Ухвала суду № 81719014, 14.05.2019, Київський районний суд м. Харкова

Справа F 640/3428/19

н/п 2-з/640/100/19

УХВАЛА

про забезпечення позову

"14" травня 2019 р. Київський районний суд м. Харкова в складі головуючого судді Чередник В.Є., за участю секретаря судового засідання Поліщук А.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 (61024 АДРЕСА_1) про забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И В:

13.02.2019 р. ОСОБА_1 звернулась до Київського районного суду м.Харкова з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, в якому просить визнати за нею право власності на легковий автомобіль SUZUKI GRAND VITARA, 2008 р.в., р.н. НОМЕР_1; стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію в розмірі 120 190 грн. та судові витрати.

Ухвалою суду від 18.02.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

07.05.2019 р. до суду надійшла заява про забезпечення позову, яка відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України, в якій заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на легковий автомобіль MAZDA 3 1496, 2018 р.в., білий, F двигуна P520500364, держ.номер АХ 2274 НС, що належить ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2.

При цьому, позивач посилається на те, що вона звернулась до суду з позовною заявою про поділ спільного сумісного майна подружжя. Правовою підставою для звернення до суду є те, що сторони з 21.09.2002 р. по 16.02.2016 р. перебували в зареєстрованому шлюбі та після розірвання шлюбу не дійшли згоди стосовно поділу майна. На теперішній час спільне сумісне майно подружжя не розділене. На час припинення фактичних шлюбних відносин та розірвання шлюбу за відповідачем було зареєстроване спільне сумісне майно: легковий автомобіль SUZUKI GRAND VITARA, 2008 р.в., д.н. НОМЕР_1. Зазначений автомобіль був придбаний у період шлюбу за сімейні кошти. Також під час шлюбу відповідачем за сімейний кошти було укладено Договір купівлі-продажу майнових прав F 3133 від 27.02.2014 р. з АТ «КДБК» на квартиру в новобудові за адресою: м. Харків, вул. Родникова, б. 11, кв. F 88. Відповідно до Додаткової угоди F 3 від 29.07.2016 р. до цього Договору, назву Продавця було змінено на: Приватне Акціонерне Товариство «Куряжський ДомоБудівельний Комплекс». Відповідно до Додаткової угоди F 4 від 02.11.2018 р. до вказаного Договору купівлі-продажу, на підставі рішення виконавчого комітету ХМР Харківської області F 367 від 07.06.2017 р., адресу квартири було змінено на: АДРЕСА_2. На час шлюбу, на ім'я ОСОБА_2 були відкриті численні рахунки в різноманітних банках, на яких накопичувалися сімейні заощадження. Після розірвання шлюбу, всі сімейні накопичення відповідач залишив собі та використав їх на власний розсуд, без урахування інтересів позивача. Усвідомлюючи, що зазначене вище майно є спільним, відповідач, без повідомлення та згоди позивача, здійснив відчуження легкового автомобіля НОМЕР_3, про що свідчить договір купівлі - продажу F 202/18-В від 02.5.2018р. Грошові кошти привласнив. Також, майнові права на квартиру АДРЕСА_3 були відчужені 05.11.2018 р. відповідачем, із порушенням вимог діючого законодавства, без згоди позивача та не враховуючи її інтереси. На теперішній час позивач уточнила позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 420600 грн. - 1\2 частини вартості реалізованого без згоди позивача подружнього майна.

Відповідно до відомостей, наданих у відповідь на адвокатський запит, регіональний сервісний Центр в Харківській області МВС України у листі F31/20-1241 від 26.03.19р. зазначив, що на теперішній час у власності ОСОБА_2 перебуває легковий автомобіль MAZDA 3 1496, 2018 р.в., білий, F двигуна P520500364, держ.номер АХ 2274 НС. Такий автомобіль є майном, на яке може бути звернене стягнення за рішенням суду.

Відповідач в будь-який час може здійснити відчуження також і цього майна з метою утруднення стягнення позивачем коштів, у звFязку з чим ОСОБА_1 звернулась до суду з даною заявою.

Суд, дослідивши матеріали справи зазначає наступне.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовFязків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Забезпечення позову F це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до предFявлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо доцільності забезпечення позову у спосіб, про який просить позивач, суд також враховує правову позицію Верховного Суду України.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року F9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», роз'яснено про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.5,6 ст.153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Судом встановлено та підтверджено наданими заявником документами, що у власності ОСОБА_2 перебуває легковий автомобіль MAZDA 3 1496, 2018 р.в., білий, F двигуна P520500364, держ.номер АХ 2274 НС, що підтверджується доданим до позовної заяви листом регіонального сервісного центру в Харківській області МВС України F31/20-1241 від 26.03.2019 р.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову і не вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог по суті, враховуючи, що вказаний позивачем вид забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами, не порушує права інших осіб, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення заяви.

Згідно ч.1 ст.157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 149-153, 157, 258, 260, 261, 263, 353 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, місце проживання: 61024 АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_4) про забезпечення позову - задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на легковий автомобіль MAZDA 3 1496, 2018 р.в., білий, F двигуна P520500364, держ.номер АХ 2274 НС, що належить ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: 61027, АДРЕСА_4, фактично проживає за адресою: 61204, м.Харків, просп..ПеремогиАДРЕСА_5, РНОКПП НОМЕР_2).

Копію ухвали направити на виконання та позивачуF для відома.

Відповідно до ч.1 ст. 157 ЦПК ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом пFятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом пFятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud2018

Суддя Чередник В.Є.