Рішення № 78259479, 12.09.2018, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/3040/16-ц

2/296/305/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" вересня 2018 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Галасюка Р.А.

при секретарі судового засідання Могилевець В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Корольовського районного суду м. Житомира цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до суду з вказаним позовом про стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованості за договором про надання кредиту №284/36-САФ03.16-2 від 30.07.2007 у сумі 173 693,14 дол. США, що в еквіваленті на дату розрахунку за курсом НБУ становить 4 438 733,19 грн.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 26.10.2016 закрито провадження в частині вимог про стягнення суми заборгованості за кредитом 60339,14 доларів США, пені за несвоєчасне погашення кредиту у сумі 27340,33 доларів США.

Таким чином, позивач просить стягнути із відповідачів заборгованість за кредитним договором у сумі 86 013,67 доларів США (проценти 59318,01 доларів США та пені 26 695,66 доларів США).

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 30.07.2007 ОСОБА_1 на підставі договору кредиту на купівлю автотранспортного засобу № 284/36-САФ03.16-2 отримав грошові кошти у сумі 75649,00 доларів США зі сплатою 13% річних. У зв'язку з невиконанням Позичальником своїх зобов'язань за договором утворилась прострочена заборгованість за кредитом.

В рахунок забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Позивачем та Відповідачами 30.07.2007 укладено договір поруки, у зв'язку з чим позивач просить стягнути наявні заборгованість з відповідачів солідарно.

У судове засідання представники сторін не з'явились. Направили до суду клопотання про розгляд справи у їх відсутність. Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, заперечив проти їх задоволення та направив на адресу суду клопотання про застосування строків позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 30.07.2007 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту на купівлю автотранспортних засобів № 284/36-САФ03.16-2, згідно з яким ОСОБА_1 було надано 75649,00 доларів США зі сплатою 13 відсотків річних.

В якості забезпечення Позичальником виконання своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків 30.07.2007 року між Сторонами укладено договір поруки.

Визначені у договорі кредиту зобов'язання Позивачем були виконані шляхом видачі готівки на суму 75649,00 доларів США. Відповідач з 05.01.2009 не здійснює погашення заборгованості за кредитним договором.

З 20.10.2008 Банком збільшено відсоткову ставку за кредитом з 13% до 13,5%.

Відповідач допустив неналежне виконання зобов'язання, у зв'язку з чим утворилась прострочена заборгованість.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст. 267 ЦК України).

Судом на підставі наданого Позивачем розрахунку встановлено, що останній платіж за користування кредитом Відповідачем здійснено 05.01.2009.

Згідно Кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в термін та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту, але в будь-якому випадку не пізніше 20.07.2014 року.

Станом на 12.01.2009 (дата чергового платежу за кредитним договором) ОСОБА_1 мав прострочену заборгованість перед Банком у сумі 900,58 доларів США. З указаної у розрахунку дати - 12.01.2009 року Відповідачем не проведено жодного платежу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони прав на позов, тобто можливість реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Разом з тим, відповідно до п. 3.2.3 Кредитного договору Кредитор має право вимагати повернення кредиту, нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій у разі затримання Позичальником сплати Кредиту щонайменше на один календарний місяць.

Відповідно до п. 3.3.8 Позичальник зобов'язується протягом 30 календарних днів повернути в повному обсязі кредит, нараховані проценти з можливою неустойкою.

Крім того, згідно з п. 2.6. Кредитного договору Кредитор має право ініціювати зміну процентної ставки за надання Кредиту. Про намір змінити розмір процентів за надання Кредиту, Кредитор зобов'язаний повідомити Позичальника не пізніше ніж за сім днів до дати початку їх введення, а також надати для укладення додаткову угоду про внесення змін до цього Договору. У разі незгоди на збільшення розміру процентної ставки він зобов'язується протягом 5 робочих днів з дати застосування їх нового розміру, повернути Кредитору в повному обсязі свою заборгованість (п. 2.6.1., п.2.6.3 Договору).

При зміненій відсотковій ставці, Позивачем не надано доказів укладення Додаткової угоди. Тобто, слід дійти висновку про незгоду Позичальника на збільшення відсоткової ставки та, як наслідок, виникнення зобов'язання повернути Кредитору заборгованість за Кредитним договором.

Згідно позовної заяви, яка направлена на адресу Корольовського районного суду м. Житомира вбачається, що дата її подачі - 01.04.2016. Останній платіж за договором Позичальником здійснено у січні 2009 року, розмір відсоткової ставки в односторонньому порядку збільшено 20.10.2008 що вказує на порушення Кредитором строків позовної давності.

Боржник не сплачував кредит та проценти за користування ним з 05.01.2009 (останній платіж здійснений 05.01.2009).

Протягом наступних 7 років Позичальник не виконував обов'язки, передбачені Кредитним договором в частині своєчасного та повного погашення заборгованості, сплати змінених нарахованих відсотків.

Таким чином наявні обґрунтовані підстави для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк», оскільки, останній платіж за кредитним договором відповідач здійснив 05.01.2009; 20.10.2008 змінено розмір відсоткової ставки; обов'язок ОСОБА_1 погасити кредит у повному обсязі, сплатити нараховані проценти та штрафні санкції, настав через 5 днів після зміни відсоткової ставки. Крім того, при виникненні простроченої заборгованості з 2009 року Банк не звертався до суду з вимогою про її стягнення.

Отже, право на позов про стягнення несплачених сум за кредитним договором виникло в позивача через 30 днів після порушення Позичальником строків сплати за кредитом, не погодження із зміною розміру процентів, проте позивач звернувся до суду з позовом лише у квітні 2016 року, тобто зі спливом строку позовної давності, установленої нормами статті 257 ЦК України.

Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Встановлюючи строки та умови дострокового погашення кредиту, сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такої зміни.

Останній платіж за кредитним договором позичальник здійснив 05 січня 2009 року, а тому відповідно до Кредитного договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив, через 30 днів після 12.01.2009 (дати виникнення простроченої заборгованості).

Крім того, у зв'язку з незгодою збільшеної відсоткової ставки строк користування кредитом закінчився після спливу 5 днів з дня застосування 13,5% річних, тобто з 25.10.2008.

Оскільки строк виконання основного зобов'язання було змінено, то через 30 днів після виникнення простроченої заборгованості в позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, однак банк звернувся до суду із зазначеним позовом лише у квітні 2016 року, тобто через 5 років після спливу встановленого строку позовної давності.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги, зокрема, про звернення стягнення на заставне майно.

Оскільки позовна давність до основної вимоги спливла до звернення позивача до суду, відтак, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 07.12.2016 року у справі № 6-719цс16.

Суд не приймає до уваги заперечення представника позивача з посиланням на викладену у постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15 року правову позицію, в якій суд вказав, що проценти за кредитом і пеня за процентами підлягають стягненню з відповідача у межах позовної давності. А оскільки нарахування процентів здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом, позивач вважає, що має право на отримання процентів і неустойки в межах позовної давності, яка повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом. Тому Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду звернувся до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32). ЄСПЛ зауважує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, § 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, § 51)).

З огляду на це в ухвалі від 23 січня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду констатував, що необхідно відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15, оскільки поза межами позовної давності вимоги задовольнятися не можуть, і сплив цього строку є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги, зокрема, про стягнення неустойки. Позовна вимога про стягнення неустойки може бути додатковою як до вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, так і до вимоги про стягнення процентів за кредитом. Суд встановив факт пропуску позивачем позовної давності, зокрема, щодо вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом. Крім того, оскільки після спливу строку кредитування право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося, то спливла і позовна давність за вимогою про сплату процентів за цим кредитом. Оскільки позовна давність до основної вимоги спливла до звернення позивача до суду, вважається, що позовна давність спливла і до додаткової його вимоги про стягнення з відповідача пені. Відтак, не може бути стягнута неустойка, нарахована на суму заборгованості за вимогами, щодо яких позовна давність була пропущена.

Також суд звертає увагу, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Вищевикладені висновки відображені у постанові ОСОБА_3 Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що у позові Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1., ОСОБА_4 та приватного підприємства «Техромторг» про солідарне стягнення заборгованості слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 3, 11, 13, 15, 16, 252, 256-260, 264, 525, 526, 530, 536, 559, 614, 625, 1049, 1050, 1054, ЦК України, ст. ст. ст. ст. 12, 13, 19, 81, 133, 141, 259, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У позові Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1., ОСОБА_4 та приватного підприємства «Техромторг» про солідарне стягнення заборгованості відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги через Корольовський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Cуддя Р. А. Галасюк