Рішення № 8076211, 02.02.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.10 Справа № 6/11д/10

Суддя

За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю „Константа” (юридична адреса: 69035, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 200/29; поштова адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Героїв Сталінграду, 56)

До          Акціонерного банку „Діамант” (04070, м. Київ, Контрактова площа, 10а)

          Про визнання договору фінансового лізингу № 247 від 29.02.2008 року недійсним

                                                            Суддя          Місюра Л.С.

За участю представників:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: Святюк М.В. –дов. № 166 від 16.10.2009р.

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Константа” м. Запоріжжя до Акціонерного банку “Діамант” м. Києва, про визнання договору фінансового лізингу № 247 від 29.02.2008 року недійсним, суддя

В С Т А Н О В И В:

Позивач в позовній заяві просить визнати договір фінансового лізингу № 247 від 29.02.2008 року недійсним з моменту його укладення.

Позов позивачем був заявлений до двох відповідачів.

Однак, щодо позовних вимог позивача до першого відповідача –філії АБ “Діамант” м. Запоріжжя суд відмовив в прийнятті позовної заяви в цій частині на підставі ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України), оскільки позовна заява не підлягає розгляду в господарських судах. Згідно змісту ст. 21 ГПК України, сторонами в судовому процесі –позивачем і відповідачем –можуть бути підприємства та організації, зазначені в ст. 1 цього кодексу. Відповідно до ст. 1 ГПК України, до господарського суду із заявами мають право звертатися підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб’єкта підприємницької діяльності. Відповідно до ч. 3 ст. 95 Цивільного кодексу України, філії та представництва не є юридичними особами. Таким чином, філія та відділення не є юридичними особами, а тому Філія Акціонерного банку „Діамант” не може бути відповідачем по справі.

Підставами для визнання договору недійсним позивач в позовної заяві вказує наступне: між товариством з обмеженою відповідальністю «Константа»(надалі - ТОВ «Константа»або позивач) та Філією Акціонерного банку «Діамант»в м. Запоріжжя (надалі - Філія АБ «Діамант»або відповідач 1) був укладений договір фінансового лізингу №247 від 29.02.2008 року (надалі - Договір). Згідно умов вказаного договору Філія АБ «Діамант»набула у власність та передала ТОВ «Константа»на умовах Договору у користування верстат РБ8Е-М-3000 в стандартній комплектації загальною вартістю 355500,00 гривень з ПДВ. ТОВ «Константа»майже до останнього часу належним чином виконувало свої зобов'язання, встановлені Договором, щодо оплати лізингових платежів, незважаючи на скрутне матеріальне становище всієї будівельної галузі в період економічної кризи, яка триває довгий час в державі Україна, про що не можуть не знати відповідачі. Дійсна обставина підтверджується Здконом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»від 25 грудня 2008 року №800-УІ. На сьогоднішній день, у відповідності до статті 16 Договору, ТОВ «Константа»сплатило на користь Філії АБ «Діамант»231090,68 гривні вартості предмету лізингу та винагороди банку, що складає майже 100 відсотків початкової вартості зазначених транспортних засобів. Платежі виконувалися позивачем саме на рахунок для сплати лізингових платежів №2909630461.023, відкритого, в Філії АБ «Діамант». Тобто, отримувачем вигоди у вигляді платежів за Договором була саме Філія АБ «Діамант», але ж ніяк не Акціонерний банк «Діамант» (надалі - АБ «Діамант»або відповідач 2), які за діючим законодавством України є зовсім різні особи як учасники цивільних правовідносин, що володіють певним колом повноважень (правовою компетенцією), які суттєво відрізняються одне від одного. Відповідно до статті 95 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони діють на підставі затвердженого положення, а керівники філії призначаються юридичною особою і діють на підставі виданою нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до Єдиного державного реєстру. Частиною 3 статті 23 Закону України «Про банки і банківську діяльність»встановлено, що філії мають лише внутрішньобанківський реєстраційний код філії, але не мають, на відміну від юридичної особи ідентифікаційного коду за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України, як це передбачено частиною 3 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». В преамбулі Договору вказано, що стороною в цій угоді є Акціонерний банк «Діамант»(місцезнаходження: Україна, 04070, м, Київ, Контрактова площа, 10а, ЄДРПОУ 23362711), але, насправді, стороною в Договорі (Лізингодавцем) виступає Філія АБ «Діамант», що підтверджується реквізитами дійсної філії в статті 16 «Реквізити та підписи сторін» Договору, підписом директора Філії АБ «Діамант»в м. Запоріжжя Попової В.Т. та печаткою саме цього відокремленого підрозділу, на якій зазначено «Акціонерний банк «Діамант». Запоріжжя. Україна. Філія в місті Запоріжжя. Ідентифікаційний код 26374235». Як було наведено раніше, з точки зору діючого законодавства України, юридична особа та її відокремлений підрозділ є два зовсім різних учасника цивільних правовідносин. При цьому, відповідно до статті 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Тобто, належним виконання зобов'язання за Договором могло би було бути тільки в тому випадку, якщо був би визначений кредитор (лізингодавець) за Договором. З урахуванням такого порушення цивільного закону, що було допущено під час укладання Договору та не може бути усунене в теперішній час, неможливо визначити кредитора за Договором та здійснити боржником належне виконання на його користь. Висновок про те, що стороною Договору була саме Філія АБ «Діамант»як відокремлений підрозділ відповідача 2, а не сам АБ «Діамант», слідує з положень, встановлених частиною 2 статті 207 ЦК України, яка встановлює вимоги до письмової форми правочину, згідно якої, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою цієї юридичної особи. З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги той факт, що на Договорі мається кругла печатка Філії АБ «Діамант», а не печатка самої банківської установи як юридичної особи, є підстави стверджувати, що стороною цієї угоди був саме відокремлений підрозділ відповідача 2 в особі Філії АБ «Діамант»всупереч відомостям, викладеним в преамбулі Договору, згідно яких Лізингодавцем є така юридична особа, як АБ «Діамант». Наведені обставини свідчать про те, що Договір протирічить, зокрема, частині 2 статті 207 ЦК України і суперечить актам цивільного законодавства. Таким чином, Договір не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановленим частинами 1,2 статті 203 ЦК України. Викладені факти та обставини є підставою для визнання Договору недійсним у зв'язку з недодержанням в момент вчинення правочину стороною вимог щодо його форми та повноважень сторони на його вчинення, як це передбачено частиною 1 статті 215 ЦК України. ТОВ «Константа»вважає, що Договір був укладений з недодержанням суттєвих умов, необхідних для того, щоб він вважався дійсним та міг виконуватися його учасниками належним чином. По-перше, в дійсному випадку не можливо визначити дійсного вигодонабувача, що призводить до порушення цивільних прав ТОВ «Константа»у зв'язку з тим, що врегулювання спірних питань, пов'язаних з виконанням Договору, здійснює як відповідач 1, так і відповідач 2, діючи як самостійні сторони за вказаною угодою. В такому випадку, виконуючи зобов'язання на користь відповідача 1, ТОВ «Константа»опиниться в такій ситуації, що відповідач 2 буде стверджувати, що зобов'язання позивача не були виконані на його користь, а він не доручав належним чином Філії АБ «Діамант»укладати Договір та отримувати з боку позивача виконання за ним. При укладанні Договору були допущені такі порушення цивільного законодавства України, що регулює спірні відносини, що відсутня можливість визнати його недійсним в певній частині, а та частина угоди, що могла би залишитися дійсною була би самодостатньою для її виконання сторонами Договору.

До розгляду справи –14.01.2010р. від відповідача надійшло клопотання про передачу справи № 6/11д/10 на розгляд іншому господарському суду за місцезнаходженням відповідача - Акціонерного банку “Діамант”, м. Київ, а саме: до господарського суду м. Києва (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-б).

Клопотання відповідача було відхилено ухвалою суду від 18.01.2010р. з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ГПК України, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Відповідно до п. 1.2 договору фінансового лізингу № 247 від 29.02.2008 року, відповідач передав у користування позивачу на визначений договором строк, майно –автомобіль МАЗ-642208-232.

Згідно з приписами п. 2.1 договору, предмет лізингу передається відповідачем у користування позивача на строк не менше одного року за встановлену договором.

Відповідно до п. 1.4 договору, предмет лізингу надається позивачу у користування виключно на умовах сплати останнім на користь відповідача лізингових платежів у розмірі та порядку, встановлених договором.

Наведене свідчить, що саме у позивача, сторони по договору, існує обов’язок щодо сплати відповідачу лізингових платежів.

Позивач в тексті позовної заяви сам зазначив, що він не може визначитись з тим, кому саме: філії чи головному підприємству, він зобов’язаний сплачувати лізингові платежі.

Відповідач в судовому засіданні пояснив, що відповідач умови договору виконав, а позивач припинив сплачувати лізингові платежі по спірному договору.

Таким чином, стороною, яка зобов’язана по договору здійснювати на користь іншої сторони дії (оплату) є позивач.

За таких обставин, справа повинна розглядатися в господарському суді Запорізької області.

Посилання відповідача на ч. 2 ст. 15 ГПК України безпідставна і не приймається судом, оскільки у даній частині статті 15 кодексу мова йде про спори, пов’язані з виконанням господарських договорів.

Даний спір стосується не виконання умов договору, як то сплата грошових коштів, передача майна, а тому у даному випадку застосовуються положення ч. 1 ст. 15 ГПК України.

Крім того, відповідачем була надана суду копія Положення про Дирекцію Акціонерного банку “Діамант” в місті Запоріжжя, затвердженого спостережною радою Акціонерного банку “Діамант” протоколом від 07.02.2008 року за № 02-2008/9.

Відповідно до п. 2.2 вказаного Положення, відділення –є територіальною відокремленою структурною одиницею Банку, що не має статусу юридичної особи і здійснює банківську діяльність від імені Банку. Відділення діє від імені Банку на підставі цього положення.

Крім того, ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.12.2009 року було порушено провадження у справі № 6/12д/10 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Константа” саме до Акціонерного банку “Діамант”, а не до філії.

Відносно філії Акціонерного банку «Діамант»- в прийнятті позовної заяви було відмовлено ухвалою суду від 11.12.2009 року. Відповідачем у даній справі є лише Акціонерний банку «Діамант»м. Києва.

За таких обставин, відповідач безпідставно вказує на ліквідацію філії та існування дирекції.

Отже, клопотання відповідача підлягає відхиленню судом.

Ухвала суду про відхилення клопотання не була оскаржена сторонами, та набрала законної сили 18.01.2010р.

Розгляд справи відкладався, в зв’язку з неявкою позивача.

02.02.2010р. розгляд справи продовжений та прийнято рішення.

Позивач, повідомлений про місце, день та час розгляду справи, в порядку, передбаченому ГПК України, в судові засідання двічі не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи не надав.

До судового засідання від позивача надійшла заява , в якої він просить розглянути справу за відсутністю його представника, за наявними в справі матеріалами.

Заява позивача приймається судом, оскільки заявлена відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України .

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника позивача, за наявними в справі матеріалами, відповідно до статті 75 ГПК України.

Відповідач позов не визнав за наступними підставами: між Акціонерним банком «Діамант»(далі - «Відповідач-2») та Товариством з обмеженою відповідальністю „Константа” (далі «Позивач») було укладено Договір фінансового лізингу обладнання № 247 від 29.02.2008 р. (далі «Договір лізингу»), відповідно до умов якого Відповідач-2 передав Позивачу у користування наступне обладнання: верстат PDSE-M-3000 в стандартній комплектації з комплектом інструментів для пробивки профілю та комплектом інструментальної оснастки для труби 40 мм, 2008 року випуску, у кількості 1 (однієї) одиниці, загальною вартістю 355 500,00 грн. (далі –“Предмет лізингу”). Договір лізингу з боку Відповідача-2 був підписаний керуючим Дирекції АБ «Діамант»в м. Запоріжжя (регіональне відділення) Поповою Вірою Тимофіївною, на підставі довіреності № 163 від 21.02.2008р. виданої її Відповідачем -2. Згідно умов Договору лізингу Предмет лізингу був набутий у власність саме Відповідачем-2 та був переданий Позивачу у користування виключно на умовах сплати останнім на користь Позивача лізингових платежів у розмірі та порядку, визначеному у Додатку № 1 до Договору лізингу. Відповідно до Роз'яснення Вищого арбітражного суду, від 28.07.1994, № 02-5/492 "Про участь у судовому процесі відособлених підрозділів юридичних осіб": «Коло повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ…». Крім того, згідно з Роз'ясненням Вищого арбітражного суду, від 30.03.1995, № 02-5/220 "Про укладання договорів відособленими підрозділами юридичних осіб": «За наявності належно оформлених повноважень юридичної особи керівники її відособлених підрозділів (філій, представництв, відділень) мають право укладати договори від імені юридичної особи у межах наданих повноважень. Якщо керівник відособленого підрозділу має такі повноваження, але у тексті договору помилково відсутні вказівки на те, що договір укладений від імені юридичної особи, то тільки ця обставина не може бути підставою для визнання договору недійсним. У таких випадках договір слід вважати укладеним від імені юридичної особи». Міністерство юстиції своїм Листом від 11.02.2004р. № 31-38-35 "Щодо порядку нотаріального посвідчення правочинів" роз’яснив те, що «Відповідно до частини другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. При цьому законодавцем не виключена можливість скріплення таких правочинів підписами уповноважених осіб та печатками філій та представництв юридичних осіб, які представляють інтереси цих юридичних осіб при укладанні правочинів (статті 92, 95 Цивільного кодексу України).»Відповідача-2 належним чином та у повному обсязі виконав зобов'язання за Договором лізингу та передав Предмети лізингу Позивачу, що підтверджується Актом прийому-передачі Предмету лізингу. Відповідно до п. 1 ст. 215 ЦПК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, однак Позивачем не наведено жодної з вищезгаданих вимог, як підстави для визнання договору недійсним.

Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, з наступних підстав:

29.02.2008р. між АБ “Діамант” м. Київ та ТОВ “Константа” м. Запоріжжя був укладений договір фінансового лізингу обладнання № 247 (далі –договір).

На підставі вказаного договору АБ “Діамант” м. Київ передав ТОВ “Константа” в користування верстат РБ8Е-М-3000 в стандартній комплектації загальною вартістю 355500,00 гривень з ПДВ.

Сторонами по договору вказані АБ “Діамант” м. Київ та ТОВ “Константа” м. Запоріжжя.

Філіал АК “Діамант” м. Запоріжжя не являється стороною по договору. Більш того, на момент укладення цього договору філія вже була ліквідована, що підтверджується матеріалами справи.

В договорі вказано, що, договір АБ “ Діамант” м. Київа в особі керуючого Дирекцією АБ “ Діамант” в місті Запоріжжя (регіональним відділенням) Поповой В.Т., яка діє на підставі довіреності № 163 від 21.02.2008р.

Керуючий Дирекцією АБ “ Діамант” в місті Запоріжжя лише підписав та скріпив своєю печаткою договір. При цьому, право на підписання договору керуючому Дирекцією було надано довіреністю № 163 від 21.02.2008р.

Письмова угода може бути укладена від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону, або адміністративного акту.

Що ж до кола повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно укладення угод від імені цієї особи, то воно визначається її установчими документами, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Така ж правова позиція викладена в п. 9.1 Роз’яснення Вищого арбітражного суду № 02-5/111 від 12.03.99р.

Крім того, згідно з Роз'ясненням Вищого арбітражного суду, від 30.03.1995, № 02-5/220 "Про укладання договорів відособленими підрозділами юридичних осіб" за наявності належно оформлених повноважень юридичної особи керівники її відособлених підрозділів (філій, представництв, відділень) мають право укладати договори від імені юридичної особи у межах наданих повноважень.

Якщо керівник відособленого підрозділу має такі повноваження, але у тексті договору помилково відсутні вказівки на те, що договір укладений від імені юридичної особи, то тільки ця обставина не може бути підставою для визнання договору недійсним. У таких випадках договір слід вважати укладеним від імені юридичної особи.

Міністерство юстиції своїм листом від 11.02.2004р. № 31-38-35 "Щодо порядку нотаріального посвідчення правочинів" роз’яснив те, що відповідно до частини другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. При цьому законодавцем не виключена можливість скріплення таких правочинів підписами уповноважених осіб та печатками філій та представництв юридичних осіб, які представляють інтереси цих юридичних осіб при укладанні правочинів (статті 92, 95 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 статі 207 ЦК України право чин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Право чин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом, або іншими актами цивільного законодавства, та скріпляється печаткою.

В довіреності № 163 від 21.02.2008р. вказано, що Попової В.Т. надається право укладати договори, в тому числі договори фінансового лізингу, від імені АБ “Діамант”.

За таких обставин, договір укладений уповноваженою на то особою.

В розділі 12 договору вказаний рахунок для сплати лізингових платежів в Акціонерному банку “Діамант” м. Київ.

Відповідно до п. 1 ст. 215 ЦПК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Позивачем не наведено жодної з вищезгаданих вимог, як підстави для визнання договору недійсним.

Таким чином, позивач не довів , що договір протиричить діючому законодавству.

За таких обставин, позовні вимоги позивача не обґрунтовані.

Судові витрати покладаються на позивача, відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 22, 44 –49, 75, 82 –85 ГПК України, суддя

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Суддя Л.С. Місюра

Рішення підписано : 02.02.2010р.