Рішення № 77979897, 16.11.2018, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/1728/16-ц

Провадження № 2/740/12/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2018 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючогї – судді Ковальової Т.Г.,

за участю секретаря – Кононяко С.А.,

представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) – адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк про визнання недійсним договору кредиту №935/8-38 від 12.02.2008 року та додаткової угоди №1 від 14.07.2009 року,

ВСТАНОВИВ:

21 липня 2016 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 про визнання договору кредиту недійсним об»єднано в одне провадження з первісним позовом ПАТ “Укрсоцбанк” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

За основним позовом, який згідно заяви від 05.08.2016 року позивач уточнив та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором кредиту №935/8-38 від 12.02.2008 року в розмірі 108277,06 доларів США, що в еквіваленті згідно з курсом НБУ станом на 15.04.2016 року складає 2 777 051,06 грн, а також 769 254,54 грн. пені та судовий збір.

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі – ПАТ «Укрсоцбанк») посилається на те, що 12 лютого 2008 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 (ОСОБА_3М.) був укладений договір кредиту № 935/8-38, відповідно до якого Банк надав відповідачу у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 79 000,00 доларів США зі сплатою 13,5 % річних з кінцевим терміном повернення кредиту 06.02.2023 року на умовах, визначених договором кредиту.

14.07.2009 року між ОСОБА_2 та АКБ «Укрсоцбанк» було укладено додаткову угоду № 1, відповідно до п.1.2 якої банк надав відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпечуваності, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 87 527,23 доларів США зі сплатою 15 % річних з кінцевим терміном повернення основної заборгованості 06.02.2028 на умовах, визначених договором кредиту.

Банк свої зобов’язання за кредитним договором виконав повністю у відповідності до договору кредиту та додаткової угоди, що підтверджується заявою на видачу готівки №1 від 12.02.2008 року та заявою на видачу готівки № 156 від 14.07.2009 року. Відповідач взяті на себе зобов’язання по своєчасному погашенню кредиту, сплаті відсотків за користування кредитом, комісії та інших витрат відповідно до умов договорів, шляхом внесення щомісячних платежів з кінцевим терміном повернення кредитів за обома договорами не виконує, у зв’язку з чим станом на 14.04.2016 року виникли вищезазначені суми заборгованості. Також позивач просив стягнути з відповідача судові витрати.

21.07.2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою, у якій просила визнати недійсними: договір кредиту від 12.02.2008 року №935/8-38 та додаткову угоду №1 від 14.07.2009, з тих підстав, що вона є потерпілою у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ст.190 ч.4 КК України, матеріалами якої встановлено, що останні, зловживаючи довірою з боку певних осіб, серед яких і ОСОБА_2, оформляли договори кредиту на ім’я цих осіб, а кошти, що надавалися в кредит, використовували на власний розсуд. Вона, у свою чергу, лише підписала кредитні договори та додаткові угоди до них, а кредитних коштів за цими договорами не отримувала, тобто фактичним позивальником коштів за вищевказаними договорами є ОСОБА_4, що встановлено вироком у кримінальній справі №740/240/14, який на даний час вступив в закону силу, а тому є доказом в розумінні положень ст.ст.76, 82 ЦПК України.

Крім того, вважає обидва договори кредиту недійсними, оскільки у банку відсутні кредитні справи по спірних договорах. Також, умови договорів є несправедливими в розумінні ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки перед укладенням кредитного договору банк не надав їй, як споживачу, в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту. Крім того, у порушення п.п. 3.1, 3.2, 3.4 Постанови Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» кредитні договори не містять таких положень, як:

-значення процентної ставки та порядок обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку;

-перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, пов’язаних з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту;

-перелік і розмір інших фінансових зобов’язань споживача, які виникають на користь третіх осіб відповідно до вимог законодавства України та/а бо умовами кредитного договору (страхові платежі при страхуванні предмета застави, життя та працездатності споживача, розмір зборів до Пенсійного фонду України, комісії при купівлі-продажу іноземної валюти для погашення кредиту та відсотків за користування ним, біржові збори, послуги реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

-графік платежів (згідно з термінами, вказаними у договорі - щомісяця, щокварталу і т.д.) в розрізі сум погашення основного боргу, сплати відсотків за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг.

В судове засідання представник позивача за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ПАТ «Укрсоцбанк» не з*явилися, надіславши заяви про розгляд справи за їх відсутності. В подані заяві позивач - ПАТ «Укрсоцбанк» просить задовольнити вимоги із зазначених у позові підстав та відмовити в задоволенні зустрічного позову з посиланням на те, що спірні договори були укладені між сторонами 12.02.2008 та 14.07.2009 року, а отже, заявляючи вимоги про визнання вказаних договорів недійсними, ОСОБА_2, пропущено строк позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

В поданій заяві про розгляд справи за їх відсутності представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_1 вимоги первісного позову не визнав та просив відмовити в їх задоволенні, зважаючи на те, що банком пропущено строк позовної давності для звернення з вимогами про стягнення боргу за договорами, укладеними між сторонами. Зустрічні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Дослідивши усі докази по справі та відповідно до ст.89 ЦПК України оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 12.02.2008 року між ОСОБА_2 та акціонерно-комерційним банком "Укрсоцбанк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", було укладено договір кредиту №935/8-38, відповідно до умов якого банк надає відповідачу у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 79 000 доларів США (п.1.1 договору) зі сплатою 13,5% річних за користування кредитом та комісій, в розмірі та в порядку, визначених у додатку до цього договору, що є його невід’ємною частиною, на умовах, визначених цим договором. Кінцевий термін повернення заборгованості встановлено - 06.02.2023 року, погашення кредиту повинно здійснюватися щомісячно, не пізніше 10 числа кожного місяця. Відповідальність за порушення зобов’язань із погашення кредиту та процентів передбачена розділом 4 договору кредиту 1 (копія договору на а.с.6-10).

14.07.2009 року між ОСОБА_2 та акціонерно-комерційним банком "Укрсоцбанк" було укладено додаткову угоду про внесення змін до договору кредиту №935/8-38, згідно якої кредитор збільшив суму грошових коштів: частина кредиту в сумі 79000,00 дол. США на поточні потреби та частина кредиту в сумі 8527,23 дол. США на поточні потреби, та збільшено до 15% річних відсоткову ставку. (а.с. 11-13).

Статтею 99 Конституції встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому ОСОБА_6 держави не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто, відповідно до законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, проте водночас обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

ОСОБА_6 законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» № 15-93, згідно зі ст.5 якого єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку. Наявність в акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» на час укладення з ОСОБА_2 договору про надання кредиту відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України здійснення кредитних операцій у валюті позивачем доведена (копії банківської ліцензії та дозволу з додатком на а.с. 67-69).

14.07.2009 року між ОСОБА_2 та акціонерно-комерційним банком "Укрсоцбанк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", було укладено додаткову угоду №1 про внесення змін до договору кредиту №935/8-38 від 12.02.2008 року, відповідно до умов якого банк надає відповідачу у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 87527,23 дол.США (п.1.1.1 договору), надання кредиту повинно здійснюватися окремими частинами, кожна частина окремо – 79000,00 дол.США шляхом видачі готівкових грошей, а на поточні потреби в сумі 8527,23 дол.США може здійснюватись готівкою через операційну касу кредитора зі сплатою 15,0% річних в межах максимального ліміту заборгованості в сумі 1642,33 грн. з кінцевим терміном повернення заборгованості до 06.02.2028 року включно (п.1.1.1 договору). Згідно з п. 1.1.1 додаткової угоди погашення кредиту повинно здійснюватися щомісячно, не пізніше 10 числа кожного місяця (а.с.11-13).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Згідно частини першої статті 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (статті 530, 631 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно з пунктом 4.5 обох кредитних договорів в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених пунктами 3.3.8 (сплата процентів), 3.3.9 (своєчасна та в належному розмірі сплата кредиту й процентів) цього договору, протягом більше ніж 90 календарних днів строк користування кредитом вважається таким, що сплив та відповідно позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

ОСОБА_2 (ОСОБА_3М.) визнала, що в підтвердження отримання коштів ставила підпис особисто вона сама, а потім в односторонньому порядку відмовилася від виконання зобов'язання, так як перестала вносити платежі у повернення сум кредиту, у зв’язку з чим утворилися суми заборгованості, розміри яких визначені в розрахунках позивача.

Відповідно до розрахунку за договором кредиту 1 останній платіж відповідачем здійснено 20.10.2008 року, а тому за визначенням кредитного договору строк користування кредитом за кредитним договором вважається таким, що сплив через 90 днів, тобто з 20.01.2009 року. (а.с. 18-20).

Що стосується додаткової угоди №1 про внесення змін до договору кредиту №935/8-38 від 12.02.2008, то кредитні кошти ОСОБА_2 (ОСОБА_3М.) взагалі не поверталися, і оскільки сума кредитних коштів в сумі 8527,23 дол. США надана 14.07.2009 року, то строк користування кредитом за додатковою угодою вважається таким, що сплив 14.10.2009 року.

За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.11.2016 року у справі № 6-1174цс16, яка відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення коштів, усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мають правового значення, і позичальник повинен звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права протягом трьох років саме від цієї дати. Тобто, до 20.01.2012 року, - за договором кредиту, і по 14.10.2013 року - за додатковою угодою.

Враховуючи вимоги ст.ст. 256, 257 ЦК України, вбачається, що з даним позовом банк звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, оскільки надіслав його до суду 10.05.2016 року (а.с.3).

Системний аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що вимоги за первісним позовом задоволенню не підлягають.

Посилання ОСОБА_2 (ОСОБА_3М.) та її представника на ту обставину, що кредит ОСОБА_3 було отримано внаслідок шахрайських дій інших осіб на увагу не заслуговують, оскільки в судовому засіданні адвокат ОСОБА_1 не довів укладання договорів по за волею позичальника, отримання грошей та можливість розпорядження ними на власний розсуд, у зв’язку з чим зустрічна позовна вимога задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальний строк позовної давності тривалістю у три роки встановлений ст. 257 ЦК України. Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Посилання банку на застосування строку позовної даності до вимог ОСОБА_2 (ОСОБА_3М.) про визнання договору від 12.02.2008 року та додаткової угоди від 14.07.2009 року не дійсними є слушними, оскільки з вказаними вимогами позивач звернулась 21.07.2016 року, тобто з пропуском строку позовної давності, встановленого в три роки згідно норм ЦК України.

Зважаючи на те, що відповідачем за зустрічним позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ухвалення рішення заявлена вимога про застосування позовної давності, а позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 не зазначено причини її пропуску, суд вважає за можливе застосувати позовну давність, та відмовити у зустрічному позові з підстав, визначених ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, судові витрати понесені сторонами за основним позовом та за зустрічним позовом не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст.525, 526, 612,1054 ЦК України, ст.ст. 141, 258-260, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту №935/8-38 від 12.02.2008 року відмовити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання договору кредиту від 12.02.2008 року №935/8-38 та додаткової угоди №1 від 14.07.2009 недійсним відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуюча суддя Ковальова Т.Г.