Рішення № 86661551, 06.12.2019, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/2223/15-ц

Провадження № 2/480/40/19

РІШЕННЯ

Іменем України

06 грудня 2019 року Миколаївський районний суд Миколаївської області, в складі головуючого судді Войнарівського М.М., за участю секретаря судового засідання Трифонової І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за первісним позовом ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ПАТ «ВТБ Банк» про про визнання недійсним Кредитний договір № 081/2008 від 10.04.2008 року та визнання недійним іпотечного договору від 10.04.2008 року.

встановив:

Позивач ПАТ «ВТБ Банк» звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості.

Свої вимоги мотивавув тим,що 10 квітня 2008 року між Банком та ОСОБА_1 (надалі Відповідач 1) було укладено Кредитний договір №081/2008, відповідно до якого останньому було надано кредитні кошти в сумі 46 000,00 дол. США, строком користування до 10.04.2028 року, зі сплатою 13,5% процентів річних, цільове використання - придбання двокімнатної квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Також зазначив,що 16.04.2008 року між Банком та Відповідачем 1 було укладено додатковий договір №1 до кредитного договору, відповідно до якого в кредитний договір внесені зміни, а саме: розділ 8 «Порядок сплати процентів за користування кредитом та погашення кредиту» викладено в новій редакції. 21.07.2008року між Банком та Відповідачем 1 було укладено додаткову угоду №2/2008 до кредитного договору, відповідно до якої до кредитного договору внесені зміни, а саме: п. 9.1. та 9.2. договору (щодо відповідальності позичальника) викладено в новій редакції. 18.09.2009 року між Банком та Відповідачем 1 було укладено Договір про внесення змін №1 до кредитного договору, відповідно до якого до надано відтермінування по сплаті основної суми заборгованості з 18.09.2009 року по 18.09.2010 року, та на цей період зменшено процентну ставку за користування кредитними коштами до 9 % річних. 15.11.2010року між Банком та Відповідачем 1 було укладено Договір про внесення змін №2 до кредитного договору, відповідно до якого змінено спосіб погашення кредиту, внесені зміни до розділу відносно відповідальності позичальника. В якості забезпечення своєчасного виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором №081/2008 від 10.04.2008 року Банком було прийняте наступне забезпечення,а саме:10.04.2008 року між Банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (надалі Відповідач 2) було укладено Договір поруки №081-1/2008. Відповідно до умов якого, відповідач 2 поручився перед Банком за виконання ОСОБА_1 зобов`язань, щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісії, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором №081/2008 від 10.04.2008 року та будь - якими додатковими угодами до нього. Так,згідно умов договору поруки (в новій редакції) поручитель зобов`язувався перед Позивачем солідарно відповідати за виконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором в повному обсязі, включаючи сплату кредиту, відсотків, комісії, штрафів, пені та інших платежів. Відповідальність поручителя відповідно до пункту 4 Договору поруки - солідарна. 18.09.2009року між Банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір про внесення змін №1 до договору поруки, відповідно до якого в договір поруки внесені зміни відносно зменшення процентної ставки за користування кредитними коштами на період з 18.09.2009 року до 18.09.2010року. Крім того 10.04.2008 року між Банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ,яка 27.08.2010 року змінила прізвище на ОСОБА_3 в зв`язку з укладенням шлюбу(надалі за текстом Відповідач 3)було укладено договір поруки №081-2/2008. Відповідно до умов якого, поручитель поручився перед Банком за виконання ОСОБА_1 зобов`язань, щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісії пені, штрафних санкцій та збитків, розмір термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором №081/2008 від 10.04.2008 року та будь - якими додатковими угодами до нього. Так, згідно умов договору поруки (в новій редакції) поручитель зобов`язувався перед Позивачем солідарно відповідати за виконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором в повному обсязі, включаючи сплату кредиту, відсотків, комісії, штрафів пені та інших платежів. Відповідальність поручителя відповідно до пункту 4 Договору поруки - солідарна. 18.09.2009року між Банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено договір про внесення змін №1 до договору поруки, відповідно до якого в договір поруки внесені зміни відносно зменшення процентної ставки за користування кредитними коштами на період з 18.09.2009 року до 18.09.2010року. Таким чином, зважаючи на невиконання умов Кредитного договору №081/2008 від 10.04.2008 року, утворилась заборгованість за Кредитним договором, що станом на 02.09.2016 року відповідно до Розрахунку заборгованості становить 1306675,74 дол. США (борг за кредитним договором з урахуванням 3% річник, нарахованих у зв`язку з порушенням зобов`язань щодо повернення кредиту - 40 666 дол. США 65 центів (еквівалент 1082,378,21грн.) в т.ч.:поточна заборгованість за кредитом - 38648,19 дол США(еквівалент 1028657,67грн); заборгованість за простроченим кредитом - 1972,16дол. США (еквівалент 52490,88грн); 3(три) процента річних - 46,20дол. США (еквівалент 1229,66 грн);борг за процентами (плата за користування кредитом) з урахуванням 3% річних, нарахованих в зв`язку з порушенням зобов`язань щодо сплати процентів. - 6370,26дол.США (еквівалент 169550,42 грн) в т.ч.:сума простроченої заборгованості за процентами - 6001,37дол США (еквівалент 159732,07грн.);3 (три) проценти річних - 125,21дол. США ( еквівалент 3332,58 грн);сума заборгованості за нарахованими процентами (поточна)-243,68дол США в (еквівалент 6485,77 грн);пеня, нарахована у зв`язку з несвоєчасною сплатою процентів та кредиту у розмірі 0,1% за кожен день прострочення платежу - 2056,93 дол. США (еквівалент 54747,11 грн).

27.01.2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися із зустрічним позовом до ПАТ «ВТБ Банк» про визнання недійсним Кредитний договір № 081/2008 від 10.04.2008 року та визнання недійним іпотечного договору від 10.04.2008 року.

Свій позов мотивують тим, що 10 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та Миколаївською філією ВАТ ВТБ Банк (далі - Банк) було укладено Кредитний договір № 081/2008 (далі -Договір). На час укладання кредитного Договору Банку позивачем за зустрічним позовом була надана інформація про його фінансово-майновий стан та відповідно до умов надання кредитних коштів була надана довідка про отримання доходу у національній валюті України за шість місяців, що передували місяцю отримання кредиту. Відповідно до п. 1.1. Договору предметом Договору є надання Банком Позичальникові грошових коштів (кредит) у розмірі 46 000,00 (сорок шість тисяч) доларів США, строком на 20 років до 10.04.2028 року під 13,5% річних. Відповідно до п.3.1. Договору Банк зобов`язаний надати Позичальнику грошові кошти (кредит) у розмірі та на строк, що зазначені у п.1.1. Договору. Позичальник відповідно до п.4.1. зобов`язаний повернути Банку отриманий кредит та сплатити проценти за користування кредитом у валюті кредиту до 10.04.2028 року у розмірі та порядку встановленому п.п.8.1., 8.2., 8.3. Кредитного договору, за якими погашення кредиту та процентів здійснюється щомісячно рівними частинами у розмірі 191,67 (сто дев`яносто один) долар США 67 центів починаючи з травня 2008 року у період з 01 по 08 число кожного місяця. Кожного місяця, починаючи з травня 2008 року позивач за зустрічним позовом вчасно без затримок сплачував по кредиту суму у розмірі 556 (п`ятсот) доларів США. Платіж по кредиту без відсотків складав 191,67 доларів США, а проценти більше 300 (триста) доларів США. Тобто відсотки по кредиту перевищують сам кредит більш ніж на 150 (сто п`ятдесят відсотків) %, а не складають 13,5%, як вказано у Договорі. Також, на момент отримання кредиту 1долар США дорівнював 5,05 гривень. На сьогоднішній день курс гривні значно знецінився та складає близько 26 гривень за долар США. Знецінення гривні відбулося внаслідок політичної та військової ситуації в країні, а тому не могло бути передбачено у 2008 році. Отже, подальше виконання кредитного договору на умовах, що діють на даний час на думку позивача за зустрічним позовом є порушенням одного із принципів цивільно-правових відносин, які закріплені у ст.3 ЦК України - принципу справедливості. Такі умови кредитного договору вважає несправедливими, так, як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договорених прав та обов`язків на шкоду Позичальника, споживача кредитних послуг. Правовідносини, які виникають із кредитного договору, за суттю є зобов`язаннями, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов`язань. Чинний Цивільний кодекс України розрізняє валюту зобов`язання та валюту виконання зобов`язання. Відповідно із ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Стаття 524 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Відповідно до п. 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Національного банку України від 10.05.2007 р. № 168 (далі - Правила), у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов`язані під час укладення кредитного договору попередити споживача про валютні ризики під час виконання зобов`язань за кредитним договором. Невиконання цієї вимоги є порушенням вимоги п. 4 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про захист прав споживачів» в частині надання повної та достовірної інформації стосовно банківського продукту. Позивач за зустрічним позовом посилається на те,що Банк під час укладання кредитного договору від 10.04.2008 р. не попередив його, як споживача послуг про валютні ризики, тобто поклав на його думку небезпеку та наслідки знецінення національної валюти, внаслідок чого сплачує суму по кредиту у п`ятикратному розмірі ніж ту, що позичив. Умови договорів про надання кредиту в іноземній валюті вважає,що порушують принцип справедливості, закріплений ст. 3 ЦК України, оскільки надання кредиту в іноземній валюті є зловживанням правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України кредитодавець як суб`єкт підприємницької діяльності перекладає виключно на позичальника за кредитним договором та споживача кредитних послуг, що дає останньому на його думку право відповідно до ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» вимагати визнання кредитного договору недійсним у цілому. Таким чином, використання Банком долара США, як предмету кредитування за споживчим кредитом, є внесення в кредитний Договір пункт, що значно погіршує становища позичальника, як споживача порівняно з Банком в разі настання певних подій. 18.09.2009 р. Банк змінив умови кредитного договору, доповнивши п. 1.1. такими словами: за невиконання зобов`язань передбачених п.п.4.6, 4.7., 4.8. Договору Банк підвищує процентну ставку на 5% річних у порівнянні з передбаченим даним пунктом процентною ставкою. Пункт 4 ч.5 ст.11,ч.1-2, п.3 ч.3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачають, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати до договорів зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, а також встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця. До договорів зі споживачами про надання кредиту застосовуються положення Закону про несправедливі умови в договорах, згідно з якими заборонено встановлювати дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки. Згідно з вимогами п. «г» ч.2 ст.П ЗУ «Про захист прав споживачів» банк зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про тип відсоткової ставки. Така ж вимога встановлена п/п 2.1 п. 2 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» від 16.06.2007 р. № 40-117/2093-6134. Не визначення в договорі кредиту типу відсоткової ставки - фіксованої чи/або змінної - свідчить про недосягнення позичальником і банком згоди щодо всіх істотних умов, а отже, про не укладення кредитного договору. Банк не надав у кредитному договорі від 10.04.2008 р. детального розпису сукупної вартості кредиту. Тобто із договору не вбачається загальна кінцева сума, яку має сплатити позичальник за отримання кредиту разом з відсотками. Банком не було надано, а позичальником не було отримано графіку погашення заборгованості, що є грубим порушенням цивільного законодавства.У листі НБУ «Про окремі питання практичного застосування Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» від 16.06.2007 р. № 40-117/2093-6134 зазначено: «Метою розробки Правил було встановлення єдиного для усіх банків порядку надання споживачу повної та достовірної інформації про сукупну вартість кредиту. Одночасно слід зазначити, що листом від 19.01.2006 р. № 18-112/219-637 НБУ звертав увагу банківської спільноти на необхідність врахування банками у своїй кредитній політиці вимог ст.П ЗУ «Про захист прав споживачів». Зокрема, наголошувалося на необхідності перегляду діючих форм кредитних договорів. Разом із цим зверталася увага банків на можливість виникнення в їх діяльності певних ризиків під час укладення та виконання договорів про споживчий кредит з фізичними особами, що обумовлені нормами ст.11 Закону. Банк не дотримав свої зобов`язання щодо детального розпису сукупної вартості кредиту, а також графіку платежів, що є порушенням прав,на думку позивача як споживача банківських послуг, введення в оману, а тому достатньої підставою на його думку для визнання кредитного договору від 10.04.2008 р. недійсним. Також Банк не надав інформацію щодо схеми кредитування, що застосовувалася при кредитуванні, а також недоліки та переваги схем кредитування. У забезпечення виконання боргового зобов`язання за Кредитним договором між позивачем за зустрічним позовом та Банком був укладений Іпотечний договір 10.04.2008 р. Відповідно до умов вказаного договору іпотеки, ОСОБА_1 передав Банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .У зв`язку з вищевикладеними порушеннями Банку при укладанні кредитного договору від 10.04.2007 р., що потягли за собою порушення прав позивача за зустрічним позовом, як споживача банківських послуг та встановлення дискримінаційних умов Договору, вважає що Договір має бути визнаний недійсним.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні первісний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив його задовольнити. Зустрічний позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні.

Представник відповідачів за первісним позовом у судовому засіданні проти первісного позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні. Зустрічний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив його задовольнити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 10 квітня 2008 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №081/2008, відповідно до якого останньому було надано кредитні кошти в сумі 46 000,00 дол. США, строком користування до 10.04.2028 року, зі сплатою 13,5% процентів річних, цільове використання - придбання двокімнатної квартири розташованої за адресою АДРЕСА_1 .

16.04.2008 року між Банком та Відповідачем 1 було укладено додатковий договір №1 до кредитного договору, відповідно до якого в кредитний договір внесені зміни, а саме: розділ 8 «Порядок сплати процентів за користування кредитом та погашення кредиту» викладено в новій редакції.

21.07.2008року між Банком та Відповідачем 1 було укладено додаткову угоду №2/2008 до кредитного договору, відповідно до якої до кредитного договору внесені зміни, а саме: п. 9.1. та 9.2. договору (щодо відповідальності позичальника) викладено в новій редакції. 18.09.2009 року між Банком та Відповідачем 1 було укладено Договір про внесення змін №1 до кредитного договору, відповідно до якого до надано відтермінування по сплаті основної суми заборгованості з 18.09.2009 року по 18.09.2010 року, та на цей період зменшено процентну ставку за користування кредитними коштами до 9 % річних.

15.11.2010року між Банком та Відповідачем 1 було укладено Договір про внесення змін №2 до кредитного договору, відповідно до якого змінено спосіб погашення кредиту, внесені зміни до розділу відносно відповідальності позичальника. В якості забезпечення своєчасного виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором №081/2008.

10.04.2008 року між Банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки №081-1/2008. Відповідно до умов якого, відповідач 2 поручився перед Банком за виконання ОСОБА_1 зобов`язань, щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісії,пені,штрафних санкцій та збитків,розмір термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором №081/2008 від 10.04.2008 року та будь - якими додатковими угодами до нього.

Так,згідно умов договору поруки (в новій редакції) поручитель зобов`язувався перед Позивачем солідарно відповідати за виконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором в повному обсязі, включаючи сплату кредиту, відсотків, комісії, штрафів, пені та інших платежів. Відповідальність поручителя відповідно до пункту 4 Договору поруки - солідарна.

18.09.2009року між Банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір про внесення змін №1 до договору поруки, відповідно до якого в договір поруки внесені зміни відносно зменшення процентної ставки за користування кредитними коштами на період з 18.09.2009 року до 18.09.2010року.

Крім того 10.04.2008 року між Банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , яка 27.08.2010 року змінила прізвище на ОСОБА_3 в зв`язку з укладенням шлюбу було укладено договір поруки №081-2/2008.

Відповідно до умов якого, поручитель поручився перед Банком за виконання ОСОБА_1 зобов`язань, щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісії пені, штрафних санкцій та збитків, розмір термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором №081/2008 від 10.04.2008 року та будь - якими додатковими угодами до нього (в тому числі збільшуючи ми основне зобов`язання).

18.09.2009року між Банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено договір про внесення змін №1 до договору поруки, відповідно до якого в договір поруки внесені зміни відносно зменшення процентної ставки за користування кредитними коштами на період з 18.09.2009 року до 18.09.2010року.

Таким чином, зважаючи на невиконання умов Кредитного договору №081/2008 від 10.04.2008 року, утворилась заборгованість за Кредитним договором, що станом на 02.09.2016 року відповідно до Розрахунку заборгованості становить 1306675,74 дол. США.(борг за кредитним договором з урахуванням 3% річник, нарахованих у зв`язку з порушенням зобов`язань щодо повернення кредиту - 40 666 дол. США 65 центів (еквівалент 1082,378,21грн.) в томі числі поточна заборгованість за кредитом - 38648,19 дол США(еквівалент 1028657,67грн);заборгованість за простроченим кредитом - 1972,16дол. США (еквівалент 52490,88грн); 3(три) процента річних - 46,20дол. США (еквівалент 1229,66 грн); борг за процентами (плата за користування кредитом) з урахуванням 3% річних, нарахованих в зв`язку з порушенням зобов`язань щодо сплати процентів. - 6370,26дол.США (еквівалент 169550,42 грн) в т.ч.:сума простроченої заборгованості за процентами - 6001,37дол США (еквівалент 159732,07грн.); 3 (три) проценти річних - 125,21дол. США ( еквівалент3332,58 грн); сума заборгованості за нарахованими процентами(поточна) - 243,68 дол США в(еквівалент 6485,77 грн); пеня, нарахована у зв`язку з несвоєчасною сплатою процентів та кредиту у розмірі 0,1% за кожен день прострочення платежу - 2056,93 дол. США (еквівалент 54747,11 грн).

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 10.04.2008 року між банком та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, посвідчений нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горбуровим К.Є., згідно з яким в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 (а.с. 131-132).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Пунктом 2 ст. 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в разі ненадання інформації, яка зазначена у частині 2 даної норми (на яку у своїй заяві посилається позивач), банк несе відповідальність, яка встановлена ст.ст. 15 та 23 цього Закону.

Загальні підстави визнання недійсним правочину і настання відповідних правових наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.

Так, відповідно до частин 1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не можуть суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони мають укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегульовувати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Згідно з ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний), або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК України, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови або зміст яких неможливо встановити, виходячи з норм чинного законодавства (статті 536, 638, 1056-1 ЦК України).

В поданій позовній заяві позивачі звертають увагу суду на те, що вони оскаржують переддоговірну роботу між банком та позичальником, а також відповідність кредитного договору вимогам чинного законодавства України в частині порушення прав позивача як споживача кредитних послуг до та в момент підписання сторонами оспорюваного кредитного договору.

Згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину.

Ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

При вчиненні правочину під впливом обману формування волі потерпілого відбувається не вільно, а вимушено, під впливом недобросовісних дій інших осіб, які полягають у навмисному створенні у потерпілого помилкового уявлення про обставини, які мають істотне значення: природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Внутрішня воля потерпілого на вчинення правочину відповідає його зовнішньому волевиявленню, однак її формування відбувається не вільно, а під впливом обману з боку інших осіб. Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до вчинення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 ЦК України.

Крім того, слід зазначити, що застосування положень Закону України «Про захист прав споживачів» можливе щодо спорів, які виникають з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи процентної ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору зазначений закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство, що регулює кредитні правовідносини, які регулюються Цивільним кодексом України.

Отже, судом встановлено, що відповідач за зустрічним позовом надав, а позивач прийняв кредит і зобов`язався повернути його відповідачу у встановлені кредитним договором розмірі і строки.

Згідно з частиною 5 статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Крім того, позивачі, посилаючись на частину 2 статті 548 ЦК України, як на підставу для визнання іпотечного договору та договору поруки недійсними, вказували на те, що недійсність основного зобов`язання спричиняє недійсність правочинів щодо його забезпечення.

Відповідно до ст.ст.1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до пункту 2.1 Договору кредиту, кредит надається Позичальнику на наступні цілі: для придбання у власність нерухоме майно - квартиру розташовану за адресою АДРЕСА_1 ; витрати страхувальника (Позичальника) по договору страхування нерухомого майна, визначеного у п. 2.5. цього договору; витрати пов`язані з оформленням кредиту.

Згідно з рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року, дія Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Отже, з умов кредитного договору вбачається, що кошти були наданні в споживчих цілях для придбання квартири. Таким чином, оспорюваний кредитний договір являється договором споживчого кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. Згідно ч.4 в кредитному договорі повинно зазначатися - сума кредиту; детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; інші умови, визначені законодавством.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи Одеського Науково-дослідного інституту судових експертиз МЮ України № 17-210 від 21.11.2017 року підпис від імені ОСОБА_1 на оригіналі Інформації про орієнтовну сукупну вартість кредиту,яка складається з розрахунку вартості супутніх послуг та інших фінансових зобов`язань позичальника ; графіку погашення кредиту і сплати процентів виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Згідно п.3.4 розділу 3 Правил, Банки зобов`язані в кредитному договорі зазначити: вид і предмет кожної супутньої послуги, яка надається споживачу; обґрунтування вартості супутньої послуги (нормативно-правові акти щодо визначення розмірів зборів та обов`язкових платежів, тарифів нотаріусів, страхових компаній, суб`єктів оціночної діяльності, реєстраторів за надання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна, інших реєстрів тощо); про відкриття банківського рахунку, відкритого з метою зарахування на нього суми наданого кредиту або надання кредиту за рахунком (овердрафт), умови відкриття, ведення та закриття такого рахунку, тарифи та всі суми коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у зв`язку з отриманням кредиту, його обслуговуванням і погашенням; правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку або в інших випадках.

З п.3.2. розділу 3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного Банку України № 168 від 10 травня 2007 року (далі - Правила), вбачається, що кредитний договір має містити графік платежів у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користуванням кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до Правил. У графіку платежів також має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом.

Отже, в порушення п.2 ч.1 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідач не надав позивачу за зустрічним позовом, як споживачу фінансових послуг в галузі споживчого кредитування, в письмовій формі повної інформації про умови кредитування, а також орієнтовану сукупну вартість кредиту, яка надається перед укладенням кредитного договору, чим було порушено вимоги чинного закону.

Таким чином, суд вважає, що банк не надав доказів, які б спростовували доводи позивачів за зустрічним позовом в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За положеннями ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів укладених із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору

Відповідно до п. 3.6 постанови НБУ № 168 від 10.07.2007 р. «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Враховуючи висновок судово-почеркознавчої експертизи Одеського Науково-дослідного інституту судових експертиз МЮ України № 17-210 від 21.11.2017 року графік погашення кредиту і сплати процентів орієнтовну сукупну вартість кредиту,яка складається з розрахунку вартості супутніх послуг та інших фінансових зобов`язань позичальника позивачем за зустрічним позовом не підписувався.Що є також несправедливим по відношенню до споживача, оскільки дає право банку проводити зарахування на рахунки на погляд банку.

Отже, із встановлених судом обставин, наданих сторонами доказів встановлено, що умови кредитного договору є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршання становища споживача.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.

Відповідно до ст.236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Судом встановлено, що для забезпечення виконання умов кредитного договору 10.04.2008 року між банком та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, посвідчений нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горбуровим К.Є., згідно з яким в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 , за яким поручитель поручився перед кредитором за належне виконання позичальником взятих на себе зобов`язань по даному кредитному договору.

Відповідно до ч.2 ст.548 ЦК України недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов`язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину, щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Задовольняючи позовну вимогу позивачів про визнання недійсним кредитного договору, слід також визнати недійсними договір поруки та договір іпотеки, оскільки ці договори є похідними від головного договору.

Згідно з вимогами статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Однак, відповідачем за зустрічним позовом не надано доказів в підтвердження своїх доводів та заперечень та спростування доводів позивачів.

З огляду на наведене умови кредитного договору є несправедливими в цілому, суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, що є підставою для визнання такого договору недійсним та, відповідно як наслідок, визнання недійсними договору поруки та договору іпотеки, оскільки ці договори є похідними від головного.

Керуючись ст. ст. 12, 13, ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 141, ст. ст. 258, 259, 264, 265, ст. ст. 280 - 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні позову ПАТ «ВТБ Банк»(ЄДРПОУ 14359319, м.Київ, вул. Пушкінська,8/26) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ;паспорт серія НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ,паспорт серія НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ,паспорт серія НОМЕР_3 ;РНОКПП НОМЕР_4 ) про стягнення кредитної заборгованості - відмовити за безпідставністю.

Зустрічний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ;паспорт серія НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ,паспорт серія НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ,паспорт серія НОМЕР_3 ;РНОКПП НОМЕР_4 ) до ПАТ «ВТБ Банк»(ЄДРПОУ 14359319, м.Київ, вул. Пушкінська,8/26) про визнання недійсним Кредитний договір № 081/2008 від 10.04.2008 року; визнання недійним іпотечного договору від 10.04.2008 року та договору поруки -задовольнити.

Визнати недійсним кредитний договір №081/2008 від 10.04.2008 р., укладений між ВАТ ВТБ Банк та ОСОБА_1 .

Визнати недійсним Іпотечного договору від 10.04.2008 року, укладений між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк».

Визнати недійсним договір поруки №81-1/2008 від 10.04.2008 року укладений між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 .

Визнати недійсним договір поруки №81-2/2008 від 10.04.2008 року укладений між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» та ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду

Суддя М. М. Войнарівський