Ухвала суду № 82060511, 27.05.2019, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 436/3825/12

2/206/890/19

УХВАЛА

27 травня 2019 року у місті Дніпрі Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Сухорукова А.О. розглянувши заяву відповідача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про поділ майна, нажитого в шлюбі,

ВСТАНОВИВ

На розгляді в Самарському районному суді м. Дніпропетровська перебуває дана цивільна справа.

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2019 року скасовано заочне рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська, ухвалене 04 липня 2012 року по цивільній справі № 436/3825/12, провадження № 2-436/856/12, за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про поділ майна, нажитого в шлюбі. Призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче судове засідання.

24 травня 2019 в межах даної цивільної справи відповідачем було подано заяву про забезпечення позову в якій він просить суд: до набрання законної сили рішенням суд по цивільній справі №436/3825/12, накласти заборону (арешт) на вчинення дій спрямованих на відчуження в будь – який спосіб нерухомого майна, що належить на праві власності ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), а саме: квартиру АДРЕСА_1 ), яке належить їй на підставі рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська по цивільній справі №43/3825/12 від 04.07.2012 року.

Заява про забезпечення позову обґрунтованим тим, що 22 травня 2019 року суддею Самарського районного суду м. Дніпропетровська було задоволено заяву відповідача про перегляд заочного рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська по цивільній справі №436/3825/12 від 04.07.2012 року, рішення було скасовано та призначено справу до розгляду в загальному порядку. Предметом розгляду вказаної судової справи є розподіл спільного майна подружжя, а саме наразі житлової квартири АДРЕСА_1 , яку було придбано під час шлюбу за спільні сім усні кошти 27 березня 2004 року, та зареєстровано по Ѕ частині на позивача та відповідача. Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивач 13 жовтня 2012 року зареєструвала право власності на житлову квартиру на себе в цілому, відповідно до рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська по цивільній №436/3825/12 від 04.07.2012 року. Так як дана судова справа направлена на навмисне позбавлення позивача права власності на квартиру, а розгляд відбувався без його належного повідомлення є підстави вважати, що дізнавшись про скасування заочного рішення суду, позивач може вжити дій щодо відчуження спірної квартири на користь третіх осіб без згоди відповідача. Внаслідок чого у справі стане відсутній предмет спору, а отже відповідач буде позбавлений можливості на поновлення свого втраченого права власності на Ѕ частину квартири, що унеможливить виконання рішення в даному судовому процесі. Ціна спірної квартири при розгляді справи у 2012 році складала 293880,00 грн. відповідно до наданого позивачем висновку про ринкову вартість об`єкту оцінки від 14.06.2012р., розробленого ПП «Діалог». Наразі при новому розгляді вказаної судової справи у 2019 році, ціна квартири в рази виросла, та приблизно складає 25677,00 доларів США, згідно даних онлайн оцінки нерухомості інтернет ресурсу «дом.риа», що в еквіваленті складає 675305,10грн. (курс долару за даними НБУ складає 26,30 грн. станом на 23.05.2019р.) Таким чином, ціна квартири зросла за роки майже в два рази. Частина відповідача складає Ѕ, що в грошовому еквіваленті дорівнює 337652,05 грн., що є значною сумою, яку відповідач не зможе отримати від позивача одразу. В разі винесення рішення судом про розподіл навпіл спільного майна подружжя. Таким чином вважає за доцільне накласти арешт на нерухоме майно, а саме на спірну квартиру до вирішення справи по суті та винесення законного та обґрунтованого рішення суду.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Ознайомившись із змістом заяви про забезпечення позову, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову, в тому числі, забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь - якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено судам, що розглядаючи таку заяву суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При цьому, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Таким чином, виходячи з предмету спору та суб`єктивного складу сторін, враховуючи вимоги ч.2 ст. 149, ч. 3 ст. 150 ЦПК України, з`ясувавши обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову та співмірність із заявленими позивачем вимогами, суд приходить до висновку що заява відповідача ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню, а саме в частині накладання арешту на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 .

На думку суду саме таке забезпечення є співмірними із заявленими позивачем до відповідача позовних вимогами.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 149-153, 157, 260-261, 263, 353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти заборону (арешт) на вчинення дій спрямованих на відчуження в будь який спосіб нерухомого майна, що належить на праві власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 .н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ), а саме: на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 .

В задоволенні решти вимог відмовити.

Ухвалу для виконання направити державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

ОСОБА_3 , винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції, у відповідності до приписів пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.О. Сухоруков