Рішення № 87992304, 21.02.2020, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/3666/18

2/0203/63/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2020 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого судді – Казака С.Ю.

при секретарі – Дикаленко А.В.

за участю позивачки – ОСОБА_1

представника позивачки – ОСОБА_2

відповідача – ОСОБА_3

представника відповідача – Буденко Ю ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в якому посилалась на те, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 19.11.2011 року по 05.12.2016 року. Під час перебування у шлюбі ними було придбано автомобіль Skoda Yeti д/н НОМЕР_1 , який було зареєстровано за відповідачем. Після розірвання шлюбу відповідач без її згоди продав вказаний автомобіль та кошти їй не віддав. В зв`язку з цим, посилаючись на норми СК України, позивачка просила стягнути з відповідача грошову компенсацію вартості Ѕ частини автомобіля в сумі 192264 грн. 78 коп.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали заявлений позов та, посилаючись на викладені в ньому підстави, просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач та його представник проти позову заперечували, посилаючись на те, що автомобіль було придбано за особисті кошти відповідача. Крім того, за ініціативою відповідача позивачці було передано частину коштів від продажу автомобіля.

Заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Частиною 1 ст.57 СК України визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст.68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Згідно ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Присудження судом грошової компенсації одному з подружжя замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку допускається лише за наявності згоди цієї особи на таке присудження, крім випадків, передбачених ст.365 ЦК України.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.370 ЦК України виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому ст.364 цього Кодексу, частиною другою якої передбачено, що якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч.2 ст.183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Зазначені норми СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Судом встановлено, що сторони з 19.11.2011 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано на підставі заочного рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 05.12.2016 року.

В 2013 році, тобто в період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, ними було придбано автомобіль Skoda Yeti д/н НОМЕР_1 , який було зареєстровано за відповідачем.

01.06.2018 року вказаний транспортний засіб відповідачем ОСОБА_3 було продано за договором купівлі-продажу №1241/2018/96/206 ОСОБА_5 .

Під час розгляду справи в суді позивачка в своїх поясненнях зазначила, що автомобіль після його придбання та розірвання шлюбу перебував в її користуванні. Вказана обставина була визнана відповідачем.

Також позивачка зазначила, що після розірвання шлюбу вона мала намір викупити автомобіль у відповідача, сплативши йому компенсацію вартості Ѕ частки автомобіля. З цією метою, 01.06.2018 року вони разом на спірному автомобілі під її керуванням приїхали до сервісного центру, де почали оформлювати документи. Проте, відповідач раптово уїхав, а в подальшому приїхав з якимись людьми, повідомив, що транспортний засіб проданий іншій особі та автомобіль в неї забрали. Ніяких коштів від продажу автомобіля їй не передавали.

Відповідач під час розгляду справи в суді з цього приводу зазначив, що дійсно між ним та позивачкою були розмови щодо придбання останньою автомобіля та 01.06.2018 року вони приїхали до сервісного центру для оформлення продажу автомобіля. Проте, оскільки у позивачки не було достатньо коштів на його придбання, він в цей же день через мережу інтернет знайшов іншого покупця, якому в цей же день продав автомобіль. Також за його ініціативою покупцем позивачці було передано частину коштів за придбання автомобілю.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 зазначив, що знає відповідача на протязі близько двох років. Через мережу Інтернет знайшов об`яву про продаж автомобіля Skoda Yeti д/н НОМЕР_1 . В подальшому дізнався, що продавцем автомобіля є ОСОБА_3 01.06.2018 року в сервісному центрі на АДРЕСА_1 .Малиновського було оформлено договір купівлі-продажу вказаного автомобіля. За придбання останнього він сплатив кошти в сумі 13000 доларів США, які на вулиці передав ОСОБА_1 , яка поливну цих коштів відразу передала ОСОБА_3 . Кошти передав ОСОБА_1 , оскільки вона приїхала на автомобілі. Про ціну домовлялись також з нею в день продажу, після огляду транспортного засобу.

Перевірячи пояснення сторін та покази свідка ОСОБА_5 , суд критично ставиться до пояснень відповідача та свідка щодо розрахунку за продаж автомобіля із позивачкою.

Так, в своєму клопотанні про допит свідка ОСОБА_5 відповідач посилався на те, що останній може підтвердити, що він розрахувався за придбаний автомобіль саме з позивачкою, за обумовлену суму 10000 доларів США.

В той час, як свідок ОСОБА_5 , під час допиту зазначив, що за придбаний автомобіль передав кошти позивачці в сумі 13000 доларів США, з яких остання половину віддала відповідачу.

Також суд вважає, що покази свідка в частині розрахунку з позивачкою не є належними та допустимими доказами, якими в даному випадку можуть бути саме письмові докази (відповідні розписки, договір, платіжні документи).

Крім того, вказані пояснення відповідача ОСОБА_3 та покази свідка ОСОБА_5 протирічать умовам укладеного між ними договору купівлі-продажу автомобіля №1241/2018/96/206 від 01.06.2018 року, згідно якого продаж автомобіля було здійснено за ціною 265874 грн., відповідно до ринкової вартості останнього, визначеної висновком суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_6 від 01.06.2018 року.

Офіційний курс гривні до долару США, встановлений НБУ станом на 01.06.2018 року, складав 26,12231 грн. за один долар США.

Таким чином, виходячи із показань свідка ОСОБА_5 за придбання автомобіля ним було сплачено позивачці 339590 грн. 03 коп. (13000 доларів США х 26,12231 грн.), що також протирічить умовам договору купівлі-продажу від 01.06.2018 року.

Також, згідно пояснень відповідача ОСОБА_3 та показань свідка ОСОБА_5 вбачається, що позивачці після продажу автомобіля фактично було передано кошти в розмірі, що перевищують вартість Ѕ частини автомобіля. При тому, що відповідач взагалі заперечував проти того, що автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя, посилаючись на придбання його за особисті кошти.

Крім того, з витребуваних судом в ТСЦ №1241 матеріалів, що стали підставою для перереєстрації транспортного засобу 01.06.2018 року, вбачається, що в останніх міститься акт приймання-передачі за договором купівлі-продажу транспортного засобу від 01.06.2018 року, згідно якого вказано продавцем автомобіля Skoda Yeti ОСОБА_3 , а покупцем ОСОБА_1 , міститься підпис позивачки в графі покупець, поряд з яким міститься також підпис ОСОБА_5 .

Вказане підтверджує доводи позивачки щодо намірів викупу автомобіля у відповідача та приїзду до сервісного центру 01.06.2018 року саме з цією метою.

Відповідач також посилався на те, що спірний автомобіль було придбано за його особисті кошти, в обгрунтування цього посилаючись на те, що в період з 01.01.2008 року по 01.10.2018 року він працював в ТОВ «САНДОРА», мав власний дохід, спірний автомобіль було придбано ним за кредитні кошти та погашення кредиту здійснювалось за його особисті кошти.

На підтвердження цього надав довідки про заробітну плату з ТОВ «САНДОРА» у відповідний період, а також виписку по кредитному рахунку за період з 02.12.2013 року по 10.12.2015 року та заяви/квитанції на переказ готівки щодо сплати коштів на погашення заборгованості за кредитним договором №25585666 від 02.12.2013 року.

Також відповідачем було надано копію кредитного договору №25585666 від 02.12.2013 року, укладеного між ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_3 , згідно якого останньому було видано кредит в сумі 139520 грн. для оплати частини вартості продажу транспортного засобу Skoda Yeti д/н НОМЕР_1 , згідно договору купівлі продажу від 30.10.2013 року.

Крім того, відповідач посилався на те, що йому на праві власності належав автомобіль Шкода Октавіа А5 д/н НОМЕР_1 , придбаний до шлюбу з позивачкою. 26.09.2013 року вказаний транспортний засіб внаслідок ДТП було пошкоджено та він не підлягав відновленню. Цей автомобіль було продано за 67000 грн., які є особистими коштами відповідача та були витрачені для сплати першого внеску на придбання автомобіля.

На підтвердження цього надав копію листа ПрАТ СК «Альфа Страхування», зобов`язуючу пропозицію та розписку про продаж автомобіля після ДТП від 22.11.2013 року за ціною 67000 грн.

Таким чином, виходячи із доводів відповідача на придбання спірного автомобіля ним було витрачено власні кошти в сумі 206520 грн. ( НОМЕР_2 ).

Поряд з цим, суд враховує, що договір купівлі-продажу Skoda Yeti д/н НОМЕР_1 було укладено 30.10.2013 року, свідоцтва про реєстрацію цього транспортного засобу за відповідачем видано та право власності зареєстровано 30.11.2013 року. В той час, як кредитний договір було укладено пізніше – 02.12.2013 року.

Під час розгляду справи сторонами не надано договору купівлі-продажу від 30.10.2013 року та інших доказів, які б підтверджували вартість спірного автомобіля на момент його придбання, що позбавляє суд можливості перевірити доводи останніх та визначити участь кожного зі сторін у придбанні автомобіля.

При цьому, суд також враховує, що відповідачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами той факт, що отримані від продажу автомобіля Шкода Октавіа А5 д/н НОМЕР_1 кошти в сумі 67000 грн., були спрямовані саме на придбання спірного автомобіля, а також що платежі на погашення кредиту за кредитним договором від 02.12.2013 року здійснювались відповідачем виключно за рахунок особистих коштів, а не за рахунок коштів сімейного бюджету чи з інших джерел.

В той час, як з матеріалів справи вбачається та не заперечувалось сторонами, що на момент придбання спірного автомобіля останні перебували в зареєстрованому шлюбі з 19.11.2011 року по 05.12.2016 року, вели в цей період спільне господарство мали спільний бюджет.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Skoda Yeti д/н НОМЕР_1 вбачається, що в останньому була вказана позивачка, як особа, що має право керування вказаним автомобілем.

Як зазначила позивачка та не заперечував відповідач спірний автомобіль до моменту його продажу фактично знаходився у користуванні саме позивачки.

З огляду на вищезазначене, враховуючи презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, недоведеність відповідачем належними, допустимими та достатніми доказами факту придбання спірного автомобіля виключно за його особисті кошти, а також враховуючи, що автомобіль є річчю неподільною та на теперішній час відчужений відповідачем на користь іншої особи, суд приходить до висновку про обгрунтованість та необхідність задоволення позову щодо стягнення з відповідача на користь позивачки компенсації вартості Ѕ частки автомобіля.

При визначені розміру такої компенсації, суд враховує, що згідно договору купівлі-продажу від 01.06.2018 року спірний автомобіль було продано за ціною 265874 грн., відповідно до ринкової вартості останнього на момент продажу, визначеної висновком суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_6 від 01.06.2018 року.

Суд не приймає в якості належного доказу наданий позивачкою висновок ТОВ «АВТО МАРКЕТ» від 02.04.2019 року щодо визначення ринкової вартості автомобіля Skoda Yeti, 2013 р.в., в розмірі 384529 грн., оскільки вказана вартість визначена для автомобіля аналогічної марки, без безпосереднього огляду саме спірного транспортного засобу. Крім того, така оцінка була проведена та ринкова вартість визначена станом на 02.04.2019 року, в той час як спірний автомобіль було відчужено 01.06.2018 року.

В зв`язку з цим, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивачки вартості Ѕ частини автомобіля, визначеної у договорі купівлі-продажу від 01.06.2018 року, тобто в сумі 132937 грн. (265874 : 2).

Відповідно до ст.141 ЦПК України та пропорційно до задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивачки слід стягнути судовий збір в сумі 1329 грн. 37 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.57,60,68,69,70,71 Сімейного кодексу України, ст.ст.2,3, 10,11-13,76-81,141,258,259,263-268 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації – задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь позивачки ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) у рахунок відшкодування вартості 1/2 частини транспортного засобу Skoda Yeti д/н НОМЕР_1 , кошти в сумі 132937 грн.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь позивачки ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір в сумі 1329 грн. 37 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26 лютого 2020 року.

Суддя С.Ю.Казак