Рішення № 78149111, 20.11.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.11.2018Справа № 910/13895/18

За позовом Акціонерного товариства "Одесаобленерго"

до Державного підприємства "Укртранснафтопродукт"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кукота О.Ю.

Представники учасників судового процесу:

від позивача Григорян Г.Г. (представник за довіреністю);

від відповідача не з'явились.

В судовому засіданні 20.11.2018 року, відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представника позивача, що повне рішення буде складено 27.11.2018р., проте повне рішення у даній справі складено та підписано 28.11.2018 року, у зв'язку з перебуванням судді 27.11.2018 року у відрядженні.

СУТЬ СПОРУ:

18 жовтня 2018 року до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства "Одесаобленерго" (позивач) надійшла позовна заява № 21/889 від 10.10.2018 року до Державного підприємства "Укртранснафтопродукт" (відповідач) про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання рішень Господарського суду Одеської області у справах № 916/222/17 від 13.07.2017 року та № 916/1083/17 від 17.07.2017 року в сумі 171 670,52 грн. з них: 3% річних - 46 800,24 грн. (сорок шість тисяч вісімсот гривень 24 копійок) та витрати від інфляції - 124 870,28 грн. (сто двадцять чотири тисячі вісімсот сімдесят гривень 28 копійок). Крім того, в п. 1 прохальної частини позовної заяви позивач просить суд розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем рішень Господарського суду Одеської області у справах № 916/222/17 від 13.07.2017 року та № 916/1083/17 від 17.07.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/13895/18 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання у справі призначено на 20.11.2018 року.

В судовому засіданні 20.11.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 20.11.2018 року не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103047903975.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, проте своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк, а також правом взяти участь у розгляді справи, не скористався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі представлені докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як свідчать матеріали справи, у провадженні Господарського суду Одеської області перебували справи № 916/1083/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія і Газ Україна" Державне підприємство "Укртранснафтопродукт" про стягнення 782 448,49 грн. та № 916/222/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія і Газ Україна", 2. Державного підприємства "Укртранснафтопродукт" про стягнення 586 308,39 грн. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія і Газ Україна" до Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" про розірвання договору та зобов'язання вчинити певні дії.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.07.2017 року у справі № 916/222/17 позов задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства "Укртранснафтопродукт" на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" вартість спожитої електричної енергії у розмірі 586 308 грн. 39 коп. та 8794 грн. 63 коп. судового збору, в задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія і Газ Україна" відмовлено.

В межах справи № 916/222/17 було встановлено, що саме Державне підприємство «Укртранснафтопродукт» у період з жовтня 2016р. по грудень 2016р. володіло майном ТОВ "Енергія і Газ Україна" на правах відповідального зберігання та оперативного управління, обов'язок оплати вартості активної електричної енергії на суму 586 308,39 грн., спожитої у цей період існує саме у Державного підприємства «Укртранснафтопродукт», як у фактичного споживача цієї електроенергії з яким договір на електропостачання не укладався.

31.07.2017 року на виконання вищезазначеного рішення Господарським судом Одеської області видано відповідний наказ.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.07.2017 року у справі № 916/1083/17 позов задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства «Укртранснафтопродукт» на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" вартість спожитої активної електричної енергії у розмірі 782 448 грн. 49 коп. та судовий збір у розмірі 11 736 грн. 73 коп., в задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія і Газ Україна" відмовлено.

У вказаному рішенні суду встановлено, що саме Державне підприємство «Укртранснафтопродукт» у період з січня 2017 р. по лютий 2017 р. включно володіло майном ТОВ "Енергія і Газ Україна" на правах відповідального зберігання та оперативного управління, обов'язок оплати вартості активної електричної енергії на суму 782 448,49 грн., спожитої у цей період, існує саме у Державного підприємства «Укртранснафтопродукт», як у фактичного споживача цієї електроенергії.

Крім того, у вказаних вище судових рішеннях встановлено, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19.01.2016 р. у справі № 522/23126/15-к (провадження № 1-кс/522/626/16) накладено арешт на нерухоме та рухоме майно, а саме вузол контейнерного типу комерційного обліку природного газу, ВРП-110кВ, нежитлові будівлі енергоблоку - когенераційної установки по комбінованому виробництву теплової та електричної енергії з утилізацією атмосферного залишку вісбрекінгу загальною площею - 3307,6 кв.м., основною площею - 2793,7 кв.м., що належать ТОВ "Енергія і Газ Україна", шляхом заборони розпорядження, продажу та передачі майнових прав щодо всього зазначеного майна, яке знаходиться за адресою: вул. Шкодова гора, 1 та 1/1, м. Одеса.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05.02.2016 р. у справі № 522/23126/15-к (провадження № 1-кс/522/1616/16) вищезазначене арештоване майно передане в оперативне управління та відповідальне зберігання у відповідності до чинного законодавства України - Державі, в особі ДП «Укртранснафтопродукт», що входить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29.04.2016 р. у справі № 522/23126/15-к роз'яснено, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05.02.2016 р. у справі № 522/23126/15-к зобов'язано повноважних осіб які є засновниками суб'єкту господарювання чи/або здійснюють організаційно-господарські, управлінські функції ТОВ "Енергія і Газ Україна", передати все арештоване нерухоме та рухоме майно, зокрема вузол контейнерного типу комерційного обліку природного газу, ВРП-1 110кВ, нежитлові будівлі енергоблоку - когенераційної установки по комбінованому виробництву теплової та електричної енергії з утилізацією атмосферного залишку вісбрекінгу загальною площею - 3307,6 кв.м., основною площею - 2793,7 кв.м., що належать ТОВ "Енергія і Газ Україна", фактичним власником якої є компанія "Емпсон Лімітед", яке знаходиться на земельних ділянках, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Шкодова гора, 1 та 1/1, на відповідальне зберігання та оперативне управління - Державі, в особі ДП «Укртранснафтопродукт», що входить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

Частиною 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018р. по справі №910/9823/17.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Отже, виходячи з вищевикладеного, судові рішення Господарського суду Одеської області у справах № 916/222/17 від 13.07.2017 року та № 916/1083/17 від 17.07.2017 року, які набрали законної сили, мають преюдиціальне значення, а встановлені ними обставини повторного доведення не потребують.

В ст. 599 Цивільного кодексу України встановлено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов'язань перед кредитором.

За таких обставин, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору

Враховуючи наведене, позивач звернувся до суду з позовом до Державного підприємства "Укртранснафтопродукт" про стягнення 3% річних - 46 800,24 грн. та витрати від інфляції - 124 870,28 грн.

Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків витрат від інфляції, в межах заявленого позивачем періоду, суд встановив, що загальна сума витрат від інфляції, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить суму більшу, ніж заявлена позивачем до стягнення, яка становить 150 311,61 грн., у відповідності до нижченаведеного розрахунку:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу11.08.2017 - 01.10.2018586308.391.11064386.13Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу11.08.2017 - 01.10.2018782448.491.11085925.48Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Втім, зважаючи на те, що суд обмежений в праві вийти за межі позовних вимог в частині стягнення витрат від інфляції, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат від інфляції підлягають задоволенню в сумі 124 870,28 грн., за розрахунком позивача.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних, в межах заявленого позивачем періоду, суд встановив, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить суму більшу, ніж заявлена позивачем до стягнення, яка становить 46 912,74 грн., у відповідності до нижченаведеного розрахунку:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів586308.3911.08.2017 - 01.10.20184173 %20095.12Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів782448.4911.08.2017 - 01.10.20184173 %26817.62З огляду на те, що в силу приписів ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд обмежений в праві вийти за межі позовних вимог в частині стягнення 3% річних, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню в сумі 46 800,24 грн., за розрахунком позивача.

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 46 Господарського процесуального кодексу України правами, у судове засідання, про дату і місце проведення якого був повідомлений належним чином не з'явився, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню про стягнення 171 670,52 грн. з них: 3% річних - 46 800,24 грн. (сорок шість тисяч вісімсот гривень 24 копійок) та витрати від інфляції - 124 870,28 грн. (сто двадцять чотири тисячі вісімсот сімдесят гривень 28 копійок).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2575,06 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Укртранснафтопродукт" (код ЄДРПОУ 34355770, адреса: 02095, м. Київ, вул. А. Ахматової, буд. 47, офіс 108-А) на користь Акціонерного товариства "Одесаобленерго" (код ЄДРПОУ 00131713, адреса: 65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 28 "Б") грошові кошти: 3% річних - 46 800,24 грн. (сорок шість тисяч вісімсот гривень 24 копійок), витрат від інфляції - 124 870,28 грн. (сто двадцять чотири тисячі вісімсот сімдесят гривень 28 копійок) та судовий збір - 2575,06 грн. (дві тисячі п'ятсот сімдесят п'ять гривень 06 копійок).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28.11.2018р.

Суддя О.В. Котков