог ст.116 ГПК України.

Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст.85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, визначеному розділом ХII ГПК України.

Суддя