Рішення № 8962416, 15.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/12615.03.10 За позовом                    Спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інфоком»

До відповідача           Акціонерного банку «Діамант»

Про                               визнання права власності на нерухоме майно

                                                                                           Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

Від позивача                     Невечеря С.Г. (за дов.)

Від відповідача                     не з’явились

Обставини справи:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом спільне українсько-німецьке підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі –СП) «Інфоком»до акціонерного банку (далі - АБ) «Діамант» про визнання права власності за позивачем на нерухоме майно - будівлю загальною площею 963 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 8.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не визнає право власності позивача на будівлю № 8 загальною площею 963 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 8, внесеної до статутного капіталу позивача його учасником.

Відповідач надав суду пояснення, в яких зазначив, що не визнає права власності позивача на будівлю загальною площею 963 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 8, з підстав відсутності державної реєстрації права власності позивача в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

В судове засідання представник відповідача не з’явився, подавши клопотання про розгляд справи без участі представника за наявними в справі матеріалами. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

27.04.1992 р. загальними зборами учасників спільного підприємства (СП) «Інфоком»були прийняті рішення, оформлені (протокол № 2 зборів учасників СП «Інфоком»від 27.04.1992 р.) про прийняття в склад учасників виробниче об’єднання (далі - ВО) «Київелектрозв'язок»за рахунок відступлення частки ІОЦ Мінзв’язку України у розмірі 46% та збільшення статутного фонду товариства до 1 млн. крб. за рахунок засобів, що передаються у статутний фонд, в т.ч., внеску ВО «Київелектрозв'язок», який передає будівлю під офіс, площею 768 кв. м. по вул. Володимирській, 8.

ВО «Київелектрозв’язок»листом № 01-947 від 29.05.1992 р. звернулося до Фонду державного майна України з проханням розглянути та узгодити його участь в СП «Інфоком»на умовах, затверджених протоколом № 2 зборів учасників СП «Інфоком»від 27.04.1992 р..

Відповідно до Закону України «Про підприємства»та Постанови Верховної Ради України «Про управління майном підприємств, установ та організацій, що є у загальнодержавній власності»від 14.02.1992 р. № 2116-XII, участь ВО «Київелектрозв’язок»в СП «Інфоком»та передачу майна, зокрема будівлі по вул. Володимирській, 8, було погоджено наказом Фонду державного майна України № 348 від 26.08.1992 р..

28.08.1992 р. зміни до установчих документів СП «Інфоком»зареєстровано Міністерством фінансів України (лист № 06-207 від 28.08.1992 р.).

12.11.1992 р. на підставі протоколу № 2 зборів учасників СП «Інфоком»від 27.04.1992 р. ВО «Київелектрозв’язок»за рахунок майна телеграфу ВО «Київелектрозв’язок»передало як внесок до статутного фонду, а СП «Інфоком»прийняло адміністративно-технічний корпус будівлі по вул. Володимирській, 8 (двох поверхова будівля, дата забудови 1911 рік), що підтверджується актом приймання-передачі основних засобів від 12.11.1992 р., затвердженим генеральним директором ВО «Київелектрозв’язок»та авізо № 8 від 12.11.1992 р..

Згідно з актом приймання-передачі основних засобів від 12.11.1992 р. передана СП «ІНФОКОМ»будівля по вул. Володимирській, 8, знаходилась на момент передачі в аварійному стані та потребувала капітального ремонту.

Будівля по вул. Володимирській, 8, яка була внесена до статутного фонду СП «Інфоком», розташована на земельній ділянці, наданій в постійне користування телеграфу ВО «Київелектрозв’язок»рішенням виконкому Київської міської Ради депутатів трудящих від 09.05.1950 р. № 899 «Про закріплення земельної ділянки за Центральним Телеграфом УРСР та надання права збудування склепу-архіву». Відповідно до ст. 30 Земельного кодексу України (в редакції від 18.12.1990 р. з наступними змінами та доповненнями) право постійного користування на земельну ділянку в межах необхідних для обслуговування будівлі по вул. Володимирській, 8, перейшло до СП «Інфоком»у зв’язку з переходом права власності на цю будівлю.

Додатково на виконання рішення загальних зборів учасників СП «Інфоком»від 27.04.1992 р. про включення ВО «Київелектрозв’язок» до товариства та збільшення статутного фонду товариства було підписано договір про передачу будівлі під офіс від 12.11.1992 р. між телеграфом ВО «Київелектрозв’язок» та СП «Інфоком».

Статтею 7 статуту СП «Інфоком», зареєстрованим Дніпровською районною державною адміністрацією м. Києва 04.11.1993 р., регламентовано порядок формування статутного фонду, відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.

Пунктом 7.3 статті 7 статуту СП «Інфоком»передбачено, що ВО «Київелектрозв’язок»передає будинок під офіс СП «Інфоком», площею 768 кв. м. по вул. Володимирській, 8, який оцінено за взаємною згодою сторін в сумі 383500 німецьких марок, що при перерахунку в карбованці по курсу 1,052 карбованця за 1 німецьку марку складає 403600 карбованців.

22.06.1995 р. Київське міське бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) зареєструвало за СП «Інфоком»будівлю № 8 по вул. Володимирській, записало її в реєстрову книгу за реєстром № 234 та видало відповідне реєстраційне посвідчення на домоволодіння від 22.06.1995 р..

В 2000 році СП «Інфоком»було проведено капітальний ремонт будівлі по вул. Володимирській, 8 (далі - Будівлі).

29.12.2000 р. відповідно до акту приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта «Капітальний ремонт будівлі по вул. Володимирській, 8», зареєстрованого Управлінням Держархбудконтролю м. Києва за № 243, будівля після капітального ремонту прийнята в експлуатацію.

Згідно з актом приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта від 29.12.2000 р. за № 243 та технічною інвентаризацією, проведеною 22.02.2001 р., фактична загальна площа будівлі після капітального ремонту склала 963 кв. м.

За даними технічного паспорту БТІ будівля має адресу - вулиця Володимирська, буд. 8-10, літера А2».

Згідно з довідкою про балансову вартість СП «Інфоком»від 15.02.2010 р. балансова вартість будівлі станом на 15.02.2010 р. складає 1510457,21 грн.

22.01.2010 р. позивач звернувся до відповідача з листом про відкриття кредитної лінії.

В якості забезпечення кредиту позивач запропонував будівлю за адресою вул. Володимирська, 8, та надав відповідачу документи, що підтверджують право власності СП «Інфоком»на вказану будівлю.

Листом № 331/14.2-01 від 25.01.2010 р. відповідач відмовив у відкритті кредитної лінії, зазначивши, що наданими документами (статут СП «Інфоком», реєстраційне посвідчення від 22.06.1995 р., договір про передачу будівлі під офіс від 12.11.92, протокол зборів учасників СП «Інфоком»№ 2 від 27.04.1992 р., акт приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, зареєстрований Управлінням Держархбудконтролю м. Києва 29.12.2000 р. за № 243, копія технічної документації) не підтверджується право власності СП «Інфоком» на будівлю площею 963 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 8, яка пропонується в якості забезпечення виконання зобов’язання.

Позивач вважає, що оскільки право власності на Будівлю не визнається відповідачем, то він має право на захист права власності в судовому порядку шляхом подання позову про визнання права власності на Будівлю.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України він застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки відносини з приводу виникнення права власності на будівлю по вул. Володимирській, 8, у СП «Інфоком»виникли в 1992 році, тобто до набрання чинності Цивільного кодексу України, то до цих відносин застосовуються відповідні положення чинного на той час законодавства.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про власність»об’єктом права власності господарського товариства є, зокрема, майнові внески його членів.

Згідно ст. 12 Закону України «Про господарські товариства»товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність.

У ст. 13 Закону України «Про господарські товариства»визначено перелік видів вкладів учасників господарського товариства, зокрема, ними можуть бути будинки. Вклад, оцінений у карбованцях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено законодавством України.

Згідно зі ст.ст. 4, 51 Закону України «Про господарські товариства»установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю повинні містити розмір та порядок утворення статутного фонду, відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.

Пунктом 7.3 статті 7 статуту СП «Інфоком»передбачено, що ВО «Київелектрозв’язок»передає будинок під офіс СП «Інфоком», площею 768 кв. м. по вул. Володимирській, 8, який оцінено за взаємною згодою сторін в сумі 383500 німецьких марок, що при перерахунку в карбованці по курсу 1,052 карбованця за 1 німецьку марку складає 403600 карбованців».

Будівля по вул. Володимирській, 8, була передана позивачу його учасником –ВО «Київелектрозв’язок»в якості внеску до статутного фонду на підставі протоколу № 2 зборів учасників СП «Інфоком»від 27.04.1992 р., що підтверджується актом приймання-передачі від 12.11.1992 р..

Таким чином, 12.11.1992 р. відповідно до ст.ст. 4, 12, 13, 51 Закону України «Про господарські товариства»до СП «Інфоком»перейшло право власності на будівлю по вул. Володимирській, 8.

22.06.1995 р. БТІ зареєструвало за СП «Інфоком»будівлю № 8 по вул. Володимирській, та внесло запис в реєстрову книгу за реєстром № 234 та видало відповідне реєстраційне посвідчення на домоволодіння від 22.06.1995 р..

29.12.2000 р. Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва зареєстрований акт № 243 про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта «Капітальний ремонт будівлі по вул. Володимирській, 8».

Згідно п. 2.13. Положення про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів у м. Києві датою введення об'єкта в експлуатацію є дата підписання акта державною приймальною комісією.

Згідно п. п. 6.1, 3.7 Положення про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів у м. Києві, затвердженого розпорядження представника Президента України у Київській міській державній адміністрації 01.03.1993 р. № 249, зареєстрований в Управлінні Державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва акт є підставою для реєстрації в БТІ.

22.02.2001 р. було проведено технічну інвентаризацію будівлі після капітального ремонту, відповідно до даних якої загальна площа будівлі складає 963 кв. м..

Статтею 15 Цивільного Кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 вказаного Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 ЦК України).

Здійснення права власності полягає в володінні, користуванні, розпорядженні своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).

Отже, повнота панування власника над річчю означає можливість здійснення з цією річчю будь-яких дій.

Виходячи з вагомості права власності поряд з іншими цивільним правами законом встановлена його непорушність (ч. 1 ст. 321 ЦК України). Відповідно до цієї ж норми закону ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 321 ЦК України).

Таким чином, позитивний аспект права власності означає можливість реалізації прав на річ (майно) без участі всіх інших осіб, а негативний –усунення всіх інших осіб від речі і захист її від всіх цих осіб.

Одним із способів захисту права власності є визнання його в судовому порядку.

Зокрема, відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вказаний спосіб захисту права власності пов'язаний з тим, що право власності має спиратись на певний титул, щоб бути доведеним перед іншими особами. Саме суд в разі виникнення спору здійснює це доведення.

Отже, рішення суду про визнання права власності, яке прийнято за результатами розгляду позову, поданого в порядку ст. 392 ЦК України, є правозахисним актом, і спрямоване на захист наявного у позивача права власності.

У зв’язку з цим, момент виникнення права не залежить від набрання рішенням законної сили, оскільки підставою для прийняття останнього є наявність у позивача до звернення до суду тих матеріально-правових фактів, з якими закон пов’язує виникнення права власності.

Тобто, підставою для звернення до суду з позов про визнання права власності, згідно зі ст. 392 ЦК України, є оспорення або не визнання існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.

Згідно ст. 26 Закону України «Про власність»об'єктами права власності господарського товариства, що є юридичною особою, є грошові та майнові внески його членів, а також майно, набуте внаслідок господарської діяльності, та інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом.

СП «Інфоком», здійснюючи правомочності власника щодо будівлі, здійснив у 2000 році її капітальний ремонт, внаслідок якого загальна площа будівлі збільшилась до 963 кв. м.. Будівля після капітального ремонту прийнята в експлуатацію у встановленому законом порядку.

Таким чином, вимога про визнання за позивачем права власності на будівлю № 8 по вул. Володимирській в м. Києві площею 963 кв. м. є правомірною.

Статтею 32 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов’язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведенім та відповідачем не спростовані, а тому вимоги позивача про визнання за ним права власності на нерухоме майно підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати право власності на нежитловий будинок –будівлю № 8 по вул. Володимирська в м. Києві, загальною площею 963 кв. м. за спільним українсько-німецьким підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інфоком»(02192, м. Київ, вул. Шалетт, 1, код 14297222).

Стягнути з акціонерного банку «Діамант»(м. Київ, вул. Контрактова, 10-а, код 23362711) на користь спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інфоком»(м. Київ, вул. Шалетт, 1, код 14297222) 15105 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя                                                                                           С.А. Ковтун

Рішення підписано 17.03.2010 р.