Ухвала суду № 78149110, 14.11.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

14.11.2018Справа № 910/24323/16

За заявою ОСОБА_1

до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд"

про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, компенсації втрати частини заробітної плати та відшкодування моральної шкоди в загальному розмірі 90 817 грн. 55 коп.

В межах справи № 910/24323/16

За заявою Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"

до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" (ідентифікаційний код 01386326)

про банкрутство

Суддя Чеберяк П.П.

Представники сторін:

Від позивача не з'явилися

Від відповідача Мілованов А.В. - представник

Розпорядник майна Кіцул С.Б.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/24323/16 за заявою Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.02.2017.

27.08.2018 до Господарського суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 із заявою про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, компенсації втрати частини заробітної плати та відшкодування моральної шкоди в загальному розмірі 90 817 грн. 55 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.09.2018 заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, компенсації втрати частини заробітної плати та відшкодування моральної шкоди в загальному розмірі 90 817 грн. 55 коп. прийнято до розгляду в межах справи № 910/24323/16 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" та призначено розгляд на 03.10.2018.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.10.2018 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 24.10.2018.

Судове засідання призначене на 24.10.2018 не відбулось.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.11.2018 розгляд справи призначено на 14.11.2018.

У судовому засіданні 14.11.2018 розглядався по суті позов ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, компенсації втрати частини заробітної плати та відшкодування моральної шкоди в загальному розмірі 90 817 грн. 55 коп.

Представник відповідача заявив про визнання заявлених позивачем вимог частково, в розмірі 29 487 грн. 87 коп., які складають заборгованість з виплати заробітної плати.

Згідно ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Наведена норма кореспондується з положеннями п. 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України згідно якого господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, компенсації втрати частини заробітної плати та відшкодування моральної шкоди в загальному розмірі 90 817 грн. 55 коп., судом встановлено наступне.

29 серпня 2003 року ОСОБА_1 прийнята на посаду охоронника до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" Мотозагін № 103 про що здійснено відповідний запис в трудовій книжці позивача.

В подальшому позивача було переведено на посаду сторожа Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" Мотозагін № 2.

У зв'язку з тривалою несвоєчасною та неповною виплатою відповідачем заробітної плати, а також досягненням пенсійного віку, позивач був звільнений із займаної посади за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України.

В день звільнення - 21 грудня 2015 року, заборгованість відповідача перед позивачем із виплати заробітної плати становила 29 487 грн. 87 коп., що підтверджується розрахунковим листом за грудень 2015 року, виданого Публічним акціонерним товариством "Мостобуд" "Мотозагін № 2".

Статтею 47 Кодексу законів про працю України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

З огляду на викладені обставини, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення з боржника невиплаченої заборгованості із виплати заробітної плати в розмірі 29 487 грн. 87 коп.

Також позивачем заявлено вимоги, які складають середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, який за період з 21.12.2015 по 23.08.2018 становить 50 977 грн. 80 коп.

За змістом ст. 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку та на яку не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 14.11.2012 у справі № 6-139цс12.

Як роз'яснено п. 20 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги щодо стягнення з відповідача компенсації середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні такими, що підлягають задоволенню в заявленому розмірі 50 977 грн. 80 коп.

Позивачем також заявлено вимоги, які складають компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати в розмірі 351 грн. 88 коп.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Розрахунок компенсації частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати провадиться відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 року «Порядок проведення компенсації громадянам частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати».

Згідно п. 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 року, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплат проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Пунктом 3 Порядку визначено, що заробітна плата підлягає компенсації.

Згідно п. 4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Суд погоджується з наведеним у позовній заяві розрахунком заявлених вимог, які складають компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати в розмірі 351 грн. 88 коп., у зв'язку з чим вважає за доцільне вказані вимоги задовольнити у заявленому позивачем розмірі.

Частина 1 ст. 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

У п. 3 Постанови пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року, зокрема вказано, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно п. 5 наведеної постанови оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

За приписами ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Кодекс законів про працю України не містить будь-яких обмежень чи винятків щодо компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відшкодування шкоди здійснюється у разі, наявності у діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення у їх сукупності: неправомірної поведінки особи, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, вини завдавача шкоди.

При цьому, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише через неправомірну поведінку відповідача.

Зважаючи на те, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами заявлені позовні вимоги, які складають моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. 00 коп., суд не вбачає правових підстав для задоволення вказаних вимог

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному зверненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

З огляду на викладені обставини на наведені норми суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог частково, у зв'язку з чим вважає за доцільне позовні вимоги задовольнити в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість з виплати заробітної плати в розмірі 29 487 грн. 87 коп., компенсацію середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 50 977 грн. 80 коп., а також компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати в розмірі 351 грн. 88 коп.

Крім того, керуючись положеннями ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за доцільне стягнути з Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" в дохід державного бюджету судовий збір в розмірі 1 568 грн. 00 коп.

Керуючись ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 73-74, 129, 234 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" (01033, м. Київ, вул. Паньківська, буд. 5; ідентифікаційний код 01386326) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; паспорт громадянина України серії НОМЕР_2, виданий Бобровицьким РВ УМВС України в Чернігівській області; ідентифікаційний код НОМЕР_1) заборгованість з виплати заробітної плати невиплачену заробітну плату в розмірі 29 487 (двадцять дев'ять тисяч чотириста вісімдесят сім) грн. 87 коп., компенсацію середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 50 977 (п'ятдесят тисяч дев'ятсот сімдесят сім) грн. 80 коп., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати в розмірі 351 (триста п'ятдесят одна) грн. 88 коп.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" (01033, м. Київ, вул. Паньківська, буд. 5; ідентифікаційний код 01386326) в дохід Державного бюджету України 1 568 (одна тисяча п'ятсот шістдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

4. Видати накази.

5. В іншій частині позовну заяву залишити без задоволення.

6. Копію ухвали направити сторонам та розпоряднику майна боржника.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя П.П. Чеберяк