Рішення № 77979888, 08.11.2018, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/4967/17

Провадження № 2/740/505/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2018 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої – судді Пантелієнко В.Г.

з участю секретаря Філоненко О.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ніжинської міської ради, третя особа Управління Держгеокадастру у Ніжинському районі Чернігівської області про часткове скасування рішення виконкому Ніжинської міської ради, визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю та виключення із державного земельного кадастру Державного акта на право приватної власності на землю серії ЧН № 00000127,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ніжинської міської ради з вимогами про:

скасування рішення виконкому Ніжинської міської ради від 24.07.1996 року за № 215, у частині якій йому була передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,1581 га, що розташована на території Ніжинської міської ради у м. Ніжині по вул. 8 Березня,36 для ведення особистого підсобного господарства;

визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю серії ЧН № 00000127 від 20 серпня 1996 року виданого на ім’я ОСОБА_1 на підставі рішення виконкому Ніжинської міської ради від 24 липня 1996 року за № 215 на земельну ділянку площею 0,1581 га, що розташована на території Ніжинської міської ради у м. Ніжині по вул. 8-го Березня,36, з цільовим призначенням – ведення особистого підсобного господарства, який був зареєстрований у Книзі державних актів на право приватної власності на землю за № 74;

виключення із державного земельного кадастру Державного акта на право приватної власності на землю серії ЧН № 00000127 від 20 серпня 1996 року виданого на ім’я ОСОБА_1 на підставі рішення виконкому Ніжинської міської ради від 24 липня 1996 року за № 215 на земельну ділянку площею 0,1581 га, що розташована на території Ніжинської міської ради у м. Ніжині по вул. 8-го Березня,36, з цільовим призначенням – ведення особистого підсобного господарства, який був зареєстрований у Книзі державних актів на право приватної власності на землю за № 74.

А також просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що на підставі договору купівлі-продажу посвідченого державним нотаріусом Ніжинської міської нотаріальної контори від 15.04.1992 року він став власником житлового будинку № 36 розташованого по вул. 8-го Березня в м. Ніжині. Крім того позивачу дозволено оформити технічну документацію на самовільно збудовані господарські споруди, перебудовані житлові будинки, прибудовані споруди до житлових будинків та переобладнання приміщення на території вищевказаного домоволодіння. На вказані перебудовані житлові та господарські приміщення видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 29.11.2005 року. На підставі рішення виконкому Ніжинської міської ради від 24.07.1996 року за № 215 йому передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,1581 га, що розташована на території Ніжинської міської ради у м. Ніжині по вул. 8-го Березня,36. При приватизації земельної ділянки земля йому помилково передана з цільовим призначенням - для ведення особистого підсобного господарства замість необхідного - для обслуговування будинку та господарських будівель. На вказану земельну ділянку площею 0,1581 га був виданий державний акт на право приватної власності на землю серії ЧН № 00000127, який був зареєстрований у Книзі державних актів на право приватної власності на землю за № 74. У 2016 році даній земельній ділянці був присвоєний кадастровий номер 7410400000:03:014:0185. На даний час він має намір подарувати один з житлових будинків розташований на спірній земельній ділянці, але вчинити вказану нотаріальну дію нотаріус не має змоги зважаючи на те, що приватизована ним земельна ділянка, на якій знаходяться будинки, має цільове призначення для ведення особистого підсобного господарства, а не для обслуговування житлових будинків та господарських споруд, що і стало підставою ініціювання ним вказаного позову.

Позивач та його представник у судовому засіданні просили позов задовольнити, позивач пояснив, що при здійсненні ним приватизації спірної земельної ділянки, відповідачем допущено помилку, яка призвела до неправильного вказання цільового призначення земельної ділянки. Вказане на даний час унеможливлює розпорядження ним нерухомим майном розташованим на вказаній земельній ділянці.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив пояснивши, що позивач до Ніжинської міської ради із заявою про зміну цільового призначення земельної ділянки не звертався. Крім того оскаржуване рішення ухвалювалось відповідачем на підставі заяви позивача де він зазначав розмір, адресу і цільове призначення спірної земельної ділянки. Після отримання рішення про надання земельної ділянки ОСОБА_1 з зауваженнями про наявність в рішенні помилки не звертався. Граничний розмір ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) у містах повинен бути не більше 0,1 га, а розмір приватизованої ОСОБА_1 земельної ділянки по вул. 8-го Березня,36 в м. Ніжині склав 0,1581 га. Отже розмір земельної ділянки, яку ОСОБА_1 приватизував на підставі рішення виконкому Ніжинської міської ради від 24.07.1996 року № 215 перевищував граничний розмір земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) у містах, тому отримати вказану земельну ділянку в приватну власність саме з таким цільовим призначенням, він не міг, а лише з цільовим призначенням – для ведення особистого підсобного господарства.

Представник третьої особи Управління Держгеокадастру у Ніжинському районі Чернігівської області в судове засідання не з’явився.

Заслухавши сторони, дослідивши письмові докази, що є в матеріалах справи, суд приходить до наступних висновків.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 263 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1, п.п. 1, 3, 7, 10 ч. 2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; припинення дії, яка порушує право; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке суд захищає у спосіб, встановлений ч.2 ст.16 ЦК України або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 18-20 Земельного кодексу України, кожна земельна ділянка, незалежно від форми власності чи використання, має конкретне цільове призначення.

Під цільовим призначенням земельної ділянки слід розуміти встановлені законодавством та конкретизовані відповідними органами влади допустимі межі використання земельної ділянки громадянами та юридичними особами. Іншими словами, цільове призначення земельної ділянки визначає той спосіб її використання, який встановлено для цієї ділянки.

Згідно ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Стаття 91 ЗК України зобов’язує власників земельних ділянок забезпечувати використання їх за цільовим призначенням.

Згідно з ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Виходячи з положень ст.152 ЗК України та роз'яснень, які містяться у п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (ст. 16 ЦК України).

Системний аналіз зазначених положень ЦК України та ЗК України, а також постанови Пленуму Верховного Суду України свідчить про те, що вирішуючи питання про недійсність рішення органу місцевого самоврядування та правовстановлюючого документа на право власності на земельну ділянку, суд має встановити не тільки дотримання вимог законодавства щодо відведення земельної ділянки, а й факт порушення таким актом прав особи, яка звернулася до суду за захистом порушених прав - користування земельною ділянкою.

20 серпня 1996 року на підставі рішення виконкому Ніжинської міської ради від 24 липня 1996 року № 215 ОСОБА_1 видано державний акт серії ЧН № 00000127 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1581 га розташовану по вул. 8-го Березня,36 в м. Ніжині. Землю передано з визначенням її цільового призначення - для ведення особистого підсобного господарства (копія на а.с. 25).

Як встановлено судом на підставі рішення Ніжинської міської ради № 279 від 17.11.1992 року позивачу дозволено перебудувати житловий будинок № 36 по вул. 8-го Березня відповідно до узгодженого проекту (копія на а.с. 10). На підставі акту про закінчення будівництва та введення в експлуатацію індивідуального домоволодіння за № 106 від 17.11.2005 року, який затверджено рішенням Ніжинського міськвиконкому № 691 від 17.11.2005 року, вказаний будинок було прийнято в експлуатацію (копія на а.с. 12). Крім того на підставі рішення Ніжинської міської ради № 279 від 17.11.1992 року ОСОБА_1 дозволено оформити технічну документацію на побудований автогараж, що розташований на території вказаного домоволодіння (копія на а.с. 14). На підставі рішення Ніжинського міськвиконкому від 17.11.2005 року позивачу дозволено оформити технічну документацію на самовільно збудовані господарські споруди, перебудовані житлові будинки, прибудовані споруди до житлових будинків та переобладнання приміщення на території вищевказаного домоволодіння.

Як вбачається з свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.11.2005 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (копії на а.с. 18, 19) ОСОБА_1 є власником домоволодіння, що складається з двох житлових будинків, що розташовані по вул. 8-го Березня,36 в м. Ніжині

З копії технічного паспорту на житловий будинок розташований по вул. 8-го Березня,36 в м. Ніжині (а.с. 28-35) вбачається, що загальна площа земельної ділянки на території домоволодіння позивача складає 1581 м2, при цьому під будівлями 447 м2, ґрунт 794 м2, під городом 340 м2.

Згідно ч.3 ст. 20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться:

щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою;

щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, - районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена, - ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.

ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у зміні цільового призначення земельної ділянки або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Як встановлено в суді, позивач як власник земельної ділянки не ініціював перед відповідачем зміну цільового призначення належної земельної ділянки, не розробив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється.

Під час знаходження справи в провадженні суду, 24.05.2018 року (а.с. 52-53) ОСОБА_1 звертався до Ніжинської міської ради з заявою про виправлення помилки в рішенні виконкому Ніжинської міської ради від 24 липня 1996 року за № 215, що суперечить вимогам ст.20 ЗК України та не є дотриманням процедури зміни цільового призначення землі закріпленої законодавцем у вказаній нормі.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги про скасування рішення виконкому Ніжинської міської ради від 24.07.1996 року за № 215, у частині якій ОСОБА_1 передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,1581 га, що розташована на території Ніжинської міської ради у м. Ніжині по вул. 8 Березня,36 для ведення особистого підсобного господарства, задоволенню не підлягає з огляду на обрання позивачем невірного способу захисту прав. Факт порушення оскаржуваним актом прав позивача, в судовому порядку не доведений.

Похідні позовні вимоги про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю серії ЧН № 00000127 від 20 серпня 1996 року виданого на ім’я ОСОБА_1 на підставі рішення виконкому Ніжинської міської ради від 24 липня 1996 року за № 215 на земельну ділянку площею 0,1581 га, що розташована на території Ніжинської міської ради у м. Ніжині по вул. 8-го Березня,36, з цільовим призначенням – ведення особистого підсобного господарства, який був зареєстрований у Книзі державних актів на право приватної власності на землю за № 74 та виключення із державного земельного кадастру Державного акта на право приватної власності на землю серії ЧН № 00000127 від 20 серпня 1996 року виданого на ім’я ОСОБА_1, задоволенню не підлягають в зв’язку з відмовою судом в задоволенні основної вимоги.

Отже в задоволенні заявлених вимог ОСОБА_1 слід відмовити в повному обсязі.

Згідно вимог ст. 141 ЦПК України враховуючи, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, судові витрати з відповідача на користь позивача стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 20, 21, 91, 152, 155 ЗК України, ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Ніжинської міської ради, третя особа Управління Держгеокадастру у Ніжинському районі Чернігівської області про часткове скасування рішення виконкому Ніжинської міської ради від 24 липня 1996 року за № 215 та визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю від 20 серпня 1996 року ЧН № 00000127, виключення із державного земельного кадастру Державного акта на право приватної власності на землю серії ЧН № 00000127, відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 30-ти денний строк апеляційної скарги з дня складення повного рішення.

Суддя Ніжинського

міськрайонного суду ОСОБА_5

Повний текст рішення виготовлено 16.11.2018 року