Рішення № 8252294, 23.02.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          23.02.10                                                                                           Справа № 2/240

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представника позивача Гелея Ю.Р., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства “Піреус Банк МКБ”, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Міленіум”, м. Львів про стягнення 8469774 грн. 17 коп.

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство “Піреус Банк МКБ”, м. Київ звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Міленіум”, м. Львів про стягнення 8469774 грн. 17 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 28.12.2009р. призначив розгляд справи на 02.02.2010р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на 23.02.2010р.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір кредитної лінії , на виконання умов якого відповідачу надано кошти в сумі 5000000 грн. 00 коп. для поповнення обігових коштів. Відповідач зобов’язувався протягом дії договору сплачувати проценти за користування коштами та повернути суму кредиту у визначений в договорі строк. Однак, відповідач свої зобов’язання щодо сплати процентів та повернення суми кредиту не виконав, на дату подання позову до суду заборгованість становила 5000000 грн. 00 коп. по кредиту, 1128934 грн. 78 коп. по сплаті процентів. За порушення строків сплати процентів та повернення суми кредиту, відповідачу нараховано 425323 грн. 80 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 89515 грн. 59 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, штрафи в сумі 1826000 грн. 00 коп. Заявив також клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача.

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 28.12.2009р. не виконав, через канцелярію суду подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача проти клопотання відповідача про відкладення заперечив, зазначив, що розгляд справи відкладався, заходів для добровільного врегулювання спору відповідачем не вживалося, в матеріалах справи є достатньо доказів, щоб розглядати справу без участі представника відповідача. Зазначив також, що згідно ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Враховуючи те, що представник позивача заперечив проти відкладення розгляду справи, заявив клопотання про вирішення спору в межах двомісячного строку, зважаючи на відкладення розгляду справи, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представнику роз’яснено його права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

29 жовтня 2007р. між позивачем та відповідачем було укладено договір кредитної лінії за реєстраційним №00383-CL.

За цим договором банк (позивач) зобов’язувався відкрити позичальнику (відповідачу) відкличну невідновлювальну кредитну лінію в сумі 5000000 грн. 00 коп. терміном з 29 жовтня 2007р. по 27 жовтня 2009р. із сплатою відсотків згідно пп. 3.2., 3.3. цього договору за умови виконання вимог п. 4.1., 4.2. цього договору.

Згідно п. 2.5. договору кредитної лінії №00383-CL від 29.10.2007р. кредитні кошти надаються позичальнику частинами (траншами). Перший транш в розмірі 1500000 грн. 00 коп. надається позичальнику в день укладення кредитного договору. Кожний наступний транш надається позичальнику на підставі додаткової угоди до цього договору, що укладається на підставі заявки, наданої не менш ніж за 3 робочих дні до видачі траншу.

23 листопада 2007р. сторони уклали додатковий договір №1 до кредитного договору №00383-CL від 29.10.2007р., згідно якого позивач зобов’язувався надати відповідачу кредитні кошти (транш) в розмірі 1000000 грн. 00 коп. терміном з 23.11.2007р. по 27.10.2009р. із сплатою відсотків за користування кредитною лінією, згідно вимог п. 3.1. кредитного договору.

26 листопада 2007р. сторони уклали додатковий договір №2 до кредитного договору №00383-CL від 29.10.2007р., згідно якого позивач зобов’язувався надати відповідачу кредитні кошти (транш) в розмірі 800000 грн. 00 коп. терміном з 26.11.2007р. по 27.10.2009р. із сплатою відсотків за користування кредитною лінією, згідно вимог п. 3.1. кредитного договору.

27 листопада 2007р. сторони уклали додатковий договір №3 до кредитного договору №00383-CL від 29.10.2007р., згідно якого позивач зобов’язувався надати відповідачу кредитні кошти (транш) в розмірі 800000 грн. 00 коп. терміном з 27.11.2007р. по 27.10.2009р. із сплатою відсотків за користування кредитною лінією, згідно вимог п. 3.1. кредитного договору.

28 листопада 2007р. сторони уклали додатковий договір №4 до кредитного договору №00383-CL від 29.10.2007р., згідно якого позивач зобов’язувався надати відповідачу кредитні кошти (транш) в розмірі 500000 грн. 00 коп. терміном з 28.11.2007р. по 27.10.2009р. із сплатою відсотків за користування кредитною лінією, згідно вимог п. 3.1. кредитного договору.

30 листопада 2007р. сторони уклали додатковий договір №5 до кредитного договору №00383-CL від 29.10.2007р., згідно якого позивач зобов’язувався надати відповідачу кредитні кошти (транш) в розмірі 400000 грн. 00 коп. терміном з 30.11.2007р. по 27.10.2009р. із сплатою відсотків за користування кредитною лінією, згідно вимог п. 3.1. кредитного договору.

На виконання умов вищевказаного договору та додаткових угод до нього, позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 5000000 грн. 00 коп., що підтверджується меморіальним ордером.

Відповідно до п. 3.1. договору кредитної лінії №00383-CL від 29.10.2007р., погашення кредиту здійснюється в строки, що обумовлюються в графіку погашення кредиту.

Позичальник зобов’язувався повернути кредит не пізніше 27 жовтня 2009р. (п. 2.1. договору кредитної лінії №00383-CL від 29.10.2007р.).

Відповідно до п. 3.2. договору кредитної лінії №00383-CL від 29.10.2007р., відсотки за кредит нараховуються щомісячно, виходячи з відсоткової ставки –19% річних (за методом “факт/факт”) на фактичну кількість днів кожного календарного місяця на суму фактично отриманих позичальником кредитних коштів.

Пунктом 3.3. договору кредитної лінії №00383-CL від 29.10.2007р. встановлено, що позичальник зобов’язується сплачувати проценти щомісячно не пізніше останнього робочого дня поточного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами по договору кредитної лінії №00383-CL від 29.10.2007р. не виконав, на дату судового розгляду заборгованість відповідача перед позивачем становить 5000000 грн. 00 коп. по кредиту, 1128934 грн. 78 коп. заборгованості по сплаті процентів.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 6.2. договору кредитної лінії №00383-CL від 29.10.2007р., за несвоєчасне перерахування коштів (повністю або частково), а також за будь-яке порушення будь-якою стороною своїх зобов’язань по цьому договору, винна сторона сплачує потерпілій пеню за кожний день затримки перерахування коштів, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день виникнення.

Пунктом 3.3. договору кредитної лінії №00383-CL від 29.10.2007р. встановлено, що позичальник сплачує наступні платежі, обов’язкові до сплати позичальником: штрафи та пені:

- у випадку простроченої заборгованості за кредитом понад 60 днів/нараховується та сплачується на 61 день простроченої заборгованості за кредитом (без ПДВ) –40%.

Згідно п. 5.1.20. договору кредитної лінії №00383-CL від 29.10.2007р. позичальник зобов’язаний у випадку простроченої заборгованості за кредитом понад 60 днів сплатити банку штраф в розмірі 40% від суми простроченої заборгованості.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 425323 грн. 80 коп., пеню за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 89515 грн. 59 коп., штраф в розмірі 40% від суми простроченого понад 60 днів платежу - 1826000 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами та підлягають до задоволення повністю.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову, оскільки ним не подано належних та допустимих доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду в майбутньому. Позивачем не наведено обставин, які б обґрунтовували припущення, що майно чи грошові суми, які є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 572, 575, 589, 599, 610, 612, 625, 626, 1048, 1054 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 232 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Міленіум”, м. Львів, вул. Городоцька, будинок 170 (ідентифікаційний код 30706672) на користь Відкритого акціонерного товариства “Піреус Банк МКБ”, м. Київ, Контрактова площа, 4 (ідентифікаційний код 20034231) 5000000 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 1128934 грн. 78 коп. заборгованості по сплаті процентів, 425323 грн. 80 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 89515 грн. 59 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 1826000 грн. 00 коп. штрафу, 25500 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

          Суддя