Ухвала суду № 78503259, 30.11.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/12347/15-ц

Провадження № 4-с/201/95/2018

У Х В А Л А

30 листопада 2018р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого – судді - Ткаченко Н.В.

за участю секретаря - Сидоренко І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі скаргу ОСОБА_1 (заінтересовані особи – Начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2, Старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3, Акціонерне товариство «Укрсоцбанк») на постанову про перевірку матеріалів виконавчого провадження від 25.09.2018р. та постанову про відновлення виконавчого провадження від 25.09.2018р.,

ВСТАНОВИВ:

17.10.2018р. до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла скарга ОСОБА_1 (заінтересовані особи – Начальник ВПВР ДДВС МЮУ ОСОБА_2, Старший державний виконавець ВПВР ДДВС МЮУ ОСОБА_3, АТ «Укрсоцбанк») на постанову про перевірку матеріалів виконавчого провадження від 25.09.2018р. та постанову про відновлення виконавчого провадження від 25.09.2018р. (а.с.№2-7 т. № 1).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 18.10.2018р. скарга була залишена без руху та заявнику запропоновано усунути недоліки (а.с.№19 т. № 1).

18.10.2018р. до суду надійшла скарга ОСОБА_1 з усунутими відповідно до ухвали судді Ткаченко Н.В. від 18.10.2018р. недоліками (а.с.№22-32 тому 1).

В обґрунтування вимог скарги, представник заявника ОСОБА_4 (діє на підставі довіреності від 14.08.2017р. (а.с.№22 т.№ 3) посилалася на те, що 25.09.2018р. начальником ВПВР ДДВС МЮУ ОСОБА_2 була винесена постанова про перевірку матеріалів виконавчого провадження № 51658513 та скасована постанова державного виконавця від 20.03.2018р. про закінчення виконавчого провадження. Цього ж дня, 25.09.2018р. державним виконавцем Валявським О.А. винесена постанова про відновлення виконавчого провадження та поновлення чинності арешту майна боржника і тимчасового обмеження у праві виїзду з України. Вказані дії начальника та державного виконавця заявник вважає неправомірними, оскільки вони вчинені з порушенням норм ОСОБА_5 України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень та Порядку витребування та проведення перевірки виконавчого провадження, а саме: начальником відділу в порушення Порядку проведена перевірка матеріалів виконавчого провадження за заявою стягувача, хоча це не передбачено, не винесена постанова про початок проведення перевірки, в матеріалах виконавчого провадження відсутня постанова про проведення перевірки, не зазначені строки проведення перевірки, порушено Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження; старшим державним виконавцем неправомірно поновлено заходи примусового виконання рішення (арешт та тимчасове обмеження у праві виїзду). Крім того, представник заявника у своїй скарзі посилалася на те, що під час перевірки виконавчого провадження, начальником відділу невірно було визначено момент набрання ухвалою суду від 08.02.2018р. (про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню) законної сили, що призвело до неправомірного винесення постанови про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження. Просила визнати неправомірною та скасувати постанову начальника ВПВР ДДВС МЮУ ОСОБА_2 від 25.09.2018р. про перевірку матеріалів виконавчого провадження № 51658513 та визнати неправомірною і скасувати постанову старшого державного виконавця ВПВР ДДВС МЮУ ОСОБА_3 від 25.09.2018р. про відновлення виконавчого провадження № 51658513.

В наданій суду 29.11.2018р. відповіді на відзив ВПВР ДДВС МЮУ представник заявника – ОСОБА_4 посилалася на те, що твердження представника Департаменту щодо незастосування Порядку витребування та проведення перевірки матеріалів виконавчого провадження є помилковим та безпідставним, оскільки і Закон і Положення прийнятті для врегулювання правовідносин, які виникають під час здійснення примусового виконання рішень (а.с.№43-45 т.№ 3).

В наданій до суду 30.11.2018р. відповіді на відзив АТ «Укрсоцбанк» представник заявника – ОСОБА_4 посилалася на помилковість твердження банку про те, що Порядок витребування та проведення перевірки матеріалів виконавчого провадження не може застосовуватися у разі проведення перевірки за скаргою стягувача, а також вважала, що відзив на скаргу не відповідає вимогам ст. 178 ЦПК України (а.с.№47-50 т.№ 3).

В наданій до суду 30.11.2018р. заяві представник заявника просила розглядати справу за її відсутності та без фіксації процесу технічними засобами, скаргу просила задовольнити в повному обсязі (а.с.№83 т.№ 3).

В наданому до суду 09.11.2018р. відзиві представник ВПВР ДДВС МЮУ– ОСОБА_6, яка діє на підставі довіреності від 25.04.2018р.(а.с.№23 т.№ 3) проти задоволення скарги заперечувала, посилаючись на те, що 19.04.2018р. на адресу відділу надійшла скарга АТ «Укрсоцбанк» на дії державного виконавця в частині винесення постанови про закінчення виконавчого провадження. 25.09.2018р. начальником ВПВР ДДВС МЮУ ОСОБА_2 була винесена постанова про перевірку матеріалів виконавчого провадження № 51658513, за результатами якої була скасована постанова про закінчення виконавчого провадження від 20.03.2018р. через те, що ухвала суду 08.02.2018р., на підставі якої було закінчено виконавче провадження, була скасована апеляційним судом. Перевірка проводилась начальником відповідно до положень ч. 3 ст. 74 ОСОБА_5 України «Про виконавче провадження», а тому посилання заявника на порушення Порядку витребування та проведення перевірки виконавчого провадження є хибним. Вважаючи, що начальником відділу та державним виконавцем не було допущено порушень чинного законодавства під час проведення перевірки, просила скаргу залишити без задоволення (а.с.№64-69 т.№ 1).

Представник АТ «Укрсоцбанк» - ОСОБА_7 (діє на підставі довіреності від 13.11.2018р. - а.с.№36 тому 3), в наданому суду 21.11.2018р. відзиві посилався також на те, що до розгляду скарги стягувача у виконавчому провадженні не може застосовуватися Порядок витребування та проведення перевірки виконавчого провадження, а підлягають застосуванню положення ОСОБА_5 України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, а тому просив відмовити в задоволенні скарги (а.с.№33-35 т.№ 3).

В наданих до суду 29.11.2018р. додаткових поясненнях до відзиву на скаргу, представник АТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_7 зазначив, що відновлення виконавчого провадження після скасування постанови про його закриття відбувалося на підставі ст. 41 ОСОБА_5 України «Про виконавче провадження», а тому державний виконавець правомірно поновив дію арешту та тимчасову заборону у праві виїзду за межі України (а.с.№64-66 т.№ 3).

В наданій до суду 30.11.2018р. заяві представника АТ «Укрсоцбанк» - ОСОБА_7 (діє на підставі довіреності від 13.11.2018р. - а.с.№85 т. № 3) просив розглядати скаргу за його відсутності, відзив на скаргу та додаткові пояснення підтримав, просив відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 (а.с.№84 т.№ 3).

За вищезазначеного, ухвалою суду від 30.11.2018р. (винесена без виходу до нарадчої кімнати з огляду на положення ст. 353 ЦПК України) ухвалено про розгляд справи за відсутності сторін (їх представників) та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 450, ч. 2 ст. 247ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, ознайомившись із копією матеріалів виконавчого провадження АСВП № 51658513, що була надана на вимогу суду, вважає, що в задоволенні скарги слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 451 ЦПК України передбачено, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та матеріалами виконавчого провадження, що на примусовому виконанні старшого державного виконавця ВПВР ДДВС МЮУ ОСОБА_8 перебувало виконавче провадження №51658513 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості по кредитному договору № 126-СВ від 03.09.2010р. в розмірі 78 985 831грн.59коп., 1 570 766,01 дол.США на підставі виконавчого листа Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська № 201/12347/15ц, виданого 03.06.2016р. (постанова про відкриття виконавчого провадження від 14.07.2016р. (а.с.№73-74, 86-87 т.№ 1)).

Постановою старшого державного виконавця ВПВР ДДВС МЮУ ОСОБА_8від 14.07.2016р. був накладений арешт на майно боржника та оголошена заборона на його відчуження (а.с.№82-83 т.№ 1).

Постановою головного державного виконавця Синельниківського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській област ОСОБА_9 від 04.09.2017р. описано та арештовано майно боржника ОСОБА_1 (а.с.№20-22 т.№ 2).

Постановою старшого державного виконавця ВПВР ДДВС МЮУ ОСОБА_8 від 30.11.2017р. був накладений арешт на кошти боржника ОСОБА_1Д.(а.с.№73-75 тому 2).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.10.2016р. (справа № 757/48929/16-ц) було відмовлено у задоволенні подання державного виконавця щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 (а.с.№201-203 том 1).

Разом з тим, в Єдиному державному реєстрі судових рішень по справі 757/49197/16-ц ( реєстраційні номери рішень 62191070, 64563902, 65349109) містяться ухвала Печерського районного суду м. Києва від 17.10.2016р. про тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за межі України, ухвала Апеляційного суду м. Києва від 07.02.2017р. про повернення апеляційної скарги ОСОБА_10 та ухвала ВССУ від 10.03.2017р. про відмову у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_10 (ухвали оглянуті на сайті ЄДРСР).

08.02.2018р. ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська була задоволена заява ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа № 201/12347/15ц про стягнення на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором № 126-СВ від 03.09.2010р. таким, що не підлягає виконанню (а.с.№182-184 т.№ 1).

13.03.2018р. представником ОСОБА_1 - ОСОБА_4 до ВПВР ДДВС МЮУ було подане клопотання про закриття виконавчого провадження, оскільки ухвала від 08.02.2018р. набрала законної сили (а.с.№186-188 т. № 2).

Постановою старшого державного виконавця Кошкера І.А. від 20.03.2018р. було закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 201/12347/15ц, виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська та припинено чинність арештів, скасовані інші заходи примусового виконання рішення та знято тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за межі України (а.с.№197 т.№ 2).

05.04.2018р. та 19.04.2018р. на ім’я Начальника ОСОБА_2 представником АТ «Укрсоцбанк» були подані скарги, в яких банк відповідно до положень ст. 74 ОСОБА_5 України «Про виконавче провадження» просив скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 20.03.2018р. та поновити арешт і тимчасове обмеження божника ОСОБА_1 через те, що вона винесена на підставі ухвали, що не набрала законної сили, на підтвердження чого була надана ухвала від 20.03.2018р. про призначення апеляційної скарги АТ «Укрсоцбанк» на ухвалу від 08.02.2018р. (а.с.№203-209 т.№ 1).

Як вбачається з матеріалів цивільної справи № 201/12347/15-ц (провадження№2/201/3154/2015), ухвала Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08.02.2018р. двічі оскаржувалась в апеляційному порядку.

Вперше, скаргу було подано банком 27.02.2018р. та ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06.03.2018р. скарга повернута на підставі п. 1 ч. 5 ст. 357 ЦПК України (а.с.№118 т.№ 3 провадження №2/201/3154/2015), після чого 12.03.2018р. справа повернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська і 12.03.2018р. представником ОСОБА_4 була отримана копія ухвали від 08.02.2018р. з позначкою про набрання ухвалою законної сили 06.03.2018р. (а.с. № 121 т.№ 3 провадження № 201/3154/2015).

Вдруге, Апеляційним судом Дніпропетровської області 14.03.2018р. були витребувані матеріали цивільної справи № 201/12347/15ц (провадження№ 2/201/3154/2015), оскільки 26.02.2018р. до апеляційного суду надійшла апеляційна скарга банку, яка ухвалою від 05.03.2018р. залишена без руху, а ухвалою від 20.03.2018р. відкрито провадження ( а.с. № 137, 141 т.№ 3 провадження №2/201/3154/2015).

25.07.2018р. Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області ухвала від 08.02.2018р. була скасована та в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про зупинення виконавчого провадження та про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відмовлено (а.с.№14-17 т.№ 4 провадження 2/201/3154/2015).

25.09.2018р. Начальником ВПВР ДДВС МЮУ ОСОБА_2 була винесена постанова про перевірку матеріалів виконавчого провадження № 51658513 на підставі скарги АТ «Укрсоцбанку» від 19.04.2018р. за результатами якої начальником скасована постанова про закінчення виконавчого провадження від 20.03.2018р., видана старшим державним виконавцем Кошкер І.А., з примусового виконання виконавчого листа № 201/12347/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором № 126-СВ від 03.09.2010р. і зобов’язано державного виконавця відновити виконавче провадження АСВП № 51658513 (а.с.№15-16 т.№ 3).

Того ж дня, 25.09.2018р. старшим державним виконавцем ВПВР ДДВС МЮУ ОСОБА_3 була винесена постанова про відновлення виконавчого провадження № 51658513, якою в тому числі поновлено чинність арешту майна боржника та встановлені інші заходи примусового виконання рішення: поновлена чинність арешту на транспортний засіб-вантажний автомобіль «ГАЗ 33021», держномер АЕ 6874 ЕК, білого кольору, 2003р.в., номер кузова НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, який був знятий постановою від 20.03.2018р.; поновлена чинність арешту на кошти, який був накладений постановою від 30.11.2017р. та знятий постановою від 20.03.2018р.; відновлене встановлене, ухвалою Печерського районного суду м. Києва по справі № 757/49197/16-ц тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 (а.с.№18-19 т.№ 3).

Оскаржуючи дії начальника ВПВР ДДВС МЮУ, представник скаржника посилався на те, що під час проведення перевірки начальником були вчинені дії з порушенням норм Порядку витребування та проведення перевірки виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства Юстиціїї України № 136/5 від 01.12.2004р. (проведена перевірка матеріалів виконавчого провадження за заявою стягувача, хоча це не передбачено, не винесена постанова про початок проведення перевірки, в матеріалах виконавчого провадження відсутня постанова про проведення перевірки, не зазначені строки проведення перевірки).

Проте суд критично оцінює ці твердження, виходячи з наступного.

Вищевказаний Порядок витребування та проведення перевірки виконавчого провадження в п. 2.1 передбачає, що перевірка законності виконавчого провадження посадовими особами, зазначеними в п. 3.1 (директором Департаменту ДВС та його заступниками, начальниками регіональних органів ДВС, їх заступниками) може проводитися: за дорученням вищестоящої посадової особи (п.2.1.1.); з власної ініціативи (п.2.1.2); під час розгляду скарги на постанову начальника підпорядкованого органу ДВС, винесену за результатами розгляду скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця, інших посадових осіб ДВС (п.2.1.3); при оскарженні у порядку та строки, встановлені ОСОБА_5 України «Про виконавче провадження» постанов про перевірку, проведення чи результати перевірки виконавчого провадження, винесених посадовими особами, визначеними пунктом 3.1 цього Порядку (п.2.1.4).

Зі змісту п. 2.1 в контексті п. 3.1. можна зробити висновок, що даний Порядок передбачає перевірку дій саме начальника ВПВР ДДВС МЮУ під час розгляду ним скарг на дії державного виконавця та у разі оскарження постанов про перевірку, проведення та результати перевірки виконавчого провадження.

Таким чином, положення Порядку витребування та проведення перевірки виконавчого провадження, затвердженні Наказом Міністерства Юстиції України від 01.12.2004р. № 136/5, і на порушенні яких наполягає представник заявника (проведення начальником ВПВР ДДВС МЮК ОСОБА_2 перевірки на підставі заяви стягувача, невинесення постанови про початок проведення перевірки, незазначення строків проведення перевірки) не були порушені начальником ОСОБА_2, адже цей порядок ним не повинен був застосовуватися під час проведення перевірки обставин, зазначених у скарзі банку щодо правомірності дій старшого державного виконавця ВПВР ДДВС МЮУ ОСОБА_8 у виконавчому провадженні №51658513.

Таким чином, в даному випадку під час перевірки начальником ВПВР ДДВС МЮУ ОСОБА_2 матеріалів виконавчого провадження № 51658513 застосуванню підлягали положення ст. 74 ОСОБА_5 України «Про виконавче провадження» та положення розділу ХІІ «Про порядок проведення перевірок законності виконавчого провадження» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства Юстиції України № 512/5 від 0204.2012р.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 ОСОБА_5 України «про виконавче провадження», рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов’язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим ОСОБА_5.

Відповідно до абзацу третього пункту першого Розділу ХІІ Інструкції, перевірити законність виконавчого провадження має право, в тому числі, начальник ВПВР ДДВС МЮУ – щодо виконавчого провадження, яке перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі.

Згідно абзацу другого пункту другого Розділу ХІІ Інструкції, посадові особи, зазначені в абзацах третьому, п’ятому та шостому пункту один цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження також за скаргою стягувача та інших учасників виконавчого провадження (крім боржника).

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, винесення начальником ВПВР ДДВС МЮУ ОСОБА_2 постанови від 25.09.2018р. про перевірку матеріалів виконавчого провадження (а.с.№15 т.№ 3) було обумовлено надходженням 05.04.2018р. та 19.04.2018р. скарг стягувача АТ «Укрсоцбанк» на дії старшого державного виконавця Кошкера І.А. щодо винесення постанови від 20.03.2018р. про закінчення виконавчого провадження № 51658513 (а.с.№203-209 т.№ 2).

Зі змісту скарг вбачається, що стягувач просив скасувати постанову від 20.03.2018р. про закінчення виконавчого провадження та поновити дію арешту та обтяжень що вживалися по відношенню до боржника ОСОБА_1 (в тому числі і тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України), оскільки ухвала від 08.02.2018р., яка стала підставою для закінчення виконавчого провадження, не набрала законної сили та оскаржувалася у апеляційному порядку.

Таким чином, начальник відділу ОСОБА_2 правомірно виніс постанову від 25.09.2018р. про проведення перевірки, оскільки її мотивувальна частина безпосередньо містить зміст саме скарг АТ «Укрсоцбанк», які були подані 05.04.2018р. та 19.04.2018р.

Будь-якої заяви, про яку йдеться в оскаржуваній постанові від 25.09.2018р., матеріали виконавчого провадження не містять.

Посилання представника заявника на порушення начальником ОСОБА_2 положень Інструкції з організації примусового виконання рішень щодо невинесення постанови про початок проведення перевірки законності виконавчого провадження суд вважає необґрунтованим, оскільки зі змісту пункту 3 Розділу ХІІ Інструкції вбачається, що така постанова виноситься посадовими особами, зазначеними в абзацах другому та четвертому пункту 1 цього розділу. В даному ж випадку проведення перевірки проводилось посадовою особою, зазначеною в абзаці третьому пункту 1.

Посилання представника заявника на те, що начальником ОСОБА_2 не було зазначено в постанові про проведення перевірки строків такої перевірки, суд вважає обґрунтованими, оскільки надана для огляду постанова від 25.09.2018р. дійсно не містить посилань на строки проведення перевірки, як того вимагає п. 7 Інструкції, проте це не є суттєвим порушенням, яке могло б вплинути на результати перевірки (на висновок про необхідність скасування постанови від 20.03.2018р.) та стати підставою для скасування постанови від 25.09.2018р.

Так само, суд вважає обґрунтованими посилання представника заявника на те, що в Автоматизованій системі виконавчого провадження дата постанови від 25.09.2018р. зазначена як 10.10.2018р. (судом було оглянуто на сайті АСВП відомості про виконавче провадження № 51658513 ідентифікатор доступу 3376Е99530АД), проте це порушення також не могло вплинути на висновки начальника щодо необхідності скасування постанови від 20.03.2018р., адже виникло воно вже після винесення оскаржуваної постанови.

Посилання представника заявника на те, що в матеріалах виконавчого провадження не міститься постанови про проведення перевірки законності виконавчого провадження, суд оцінює критично, оскільки в наданій до суду представником ВПВР копії матеріалів виконавчого провадження №51658513 наявні як копія постанови про проведення перевірки від 25.09.2018р., так і копія постанови від 25.09.2018р. про відновлення виконавчого провадження (а.с.№15-16,18-19 т.№ 3).

Крім того, начальник відділу правомірно дійшов висновку щодо необхідності скасування постанови від 20.03.2018р. про закінченням виконавчого провадження, оскільки на момент її винесення, ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.03.2018р. була призначена до розгляду апеляційна скарга АТ «Укрсоцбанк» на ухвалу суду від 08.02.2018р., а тому станом на 20.03.2018р. ухвала від 08.02.2018р. (яка стала підставою для закінченням виконавчого провадження) вважалася такою, що не набрала законної сили.

Таким чином, судом під час розгляду даної скарги не виявлено будь-яких порушень з боку начальника ВПВР ДДВС МЮУ ОСОБА_2 під час проведення перевірки матеріалів виконавчого провадження №51658513 та винесення постанови від 25.09.2018р., які б стали підставою для її скасування, оскільки дії начальника були вчинені відповідно до закону, в межах його повноважень і права заявника ОСОБА_1 не були порушені, а ті посилання, які суд вважав обґрунтованими, не вплинули на правильне по суті рішення начальника щодо скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.

Що стосується вимог скарги в частині визнання неправомірною та скасування постанови старшого державного виконавця ВПВР ДДВС МЮУ ОСОБА_3 від 25.09.2018р. про відновлення виконавчого провадження № 51658513, то в цій частині скарга також є необґрунтованою та в її задоволенні слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 41 ОСОБА_5 України «Про виконавче провадження», у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

ОСОБА_5 України «Про виконавче провадження», ані Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства Юстиціїї України № 512/5 від 02.04.2012р. не визначений чіткий механізм дій державного виконавця по відновленню виконавчого провадження у разі скасування постанови про його закінчення, а лише зазначено про обов’язок стягувача, суду або органу (посадової особи), яким повернуто виконавчий документ, у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред’явити його до виконання (Інструкцією ж визначений порядок відновлення втраченого, знищеного виконавчих проваджень, або провадження, виконання за яким здійснювалось на тимчасово окупованій території).

Як вбачається з постанови старшого державного виконавця Кошкер І.А. від 20.03.2018р. він саме припинив чинність арешту майна боржника та зняв тимчасове обмеження у праві виїзду з України ОСОБА_1 (а.с.№198 т.№ 2), а не скасував ці заходи.

До того ж, ухвала Печерського районного суду м. Києва про тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_1, винесена в рамках виконавчого провадження № 51658513, яке було відновлене, також на сьогоднішній день не скасована і є чинною.

Таким чином, суд приходить до висновку, що старшим державним виконавцем з метою захисту порушених постановою від 20.03.2018р. про закінчення виконавчого провадження, прав стягувача АТ «Укрсоцбанк» правомірно 25.09.2018р. були вчинені дії щодо поновлення чинності арешту майна боржника та тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1, оскільки ці заходи не були скасовані старшим державним виконавцем під час винесення 20.03.2018р. постанови, а лише припинено їх чинність у зв’язку із закінченням виконавчого провадження.

Таким чином, підводячи підсумок викладеному, суд приходить до висновку, що постанови начальника ВПВР ДДВС МЮУ ОСОБА_2 від 25.09.2018р. про перевірку матеріалів виконавчого провадження та старшого державного виконавця ВПВР ДДВС МЮУ ОСОБА_3 від 25.09.2018р. про відновлення виконавчого провадження були прийняті відповідно до закону, в межах повноважень кожної особи і права заявника – ОСОБА_1 не були порушені, а тому в задоволенні скарги ОСОБА_1 (заінтересовані особи – Начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2, Старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3, Акціонерне товариство «Укрсоцбанк») на постанову про перевірку матеріалів виконавчого провадження від 25.09.2018р. та постанову про відновлення виконавчого провадження від 25.09.2018р. слід відмовити.

Доказів понесення сторонами витрат, пов’язаних з розглядом справи, суду не надано, а тому, ці витрати не відшкодовуються відповідно до положень ст. 452 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 83, 85, ч. 2 ст. 247, ст.ст. 260, 353, 447, 451, 452 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 (заінтересовані особи – Начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2, Старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3, Акціонерне товариство «Укрсоцбанк») на постанову про перевірку матеріалів виконавчого провадження від 25.09.2018р. та постанову про відновлення виконавчого провадження від 25.09.2018р.– відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п’ятнадцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: Н.В. Ткаченко