Ухвала суду № 87992307, 26.02.2020, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/4572/19

Провадження № 1-кс/0203/376/2020

УХВАЛА

26 лютого 2020 року слідчий суддя Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Колесніченко О.В.,

за участю секретаря – Давіденко Ю.А.,

прокурора Мачушака О.В.,

слідчого – Данильченка О.О.,

захисників підозрюваного – Циба С.В., Костенко О.М.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання старшого слідчого в ОВС Слідчого управління ГУ НП в Дніпропетровській області Данильченка Олексія Олеговича про арешт майна у кримінальному провадженні №42019040000000347, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 червня 2019 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 176, ч. 2 ст. 361 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

20 лютого 2020 року до суду надійшло зазначене клопотання, складене слідчим за погодженням з прокурором, про арешт майна у кримінальному провадженні №42019040000000347 від 04 червня 2019 року, в якому пред`явлено підозру ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 176, ч. 2 ст. 361 КК України, з метою забезпечення цивільного позову, заявленого представником потерпілого — компанії «LAB S.R.L.» Самохваловим О.С., а саме: арешт вилучених в ході санкціонованого слідчим суддею обшуку речей, належних підозрюваному ОСОБА_1 : мобільного телефону iPhone 7, IMEI 1: НОМЕР_1 ; ноутбука MSI, моделі qualcomm Atheros QCNFA364A s/n GS726QC-083XPLK1603000009; системного блоку комп`ютера без номера; роутера TP-Link s/n 21850689016965.

Згідно протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду вказане клопотання передано слідчому судді Колесніченко О.В. 21 лютого 2020 року, призначене до розгляду на 24 лютого 2020 року та у зв`язку з неявкою учасників відкладено на 26 лютого 2020 року.

В судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали повністю, наполягаючи на його задоволенні з наведених підстав, зазначивши, що підозрюваний іншого рухомого або нерухомого майна на праві власності не має, а цивільний позов представником потерпілого заявлений на суму в розмірі 798 000,00 грн. (еквівалент 30000,00 євро).

Підозрюваний в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував та просив у його задоволенні відмовити.

Захисники підозрюваного в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечували тим, що цивільний позов, в забезпечення якого подане клопотання, не відповідає вимогам ст. 128 КПК України, ст. 175 ЦПК України та поданий особою, яка не уповноважена на такі процесуальні дії, клопотання про арешт подане з порушенням строків, передбачених ст. 171 КПК України для арешту тимчасово вилученого майна, а ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук містила не конкретний, широкий перелік речей, не визначених індивідуальними властивостями, що потягло вилучення предметів, що не стосуються даного кримінального провадждення, тому просили відмовити в задоволенні клопотання в повному обсязі.

Слідчий суддя, заслухавши учасників провадження, ознайомившись з матеріалами клопотання та доданими до нього доказами, приходить до наступних висновків.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131, абз. 1 ч. 1 ст. 170 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна, який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України завдання арешту майна полягає у запобіганні можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

За п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частинами 6 та 8 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

В судовому засіданні встановлено, що ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2019 року у кримінальному провадженні №42019040000000347 від 04 червня 2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 176, ч. 2 ст. 361 КК України, надано дозвіл на проведення обшуку орендованої ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_2 з метою відшукання та вилучення знаряддя кримінального правопорушення, речей та документів, які мають значення для досудового розслідування: банківських платіжних карток, квитанцій щодо отримання грошових коштів, мобільних телефонів, сім-карток, операторів стільникового зв`язку; чернеток, блокнотів та записних книжок з інформацією щодо скоєння злочинів; комп`ютерної техніки, електронних та магнітних носіїв інформації з відомостями про обставини для незаконного втручання у роботу електронно-обчислювальних машин (комп`ютерів); грошових коштів, здобутих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

В ході обшуку, проведеного 14 січня 2020 року на підставі вказаної ухвали слідчого судді, вилучено, зокрема, належні ОСОБА_1 речі: мобільний телефон iPhone 7, IMEI 1: НОМЕР_1 ; ноутбук MSI, моделі qualcomm Atheros QCNFA364A s/n GS726QC-083XPLK1603000009; системний блок комп`ютера без номера; роутер TP-Link s/n 21850689016965.

У рішенні від 30 січня 2020 року у справі «Вінкс та Рібіцка проти Латвії» (заява № 28926/10) Європейський Суд з прав людини у п.п. 108, 109, 111 стосовно визначення обмеження обсягу ордера на обшук, відзначив, що «ордер був викладений у відносно широких виразах. Хоча ордер на обшук був виданий стосовно окремих предметів, що стосуються шістдесяти шести компаній, він також санкціонував пошук та вилучення «інших документів та предметів, які можуть слугувати відповідними доказами у справі». Насправді завдяки цим більш широким виразам у дозволі було вилучено численні документи та предмети, що належать іншим компаніям, які не були перелічені в ордері на обшук. Однак специфіка предметів, що підлягають вилученню, змінюється залежно від характеру злочину, який розслідується (див. Шер та інші проти Сполученого Королівства, № 5201/11, § 174, ЄСПЛ 2015 (витяги))). У цій справі, як зазначалося урядом, ордер на обшук був виданий стосовно відмивання грошей, що передбачало створення та ліквідацію нових компаній протягом відносно короткого періоду часу.

Зважаючи на специфіку злочинів, що розслідуються, та на те, що численні компанії були нібито залучені до великої схеми, що розслідується, - обсяг ордера на обшук був достатньо обґрунтованим, оскільки його обмежували посилання на характер цих правопорушень (ухилення від сплати податків та відмивання грошей) та посилання на тип предметів, що підлягають вилученню (бухгалтерські документи, доручення, банківські картки, цифрові паролі та печатки компаній). Отже, Суд визнає, що розсуд співробітників, які проводили обшук, був достатньо обмежений умовами самого ордера на обшук. Це правда, що низка інших предметів, які конкретно не зазначені в дозволі на обшук (включаючи комп`ютери, жорсткі диски, USB флешки та мобільні телефони - див. параграф 18 вище) також були вилучені. Беручи до уваги той факт, що ці електронні пристрої можуть розглядатися, як потенційно пов`язані з розслідуваними економічними злочинами, Суд визнає, що їх вилучення було необхідним».

Приймаючи до уваги вказане, слідчий суддя відхиляє доводи сторони захисту про те, що ухвала про дозвіл на обшук мала широке коло речей, не визначених індивідуальними ознаками, оскільки перелік речей, які дозволені були для вилучення в ході обшуку обмежувався предметом доказування злочину, що розслідується — ч. 2 ст. 176, ч. 2 ст. 361 КК України, та відзначає, що вилучені речі мають ознаки речових доказів в розумінні ст. 98 КПК України.

Більш того, стосовно мобільного телефону, визнаного речовим доказом, слідчим на підставі ухвали слідчого судді від 23 січня 2020 року отримано дозвіл на доступу до документів та файлів в електронному вигляді, документів листування між особами, іншого особистого листування, яке міститься у мобільному телефоні iPhone 7, IMEI 1: НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , та результати доступу оформлені відповідним протоколом, що сукупно з самим телефоном має доказове значення для даного кримінального провадження і доля такого речового доказу має вирішуватися відповідно до вимог ст. 100 КПК України, тому накладення на такий речовий доказ арешту в забезпечення інший цілей - в забезпечення цивільного позову, не відповідатиме завданням кримінального провадження за ст.2 п.2 ч.3 ст. 132 КПК України.

Стосовно решти вилучених при обшуку речей (ноутбука MSI, моделі qualcomm Atheros QCNFA364A s/n GS726QC-083XPLK1603000009; системного блоку комп`ютера без номера; роутера TP-Link s/n 21850689016965), то слідчий суддя вважає, що такі речі правомірно вилучені при обшуку, як такі, що вказані в ухвалі слідчого судді від 24 грудня 2019 року, проте наразі мета за для якої такі речі вилучалися в повній мірі не досягнута, не проведені усі належні слідчі дії з урахуванням специфіки даних речей, внаслідок чого, за наявних ознак речових доказів в розумінні ст. 98 КПК України, не встановлені конкретні обставини, які підтверджують або спростовують ці докази, як в підтвердження обвинувачення, так і виправдання.

Також належить відзначити, що за вимогами ст. 98, ч.7 ст. 236, ч.2 ст. 168 КПК України речі та документи, які входять до переліку щодо якого прямо надано дозвіл на їх відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку не є тимчасово вилученим майном, яке у разі не накладення арешту у строки, визначені ст. 171 КПК України підлягає поверненню.

Крім того, слідчий суддя приймає до уваги, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Частиною 4 ст. 128 КПК України визначено, що форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства.

Вимоги до форми та змісту позовної заяви визначені ст. 175 ЦПК України, яким доданий до клопотання слідчого документ без дати від імені ОСОБА_3 не відповідає ні за формою, ні за змістом, а сама по собі назва паперового документу “цивільний позов” не дає підстав визнати такий документ цивільним позовом по суті в розумінні ст. 128 КПК України та ст. ст. 175-177 ЦПК України. Крім того, належить відзначити, що ОСОБА_3 на підставі доданої до клопотання довіреності на представлення інтересів ТОВ “ЛАБ” від 13 червня 2019 року не уповноважений на подання цивільного позову, заявлення відповідних вимог майнового характеру, що слідує з тексту довіреності з визначенням тих повноважень, якими він наділений цією довіреністю, тому такий “цивільний позов” поданий з порушенням вимог ч.7 ст. 177 ЦПК України не повноважною на це особою, у зв`язку з чим підстави для вжиття заходів забезпечення про які просить слідчий за ст. 170 КПК України відсутні.

Приймаючи до уваги встановлені в судовому засіданні обставини, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання.

Керуючись ст. ст. 26, 94, 131, 132, 170-174, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС Слідчого управління ГУ НП в Дніпропетровській області Данильченка Олексія Олеговича про арешт майна у кримінальному провадженні №42019040000000347, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 червня 2019 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 176, ч. 2 ст. 361 КК України– відмовити в повному обсязі.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня отримання її копії.

Повний текст ухвали складений і оголошений учасникам судового провадження о 09 год. 10 хв. 02 березня 2020 року.

Слідчий суддя О.В. Колесніченко