Ухвала суду № 8713975, 18.03.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

                              м. Київ                                        К-12406/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого                              Степашка О.І.

суддів:                                        Конюшка К.В.

                                                  Ланченко Л.В.

                                                  Пилипчук Н.Г.

                                                  Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

на постанову Господарського суду Донецької області від 09.02.2007

та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 10.05.2007

у справі №41/294а

за позовом                     Корпорації «Індустріальна спілка Донбасу»

до           Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

про                               визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

Корпорація «Індустріальна спілка Донбасу»(далі по тексту - позивач) звернулась до Господарського суду Донецької області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (далі по тексту - відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0002240823/0/24739/10/15-16-23/5 від 06.09.2006.

Постановою Господарського суду Донецької області від 09.02.2007, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 10.05.2007, позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0002240823/0/24739/10/15-16-23/5 від 06.09.2006, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2005 на суму 49334 грн.

Судові рішення мотивовані тим, що податковим органом підтверджено правильність визначення сум бюджетного відшкодування. Закон не визначає обов’язковою умовою відшкодування фактичну сплату податку до бюджету контрагентами. Позивач сплатив податок на додану вартість контрагенту у ціні товару.

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Господарського суду Донецької області від 09.02.2007 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 10.05.2007, і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому статтею 2201 Кодексу адміністративного судочинства України порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач подав до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2005 року, згідно якої сума податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету становить 90425318 грн., податковий кредит за відповідний період становить 212007313 грн.

За результатами перевірки позивача з питань достовірності заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість по декларації за січень 2005 року податковим органом складено акт перевірки №140/15-16-23/5-24068988 від 23.08.2006, в якому встановлено порушення позивачем пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі –Закон № 168/97-ВР), а саме завищення заявленої суми бюджетного відшкодування у декларації за січень 2005 на суму 49333,76 грн.

На підставі висновків акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0002240823/0/24739/10/15-16-23/5 від 06.09.2006, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2005 року на суму 49334 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що до складу податкового кредиту позивачем включено податок на додану вартість за січень 2005 року суму 49334 грн. на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виданих товариством з обмеженою відповідальністю «Донецька Індустріальна Спілка»у зв’язку з придбанням продукції, що підтверджується договором, актом передачі вугільного концентрату, квитанціями про приймання вантажу, рахунками-фактурами, листами, посвідченнями.

Акт перевірки позивача податковим органом свідчить про правильність визначення податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування.

Податковий орган вважає, що позивачем неправомірно заявлено до відшкодування суму податку на додану вартість, оскільки вона фактично не сплачена до бюджету контрагентом позивача постачальником по ланцюгу приватним підприємством «Час».

Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано не погодились з таким висновком податкового органу у зв’язку з наступним.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Абзацом третім підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з абзацом «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Колегія суддів зазначає, що зазначені вище норми не ставлять у залежність право на відшкодування податку на додану вартість від його фактичної сплати до бюджету постачальниками.

Як вбачається з матеріалів справи, господарські операції з придбання продукції мали реальний товарний характер та контрагентами позивача включено до податкових зобов’язань суми податку на додану вартість за наведеними вище операціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що включення позивачем податку на додану вартість до податкового кредиту здійснено на підставі належним чином оформлених податкових накладних та суми податку на додану вартість сплачено позивачем у ціні товару.

Пункт 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР, на який посилався податковий орган, визначає, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Колегія суддів зазначає, що невиконання контрагентом свого зобов’язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Донецької області від 09.02.2007 та ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 10.05.2007 не встановлено.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про задоволення позову.

Керуючись статтями 2201, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку відхилити.

Постанову Господарського суду Донецької області від 09.02.2007 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 10.05.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не підлягає оскарженню, крім як з підстав, в порядку та строки, передбаченими статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)К.В. Конюшка (підпис)Л.В. Ланченко

(підпис)Н.Г. Пилипчук

(підпис)О.М. Федоров

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                            І.Ю. Гончарук З оригіналом згідно