Ухвала суду № 88796690, 16.04.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/6118/20

Провадження № 2з/522/220/20

УХВАЛА

16 квітня 2020 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого- судді Чернявської Л.М.,

за участю секретаря судових засідань Пейкова О.О.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення до подання позовної заяви,

ВСТАНОВИВ:

14 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову до подання позову, шляхом накладення арешту все майно ОСОБА_1 .

В обґрунтування заяви зазначено, що він є власником однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , яка є його єдиним житлом та згоду на її відчуження він не надавав та не надає.

02 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» був укладений Договір кредиту № 665/Ф03.14/75. В забезпечення виконання зобов`язань укладений Іпотечний договір від 03 квітня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського року Чапським А.Е. за реєстровим № 743. 10.11.2017 року ОСОБА_1 отримав за вих. № USB/413 від 02.11.2017 року, від АТ “Укрсоцбанк” Повідомлення про звернення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням по кредитному договору № 665/ФОЗ.14/75 від 02.04.2008 року, згідно якого ПАТ “Укрсоцбанк” є іпотекодержателем нерухомого майна, а саме: однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

07.06.14 набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», відповідно до п.1 ст.1 якого, не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

ОСОБА_1 також зазначає, що, навіть при відсутності мораторію на стягнення майна громадян України, правові підстави для реєстрації права власності на передану в іпотеку квартиру за собою на підставі укладеного іпотечного договору у АТ «Укрсоцбанк» взагалі відсутні, ураховуючи відсутність укладеного між сторонами договору про задоволення вимог іпотекодержателя, тобто у спосіб, визначений іпотечним договором. Іпотечний договір від 03 квітня 2008 року був укладений під час дії Закону України «Про іпотеку» в редакції від 12.05.2006 року.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» (в редакції чинній на момент укладення іпотечного договору), іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Законом України від 25.12.2008 року № 800-VI, ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» було викладено в новій редакції, відповідно до якої Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Заявник зазначає, що після набуття чинності вказаним Законом, ОСОБА_1 та Банк відповідні зміни до іпотечного договору щодо включення до нього відповідного застереження не внесли, договір про задоволення вимог іпотекодержателя між сторонами іпотечного договору не укладався. За таких обставин правові підстави для реєстрації права власності на передану в іпотеку квартиру за собою на підставі укладеного іпотечного договору у АТ «Укрсоцбанк» взагалі відсутні.

ОСОБА_1 вказує, що під час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», отримавши від АТ «Укрсоцбанк» Повідомлення про звернення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням по кредитному договору № 665/ФОЗ.14/75 від 02.04.2008 року, в нього існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам.

Ухвалою від 15.04.2020 року справу за заявою ОСОБА_1 призначено до розгляду без повідомлення інших осіб, які можуть отримати статус учасників справи.

В порядку ст. 153 ЦПК України, заяву про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи.

З матеріалів заяви вбачається, що предметом майбутніх позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Укрсоцбанк» (правонаступник АТ «Альфа-Банк») та до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, є визнання, здійснення реєстраційних дій та набуття права власності з боку АТ «Укрсоцбанк» на предмет іпотеки, - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку» в редакції від 12 травня 2006 року можливо лише після укладення між АТ «Укрсоцбанк» та іпотекодавцем Договору про задоволення вимог іпотекодержателя; зобов`язання Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради накласти заборону переоформлення права власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та накласти заборону вчинення будь-яких реєстраційних дій будь-якими державними реєстраторами та будь-якими нотаріусами щодо зміни права власності відносно належної ОСОБА_1 на праві приватної власності однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , до припинення дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів іноземній валюті» від 03.06.2014 р. №1304-VII.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи фактичні обставини справи, суд вважає заяву про забезпечення позову обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд приходить до висновку про обґрунтованість зазначеної заяви, оскільки вбачаються достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду.

Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову, у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, за наявності яких законодавець встановив обов`язок суду щодо застосування зустрічного забезпечення (ч. 3 ст. 154 ЦПК України).

Згідно ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд виходить із співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам, а також відповідності способу забезпечення позову вимогам ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при вирішенні питання про забезпечення позову суди повинні оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірність ускладнення виконання або невиконання судового рішення у разі невжиття таких заходів.

Згідно роз`яснень даних в п.4 цієї постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Також, забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Таким чином, з метою забезпечення права на ефективний захист, заява ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно заявника, підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 154 ЦПК України, суд

постановив:

Заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви задовольнити повністю.

Накласти арешт на все майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 .

Направити примірник ухвали про забезпечення позову заявнику та всім особам для негайного виконання, яких стосуються заходи забезпечення позову і відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд міста Одеси протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали.

Повний текст ухвали складений 16.04.2020 року.

В порядку ч.1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом.

Суддя Л. М. Чернявська