Рішення № 77810051, 12.11.2018, Київський районний суд м. Одеси

__________________

Справа № 520/8374/17

Провадження № 2/520/6153/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2018 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Куриленко О.М.,

за участю секретаря – Баранової Ю.О.

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідачів ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_4 Факір, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

18.07.2017 року позивач звернувся до суду з позовом, вимоги якого в подальшому було збільшено та згідно редакції позову від 23.11.2017року просив стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_4 Факіра, ОСОБА_4, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором №058/255/2КР/МСБ-13 від 29.11.2013 року, що станом на 19.11.2017 року донарахована після ухвалення рішення Суворовським районним судом м. Одеси від 06 жовтня 2014 року по справі № 520/12343/14-ц та складає 400 848,27 гривень з яких: заборгованість по кредиту строкова - 0,00 гривень; прострочена заборгованість за кредитом - 0,00 гривень, поточна заборгованість за процентами - 0,00 гривень; прострочена заборгованість по процентам 372 328,43 гривень, пеня за несвоєчасне погашення кредиту в межах строку позовної давності 210,38 гривень; заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів 28 309,46 гривень. Також позивач просив стягнути з відповідачів сплачений судовий збір.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 29.11.2013 року між ОСОБА_3 акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_4 Факіром був укладений кредитний договір № 058/255/2КР/МСБ-13, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 600 000 гривень на строк з 29.11.2013 року по 27.11.2015 року із сплатою процентів за користування кредитом виходячи із 19,9 % річних.

У забезпечення виконання зобов'язань по Кредитному договору Банком 29 листопада 2013р. укладено з ОСОБА_6 нотаріально посвідчений договір іпотеки, відповідно до якого було передано у заставу трикімнатну квартиру загальною площею 119,1 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Гагаринське плато, буд.5-А, кор.. 2 кв.№ 283.

Також кредит забезпечено фінансовою порукою ОСОБА_7 за договором поруки №058/255/2П-2/МСБ-13 від 29.11.2013 року та ОСОБА_5 за договором поруки №058/255/2П-1/МСБ-13 від 29.11.2013 року.

У звязку з систематичним невиконанням Позичальником обов'язків за кредитним договором АБ «Укргазбанк» звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_4 Факіра, ОСОБА_7, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором №058/255/2КР/МСБ-13 у розмірі 564 218,70 грн.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2014 року позовні вимоги АБ «Укргазбанк» задоволено у повному обсязі, однак як сверджує позивач, вказане рішення до теперішнього часу не виконане.

Таким чином? позивач вважає, що рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення нарахування відсотків та пені, у звязку з чим Банком була донарахована заборгованість за кредитним договором №058/255/2КР/МСБ-13 від 29.11.2013 року, що станом на 19.11.2017 року, після ухвалення рішення Суворовським районним судом м. Одеси від 06 жовтня 2014 року по справі № 520/12343/14-ц, складає 400 848,27 гривень.

Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 15 лютого 2018 року позов ОСОБА_3 акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» було задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 Факіра, з ОСОБА_4 та з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором №058/255/2КР/МСБ-13 від 29.11.2013 року у розмірі 400848,27 (чотириста тисяч вісімсот сорок вісім грн.. 27 коп.) гривень з яких заборгованість по кредиту строкова - 0,00 гривень, прострочена заборгованість за кредитом - 0,00 гривень, поточна заборгованість за процентами - 0,00 гривень, прострочена заборгованість по процентам 372328,43 гривень, пеня за несвоєчасне погашення кредиту в межах строку позовної давності 210,38 гривень, заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів 28309,46 гривень. Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_4 Факіра, з ОСОБА_4 та з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» судовий збір в розмірі 6012,72 (шість тисяч дванадцять грн.. 72 коп.) гривні.

03.08.2018 року представник відповідача ОСОБА_4 Факіра – ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою, в якій просив скасувати заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 лютого 2018 року по справі № 520/8374/17 за позовом ОСОБА_3 акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_4 Факір, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про стягнення заборгованості, та призначити справу до розгляду в загальному порядку.

Ухвалою суду від 25.09.2018 року заяву представника відповідача ОСОБА_4 Факіра– ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 лютого 2018 року по справі № 520/8374/17 було задоволено, заочне рішення скасовано, справа призначена до розгляду в загальному порядку.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України

У судове засідання з’явилась представник позивача ОСОБА_3 акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» - ОСОБА_8, яка підтримала позовні вимоги з урахуванням відповіді на відзив, де позивач просив ухвалити рішення яким: стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_4 Факір (ІПН НОМЕР_1), з ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_2) на користь ОСОБА_3 акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» (код ЄДРПОУ 23697280, код ОСОБА_8 320478) заборгованість за кредитним договором № 058/255/2КР/МСБ-13 від 29.11.2013 року у розмірі 400 848, 27 (чотириста тисяч вісімсот сорок вісім грн. 27 коп.) гривень, з яких заборгованість по кредиту строкова - 0, 00 гривень, прострочена заборгованість за кредитом - 0, 00 гривень, поточна заборгованість за процентами - 0, 00 гривень, прострочена заборгованість по процентам - 372 328, 43 гривень, пеня за несвоєчасне погашення кредиту в межах строку позовної давності - 210, 38 гривень, заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів - 28 309, 46 гривень. Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_4 Факір (ІПН НОМЕР_1), ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_3) на користь ОСОБА_3 акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» (код ЄДРПОУ 23697280, код ОСОБА_8 320478) заборгованість за кредитним договором № 058/255/2КР/МСБ-13 від 29.11.2013 року у розмірі 400 848, 27 (чотириста тисяч вісімсот сорок вісім грн. 27 коп.) гривень, з яких заборгованість по кредиту строкова - 0, 00 гривень, прострочена заборгованість за кредитом - 0, 00 гривень, поточна заборгованість за процентами - 0, 00 гривень, прострочена заборгованість по процентам - 372 328, 43 гривень, пеня за несвоєчасне погашення кредиту в межах строку позовної давності - 210, 38 гривень, заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів - 28 309, 46 гривень. Стягнути в рівних частках з ОСОБА_4 Факір (ІПН НОМЕР_1), з ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_2), ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_3) на користь ОСОБА_3 акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» (код ЄДРПОУ 23697280, код ОСОБА_8 320478) понесені судові витрати в розмірі 6 012, 72 (шість тисяч дванадцять грн. 72 коп.) гривень.

Представник відповідачів ОСОБА_4 Факір, ОСОБА_4, ОСОБА_5 – ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, вказуючи на те, що у позивача припинилося право нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, після того, як він звернувся 15 серпня 2014 року до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором. Також представник відповідачів звернувся з заявою про застосування строку позовної давності.

Вислухавши представника позивача та представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 29.11.2013 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_4 Факіром був укладений Кредитний договір №058/255/2КР/МСБ-13, за умовами якого Банк надав відповідачу кредит в розмірі 600000,00 (шістсот) тисяч гривень, зі сплатою 19,9% річних, строком з 29.11.2013 року по 27.11.2015 року.

Відповідно до п.п. 4.2.2 Кредитного договору Позичальник зобов'язується своєчасно сплачувати плату за кредит на умовах та в порядку , передбачених кредитним договором, а також суми передбаченої цим договором неустойки.

На вимогу банку достроково повернути кредит, сплатити нараховані відсотки, комісії та можливо штрафні санкції у випадках, передбачених цим договором та / або договорами забезпечення ( п.п. 4.2.9 договору).

Виконання умов кредитного договору забезпечено договором іпотеки від 29.11.2013 року укладеним між ОСОБА_6 та банком посвідченим нотаріально, відповідно до якого в іпотеку банку передано нерухоме майно, а саме квартира загальною площею119,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Одеса, вул.Гагарінське плато, 5-А корп.. 2 кв.283.

Також кредит забезпечений порукою ОСОБА_4 за договором поруки №058/255/2П-2/МСБ-13 від 29.11.2013 року та порукою ОСОБА_9 за договором поруки №058/255/2П-1/МСБ-13 від 29.11.2013 року.

Відповідно до пп. 3.2. Кредитного договору, Позичальник зобов'язався повернення суми кредиту здійснювати у відповідності із графіком на рахунок відкритий у АБ «Укргазбанк».

Відповідно до П. 3.7. Кредитного договору, за користування коштами, що не повернуті у строк, встановлюється процентна ставка у розмірі 24, 9 % річних.

Пунктами 3.3.-3.7 Кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються за фактичну кількість днів користування кредитом на суму фактичного залишку на позичковому рахунку. Проценти нараховуються, шляхом застосування методу «факт/факт», коли для розрахунку береться фактична кількість днів у місяці та у році (365 або 366 днів). Проценти нараховуються за зобов'язаннями Позичальника за період з дня одержання кредиту до дня його погашення, враховуючи перший день видачі кредиту та не враховуючи останній день користування кредитом. Проценти нараховуються на залишок заборгованості за кредитом.

У зв’язку з систематичним невиконанням Позичальником обов'язків за кредитним договором АБ «Укргазбанк» звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси з позовною заявою ОСОБА_3 акціонерного товариством акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_4 Факіра, ОСОБА_7, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором №058/255/2КР/МСБ-13 у розмірі 564 2 1 8,70 грн.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2014 року №523/12343/14-ц позовні вимоги АБ «Укргазбанк» задоволено у повному обсязі, з ОСОБА_4 Факіра та ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь банку стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 564218,70 гривень яка складається з простроченої заборгованості за кредитом-124341,94 гривень, заборгованості за кредитом-400000,00 гривень, заборгованості по процентам - 35076,61 гривень, заборгованості по пені за несвоєчасне погашення кредиту-4113,02 гривень, заборгованості по пені за несвоєчасну сплату процентів-687,12 гривень, а також з ОСОБА_4 Факіра та ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь банку стягнуто 564218,70 гривень яка складається з простроченої заборгованості за кредитом-124341,94 гривень, заборгованості за кредитом-400000,00 гривень, заборгованості по процентам - 35076,61 гривень, заборгованості по пені за несвоєчасне погашення кредиту - 4113,02 гривень, заборгованості по пені за несвоєчасну сплату процентів-687,12 гривень.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на те, що згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 058/255/2КР/МСБ-13 від 29.11.2013 року станом на 19.11.2017 року обліковується прострочена заборгованість, яка донарахована після ухвалення рішення Суворовським районним судом м. Одеси від 06.10.2014 року по справі №523/12343/14-ц та складає 400848,27 гривень, з яких заборгованість по кредиту строкова - 0,00 гривень, прострочена заборгованість за кредитом - 0,00 гривень, поточна заборгованість за процентами - 0,00 гривень, прострочена заборгованість по процентам 372328,43 гривень, пеня за несвоєчасне погашення кредиту в межах строку позовної давності 210,38 гривень, заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів 28309,46 гривень.

Проте вирішуючи даний спір по суті, суд бере за основу ОСОБА_10 ОСОБА_11 Верховного Суду від 04 липня 2018 року, у справі № 310/11534/13-ц в якій зазначено, що керуючись однією з аксіом цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», що означає «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права», ОСОБА_11 Верховного Суду вважає за необхідне відступити від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15, з огляду на таке.

У постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15, від викладеного в якій правового висновку Касаційний цивільний суд бажає відступити, зазначено, що виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору суд дійшов висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Такого ж самого висновку дійшов Верховний Суд України і в постановах № 6-1252цс16 від 21 вересня 2016 року, № 6-1047цс16 від 06 липня 2016 року, № 6-1412цс16 від 07 вересня 2016 року, № 6-2096цс16 від 27 вересня 2016 року.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Частинами першою, третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У пунктах 4.2.9 та 4.3.3. кредитного договору Сторони, тобто Позивач ПАТ АБ «Укргазбанк» та Відповідач ОСОБА_4 Факір узгодили право банку достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані відсотки за користування кредитом та можливі штрафні санкції. При цьому передбачили, ...що Вимога про дострокове виконання Позичальником своїх зобов'язань по цьому договору направляється Позичальнику у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати одержання такої вимоги банку.

Таким чином, звернувшись до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом про дострокове стягнення заборгованості за кредитом, у 2014 році, ПАТ АБ «Укргазбанк», як кредитор, згідно вимог ст.611 ЦПК України, направив боржнику ОСОБА_4 Факір вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків за користування ним, змінив терміни повернення кредиту, які були передбачені Кредитним договором.

Тобто, визначений термін повернення кредиту частинами до 27 листопада 2015 року, був правомірно змінений кредитором на повернення всією сумою в термін протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати одержання такої вимоги. Так як судове рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2014 року про дострокове стягнення заборгованості за кредитом на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» набрало законної сили, направлення та отримання досудової вимоги Позичальнику ОСОБА_4 Факір підтверджується вказаним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси.

Водночас, сам Кредитний договір припинив свою дію з дати направлення вимоги про дострокове погашення кредиту. Оскільки Кредитний договір припинив свою дію, то у кредитора, тобто Позивача відсутні підстави для нарахування та стягнення відсотків з Відповідача після дати направлення вимоги про дострокове припинення кредиту. Отже, право Позивача нараховувати передбачені Кредитним договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до Позичальника вимоги, згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Вказана позиція висловлюється у ОСОБА_10 Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - ВС/КЦС) від 14 лютого 2018 року, у справі за № 564/2199/15-ц, зазначено, що Кредитний договір припиняє свою дію з дати направлення боржнику вимоги про дострокове погашення всієї суми боргу, тому вимоги про стягнення процентів після цієї дати задоволенню не підлягають. Аналогічний висновок зроблено і у ОСОБА_10 ОСОБА_11 Верховного Суду від 28 березня 2018 року, у справі за № 444/9519/12. Пункт 54 вказаної ОСОБА_10 зазначив, що... Враховуючі викладене, ОСОБА_11 Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги, згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання... Крім того, у зв'язку з неодноразовим посиланням Позивача у позовній заяві на положення ст.ст. 526,599 ЦК України та на пункт 17 ОСОБА_10 Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішені спорів, що виникають з кредитних правовідносин», прошу звернути увагу шановного суду на наступне.

У такому випадку має застосовуватися вимога про сплату процентів від суми позики, передбачена частиною першою статті 1048 ЦК України, до дня, встановленого кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У своїй ОСОБА_10 ОСОБА_11 Верховного Суду вважає, що наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні, а отже, строк дії договору змінився з тридцятого дня з дати, зазначеної на квитанції, яка надається банку відділенням зв'язку при відправленні позичальнику листа з вимогою про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним з повідомленням про вручення, і вважається таким, що має бути виконаним у повному обсязі.

У такому разі положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.

Здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. Забезпечувальне зобов'язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному. ОСОБА_11 Верховного Суду вважає, що в разі задоволення не в повному обсязі вимог кредитора за рахунок забезпечувального обтяження основне зобов'язання сторін не припиняється, однак змінюється щодо предмета та строків виконання, встановлених кредитором, при зверненні до суду, що надає кредитору право вимоги до боржника, у тому числі й шляхом стягнення решти заборгованості за основним зобов'язанням (тілом кредиту) в повному обсязі та процентів і неустойки згідно з договором, нарахованих на час звернення до суду з вимогою про дострокове виконання кредитного договору, на погашення яких виявилася недостатньою сума коштів, отримана від реалізації заставленого майна під час виконання судового рішення.

Щодо нарахування пені необхідно зважати на вимоги статей 549, 550, 551 ЦК України, згідно з якими пенею є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання і яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Проценти на неустойку не нараховуються та, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Тобто неустойка нараховується в разі порушення боржником зобов'язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України) з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов'язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов'язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання. Тобто пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано в законі чи договорі. Разом з тим відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Таким чином, стягнути неустойку (зокрема, пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише в межах спеціальної позовної давності, яка згідно із частиною першою статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, установленими статтями 253-255 цього Кодексу, від дня порушення грошового зобов'язання.

З огляду на зазначене ОСОБА_11 Верховного Суду зробила наступні висновки:

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

З урахуванням вказаного суд вважає, що Позивач, звернувшись 15 серпня 2014 року до Суворовського районного суду м. Одеси, з позовом про дострокове стягнення заборгованості за кредитом, як кредитор, змінив терміни повернення кредиту, які були передбачені Кредитним договором і, таким чином, Кредитний договір припинив свою дію. Так як Кредитний договір припинив свою дію, то у кредитора, тобто Позивача, відсутні підстави для нарахування та стягнення відсотків та пені з Відповідача. Наявність судового рішення, ухваленого 06 жовтня 2014 року Суворовським районним судом м. Одеси, про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі і що засвідчено в цьому судовому рішенні, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором.

Крім того, слід зауважити, що причини невиконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2014 року судом не встановлювались.

Таким чином оскільки кредитний договір припинив свою дію, в такому випадку припинили свою дію і Договори поруки №058/255/2П-2/МСБ-13 та №058/255/2П-1/МСБ-13 від 29.11.2013 року, так як порука є акцесорним зобов’язанням, воно може існувати тільки разом з основним зобов’язанням, згідно положень ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст.. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст.. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27 ОСОБА_10 Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до ст.2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статі 5 Цивільного процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Предмет позову - це певна матеріально - правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, визначеними зокрема, ст. 16 Цивільного кодексу України. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.

У зв'язку з вищевикладеним, на підставі повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, з'ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази, з'ясувавши їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» про стягнення заборгованості задоволенню не підлягають.

Також слід зазначити, що, відповідно до роз`яснень, викладених в п.11 ОСОБА_10 Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Таким чином, оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову за недоведеністю позивачем тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення своїх позовних вимог, підстав для застосування строків позовної давності та, як наслідок, відмови у задоволенні позову у зв'язку з пропущенням строку позовної давності, суд не вбачає.

Також статтею 133 ЦПК України, передбачено що, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу

А відповідно до пункту 2 частини 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судові витрати, пов’язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 6, 141, 525, 526, 559, 610, 625, 1048, 1050 ЦК України, ст.ст. статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ОСОБА_10 ОСОБА_11 Верховного Суду від 04 липня 2018 року, у справі № 310/11534/13-ц, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_4 Факір, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, зокрема до Київського районного суду м. Одеси

Суддя Куриленко О. М.

Повний текст рішення складено 13 листопада 2018 року.