Рішення № 78153502, 08.11.2018, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/5163/18

Провадження № 2/204/1517/18

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 листопада 2018 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Дубіжанської Т.О.

за участю секретаря Сорокіної А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі справу за позовом Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення та зняття з реєстраційного обліку, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року до суду надійшов позов Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення та зняття з реєстраційного обліку, в якому позивач просить виселити у примусовому порядку відповідачів з квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зобов'язати відповідачів звільнити квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, від особистих речей, зняти з реєстраційного обліку відповідачів, які зареєстровані у квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та стягнути солідарно з відповідачів судовий збір.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що 27 листопада 2017 року ПАТ «УКРСОЦБАНК» було набуте у власність майно, що складається з квартири за адресою: АДРЕСА_1 та складається з трьох житлових кімнат, загальною площею 109,8 кв.м., житловою площею 71,2 кв.м. Правовою підставою для реєстрації права власності ПАТ «УКРСОЦБАНК» на вказану квартирку є відповідне затвердження в ст. 4 Іпотечного договору № 706 від 30.07.2007 року, посвідченого Гупало К.В. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 1881, яке передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Згідно довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні від 18.04.2018 року у квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4. Позивач звертався до відповідачів з вимогою звільнити житлове приміщення, намагався врегулювати дане питання в досудовому порядку, але станом на день звернення до суду з позовом, відповідачі продовжують проживати у квартирі, чим створюють перешкоди у користуванні власністю. Оскільки, відповідачі не є власниками житла та своїми діями порушують законні права ПАТ «УКРСОЦБАНК», то вони підлягають виселенню у зв'язку з тим, що незаконно займають та проживають у квартирі без будь-яких правових підстав. Подальше проживання відповідачів у квартирі, що належить на праві власності ПАТ «УКРСОЦБАНК» та відмова добровільно звільнити помешкання перешкоджає власнику користуватись та розпоряджатися нерухомим майном на свій розсуд, внаслідок чого порушуються законні права та інтереси ПАТ «УКРСОЦБАНК». Таким чином, позивач вимушений звернутися до суду для стягнення вказаної вище суми заборгованості.

21 вересня 2018 року до суду надійшло клопотання позивача, в якій просить суд змінити назву позивача - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» на Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» у зв'язку з перейменуванням.

У судове засідання представник позивача не з'явився, але надав суду заяву в якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Проте заочного рішення суду не заперечував.

Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, причин неявки суду не повідомили. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У судовому засіданні встановлено, що 30 липня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір № 706, посвідчений нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гупало К.В., відповідно до умов якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем-1 зобов'язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 990/03-15 від 30.07.2007 року, укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем, нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 (а.с.5-7).

Відповідно до Витягу інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.11.2017 року, право власності на квартиру АДРЕСА_1, зареєстровано за Публічним акціонерним товариством «УКРСОЦБАНК» (а.с.9-10).

Згідно з довідкою про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 18.04.2018 року, виданою виконавчим директором Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Суворовець», у квартирі АДРЕСА_1, зареєстровані: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 8).

02.07.2018 року ПАТ «Укрсоцбанк» направило вимогу на адресу відповідачів про добровільне виселення з квартири АДРЕСА_1, та зняття всіх мешканців житла з реєстраційного обліку (а.с.11).

26 квітня 2018 року Загальними зборами акціонерів було прийнято рішення про зміну типу акціонерного товариства з публічного на приватне та про зміну найменування банку з Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» на Акціонерне товариство «Укрсоцбанк».

Відповідно до ст. ст. 317, 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно з вимогами ч. 1, 2 ст. 39 вказаного Закону у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною 1 ст. 40 вищевказаного Закону передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України «Про іпотеку» підлягають застосуванню як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК України.

Згідно вимог ст. 589 ЦК України, ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у статті 590 ЦК України, передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

З договору іпотеки № 706 від 30 липня 2007 року, вбачається, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 відповідачі набули на підставі свідоцтва про право власності б/н від 05.09.2002 року, видане виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19.04.2002 року за № 825.

Таким чином, квартира, що стала предметом іпотечного договору була придбана відповідачами за власні кошти, а не за рахунок кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 109 ЖК України громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Як було встановлено судом, передане в іпотеку нерухоме майно (квартира) належало Іпотекодавцю на праві приватної власності ще задовго до отримання останнім кредитних коштів, тобто дане майна було придбано відповідачем ОСОБА_1 за власні кошти.

При виселенні в судовому порядку з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.

Як вбачається із позовної заяви, зокрема прохальної її частини, позивач не зазначає будь-яке інше постійне житлове приміщення, яке необхідно надати відповідачам одночасно з їхнім виселенням з іпотечного майна.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, беручи до уваги те, що житлове приміщення, яке є предметом іпотеки, придбано Іпотекодавцем ОСОБА_1 не за рахунок отриманого кредиту, а позивачем не зазначено у позові постійне житлове приміщення, яке необхідно надати відповідачам одночасно з їхнім виселенням з іпотечного майна, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки, у задоволенні позовних вимог відмовлено, підстав для стягнення судового збору з відповідачів немає.

На підставі вищевикладеного, керуючись ЗУ «Про іпотеку», ст. ст. 15, 317, 319, 589 ЦК України, ст. 109 ЖК України, ст. ст. 12, 76-78, 81, 89, 141, 259, 263- 265, 280, 282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (адреса місця знаходження: м. Київ, вул. Ковпака, буд. 29) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1), ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1), ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_1), ОСОБА_4 (місце реєстрації: АДРЕСА_1) про виселення та зняття з реєстраційного обліку - відмовити.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Т. О. Дубіжанська