Рішення № 86605089, 19.11.2019, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/4675/19 2/335/1700/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2019 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Макарова В.О.,

за участю секретаря судового засідання Дворникової Я.П.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Железняк В.К.,

представника відповідача Ременюк Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Запоріжжя в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання кредитного договору припиненим,

ВСТАНОВИВ:

Позивач у квітні 2019 року звернувся до суду з позовом до АТ «Укрсоцбанк», в якому просив визнати припинений з 10.05.2011 року договір про надання не відновлюваної кредитної лінії № 189М/06 від 09.10.2016 року, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та АТ «Укрсоцбанк», згідно у умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 730 320,00 грн. з кінцевим терміном погашення до 07.10.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про те, що 09.10.2006 року між ним та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк», укладено договір про надання не відновлюваної кредитної лінії № 189М/06 (далі за текстом кредитний договір), згідно у умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 730 320,00 грн. з кінцевим терміном погашення до 07.10.2011 року.

Пунктом 2.1 додаткової угоди № 2 до договору про надання не відновлюваної кредитної лінії № 189М/06 від 09.20.2006 року між сторонами було узгоджений кінцевий термін погашення кредиту – до 07.10.2013 року.

На думку ОСОБА_1 , укладений між ним та відповідачем кредитний договір належить визнати припиненим з 10.05.2011 року, оскільки починаючи з 09.05.2011 року ним не виконуються вимоги підпункту 3.3.4 пункту 3.3. кредитного договору через несплату щомісячного платежу в сумі 15 215,00 грн.

Оскільки взаємні права та обов`язки у банку та позичальника припинилися 09.05.2011 року, фактично припинилась дія кредитного договору, а разом з ним - зобов`язання сторін.

Позивач вважає, що 09.05.2011 року сплив не тільки строк користування кредитом, а також сплив строк дії самого договору кредиту, тобто, договір кредиту припинився у зв`язку зі спливом строку, у зв`язку з чим припинились зобов`язання сторін, що існували протягом дії договору кредиту.

Крім того, 26.09.2014 року постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків в особі третейського судді Мороз О.А. було ухвалено рішення у справі № 1518/14 а позовом АТ «Укрсоцбанк» до ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором про солідарне стягнення на користь АТ «Укрсоцбанк» з ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 994 988,62 грн.

28.11.2014 року Дніпровським районним судом м. Києва прийнято ухвалу у справі № 755/30256/14-ц про видачу виконавчого листа за рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 26.092014 року у справі № 1518/1.

24.12.2014 року Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 755/30256/2014 про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 грошових коштів на користь АТ «Укрсоцбанк» в сумі 994 988,62 грн. та постановами Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про відкритті виконавчих проваджень, зокрема, ВП № 47161769 від 10.04.2015 року, були відкриті виконавчі провадження про примусове стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 грошових коштів за рішенням суду.

Але, постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 12.10.2016 року, ухваленої по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , рішення Постійного діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у складі третейського судді Мороз О.А. від 26.09.2014 року у справі № 1518/14 було скасовано, з ПАТ «Укрсоцбанк» стягнуто судові витрати.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18.01.2017 року, ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 12.10.2016 року скасовано, заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково. Скасовано рішення Постійного діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у складі третейського судді Мороз О.А. від 26.09.2014 року у справі № 1518/14 в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування рішення Постійного діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у складі третейського судді Мороз О.А. від 26.09.2014 року у справі № 1518/14 відмовлено.

Таким чином, на цей час існує рішення Постійного діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у складі третейського судді Мороз О.А. від 26.09.2014 року у справі № 1518/14 за позовом АТ «Укрсоцбанк» до ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 994 988,62 грн.

На виконання рішення третейського суду прийнята ухвала суду від 28.11.2014 року про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішення третейського суду та видані виконавчі листи.

Таким чином, ухвалення рішення третейським судом на думку ОСОБА_1 не може впливати на перебіг строку позовної давності, так як строк дії кредитних зобов`язань за кредитним договором об`єктивно припинився.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Желєзняк В.К. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив, просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача ПАТ «Укрсоцбанк» Ременюк Т.О. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, підтримав поданий відзив на позовну заяву.

Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

За загальним правилом (ч. 1 ст. 13 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних або юридичних осіб, поданими відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть у ній участь. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судом встановлено, що 09.10.2006 року між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк», було укладено договір про надання не відновлюваної кредитної лінії № 189М/06 (далі за текстом кредитний договір), на підставі якого позичальнику були надані кредитні кошті в сумі 730 320 грн. 00 коп. з кінцевим терміном погашення до 07.10.2011 року.

У відповідності до п. 1.2 договору, кредит надавався позичальнику ОСОБА_1 на придбання транспортних засобів у Торгово-промислової компанії УКРАВТОДОМ та на оплату витрат пов`язаних з оформленням цих транспортних засобів, на сплату податків, страхових премій, нотаріальне посвідчення тощо.

Як вбачається з п. 1.1.1. кредитного договору, надання кредиту здійснювалося окремими частинами – траншами, зі сплатою 18% річних, з порядком надання траншів кредиту, що визначений в п.п. 1.1.2.1. та 1.1.2.2. цього договору, зі сплатою процентів та порядком погашення траншів кредиту згідно графіку, який міститься в додатку № 1 до цього договору і є його невід`ємною частиною, в межах максимального ліміту заборгованості до 730 320,00 гривень, з кінцевим терміном погашення всіх траншів кредиту до 07.10.2011 року на умовах, визначених договором:

1.1.2.1. з 09.010.2006 року до 09.10.2007 року після укладання договорів, визначених п.п. 1.3.1., 1.3.3. цього договору;

1.1.2.2. з 09.10.2006 року до 09.10.2007 року траншами в межах залишку максимального ліміту заборгованості, вказаного в п.п. 1.1.1. цього договору, з розміром кожного траншу, що не більше розміру вартості транспортного засобу, вказаної в укладеному договорі купівлі-продажу цього транспортного засобу – після укладання з позичальником договору застави цього транспортного засобу, згідно п. 1.3.2. цього договору.

Згідно до п. 5.1. кредитного договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов`язань за цим договором у разі настання та дії обставин, що знаходиться поза межами контролю сторін, та які сторони не могли передбачити або запобігти. До таких обставин за цим договором належать: військові дії, незалежно від факту оголошення війни, повстання, стихійні лиха тощо.

Відповідно до п.п. 5.1.1. кредитного договору, сторона не звільняється від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань, якщо обставини, визначені п. 5.1. цього договору, настали у період прострочення виконання зобов`язань.

В якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 09.10.2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, згідно до якого ОСОБА_2 передала в іпотеку банку нерухоме майно, а саме не житлове приміщення, загальною площею за внутрішніми замірами 36,3 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Надалі, 28.04.2010 року міжАкціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 2 про внесення змін до договору про надання не відновлюваної кредитної лінії № 189/М від 09.10.2006 року.

Відповідно до пункту 2.1. додаткової угоди № 2 до договору про надання не відновлюваної кредитної лінії № 189М/06 від 09.10.2006 року, сторони встановили новий кінцевий термін повернення кредитної заборгованості за договором, а саме до 07.10.2013 року.

Відповідно до статті 509, статті 526 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із частиною 1 та частиною 2 статті 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов`язання» розділу І книги п`ятої ЦК України. Норми даної глави передбачають, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо), зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора, поєднанням боржника і кредитора в одній особі, неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає, смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою, смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов`язаним з особою кредитора, ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Звертаючись у суд з даним позовом, ОСОБА_1 посилається на п. 4.5 кредитного договору, відповідно до якого у разі невиконання позичальником зобов`язань, визначених п.п. 3.3.2.-3.3.16 цього договору, порушення позичальником або третьою особою, з якою укладений договір забезпечення виконання зобов`язань за кредитом, умов договорів, визначених п. 1.3. цього договору, термін надання кредиту вважається таким, що закінчився, та відповідно, позичальник зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня, за днем порушенням зобов`язання, погасити кредит, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, та нараховані штрафні санкції. Після повного погашення позичальником заборгованості за кредитом, процентами та можливими штрафними санкціями дія цього договору припиняється.

Однак, положення кредитного договору, на які посилається позивач, не містять вказівки на припинення стоку дії договору кредиту.

Також, ОСОБА_1 зазначає, що ним були порушені вимоги п. 3.3.4. кредитного договору у зв`язку з тим, що останній платіж за укладеним договором був сплачений 04.05.2011 року за квитанцією № аv/7218136 лише у сумі 3 000,00 грн.

Отже, на думку позивача, строк дії договору сплив 09.05.2011 року внаслідок порушення графіку виплат, і 10.05.2011 року позичальник зобов`язаний був повернути невиплачену суму кредиту, сплатити проценти за фактичний час користування кредиту, та нараховані штрафні санкції.

Проте вказані доводи позивача не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки обставин, які б свідчили про припинення кредитного договору, визначених законом, судом не вбачається та не встановлено, оскільки зобов`язання за цим договором кредиту станом на 09.05.2011 року не були виконані.

Суд звертає увагу на те, що ті умови договору, які сторони виклали, щодо зміни строку виконання основного зобов`язання, не передбачають припинення таких зобов`язань через закінчення строку дії договору.

Згідно п. 1.1.1 кредитного договору кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту є 07.10.2011 року.

Згідно укладеної додаткової угоди № 2 про внесення змін до договору про надання не відновлюваної кредитної лінії № 189/М від 09.10.2006 року, новий кінцевий термін повернення кредитної заборгованості за договором, а саме до 07.10.2013 року.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У відповідності зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, після настання терміну внесення чергового платежу за договором і після спливу строку кредитування зобов`язання простроченого боржника за договором не припиняється.

Саме такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12.

У відповідності до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

З огляду на викладене, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 335, 344 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання припиненим з 10.05.2011 року договір про надання не відновлювальної кредитної лінії № 189М/06 від 09.10.2006 року, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та АТ «Укрсоцбанк» - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні, касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.

Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 19.11.2019 року.

Повний текст рішення виготовлено 29.11.2019 року.

Копію вступної та резолютивної частини рішення вручити учасникам справи негайно після її проголошення.

Суддя В.О. Макаров