Рішення № 82859946, 08.07.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.07.2019Справа № 910/5682/19

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/5682/19

за позовом Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення грошових коштів.

Суддя Котков О.В.

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

02 травня 2019 року до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 16.04.2019 року до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (відповідач) про стягнення збитків, які виникли у зв`язку із незбереженням вантажу при перевезенні в розмірі 19 334,38 грн. (дев`ятнадцять тисяч триста тридцять чотири гривні 38 копійок).

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що у відповідності із залізничною накладною №53173829 від 04.12.2018 року на адресу позивача зі станції відправлення "Авдіївка" Донецької залізниці прибув вагон №55420939 з вантажем кокс доменний, вантажовідправником якого є Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча". Вказаний вагон №55420939 було видано вантажоодержувачу - позивачу із складанням комерційного акту № 485604/1805 від 07.12.2018 року, в якому зазначено, що в комерційному акті № 485604/1805 від 07.12-2018 р. вказано, що за документом значиться: вантаж кокс домений (вологий), насипом. Вага визначена відправником на вагонних вагах: брутто - не вказано, тара - 24 000 кг, нетто - 45 600 кг. При переважуванні вага виявилась: брутто - 66 900 кг, тара - 24 000 кг, нетто - 42 900 кг, що менше документа на 2700 кг. Навантаження в вагоні вище рівня бортів на 400мм-500мм, шапкообразне. Вантаж марковано по центру поздовжньою смугою шириною 400-600мм вздовж вагона вапном. Над 3-7 люками є вишка розміром 7500мм X 2800мм Х 1000мм в глибину вагону, що відповідає попутному акту загальної форми № 12375 від 06.12.18 року станції Волноваха Донецької залізниці. Маркування порушене. Вагон у технічному стані справний. Течі вантажу немає. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/5682/19, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

17.05.2019 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 2022/554 від 13.05.2019 року, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив посилаючись на те, що позивачем не надано належного документу, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

24.05.2019 року через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача № 09/20 від 21.05.2019 року, в якій позивач заперечив стосовно доводів відповідача та зазначив, що викладені у відзиві на позовну заяву доводи не спростовують пояснення позивача та не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

За ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.02.2018 року між Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (надалі - замовник, позивач) та Акціонерним товариством «Українська залізниця» (надалі - перевізник, відповідач) було укладено договір про надання послуг № 00039/ЦТЛ-2018 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, предметом договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

01.02.2016 року між Акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод», як постачальником, та Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», як покупцем, було укладено договір № 245/108/16Сб, за умовами п. 1.1. якого, постачальник зобов`язується передати, а покупець - прийняти та оплатити коксову продукцію (надалі - ресурси) на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 3.1. договору визначено, що постачальник зобов`язується поставити ресурси на умовах поставки, вказаних у Специфікаціях, у відповідності до Інкотермс-2010.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір про надання послуг № 00039/ЦТЛ-2018 від 14.02.2018 року як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 вищезазначеного Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором перевезення, який підпадає під правове регулювання глави 64 Цивільного кодексу України, глави 32 Господарського кодексу України, положень Закону України «Про залізничний транспорт».

За приписами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.

Відповідно до залізничної накладної № 53173829 від 04.12.2018 року на адресу позивача зі станції відправлення «Авдіївка» Донецької залізниці прибув вагон № 55420939 з вантажем кокс доменний насипом (вологий), вантажовідправником якого є ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод».

Вказаний вагон № 55420939 було видано вантажоодержувачу - позивачу із складанням комерційного акту № 485604/1805 від 07.12.2018 року.

В комерційному акті № 485604/1805 від 07.12.2018 року зазначено, що при комерційному огляді виявлено навантаження в вагоні вище рівня бортів на 400 мм-500 мм, шапкообразне. Вантаж марковано по центру поздовжньою смугою шириною 400-600мм вздовж вагона вапном. Над 3-7 люками є вишка розміром 7500мм X 2800мм Х 1000мм в глибину вагону, що відповідає попутному акту загальної форми № 12375 від 06.12.18 року станції Волноваха Донецької залізниці. Маркування порушене. Вагон у технічному стані справний. Течі вантажу немає.

У зв`язку з незабезпеченням залізницею збереження вантажу в процесі перевезення позивач просить стягнути з відповідача збитки в сумі 19 334,38 грн.

Так, позивач зазначає, що вартість 1 тони вантажу у вагоні № 55420939 відповідно до рахунку-фактури № 92325606 від 04.12.2018 року та сертифікату якості № 14701 складає 10 801,33 грн. (в т.ч. ПДВ), виходячи з розрахунку: 410 450,64 грн. х 1,2 (загальна сума рахунку з урахуванням ПДВ): 45,60 т (загальна кількість вантажу згідно рахунку) = 10 801,33 грн. (в т.ч. ПДВ).

У відповідності до комерційного акту № 485604/1805 від 07.12.2018 року недостача вантажу склала 2700 кг: сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто становить 2% (від маси нетто 45 600 т): 45600 кг х 2% = 912 кг. Таким чином, кількість фактичної недостачі складає: 2700 кг - 912 кг = 1788,00 кг (1, 79 т), отже вартість втраченого вантажу у вагоні № 55420939 складає: 1,79 т. х 10 801,33 грн. = 19 334,38 грн. (дев`ятнадцять тисяч триста тридцять чотири гривні 38 копійок), у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми збитків в розмірі 19 334,38 грн.

За змістом ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт» підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Частиною 1 статті 110 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 року передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Згідно з ч. 2 ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Частинами 1, 3 статті 314 Господарського кодексу України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. (ст. ст. 113, 114 Статуту залізниць України).

За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

В ст. 225 Господарського кодексу України визначено вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Для застосування таких правових наслідків порушення зобов`язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вище перелічених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Статтею 52 Статуту встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

У відповідності до ст. 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 року комерційні акти складаються для засвідчення (крім іншого) обставин невідповідності маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах.

Комерційний акт № 485604/1805 від 07.12.2018 року за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 року, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу.

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).

Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 862/5083, визначено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

З урахуванням пункту 27 Правил видачі вантажів, позивачем обґрунтовано застосовано норму природних втрат у розмірі 2% від маси вантажу, оскільки з перевізних документів вбачається, що вантаж - кокс доменний був відправлений у вологому стані.

При здійсненні перевірки наданого позивачем розрахунку ціни позову, суд дійшов висновку, що розрахунок є вірним, а сума збитків, заподіяних позивачу внаслідок втрати частини вантажу з вини перевізника, з урахуванням норми природних втрат, становить 19 334,38 грн.

З огляду на наведені норми права та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що в даному випадку, який стосується заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача збитків у зв`язку із незбереженням вантажу при перевезенні, позивачем належними і допустимими доказами доведено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення для застосування до відповідача такої міри відповідальності як стягнення збитків.

Суд відхиляє твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, оскільки понесення позивачем збитків полягає у втраті його майна, і така втрата підтверджена матеріалами справи.

Приймаючи до уваги встановлений судом факт втрати частини вантажу, та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення суми збитків, які виникли у зв`язку з незбереженням вантажу при перевезенні в розмірі 19 334,38 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн. відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815; адреса: 03150, м. Київ, вул. Тверська, 5) на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (код ЄДРПОУ 00191129; адреса: 87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Левченка, 1) грошові кошти: збитки, які виникли у зв`язку із незбереженням вантажу при перевезенні - 19 334,38 грн. (дев`ятнадцять тисяч триста тридцять чотири гривні 38 копійок) та судовий збір в розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 08.07.2019р.

Суддя О.В. Котков