Рішення № 86661519, 20.12.2019, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

20.12.2019

Справа №489/1347/19

Провадження №2/489/1185/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2019 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого – судді Рум`янцевої Н.О.,

із секретарем судових засідань – Середою А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом про визнання за нею права власності на 1/8 частки квартири АДРЕСА_1 за набувальною давністю, що являється спадковим майном, яке залишилося після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_2 належала 1/8 частки спірної квартири, яку вона фактично прийняла у спадщину, проте не оформила своїх спадкових прав, яка ІНФОРМАЦІЯ_2 померла. Після її смерті відкрилася спадщина, яку ніхто не прийняв, спадкодавець заповіт не залишала. Вона з часу смерті ОСОБА_2 по теперішній час відкрито та добросовісно володіє квартирою АДРЕСА_1 , оскільки вона є власником 7/8 частки зазначеної квартири. Усі договори відносно користування та утримання в належному стані квартири укладені на її ім`я. Вона сплачує усі комунальні платежі з 1995 року по теперішній час.

17 жовтня 2019 року від позивача надійшла позовна заява в новій редакції, відповідно до якої позивачка просить визнати за нею право власності на 1/8 частки квартири АДРЕСА_1 за набувальною давністю. Зазначає, окрім мотивування в первісному позові, що їй невідомо за ким зареєстрована спірна частка квартири.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача. На позовних вимогах наполягає, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову з ухваленням заочного рішення відповідно до ст. ст. 280-283 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 03.02.1995 року, зареєстрованого в ММБТІ 21.04.1995 року за реєстровим № 17281.

ОСОБА_4 22 серпня 1998 року зареєструвала шлюб та змінила прізвище на « ОСОБА_1 », свідченням чого є свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер, свідченням чого є свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 . Після його смерті відкрилася спадщина на Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом виданого державним нотаріусом Другої миколаївської державної нотаріальної контори Токіой І.В. від 18.10.2010 року, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 є спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 на ј частки квартири АДРЕСА_1 за кожним. Свідоцтво про право на спадщину на ј частку від зазначеного майна на ім`я ОСОБА_2 не видано.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, свідченням чого є свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 .

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 12.09.2019 року, спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заводилася.

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 12.09.2019 року, ОСОБА_2 не складала заповіт.

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 передали ј частки квартири у власність ОСОБА_1 безоплатно, а ОСОБА_1 прийняла в дар належну дарувальникам на праві приватної власності ј частки квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування ј частки квартири від 09.11.2010 року, посвідченого державним нотаріусом Другої миколаївської державної нотаріальної контори Токіой І.В.

Між ОСОБА_1 та ВАТ ЕК «Миколаївобленерго» 27.12.2012 року укладено договір № 754119 про користування електричною енергією у квартирі АДРЕСА_1 та згідно довідки № 2456 від 05.03.2019 року про спожиту та оплачену послугу електропостачання за період з 01.01.2018 року по 01.02.2019 року, заборгованість за зазначеною адресою станом на 01.01.2019 року відсутня.

Між ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» та ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 укладено договір № 19/1195 про надання населенню послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 05.03.2019 року.

Згідно виписки № 28/197 з особового рахунку № 19/1195 від 05.03.2019 року ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» виданої ОСОБА_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , станом на 01.03.2019 року заборгованість відсутня.

Згідно довідки № 189688 від 05.03.2019 року МКП «Миколаївводоканал» виданої ОСОБА_1 , заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення к квартирі АДРЕСА_1 відсутня.

23 грудня 2010 року між ВАТ по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» та ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг з постачання природного або скрапленого газу за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до довідки № 621 від 04.03.2019 року, ОСОБА_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 є споживачем природного газу та заборгованості не має.

Згідно довідки ЖКП ММР «Південь» виданої ОСОБА_1 , заборгованості по квартирній платі за адресою: АДРЕСА_2 , немає.

Відповідно довідки з Департаменту з надання адміністративних послуг ММР від 05.03.2019 року за вих. № 19.03.03-25/І/1374/19, за адресою: АДРЕСА_2 відсутні відомості про зареєстрованих осіб.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Частиною 4 ст. 344 ЦК України встановлено, що право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

З пункту 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014 року вбачається, що відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Відповідно пункту 11 зазначеної вище Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК).

Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положеньЦК про те, що правила статті 344ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.

При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю.

Беручи до уваги, що предметом позову у даній справі є визнання права власності на майно за набувальною давністю, насамперед необхідно встановити: момент виникнення права власності за набувальною власністю та строк володіння; характер володіння (добросовісне, недобросовісне); обставини справи, за якими виникло володіння спірним майном й чи підпадає це володіння під ознаки безтитульного (незаконного) володіння; юридичний статус спірного майна, а саме, чи є це майно чужим для позивача, особу, яка є власником спірного майна.

Також слід зазначити, що при вирішенні спорів про набувальну давність необхідно враховувати добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися у повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.

Згідно загальних засад цивільного законодавства, володіння є добросовісним, якщо володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, а обставини, у зв`язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна.

Статтями 12, 13, 81 та 83ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Сторони та інші учасники справи подають докази безпосередньо до суду.

Як вбачається з матеріалів справи після смерті ОСОБА_2 , свідоцтва про право на спадщину не видавалося, спадкова справа не заводилася, крім того, ОСОБА_2 заповіт не складала.

Позивачем було доведено факт добросовісного заволодіння часткою спірної квартири.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 259, 263-265, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/8 частку квартири АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: Миколаївська міська рада, юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20.

Суддя Ленінського районного

суду міста Миколаєва Н.О. Рум`янцева

Повний текст судового рішення складено «20» грудня 2019 року.