Ухвала суду № 87519926, 18.12.2019, Деснянський районний суд міста Києва

4-с/754/145/19

Справа № 754/5248/18

У Х В А Л А

Іменем України

18 грудня 2019 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого - судді Галась І.А.,

при секретарі - Гергель В.А.

за відсутності сторін

розглянувши скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області,

ВСТАНОВИВ:

В провадження судді ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області щодо винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29 жовтня 2018 року..

Вимоги скарги обґрунтовано наступним.

29 жовтня 2018 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Осіповою Іриною Геннадіївною, на виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва за виконавчим листом №754/5248/18 від 08.10.2018 року було відкрито виконавче провадження № 57497852.

Заявник (скаржник) зазначає, що про ці обставини вона дізналась випадково. На підставі договору Дарування від 14.12.2010 року №3768, їй належить житловий будинок, в якому постійно проживає старенька мати заявника. Вказує, що 20.09.2019 року до цього будинку увірвалися представники виконавчої служби та налякавши її маму погрожували вигнати на вулицю та забрати домоволодіння, в зв`язку з тим, що вона винна банку як поручитель грошові кошти. Не надавши жодних документів провели фотофіксацію. Про ці події заявнику (скаржнику) розповіли родичі, так як бабуся не вміє спілкуватися вайбером, а вона на той час знаходилась в Криму. Наголосила, що жодних постанов від органів ДВС, щодо відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору не отримувала, з матеріалами справи не ознайомлена. Вказано, що спосіб реалізації предмета застави згідно умов договору якого вона є поручителем не визначений. Боржник не мав змоги виконати судове рішення добровільно, адже залогове майно знаходиться в Криму, а також стягувач не виявив бажання отримати предмет застави у власність. Жодних дій, щодо цього не проводилось. Заявник (скаржник) вказала, що не розуміє позицію державного виконавця, щодо її майна, вважає що для цього не має підстав. Вартість заставного майна державним виконавцем не визначена, що позбавляє можливості визначитися із майном яке підлягає арешту. Також не встановлено факту надсилання повідомлення про добровільне виконання. Вважає, що не провівши жодних дій визначених законом з її пенсії утримали грошові кошти, про що їй повідомив син, який отримує замість неї пенсію.

Наголосила, що як тільки їй повідомили про всі ці дії рідні, вона відразу є приїхала та більше тижня витратила на походи по Державним виконавчим службам, щоб з`ясувати хоч якусь інформацію. 01.10.2019 року заявнику (скаржнику) надали змогу ознайомитися з матеріалами справи, після чого одразу звернулась до суду, оскільки не згодна з діями державного виконавця. Незважаючи на вищезазначене та не провівши жодних дій «29» жовтня 2018 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Осіповою Іриною Геннадіївною винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборону на його відчуження. Копія постанови заявник вказує, що отримано не було. Вважає, що постанова винесена з порушенням законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Посилаючись на викладені доводи в обґрунтування скарги, просить суд:

1.постановити ухвалу, якою визнати дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Осіпової Ірини Геннадіївни щодо винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження за виконавчим провадженням № 57497852, неправомірними;

2.зобов`язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській Осіпову Ірину Геннадіївну скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29 жовтня 2018 року за виконавчим провадженням № 57497852№;

3.зобов`язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській Осіпову Ірину Геннадіївну зняти арешт з майна ОСОБА_1 , що накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29 жовтня 2018 року за виконавчим провадженням № 57497852;

4.повернути грошові кошти які були утриманні з пенсії, номер персональної облікової картки особи: НОМЕР_1 . Перебуває на обліку в Управлінні ПФУ м. Івано -Франківська;

5.стягнути судовий збір на її користь.

В судове засідання сторони не з`явилися, хоча про день, час та місце розгляду заяви були повідомлені в установленому законом порядку.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 447 ЦПК, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються.

Згідно ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, розглянувши подані учасниками справи документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення скарги по суті, вважає, що скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Статтею 18 ЦПК України встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Конституція України, проголосивши Україну соціальною, правовою державою, визначила зміст і спрямованість діяльності держави, зокрема її обов`язок щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав і свобод людини (статті1,3 Конституції України).

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Обов`язковість рішень суду полягає у тому, що вони не можуть бути скасовані або змінені будь-якими адміністративними або державними органами, громадськими організаціями тощо та їх посадовими чи службовими особами; ці органи та особи не можуть винести іншого рішення у цій судовій справі; ці органи та особи не можуть приймати актів, що суперечать рішенню суду, виходячи із припущення про його неправильність; жоден орган, крім суду вищої інстанції, не може скасувати рішення суду.

Зазначене конституційне положення відображено і у ч. 1 ст. 18 ЦПК України.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, чітко визначені Законом України «Про виконавче провадження».

За змістом ст. 1 Закону «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виходячи із змісту ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких основних засад як верховенство права, обов`язковість виконання рішень, законність, диспозитивність, справедливість, неупередженість, об`єктивність, гласність та відкритість, розумність строків виконавчого провадження, співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Судом встановлено, що заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 16 серпня 2018 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Городенка Івано-Франківської області, РНОКПП - НОМЕР_1 , (місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" (код ЄДРПОУ 23697280, МФО 320478, місцезнаходження: м. Київ, вул. Єреванська, 1) суму заборгованості за кредитним договором №98/2013 від 21.06.2013 в загальному розмірі 688095 грн. 16 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 10321 грн. 43 коп.

На виконання рішення суду від 16 серпня 2018 року, Деснянським районним судом м. Києва 08 жовтня 2018 року видано виконавчий лист №754/5248/18.

29 жовтня 2018 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Осіповою Іриною Геннадіївною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №754/5248/18, виданого 08.10.2018 року Деснянським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №98/2013 від 21.06.2013 року в розмірі 688095,16 грн. (ВП №57497852).

Крім того, 29 жовтня 2018 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Осіповою Іриною Геннадіївною винесено постанову про арешт майна боржника, відповідно до якої накладено арешт на майно, що належить боржнику ОСОБА_1 (ВП №57497852).

16 липня 2019 року старшим державним виконавцем Городенківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Кондрук Галиною Михайлівною, винесено постанову про прийняття виконавчого провадження №57497852 з примусового виконання виконавчого листа №754/5248/18, виданого 08.10.2018 року Деснянським районним судом м. Києва про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Городенка Івано-Франківської області, РНОКПП - НОМЕР_1 , (місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" (код ЄДРПОУ 23697280, МФО 320478, місцезнаходження: м. Київ, вул. Єреванська, 1) суму заборгованості за кредитним договором №98/2013 від 21.06.2013 в загальному розмірі 688095 грн. 16 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 10321 грн. 43 коп.

Звертаючись у суд з даною скаргою, заявник просить визнати неправомірними та скасувати постанову від 29 жовтня 2018 року старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Осіпової Ірини Геннадіївни про арешт майна боржника, визнати дії державного виконавця неправомірними, зняти арешт з майна та повернути грошові кошти, які були утриманні з пенсії.

Пунктами 6, 7 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Згідно із ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Відповідно до ст.ст. 52, 65, 66 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення. Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт.

Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Виходячи з наведених норм законодавства, слід дійти висновку, що існують два шляхи арешту майна боржника: шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника, або шляхом винесення постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Таким чином, постанови виконавця про арешт майна боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди, в силу вимог Закону України «Про виконавче провадження» не повинні містити в собі опису майна, на яке накладається арешт.

Так, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Осіповою Іриною Геннадіївною винесено постанову про арешт майна боржника на виконання вищевказаного положення Закону України «Про виконавче провадження», для забезпечення реального виконання рішення, 29.10.2018 року винесено постанову про арешт майна боржника.

Даною постановою накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди державного виконавця.

Постанова про арешт майна винесена без посилання на конкретне майно, що у відповідності до положень чинного законодавства України не заборонено.

Постанову про арешт коштів боржника винесено у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження» задля забезпечення реального виконання боржником рішення, якою накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках у банках та всіх інших рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника.

Отже, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», дії державного виконавця щодо накладення арешту на майно боржника були законними та правомірними. Саме факт наявності у боржника заборгованості зі сплати кредиту зумовила накладення державним виконавцем арешту на майно.

Щодо зняття арешту з майна, про яке ставиться питання в скарзі, суд приходить до наступних висновків:

Як роз`яснено в п.п.1-2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 р. № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Підстави зняття арешту з майна у виконавчому провадженні визначено ст.59 ЗУ«Про виконавче провадження», згідно якої, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Таким чином, за змістомст.59 Закону України «Про виконавче провадження»до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутись не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно.

У відповідності дост.40 вказаного Закону, у разі повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: в т.ч. погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду

Таким чином, арешт майна, який не пов`язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, слід розглядати за правилами розділу VII ЦПК України.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Також відповідно до вимог ст. 79-80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ч.ч.1,3ст.451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Розглядаючи скаргу в межах наведених в ній доводів, проаналізувавши у сукупності надані докази і застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд не встановив протиправності в діях виконавця у даному виконавчому провадженні, і не вбачає підстав визнання дій державного виконавця неправомірними.

З урахуванням вищенаведеного, враховуючи принцип обов`язковості виконання рішень, встановлений ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», суд приходить до висновку, що подана скарга є необґрунтованою та в її задоволенні слід відмовити.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 76-81, 259, 263-264, 447-451 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: