Рішення № 85549020, 11.11.2019, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер судової справи: 225/727/19

Номер провадження: 2/225/1182/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2019 року м.Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді Ткач Г.В.,

за участю

секретаря судового засідання Черникової Н.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Дзержинського міського суду Донецької області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідачів в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги мотивує тим, що між позивачем та ОСОБА_1 20.03.2013 року був укладений Кредитний договір за №402.43671, відповідно якого останньому було надано кредит у розмірі 76000 грн. під 25% річних, строк дії кредитного договору 36 місяців.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №402.43671 між позивачем та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки №288100-ДП1 від 20.03.2013 року.

Однак, зобов`язання за кредитним договором відповідачі не виконують, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за кредитним договором №402.43671 від 20.03.2013 в розмірі 55710,23 грн., що складається з:

- капітал 50490,37 гривень;

- проценти 5189,81 гривень;

- проценти за неправомірне користування кредитом 30,05 гривень;

До теперішнього часу відповідачі не виконують свої обов`язки щодо погашення боргу та продовжують користуватися отриманими кредитними коштами, що і стало причною звернення до суду із зазначеним позовом.

Позивач просить стягнути зазначену заборгованість перед банком з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в солідарному порядку та судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 1921 грн.

15.04.2019 року по справі за вказаним позов ухвалено заочне рішення, яким в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором №402.43671 від 20.03.2013 в розмірі 55710 грн. 23 коп., судовий збір в розмірі 1921 грн. рівними частинами, тобто по 960,50 грн. з кожного.

04.09.2019 року до суду звернулася відповідач ОСОБА_1 з заявою про скасування заочного рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 15.04.2019 року за позовом Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Ухвалою суду від 09.09.2019 заочне рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 15.04.2019 року за позовом Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості скасовано, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, заявлені вимоги підтримав повністю.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явилася, надала письмовий відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги до себе визнала, у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 просила відмовити у зв`язку з припиненням дії договору поруки.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності та письмовий відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги до себе як до поручителя відповідача ОСОБА_1 не визнав. Зазначив, що ОСОБА_1 здійснювала платежі за кредитом згідно з графіком платежів до серпня 2014 року. Наступний кредитний платіж за графіком був передбачений 25.09.2014 року, який вона не здійснила, оскільки за місцем отримання кредиту в м.Донецьк розпочалися бойові дії та позивач припинив надання послуг на цій території. Відповідно до п.3.6 Кредитного договору ОСОБА_1 повинна була погасити кредит не пізніше 28.10.2014 року. Тому вважає, що повинен був достроково повернути кредит за відповідача ОСОБА_1 не пізніше 28 жовтня 2014 року. З урахуванням строків позовної давності в три роки, передбачених ст.257 ЦПК України, термін пред`явлення претензій банку до нього сплинув 29.10.2017 року, що є підставою у відмові позовних вимог. Крім того, вважає, що відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України строк дії договору поруки сплинув.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідив матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини на підставі договору кредитування, що регулюються Цивільним кодексом України.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти і такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до положень статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно із ч. 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, позивач посилався на те, що відповідачі належним чином не виконували прийняті за договором зобов`язання, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних справ це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором ( ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Статтею 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Між Публічним акціонерним товариством «ПроКредит Банк» та ОСОБА_1 20.03.2013 року був укладений Кредитний договір за №402.43671, відповідно якого останній було надано кредит у розмірі 76000 грн. під 25% річних, строк дії кредитного договору 36 місяців.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №402.43671 між позивачем та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки №288100-ДП1 від 20.03.2013 (далі -Договор поруки).

Однак, зобов`язання за кредитним договором відповідач не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за кредитним договором №402.43671 від 20.03.2013 в розмірі 55710,23 грн., що складається з:

- капітал 50490,37 гривень;

- проценти 5189,81 гривень;

- проценти за неправомірне користування кредитом 30,05 гривень.

Згідно із ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв`язку із закінченням строку її чинності, частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої ст. 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої ст. 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов`язання не встановлено або встановлено моментом пред`явлення вимоги), якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої ст. 559 ЦК України).

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій ст. 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора та суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки і обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов`язань застосоване в другому реченні частини четвертої ст. 559 ЦК України словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред`явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

Отже, вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою ст. 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов`язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

У постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14 зроблено висновок, що у разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов`язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов`язань, та в частині вимог про дострокове погашення кредитних коштів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18) вказано, що Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком у справі № 6-53цс14 і не вбачає підстав для відступлення від нього.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд доходить висновку, що заявлені вимоги про солідарну відповідальність за кредитним договором не мають правового обґрунтування, оскільки договір поруки є припиненим.

Згідно з п.1.2 Кредитного договору №402.43671 від 20.03.2013 року строк користування кредитом становить 36 місяців від дати видачі кредиту включно, тобто до 20.03.2016 року.

Відповідно до п.3.6 Кредитного договору при простроченні погашення грошових зобов`язань за цим Договором тривалістю більш ніж 30 (тридцять) календарних днів Позичальник зобов`язаний повністю достроково погасити кредит не пізніше ніж через 3 банківські дні з дати настання тридцятого дня незалежно від того, чи Кредитор пред`явив йому вимогу, якщо інше не буде погоджено з Кредитором. При цьому Кредитор вправі самостійно та без повідомлення Позичальника приймати рішення про збільшення строку прострочення, необхідного для такого дострокового припинення чи строку, в який має бути здійснене таке погашення.

Згідно з п.2.2 Договору поруки встановлена Договором порука у повному обсязі поширюється на зобов`язання Позичальника із врахуванням усіх змін та доповнень до Кредитних договорів з моменту набрання ними чинності.

Відповідно до п.3.2 Договору поруки поручитель зобов`язаний належно повністю виконати зобов`язання Позичальника у випадку та з моменту виникнення заборгованості Позичальника у зв`язку із порушенням умов Кредитних договорів, а також неможливістю виконання ним його зобов`язань (смерть, тривалий виїзд за кордон, тимчасова відсутність, ліквідація, банкрутство тощо).

Останній платіж за вказаним договором відповідачем ОСОБА_1 проведений 27.08.2014 року.

Наступний кредитний платіж за графіком, що був передбачений 25.09.2014 року, відповідач ОСОБА_1 не здійснила.

Отже, за умовами кредитного договору, вона повинна була здійснити таке погашення не пізніше 28 жовтня 2014 року.

За умовами кредитного договору та договору поруки, відповідач ОСОБА_2 повинен був повернути достроково кредит за відповідача ОСОБА_1 не пізніше 28.10.2014 року. Тобто право банку звернутися до відповідача ОСОБА_2 з вимогами про дострокове стягнення заборгованості з`явилося 28.10.2014 року.

Відповідно до п.4.1 договору поруки порука діє з моменту укладення договору протягом усього строку користування кредитом, виданого на підставі Кредитних договорів та до моменту, що наступить пізніше: припинення строку дії Кредитних договорів, належного виконання усіх вимог кредитора. Кредитор вправі пред`явити вимогу поручителю про погашення заборгованості позичальника протягом 3 років з моменту виникнення існуючої на момент такої вимоги заборгованості Позичальника.

Отже, термін пред`явлення претензій до відповідача ОСОБА_2 сплинув 29.10.2017 року.

Банк звернувся в суд з даним позовом 06.02.2019 року, тобто вже після закінчення строку дії договору поруки, тому в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Разом з тим, у зв`язку із неналежним виконанням умов кредитного договору відповідачем ОСОБА_1 , враховуючи те, що зобов`язання за кредитним договором не погашені, відповідач визнала позовні вимоги про стягнення з неї на користь позивача зазначеної заборгованості, з неї на користь банку підлягає стягненню заборгованість на загальну суму 55710,23 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1921 грн.

Керуючись ст.ст. 553, 554, 559, 626, 628, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 76-81, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 280 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» (03115, м. Київ, пр. Перемоги, 107-А) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» (03115, м. Київ, пр. Перемоги, 107-А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 21677333, МФО 320984, рах. № НОМЕР_3 у АТ «ПроКредит Банк») заборгованість за кредитним договором №402.43671 від 20.03.2013 в розмірі 55710 (п`ятдесят п`ять тисяч сімсот десять ) грн. 23 коп., що складається з:

- капітал 50490,37 гривень;

- проценти 5189,81 гривень;

- проценти за неправомірне користування кредитом 30,05 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» (03115, м. Київ, пр. Перемоги, 107-А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 21677333, МФО 320984, рах. № НОМЕР_3 у АТ «ПроКредит Банк») судові витрати - судовий збір в розмірі 1921 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів до Донецького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: