Ухвала суду № 8076212, 03.02.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

УХВАЛА

про припинення провадження у справі

03.02.10 справа № 15/248д/09

Суддя

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Мегаполіс”, 69002, м. Запоріжжя, пр.. Леніна, 96

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКОС ЛТД”, 54031, м. Миколаїв, вул.. Космонавтів, 152, кв. 51

про визнання недійсним п. 2.4 договору № 01/04/08 від 01.04.2008

Суддя Горохов І.С.

Представники:

від позивача:          Коваль О.В., представник довіреніст № 22/юр от 22.09.2009р.

від відповідача: не з’явився

Сутність спору:

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Мегаполіс”, м. Запоріжжя до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКОС ЛТД”, м. Миколаїв про визнання недійсним п. 2.4 договору № 01/04/08 від 01.04.2008.

Ухвалою господарського суду від 03.12.2009 порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 17.12.2009. Розгляд справи відкладався.

Представник позивача в судовому засіданні щодо обґрунтування позовних вимог зазначив, що враховуючи приписи Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»та ту обставину, що товарний кредит передбачає обов’язковість сплати процентів сума цих процентів не повинна перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діє протягом 268 календарних дні з моменту постачання товару. Встановивши завищену процентну ставку за відстрочку розрахунку відповідач фактично вчинив зловживання своїм правом щодо можливості відступити від положень актів цивільного законодавства.

Представник відповідача, про причини неявки суду не повідомив, витребувані судом документи не надав. Про місце та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТБ «Мегаполіс»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНКОС»ЛТД було укладено Договір купівлі-продажу від 01.04.2008 року №01/04/08. На виконання цього договору 01.04.2009 року у власність ТОВ «ТБ «Мегаполіс»було передано «Комплекси повідомлення та контролю «Блік» ТУ У 32.1–20899089–001: 2007 у кількості 185 (сто вісімдесят п’ять) штук, на загальну суму: 240648000,00 (Двісті сорок мільйонів шістсот сорок вісім тисяч гривень 00 копійок) гривень, в т.ч. ПДВ (20%) –40108000,00 гривень.

У відповідності до приписів п. 2.4. Договору передбачено, що: «За відстрочку розрахунку за даним Договором Покупцю нараховуються відсотки за право користування Товарним кредитом у розмірі 136 % (сто тридцять шість відсотків) річних від вартості отриманого товару (з урахуванням ПДВ). Відсотки нараховуються за період починаючи з дня поставки Товару, та закінчуючи днем, що передує дню погашення суми заборгованості за поставлений товар по даному Договору».

В ході виконання Договору купівлі продажу від 01.04.2008р. № 01/04/08 у позивача виникли зобов’язання перед ТОВ «ІНКОС»ЛТД у зв’язку з нарахуванням відсотків за користування товарним кредитом у відповідності до п. 2.4. Договору від 01.04.2008 № 01/04/08. Фактично розрахунок за отримані товари ТОВ «ТБ «Мегаполіс»було здійснено 25.12.2008 року, згідно з платіжними дорученнями:

№ 506183 на суму 40 000 000,00 грн.

№ 506184 на суму 40 000 000,00 грн.

№ 506185 на суму 40 000 000,00 грн.

№ 506186 на суму 40 000 000,00 грн.

№ 506187 на суму 40 000 000,00 грн.

№ 506188 на суму 40 000 000,00 грн.

№ 506189 на суму 648 000,00 грн.

тобто загальний термін користування товарним кредитом становить 268 днів, таким чином розмір відсотків за користування товарним кредитом становить: 136% / 365 Х 268 Х 240648000,00 = 240305159,01 грн.

При цьому слід визнати, що відсотки за користування товарним кредитом у даному випадку не мають характеру неустойки, а становлять окреме цивільно-правове зобов’язання позивача. Відсотки, що їх нараховано позивачу, є відсотками за користування товарним кредитом, а не способом забезпечення виконання грошових зобов’язань. Можливість такого виду господарських взаємин не суперечить жодному з положень цивільного законодавства і прямо передбачена підпунктом 1.11.2. пункту 1.11. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким: товарний кредит - товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент. Таким чином сплата відсотків за користування товарним кредитом є виконанням основного зобов’язання.

Посилання позивача на Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»не може бути взята до уваги, оскільки названим нормативним актом передбачено максимальний розмір пені (тобто розмір неустойки).

Відповідно до пункту 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник зобов’язаний передати кредитору у випадку порушення боржником зобов’язання. Отже позивач помилково ототожнив проценти, як плату за користування послугою, із пенею (неустойкою) за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань. Грошові ж зобов’язання позивача виконувалися ним своєчасно і належним чином.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинно виконуватися належним чином та у відповідності з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Із цією нормою узгоджується і пункт 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якого суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України одним із головних засад цивільного законодавства є свобода договору. Статтею 13 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права особа здійснює в межах, що надані їй договором або актами цивільного законодавства. Отже чинне цивільне законодавство закріплює принципи диспозитивності сторін цивільних правовідносин. Укладення спірного договору здійснювалося в межах правоздатності юридичної особи і його положення є обов’язковими для виконання сторонами угоди.

У відповідності до ст. 13 Цивільного кодексу України встановлено дві форми зловживання правом: зловживання шляхом умисного заподіяння шкоди іншій особі та зловживання шляхом використання заборонених форм його реалізації. Позивачем не доведено використання відповідачем заборонених форм реалізації права, крім того судом не встановлено фактів заподіяння шкоди позивачу.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що позов за умови вирішення спору по суті не підлягає задоволенню.

Однак, під час вирішення спору судом встановлено, що ухвалою господарського суду Миколаївської області від 08.07.2009р. у справі №5/132/09 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКОС»ЛТД станом на 30.06.2009р. Ухвалено ліквідувати Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНКОС»ЛТД (54031, м. Миколаїв, вул. Космонавтів 152, кв. 51, код 13870317), зареєстроване виконкомом Миколаївської міської ради 27.10.1992р. №3452.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців від 21.01.2010р. державним реєстратором 02.11.2009р. здійснено реєстраційну дію внесено запис про припинення реєстрації припинення юридичної особи у зв’язку з визнанням її банкрутом –ТОВ «ІНКОС»ЛТД код ЄДРПЛОУ 13870317.

Відповідно до ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам –правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Юридична особа є такою, що припиналася з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.

Відповідно до п. 6 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано.

У випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

За викладених обставин, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, п. 6 ст. 80, ст.. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Припинити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Мегаполіс”, м. Запоріжжя до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Інкос ЛТД”, м. Миколаїв про визнання недійсним п. 2.4 договору № 01/04/08 від 01.04.2008р.

Суддя                                                             І.С. Горохов