Рішення № 81410180, 19.03.2019, Городищенський районний суд Черкаської області

справа № 712/301/13-ц

провадження № 2/691/65/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 рокуГородищенський районний суд Черкаської області

В складі :

головуючого судді Савенко О.М.

при секретарі судових засідань ОСОБА_1,

з участю учасника справи

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городище Черкаської області цивільну справу за позовною заявою Публічного Акціонерного Товариства «Акцент-Банк» м.Дніпро до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

встановив:

ПАТ «Акцент-Банк» м.Дніпро звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач мотивує їх тим, що відповідно до укладеного договору №ACSLRX23470184 від 10 серпня 2008 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 2208,75 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 10 серпня 2010 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), Тарифами складає між ним і Банком кредитно-заставний Договір. Відповідач був ознайомлений і згідний з Умовами надання кредиту фізичними особами («Розстрочка») (Стандарт), банком надана повна інформація про умови кредитування, що підтверджується підписом у заяві. Згідно умов укладеного договору Договір складається із заяви позичальника та Умов надання споживчого кредиту фізичним особам. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку, щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно умов. У відповідності до норм чинного законодавства, а саме ст.259 ЦК України, Договором встановлена позовна давність за вимогами кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки – пені, штрафів за договором в тривалість 5 років, що узгоджується із п.5.5 Умов надання кредиту фізичним особам. Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов»язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно ст.ст.526,527,530 ЦК України, зобов»язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов»язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв»язку з чим станом на 10 грудня 2012 року має заборгованість 69 298,64 грн., яка складається з: 2117,35 грн. – заборгованість за кредитом; 274,12 грн. заборгованість по процентах за користування кредитом; 1773,64 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом; 61 357,40 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором; 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 3276,13 грн. штраф (процентна складова), для стягнення якої прийнято рішення звернутися до суду.

В судове засідання представник позивача, будучи вчасно та належним чином повідомленим, не з»явився. У поданій до суду відповіді на відзив від 15 травня 2018 року №2727/18 вказав на розгляд справи у його відсутність, задоволенні позовних вимог та просив відхилити доводи зазначені у відзиві відповідачем.

Відповідач ОСОБА_3, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, у судове засідання 19 березня 2019 року не з’явився, але попередньо в судовому засіданні взяв участь та пояснив суду, що заперечує проти задоволення позову, так як не вважає себе боржником та просив взяти до уваги, обставини, які унеможливлюють продовження виконання кредитного зобов»язання, пов»язані із станом здоров»я, перебуванням на утриманні неповнолітніх дітей, не працюючої дружини. Участь в судовому засіданні взаяла представник відповідача ОСОБА_2, яка позовні вимоги не визнала та пояснила, що Соснівським районним судом м.Черкаси від 07 лютого 2013 року ухвалено заочне рішення про стягнення боргу з відповідача на користь позивача в сумі 69 298 грн.64 коп., з яких: 2117,35 грн. – заборгованість за кредитом; 274,12 грн. заборгованість по процентах за користування кредитом; 1773,64 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом; 61 357,40 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором; 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 3276,13 грн. штраф (процентна складова). 02 квітня 2018 року ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси зазначене заочне рішення скасоване. Вважає позовні вимоги такими, що не відповідають чинному законодавству України, остільки з часу видачі кредиту 10 серпня 2008 року в розмірі 2208 грн.75 коп. до дня звернення позивача з позовом до суду 04 квітня 2013 року минуло більше 4 років. З розрахунку за період з 10 серпня 2008 року до 10 грудня 2012 року та здійснення відповідачем останнього платежу по кредиту до часу звернення позивача до суду – позивачем пропущений трирічний термін позовної давності, постільки законодавством встановлені строки позовної давності для звернення до суду за захистом своїх порушених прав 3 роки відповідно до ст.257 ЦК України та 1 рік відповідно до ст.258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Вважає, що сплив позовної давності є підставою для відмови у позові, остільки відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року та п.7 ч.11 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. Законом України «Про поточне кредитування», а саме ст.21 визначено, що пеня не може перевищувати двійну облікову ставку НБУ та не може бути більшою за 15% суми простроченого платежу, а сукупна сума неустойки, нарахована за порушення зобов»язань, не може перевищувати 50% суми, одержаної споживачем за таким договором. Зміни у вказаному законі поширюються на всі кредити без виключення, в тому числі на ті, що видані до вступу в силу Закону України «Про поточне кредитування». Позивачем пред»явлено позов по основному платежу тіло кредиту 2117 грн.35 коп.. Останній платіж по кредиту відповідачем здійснювався у 2008 році та до часу звернення позивача до суду 04 січня 2013 року жодної вимоги відповідачу не направлялось, а позов подано за сплином 4 років. Відповідач знаходився у тяжкому матеріальному стані. У зв»язку з відібранням житла за іпотечним кредитним договором, був знятий з реєстрації місця проживання, тривалий час винаймав житло на умовах оренди. Сплачувати кредит позивачу не мав можливості, у зв»язку із втратою роботи. З 01 серпня 2012 року зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому пред»явлення позову до Соснівського районного суду м.Черкаси є порушенням підсудності. На даний час відповідач є інвалідом 2 групи, не працюючий, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей 2003 та ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючу дружину. З врахуванням наведених обставин у задоволенні позовних вимог позивача просить відмовити.

Суд, розглянувши позов у межах заявлених позовних вимог, при відсутності зустрічних вимог відповідача, вислухавши відповідача, представника відповідача, врахувавши їх думку щодо застосування строку позовної давності при розгляді спору, та дослідивши й оцінивши всі докази в їх сукупності, вважає, що позовна заява підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Так, відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, та враховуючи положення цивільно-процесуального законодавства позивач повинен довести підставу позову, тобто обставини, з якими він, як з юридичними фактами, пов’язує свою матеріально-правову вимогу, а суд повинен з’ясувати обставини, які пов’язані саме з предметом спору, встановити характер правовідносин, зумовлених фактами, що мають місце, та правові норми, якими врегульовані ці правовідносини – ст. 263 ЦПК України. При цьому, факти та підстави позову, які підведені під гіпотезу певної норми матеріального права, вказують на юридичну природу спірних правовідносин, що являється предметом позову.

При вирішенні спору між сторонами, суд враховує, що одним із проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Ця позиція суду ґрунтується на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004.

Згідно ст. 10-13 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права та розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією і законами України, як і застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Як вбачається та підтверджено матеріалами справи, відповідач по справі, звернувся 10 серпня 2008 року із заявою до ПАТ «АкцентБанк», позивача по справі, про надання кредиту та отримав кредит у розмірі 2208,75 грн. (а.с.4). Позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 184,77 грн. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії, а також інших витрат згідно з Умовами, тобто, між сторонами укладено договір, що складається із заяви позичальника (а.с.4), Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), де передбачено термін дії даного договору, сплату відсотків за користування кредитом, який позивачем був виконаний (а.с.4-11). Відповідач зобов’язання щодо повернення кредиту належним чином не виконує і відповідно до розрахунку заборгованості, станом на 10 грудня 2012 року має заборгованість 69 298,64 грн., яка складається з: 2117,35 грн. – заборгованість за кредитом; 274,12 грн. заборгованість по процентах за користування кредитом; 1773,64 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом; 61 357,40 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором; 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 3276,13 грн. штраф (процентна складова) (а.с.3).

З врахуванням викладеного, суд вважає, що предметом вимоги позивача є порушення відповідачем у справі вимог ст.ст.509, 526, 530, 527, 610,611,1054 ЦК України та відшкодування понесених судових витрат, згідно ст.ст.133,141 ЦПК України.

Правові відносини, які склалися між позивачем та відповідачем, на думку суду, підпадають під вид цивільно-правових відносин – зобов»язання і є зобов'язальними та регулюються нормами ЦК України, а в частині відшкодування судових витрат ст.ст.133, 141 ЦПК України, з врахуванням наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. У відповідності до ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Положеннями ст.ст.6, ч.1 627 ЦК України, визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, так як вимога щодо врахування принципу розумності, як і принципу справедливості, є прямою вимогою закону до договору.

Зобов’язання, згідно до ст. 509 Цивільного Кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, що ґрунтується на засадах добровільності, розумності та справедливості. При цьому, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться – ст. 526 ЦК України, в строки, що вказані у зобов’язанні – ст. 530 ЦК України. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту, ст. 527 ЦК України. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Статті 610, 611 ЦК України, зазначають, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання, і за порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом. Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до змісту ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно до положень ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Із досліджених судом доказів вбачається, що на підставі заяви від 10 серпня 2008 року, відповідач отримав кредит у розмірі 2208,85 грн. на строк 24 місяці, з 10 серпня 2008 року по 10 серпня 2010 року, на придбання товару, а також у розмірі 84,75 грн. на сплату страхового платежу, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1% на місяць, на суму залишку заборгованості за кредитом, одноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 354,00 грн. та щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 80,62 грн. в обмін на зобов»язання позичальника з поверненням кредиту, сплати відсотків, винагороди, комісії в зазначені у заяві та в Умовах надання кредиту фізичним особам, щомісяця, в період сплати за який приймається в період з 17 по 22 число кожного місяця (а.с.4). Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві, де відповідач особисто зазначив, що з умовами договору ознайомлений, а позивач надав відповідачу повну інформацію про умови кредитування, про що засвідчив своїм підписом працівник банку (а.с.4). Так, згідно п.п.3.1.1, 3.1.2, 3.1.3, 3.1.4 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), Банк зобов»язуєтьтся: надати кредит шляхом і у межах сум, обумовлених в заяві; відкрити рахунок, зазначений в п.2.1; здійснювати ведення кредитного досьє по кредиту; забезпечувати позичальника консультаційними послугами з питань виконання договору; направляти кошти на погашення заборгованості за договором в рахунок коштів, що надійшли для зарахування коштів, відповідно до п.п.2.1, 4.3 зазначених умов. Відповідно до п.п.3.2.1-3.2.9 вище зазначених Умов, позичальник зобов»язується: використати кредит на цілі зазначені у заяві; погашати кредит у порядку та строки згідно заяви;сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до заяви та п.п.4.1, 4.2; сплату відсотків за користування кредитом здійснити не пізніше дати фактичного повного погашення кредиту; сплатити Банку винагороду у строки та розмірі згідно тарифів, заяви та умов договору; позичальник доручає Банку списувати кошти із всіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту або у валюті; погасити заборгованість по кредиту, в повній сумі сплатити нараховані на весь період користування кредитом відсотки, винагороду та неустойку (штраф, пеню), не пізніше дати, зазначеної в повідомленні банку, передбачених п.п.3.3.1-3.3.3 даних умов; надавати Банку кошти для погашення заборгованості, включаючи кредит, винагороду, відсотки за користування кредитом; повністю повернути кредит до дати, зазначеної в заяві, при непогашенні кредиту у строки, зазначені у заяві, заборгованість у частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою. При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно зазначеного договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Позивач свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Розрахунок заборгованості за договором №ACSLRX23470184 від 10 серпня 2008 року, укладеного між сторонами, вказує на наявність у відповідача заборгованості, яка станом на 10 грудня 2012 року становить 69298,64 грн. (а.с.3). Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 лютого 2013 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «АкцентБанк» задоволено та стягнено з відповідача на користь ПАТ КБ «АкцентБанк» заборгованість за кредитним договором №ACSLRX23470184 від 10 серпня 2008 року у розмірі 69 298,64 грн. Та судовий збір у розмірі 692,99 грн., а всього 69 991,63 грн. (а.с.31-32). 06 лютого 2018 року, відповідач звернувся із заявою до суду про перегляд вище зазначеного заочного рішення, посилаючись на те, що цивільна справа була розглянута у його відсутність, він не був належним чином повідомлений про розгляд справи, з прийнятим рішенням не погоджується, остільки судом не враховані відомості та докази, які мають істотне значення для правильного вирішення спору. Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 квітня 2018 року заяву відповідача задоволено, заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 лютого 2013 року скасовано. У судовому засіданні представник позивача надала виписки із історії хвороби відповідача в період з 02 жовтня 2016 року по 18 жовтня 2016 року та з 24 жовтня 2017 року по 02 листопада 2017 року (а.с.139-141) і довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12 ААА №875444 стосовно ОСОБА_3 за змістом якої він має другу групу інвалідності, встановлену на строк до 01 лютого 2019 року (а.с.143). При вирішенні спору, представник відповідача просила застосувати строки позовної давності. Згідно п. 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) сторони прийшли до згоди, що термін позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки-пені, штрафів, встановлюється протягом п»яти років. Кредитний договір між сторонами укладений на строк до 10 серпня 2010 року, позивач звернувся до суду 04 січня 2013 року. Доводи представника відповідача стосовно порушення підсудності, шляхом пред»явлення позову до Соснівського районного суду м.Черкаси, остільки з 01 серпня 2012 року відповідач зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1, безпідставні. Змінюючи місце реєстрації та маючи кредитне зобов»язання, відповідач мав повідомити Банк про зміну місця реєстрації чи проживання. Позивач звертався до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості у розмірі 50645,81 грн., проте згідно ухвали Городищенського районного суду Черкаської області від 15 січня 2016 року позовну заяву було залишено без розгляду, у зв»язку з тим, що позивач двічі не прибув у судове засідання (а.с.136).

Відповідно до принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судом досліджено кожний доказ, наданий сторонами, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів, як то визначено п.27 Постанови Пленуму Верховного суду України від 12.06.2009 року №2 «Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», при цьому жодна із сторін не була поставлена судом у менш сприятливе становище, порівняно з іншою стороною, на чому наголошується у практиці Європейського Суду з прав людини. Так, у п.24 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Надточій проти України», в п.48 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Мала проти України» та в п.23 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Гурепка проти України №2» вказано на принципі рівності сторін, як одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.

Під час розгляду справи є доведеним факт укладання між ПАТ КБ «АкцентБанк» та віповідачем договору, який складається не лише із заяви позичальника, а і з Умовами надання кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт). Відповідач взятих на себе договірних зобов'язань належним чином не виконав, отримані кредитні кошти, відсотки за користування кредитом у строк, визначений у договорі в повному обсязі не повернув, чим порушив умови договору. Так, за розрахунком позивача, у відповідача виникла заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 2117,35 грн., 274,12 грн. заборгованість по процентах за користування кредитом та 1773,64 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом, що нараховані станом на 10 грудня 2012 року. Факт наявності наведеної вище заборгованості за тілом кредиту, відсотками за користування кредитом, комісії за користування кредитом підтверджується наявним в матеріалах цієї справи розрахунком заборгованості й не спростований відповідачем.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 2117,35 грн. заборгованості за кредитом, 274,12 заборгованості по процентам за користування кредитом та 1773,64 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом за наведений вище період є доведеними, обґрунтованими, підтвердженими доданими доказами, а тому є такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до п.п.5.1, 5.2, 5.3 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), сторони визначили, що при порушенні позичальником будь-якого з грошових зобов»язань, передбачених заявою та п.п.3.2.2,3.3.3 даних умов, позичальник сплачує банку пеню в розмірі 1,25% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки платежу. При порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов»язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн.+5% від суми заборгованості.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 61 357,40 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором, 500 грн. штрафу (фіксована частина) та 3276,13 грн. штрафу (процентна складова).

Розглянувши вимоги в цій частині, суд виходить з наступного при прийнятті рішення.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст.549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За положеннями ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором неможливо, так як не будуть дотримані положення, закріплені у ст.61 Конституції щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду України від 21.10.2015 р. у справі № 6-2003цс15 та від 11.10.2017 року у справі № 347/1910/15-ц, який, відповідно ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» повинен враховуватись судами при застосуванні таких норм права.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Так, згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень ст. 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та 2, ч. 2 ст. 12 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їх прав, суд має право зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 3 вересня 2014 року № 6-100цс14, від 4 листопада 2015 року № 6-1120цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З урахуванням того, що сума боргу складає 4099 грн. 07 коп., а розмір пені (18640,23 грн.) значно перевищує розмір збитків, суд вважає за можливе зменшити її розмір, що відповідає вимогам частини 3 ст. 551 ЦК України, якою передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, а тому підлягає стягненню в розмірі 10761 грн. 58 коп., що становить розмір нарахування за рік, а саме 2117,35 грн. (заборгованість за кредитом) + 274,12 грн. (заборгованість по процентах) х 1,25 % (ставка пені) х 360 (днів у банківському році).

Враховуючи наведене, суд, вважає, що слід задоволити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 500 грн. штрафу (фіксована частина), 10761 грн. 58 коп. пені за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором, а у задоволенні інших позовних вимог відмовити, у зв'язку з відсутністю підстав для застосування подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення.

До початку розгляду справи по суті позивач не змінив предмет або підставу позову та протягом усього часу розгляду справи не збільшив та не зменшив розмір позовних вимог, а тому суд розглянув цивільну справу в межах пред'явлених вимог і на підставі поданих сторонами доказів.

Щодо застосування позовної давності у спорі між сторонами, суд не вбачає вимоги відповідача такими, що узгоджуються із чинним цивільно-процесуальним законодавством та звертає увагу, що зобов»язання припиняється повним виконанням.

Заходи забезпечення позову судом не вживалися.

Враховуючи те, що у зв’язку із розглядом справи в суді позивач, поніс судові витрати в розмірі 692,99 грн., а саме сплатив судовий збір, суд стягує вищенаведені витрати у повному обсязі, на користь позивача, згідно ст. 141 ЦПК України, так як вважає їх підтвердженими у відповідності із цивільно – процесуальним законодавством України.

Позов підтверджується: копією заяви ОСОБА_3 від 10 серпня 2008 року; копією Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт); копією розрахунку заборгованості станом на 10 грудня 2012 року; копією довідки АА №243431 від13 жовтня 2009 року; копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ПАТ «Акцент-Банк» Серії А01 №055448; копією банківської ліцензії №16 від 09 жовтня 2009 року; копією дозволу та додатком до дозволу №16-3 від 09 жовтня 2009 року; платіжним дорученням №BO1S1Б027О від 11 грудня 2012 року.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 509, 526, 527, 530, 549,599, 610, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.2, 3, 4, 5, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 83, 141, 200, 263, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовну заяву Публічного Акціонерного Товариства «Акцент-Банк» м.Дніпро до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Публічного Акціонерного Товариства «Акцент-Банк» м.Дніпро, юридична адреса м.Дніпро вул.Батумська, №11, заборгованість за кредитним договором від 10 серпня 2008 року №ACSLRX23470184 на розрахунковий рахунок № 29090829000010 МФО 307770 в розмірі 15426 (п»ятнадцять тисяч чотириста двадцять шість) грн. 69 коп..

Стягнути із ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Публічного Акціонерного Товариства «Акцент-Банк» м.Дніпро, юридична адреса м.Дніпро вул.Батумська, №11, судовий збір на розрахунковий рахунок № 64998915400001 МФО 307770 в розмірі 692,99 грн..

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов»язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги до Апеляційного суду Черкаської області.

Копію рішення суду направити позивачу для відому.

Повне рішення суду буде складено 25 березня 2019 року.

Суддя ОСОБА_4