Рішення № 88168451, 03.03.2020, Оболонський районний суд міста Києва

03.03.2020 Справа № 756/257/16-ц

Справа пр. №6/756/265/20

ун. №756/257/16-ц

У Х В А Л А

03 березня 2020 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Андрейчука Т.В.,

за участю секретаря судового засідання - Лісовенка О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Києві подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича про примусове проникнення до житла, -

в с т а н о в и в:

02 березня 2020 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Ляпін Д.В. звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до житлового приміщення, де зареєстроване місце проживання боржника, мотивуючи його тим, що приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Ляпіним Д.В. здійснюється виконавче провадження №59249094 з примусового виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року у справі №2/756/2052/16 за позовом ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Як стверджував суб`єкт подання, боржник ОСОБА_1 не вчиняє жодних дій, спрямованих на добровільне виконання рішення суду.

У поданні зазначено, що боржник ОСОБА_1 , будучи обізнаним про наявність рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року у справі №2/756/2052/16, яке набрало законної сили, про виконавче провадження №59249094, а також про неодноразові наміри приватного виконавця отримати доступ до його помешкання з метою перевірки майнового стану боржника та вчинення виконавчих дій, ухилявся від виконання рішення суду та погашення заборгованості перед стягувачем, не надав приватному виконавцю доступ до майна у час, відведений для вчинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження.

З цих підстав приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Ляпін Д.В. просив суд дозволити йому здійснити примусове проникнення до квартири за адресою: АДРЕСА_1 , для забезпечення виконання виконавчого листа №2/756/2052/16, виданого 06 травня 2019 року Оболонським районним судом м. Києва, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованості за договором кредиту №40.29-48/120 на купівлю автотранспортних засобів від 02 квітня 2007 року у розмірі 55812,59 доларів США.

02 березня 2020 року подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ляпіна Д.В. про примусове проникнення до житла було передано на розгляду судді Шевчуку А.В.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 березня 2020 року судді Андрейчуку Т.В. передано на розгляд подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ляпіна Д.В. про примусове проникнення до житла у зв`язку з захворюванням судді Шевчука О.В .

За приписами ч. 2 ст. 439 ЦПК України суд негайно розглядає подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.

Поняття "негайно" означає, що подія відбувається одразу, без затримки, терміново.

Зважаючи на те, що подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ляпіна Д.В. передано судді Андрейчуку Т.В. 03 березня 2020 року, відповідно до приписів ч. 2 ст. 439 ЦПК України розгляд цього подання призначено судом на 17 год 15 хв 03 березня 2020 року.

Оскільки ч. 2 ст. 439 ЦПК України передбачено негайний розгляд справи, що унеможливлює повідомлення приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ляпіна Д.В. про дату, час та місце розгляду подання шляхом направлення судової повістки з повідомленням про вручення, він був оповіщений про дату, час та місце розгляду подання телефонограмою.

У судове засідання приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Ляпін Д.В. не з`явився, належним чином засвідчені матеріали виконавчого провадження №59249094 суду не надав.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 439 ЦПК України учасники виконавчого провадження у судове засідання не викликались.

Суд, дослідивши матеріали, додані приватним виконавцем до подання про примусове проникнення до житла, дійшов такого висновку.

З матеріалів, доданих до подання про примусове проникнення до житла, вбачається, що приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Ляпіним Д.В. здійснюється виконавче провадження №59249094 з примусового виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року у справі №2/756/2052/16 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованості за договором кредиту №40.29-48/120 на купівлю автотранспортних засобів від 02 квітня 2007 року у розмірі 55812,59 доларів США.

03 червня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Ляпіним Д.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №59249094 (а. с. 126).

Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Ляпіним Д.В. 04 червня 2019 року була винесена постанова про арешт всього рухомого та нерухомого майна боржника ОСОБА_1 (а. с. 168).

Крім того, 04 вересня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Ляпіним Д.В. винесено постанову про арешт коштів боржника (а. с. 133).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ляпіна Д.В. від 16 вересня 2019 року накладено арешт на частку в статутному капіталі ТОВ "ЄВРОТРЕЙДІНВЕСТ", що належить боржнику ОСОБА_1 (а. с. 160).

Суб`єктом подання вказано, що боржник ОСОБА_1 ухиляється від добровільної сплати боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 439 ЦПК України ухвала про примусове проникнення до житла може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду.

За правилами ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 5 указаного Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачені цим Законом заходи щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Під час здійснення виконавчого провадження, серед іншого, виконавець має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб (п. 13 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 439 ЦПК України).

Примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника може здійснюватись для виявлення рухомого майна, власником якого є боржник, його опису й арешту, виявлення готівкових коштів боржника, опису й арешту нерухомого майна, що належить боржнику.

За положеннями ст. 30 Конституції України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Ч. ч. 1, 2 ст. 311 ЦК України передбачено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення в ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, п. 1 ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (п. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року).

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.

За змістом наведених вище норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.

Так, з матеріалів, доданих приватним виконавцем до подання про примусове проникнення до житла, вбачається, що боржнику ОСОБА_1 надсилалась рекомендованим поштовим відправленням постанова про відкриття виконавчого провадження, яка була отримана останнім (а. с. 125-127).

Крім того, суб`єктом подання надсилались ОСОБА_1 вимоги від 16 вересня 2019 року №1882 та від 07 лютого 2020 року №263 про необхідність забезпечити доступ приватному виконавцю до квартири АДРЕСА_2 з метою перевірки майнового стану боржника та здійснення виконавчих дій (а. с. 171-174).

З метою перевірки майнового стану боржника та здійснення виконавчих дій, приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Ляпіним Д.В. 25 вересня 2019 року та 18 лютого 2020 року було здійснено виходи за адресою: АДРЕСА_1 , однак до житла потрапити не вдалось, про що було складено відповідні акти приватного виконавця від 25 вересня 2019 року та від 18 лютого 2020 року (а. с. 175, 176).

Проте у доданих до подання матеріалах відсутні посилання на докази, які б свідчили, що ОСОБА_1 отримав вимоги приватного виконавця про необхідність забезпечити доступ до житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , проте свідомо ухилився від їх виконання.

Також суд звертає увагу суб`єкта подання на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

03 грудня 2019 року в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення юридичної особи АТ "Укрсоцбанк", особою-правонаступником є АТ "Альфа-Банк".

Проте, незважаючи на той факт, що АТ "Укрсоцбанк" станом на 03 грудня 2019 року було припинено, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Ляпін Д.В. 07 лютого 2020 року надіслав ОСОБА_1 вимогу №263 про необхідність забезпечити доступ до квартири АДРЕСА_2 з метою перевірки майнового стану боржника та здійснення виконавчих дій в інтересах стягувача АТ "Укрсоцбанк", який на той час уже був припинений.

Ч. 1 ст. 442 ЦПК України встановлено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд за заявою сторони (заінтересованої особи), державного або приватного виконавця замінює таку сторону її правонаступником.

Однак до подання про примусове проникнення до житла приватним виконавцем не долучено доказів (ухвали суду), які б засвідчували, що у виконавчому провадженні №59249094 з примусового виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року у справі №2/756/2052/16 було здійснено заміну стягувача АТ "Укрсоцбанк" його правонаступником АТ "Альфа-Банк".

З огляду на викладене, суд не вбачає правових підстав для задоволення подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ляпіна Д.В. про примусове проникнення до житла.

Керуючись до ст. 439 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича про примусове проникнення до житла - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Т.В. Андрейчук