Рішення № 8965432, 16.03.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.10 Справа№ 9/9

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.

При секретарі Марочканич І. О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Яворівської квартирно-експлуатаційної частини, м. Яворів,

До відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рейн-Галичина», м. Львів,

Про стягнення 6874грн. 06коп. та судових витрат.

За участю представників:

Прокурор: Майорчак В.М., посвідчення № 42,

Від позивача: Прийма І.С., довіреність №220/78/д від 15.01.2010р.

Від відповідача: не прибув.

Представникам роз»яснино права та обов»язки передбачені ст.ст. 22 та 29 ГПК України, зокрема, право відводу судді. Заяв та клопотань про відвід судді не заявлено. Представники не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Яворівської квартирно-експлуатаційної частини, м. Яворів, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейн-Галичина», м. Львів, про стягнення 6874 грн. 06 коп. боргу.

Ухвалою суду від 28.01.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 16.02.2010 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою кореспонденцією.

У звязку з неявкою представників позивача та відповідача в судове засідання 16.02.2010 року розгляд справи було відкладено на 02.03.2010р.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 02.03.2010р. розгляд справи відкладено на 16.03.2010р.

Сторони у справі були належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, повторно, в порядку передбаченому п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГС України від 10.12.2002р. № 75 рекомендованою поштою.

Представник прокуратури позовні вимоги підтримав у повному обсязі, подав документи, які вимагалися судом, просить позов задовільнити та стягнути з відповідача на користь Яворівської квартирно-експлуатаційної частини, м. Яворів, 6874 грн.06 коп. боргу та стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України 102 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп., витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, подав документи, які вимагалися судом, просить позов задовільнити та стягнути з відповідача на користь Яворівської квартирно-експлуатаційної частини, м. Яворів, 6874 грн.06 коп. боргу.

Відповідач, втретє, в судове засідання повноважного представника не направив, вимог ухвал суду не виконав, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений рекомендованою поштою про день, час та місце розгляду даної справи, повторно, втретє в порядку передбаченому п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 10.12.2002р. № 75 рекомендованою поштою.

Справа розглядається згідно вимог статті 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

В ході розгляду справи ВСТАНОВЛЕНО.

Між позивачем (Яворівською квартирно-експлуатаційною частиною) та відповідачем (Товариством з обмеженою відповідальністю «Рейн-Галичина») 01 листопада 2008 року було укладено Договір про постачання електричної енергії (оригінал оглянуто в судовому засіданні, належним чином засвідчена копія знаходиться в матеріалах справи).

Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін, їх підписи засвідчено печатками підприємств, тобто відповідно до статті 207 ЦК України, відтак є правомірним правочином, стаття 204 ЦК України.

На час розгляду даної справи договір є чинним, не розірваний, не визнаний не дійсним, таких доказів сторони суду не представили.

По своїй правовій природі, основними ознаками є договором поставки, оскільки відповідає вимогам статті 712 ЦК України.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов»язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов»язаних з особитим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов»язується прийняти товар та оплатити за нього певну грошову суму (частина 1).

про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Відповідно до п. 1.1. Договору предметом є умови і порядок постачання електроенергії Позивачем та оплата спожитої енергії відповідачем.

Пунктом п. 1.2. договору, сторони передбачили, що Постачальник зобов»язується поставити електроенергію Споживачу за тарифами, які розраховуються в порядку, установленому НКРЕ, а згідно п.4.1 договору ТзОВ «Рейн-Галичина»зобов»ячалось вносити плату за електричну енергію коштами до уповноваженого банку на розподільчий рахунок Позивача.

Згідно п.5.1 договору зазначено вартість фактично спожитої електроенергії протягом розрахункового періоду визначається, як добуток спожитої електроенергії на тариф, який діяв на кінець розрахункового періоду з врахуванням експлуатаційних витрат, пов»язаних з технічним обслуговуванням електромереж та підстанцій, а згідно п.5.1 договору, розрахунковим вважається період з 20 числа попереднього місяця до 19 числа поточного місяця (включно) та прирівнюється до календарного.

Відповідно до п.5.3 договору рахунки на оплату платежів виписуються Позивачем та надаються Відповідачу.

Розділом 7 сторони за договором передбачили «Заключні положення», відповідно до п.7.1 договір був укладений на строк до 31.12.2009 року.

Позивач свої зобов»язання за даним договором виконав у повному обсязі, надав послуги відповідачу щодо постачання електричної енергії на загальну суму 6874 грн. 06 коп., що підтверджується матеріалами даної справи, зокрема, актом звірки розрахунків від 24 листопада 2009року, який знаходиться в матеріалах справи.

Відповідач своїх зобов»язань за вказаним договором не виконав, за надану позивачем та спожиту відповідачем електричну енергію не розрахувався, на час розгляду даної справи в господарському суді, заборгував перед позивачем за надану йому електричну енергію 6874,06 грн.

Правовідносини, що виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії) регулюються Законом України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 р. (надалі Правила). Правила розроблені та затверджені на виконання вимог ст. 12 Закону України „Про електроенергетику”.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що споживач енергії зобовязаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Частиною 4 ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” встановлено, що споживач енергії несе відповідальність за порушення ... правил користування електричною енергією.

Згідно з положеннями п. 1.6, 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 (надалі Правила) договір про постачання електричної енергії на основі типового договору (додаток 3) укладається постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами (крім населення), які розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.

Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Відповідно до п. 6.1 Правил, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем, та визначає зміст правових відносин, прав та обовязків сторін.

Як передбачено вимогами п.п. 6.43. ПКЕЕ в редакції постанови НКРЕ № 1497 від 22.11.2006р., у разі неоплати нарахованих сум у визначений строк, електропостачальна організація подає позов до суду про стягнення із споживача нарахованої суми у примусовому порядку.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

Спірне зобов”язання виникло в силу укладеного між сторонами договору, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1. ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Прокурор та позивач просять стягнути з відповідача на користь Яворівської квартирно-експлуатаційної частини 6874 грн.06 коп. боргу за спожиту електричну енергію, а прокурор просить стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України судові витрати по справі.

Суд, заслухав пояснення представника прокуратури та позивача, оглянув та дослідив подані докази, оцінив їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення.

Позовна заява подана до господарського суду прокурором відповідно до статті 121 Конституції України, статті 36 Закону України «Про прокуратуру».

Прокурор, який заявив позов до суду відповідно до статті 29 ГПК України, не сплачує судових витрат за своїми позовами на підставі статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

Отже, судові витрати слід покласти на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України, та стягнути їх в дохід Державного бюджету України.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 4-3 -4-7, 12, 15, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 75, 77, 82 - 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовільнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейн-Галичина»( 79053, вул. В. Великого,18/816, м. Львів, код ЄДРПОУ 23967510) на користь Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (81000, вул. Львівська,19, м. Яворів, код ЄДРПОУ 07930854) 6874 грн.06 коп. боргу.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейн-Галичина»( 79053, вул. В. Великого,18/816, м. Львів, код ЄДРПОУ 23967510) на користь Державного бюджету України 102 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя